Постанова

від 21.12.2016 по справі 908/1547/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.12.2016 року справа №908/1547/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: суддіОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 За участю представників сторін: від апелянта (позивача): від відповідача: державний виконавець: розглянувши апеляційну скаргу не з'явились; не з'явились; не з'явились; Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк", м. Львів на ухвалу господарського суду Запорізької області від 17 жовтня 2016 року у справі№ 908/1547/14 (суддя Азізбекян Т.А.) за позовомПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк", м. Львів доПриватного підприємства "Дарина Плюс", м. Запоріжжя про за скаргою на діїстягнення 455125,00 грн. Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк", м. Львів Запорізького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області, м. Запоріжжя

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.10.2016 року у справі 908/1547/14 скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк" на бездіяльність державного виконавця Запорізького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області залишено без задоволення.

Позивач - ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк" не погодився з ухвалою прийнятою судом першої інстанції та звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким визнати бездіяльність державного виконавця Запорізького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області в Запорізькій області неправомірною, зобов'язати державного виконавця провести весь перелік виконавчих дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".

Апелянт вважає оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку із не повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також вказує на невідповідність висновків, викладених в ухвалі обставинам справи.

Скаржник вважає, що державний виконавець неправомірно не направив повідомлення до органу прокуратури, оскільки зберігачем - керівником ПП "Дарина Плюс" було приховано (перевезено) майно, що свідчить про порушення п. 4.2.10 наказу Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) та як наслідок про бездіяльність державного виконавця Шокот Г.А.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2016 року сформовано колегію суддів у складі: ОСОБА_4 - головуючий (суддя-доповідач), ОСОБА_5, ОСОБА_6

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 15.11.2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 28.11.2016 року о 11 год. 40 хв.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2016 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 12.12.2016 року о 11 год. 50 хв.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду №1678 від 09.12.2016 року, у зв'язку з неможливістю головуючого судді по справі ОСОБА_4 продовжувати розгляд справи через тимчасову непрацездатність призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/1547/14.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2016 року визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий (суддя-доповідач), ОСОБА_2М, ОСОБА_3

У відзиві на апеляційну скаргу (вих.№10543/6 від 09.12.2016р.), який надійшов через канцелярію суду 12.12.2016 року від Запорізького РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області, державний виконавець Шокот Г.А. просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.10.2016 року у справі 908/1547/14 просив залишити без змін. Крім того надав суду засвідченні копії матеріалів виконавчого провадження.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2016 року відкладено розгляд апеляційної скарги на 21.12.2016 року о 14 год. 40 хв.

21.12.2016 року через канцелярію суду від ПАТ "Ощадбанк" надійшла заява, в якій апелянт просить суд долучити до матеріалів справи докази, які мають значення для справи:

- акт перевірки заставного майна від 30.11.2016 року;

- ухвалу господарського суду Запорізької області від 16.11.2016 року у справі №908/5882/15.

21.12.2016 року у судове засідання апеляційної інстанції представник позивача, відповідача та виконавчої служби не з'явились та не повідомили суд про причини неявки. Відповідно до ст. 98 ГПК України про час і місце судового засідання сторін у справі булро повідомлено належним чином.

Статтею 99 ГПК України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.06.2014 року у справі №908/1547/14, за позовом ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк" до ПП "Дарина Плюс" про стягнення суми 455125,00 грн. за договором №1 купівлі-продажу лінії по переробці автошин з металевим кордом типу BULKAN , з яких: 136900,00 грн. - сума основного боргу, 200000,00 грн. - сума , на яку збільшено основний борг, у зв'язку із зарахуванням платежу 200000,00 грн. як штрафної санкції відповідно до п. 4.5 договору та 118225,00 грн. - штрафна санкція згідно п. 4.4 договору у розмірі 25% від загальної вартості майна позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача суму 136900,00 грн. основного боргу, суму 118225,00 грн. штрафної санкції, суму 5102,50 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Наказ про примусове виконання рішення у справі №908/1547/14 виданий господарським судом Запорізької 16.07.2014 року.

Постановою ВДВС Запорізького РУЮ Запорізької області від 20.02.2015 року ВП №46589648 відкрито виконавче провадження по примусовому виконання наказу господарського суду Запорізької області від 16.07.2014 року у справі №908/1547/14.

25.05.2015 року ДВС складений акт опису та арешту майна (всього 12 одиниць), в тому числі лінії по переробці автошин з металевим кордом типу BULKAN, та переданого на відповідальне зберігання керівнику ПП "Дарина Плюс" - ОСОБА_7.

17.05.2016 року до Запорізького РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області надійшла заява від ПП "Дарина Плюс" щодо зміни розташування описаного майна. Згідно заяви майно знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 11.

03.06.2016 року Запорізьким РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області винесена постанова про доручення проведення виконавчих дій ВДВС Ленінського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області.

23.06.2016 року Запорізьким РВ ДВС ГТУЮ винесена постанова про доручення проведення виконавчих дій Вознесеновському ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області.

Стягувач - ПАТ "Ощадбанк" в особі філії Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк" звернувся до господарського суду Запорізької області зі скаргою в якій просив:

- визнати бездіяльність державного виконавця Запорізького РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області - неправомірною;

- зобов'язати державного виконавця Запорізького РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області провести весь перелік виконавчих дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" для повного виконання наказу №908/1547/14 від 23.06.2014 року, виданого господарським судом Запорізької області, зокрема, звернутися з поданням до органів прокуратури за місцем виконання рішення у порядку, визначеному наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень" для вирішення питання про притягнення зберігача описаного майна до відповідальності, передбаченої ст. 388 Кримінального кодексу України.

При розгляді вищевказаних вимог, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" (чинному станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 121 2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

За приписами ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

За приписами ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, в тому числі накази господарських судів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, передбаченим Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ст. 9 Закону України "Про виконавче провадження" сторони можуть реалізовувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Участь юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом, або через представників юридичної особи. Повноваження представника повинні бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону.

Відповідно до п. 4.2.10 наказу Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень" виявивши розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення переданого на зберігання майна або встановивши інші незаконні дії з цим майном, державний виконавець складає про це акт і звертається з поданням до органів прокуратури за місцем виконання рішення у порядку, визначеному розділом XIV цієї Інструкції, для вирішення питання про притягнення зберігача описаного майна до відповідальності, передбаченої ст. 388 Кримінального кодексу України.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

У відповідності до ч. 4 вказаної статті у разі необхідності перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна або його місця роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець може своєю мотивованою постановою, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, доручити проведення перевірки вказаної інформації відповідному відділу державної виконавчої служби. Державний виконавець відділу державної виконавчої служби, якому доручено проведення перевірки зазначеної інформації, у разі виявлення майна боржника повинен здійснити його опис та арешт. Виконавчі дії за дорученням проводяться у строк не пізніше десяти робочих днів з моменту надходження до відділу державної виконавчої служби відповідної постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження, у якому винесено цю постанову. За результатами проведених дій складається акт, що направляється державному виконавцю, який виніс постанову.

З матеріалів справи встановлено, що до Запорізького РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області надійшла заява (вих.№4 від 29.04.2016р.) від керівника ПП "Дарина Плюс" якою зберігач повідомив державного виконавця про виробничу необхідність перевезення майна, що знаходиться на відповідальному зберіганні на промисловий майданчик, який належить ТОВ "Укравтоматика" за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 11.

23.06.2016 року Запорізьким РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області направлено доручення до Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області щодо перевірки місцезнаходження описаного майна.

Як пояснив державний виконавець станом на дату розгляду апеляційної скарги результатів виконання доручення до Запорізького РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області не надходило.

Доказів оскарження постанови Запорізького РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області від 26.06.2016 року матеріали справи не містить та ПАТ "Ощадбанк" в особі філії Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк" не надано.

За таких обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи докази з урахуванням встановленої хронології подій, колегія суддів прийшла до висновку, що державний виконавець в даному виконавчому провадженні під час виконання обов'язків щодо доручення Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області діяв в межах Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому, вказаний апелянтом п. 4.2.10 наказу Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень" може бути застосований виключно у випадках виявлення державним виконавцем ознак кримінального правопорушення передбачених ст. 388 Кримінального кодексу України.

В силу даних приписів державний виконавець повинен встановити факт наявності ознак кримінального правопорушення, в діях особи, виявити розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення переданого на зберігання майна або встановити інші незаконні дії з цим майном, про що скласти відповідний акт і звернутись з поданням до правоохоронних органів про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

В той же час, із матеріалів справи не вбачається, що стосовно переданого на зберігання майна, боржником було вчинено розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення переданого на зберігання майна або інші незаконні дії з вказаним майном. При цьому, переміщення вищевказаного майна, що було передано на зберігання боржнику, за іншою адресою не може кваліфікуватись як здійснення незаконних дій із вказаним майном, оскільки відповідальній особі боржника не заборонялось здійснювати його переміщення за іншою адресою про що, зокрема свідчить акт опису та арешту майна від 25.05.2015 року.

Також, об'єктивно не може бути прийнятий до уваги наданий апелянтом акт перевірки заставного майна від 30.11.2016 року з якого вбачається, що за адресою:м. Запоріжжя, вул.Сєдова, 11 представником банку заставне майно не виявлено, оскільки він не свідчить про бездіяльність державного виконавця відносно виконання ним обов'язків передбачених Законом України "Про виконавче провадження".

Судом також враховано, що відповідно до ч. 7 ст. 83 Закону України "Про виконавче провадження" забороняється втручання інших державних або недержавних органів та їх посадових осіб у виконавче провадження, крім випадків, передбачених цим Законом.

В даному випадку матеріалами справи підтверджено, що зберігач - керівник ПП "Дарина Плюс" повідомив державного виконавця про перевезення майна, що знаходиться на відповідальному зберіганні за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 11, що виключає наявність об'єктивної сторони вказаних правопорушень.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відсутності порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" та п. 4.2.10 наказу Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень" у діях (бездіяльності) державного виконавця Запорізького РВ ВДВС ГТУЮ - ОСОБА_8, оскільки матеріалами справи підтверджено правомірність виконання його дій.

При цьому, є вірним висновок суду першої інстанції, що вимога ПАТ "Ощадбанк" в особі філії Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк" зобов'язати державного виконавця провести весь перелік виконавчих дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" є втручанням в діяльність органу виконавчої служби.

Приймаючи до виконання виконавчий документ та відкриваючи виконавче провадження, державний виконавець повинен діяти у межах повноважень, наданих йому Законом України "Про виконавче провадження" іншими нормативно - правовим актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями , що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у разі визнання неправомірними рішень, дій або бездіяльність державного виконавця, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому, суд не вправі зобов'язувати державних виконавців до вчинення тих дій, які за Законом можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідальною особою державної виконавчої служби.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови у задоволенні скарги в частині зобов'язання зобов'язати державного виконавця Запорізького РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області провести весь перелік виконавчих дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" для повного виконання наказу №908/1547/14 від 23.06.2014 року, виданого господарським судом Запорізької області.

Доводи апелянта щодо скасування Вищим господарським судом України судових рішень у справі №908/5882/15 об'єктивно не можуть бути прийняті до уваги оскільки постанова Вищого господарського суду України була прийнята 26.10.2016 року, а дана розглядувана в апеляційному порядку ухвала господарського суду Запорізької області 17.10.2016 року. Тобто, на час її прийняття рішення господарського суду Запорізької області, яке було залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду прийняте у справі №908/5882/15 набрало законної сили.

При цьому, не приймаються посилання апелянта та державного виконавця на пов'язаність результату прийняття вищевказаних рішень на результат розгляду даної скарги, оскільки відповідно до ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду Запорізької області в даній справі має проводитись виконачою службою на підставі виданого ним наказу, який є чинним на час розгляду скарги.

Разом з тим, у разі сумніву щодо законності дій зберігача майна та наявності відомостей щодо розтрати, відчуження, приховування, підміни, пошкодження чи знищення переданого на зберігання майна апелянт не позбавлений права самостійно звернутись з відповідною заявою до правоохоронних органів.

З огляду на вищезазначене суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність ознак бездіяльності державного виконавця Запорізького РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області, що є наслідком відмови у задоволенні вимог скарги ПАТ "Ощадбанк" про визнання бездіяльності державного виконавця Запорізького РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області неправомірною та зобов'язання державного виконавця Запорізького РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області провести весь перелік виконавчих дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" для повного виконання наказу №908/1547/14 від 23.06.2014 року, виданого господарським судом Запорізької області, зокрема, звернутися з поданням до органів прокуратури за місцем виконання рішення у порядку, визначеному наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень" для вирішення питання про притягнення зберігача описаного майна до відповідальності, передбаченої ст. 388 Кримінального кодексу України.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку що апеляційна скарга ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк" задоволенню не підлягає, а ухвала господарського суду Запорізької області від 17.10.2016 року у справі №908/1547/14 є законною, обґрунтованою та є такою, що підлягає залишенню без змін.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105, 106, 121 2 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк", м. Львів, на ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.10.2016 року у справі №908/1547/14 - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.10.2016 року у справі №908/1547/14 - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Н.О. Мартюхіна

Судді: Н.М. Дучал

ОСОБА_3