Постанова

від 21.12.2016 по справі 903/442/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року Справа № 903/442/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі судового засідання Максютинська Д.В

за участю представників сторін:

позивача: представник не з'явився

відповідача: представник не з'явився

третя особа із самостійними вимгами на предмет спору: представник не з"явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 районного міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства "Райсількомунгосп" та позивача ОСОБА_2 на рішення господарського суду Волинської області від 22.09.16р. у справі № 903/442/16 (суддя Гарбар Ігор Олексійович)

за позовом ОСОБА_2

до відповідача ОСОБА_1 районний міжгосподарський комбінат сільського комунального господарства "Райсількомунгосп"

третя особа із самостійними вимогами на предмет спору: сільськогосподарський виробничий кооператив "Маяк"

про визнання недійсними рішень загальних зборів

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до господарського суду Волинської області з позовною заявою (т.1, а.с. 3-6) до ОСОБА_1 районного міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства Райсількомунгосп (надалі - Відповідач) про визнання недійсними рішення зборів уповноважених представників господарств-учасників ОСОБА_1 районного міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства Райсількомунгосп , оформлених відповідним протоколом від 09.06.2016 р.

Крім того, учасник підприємства Відповідача сільськогосподарський виробничий кооператив Маяк (далі - Третя особа), як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору в справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 районного міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства "Райсількомунгосп" про визнання недійсними рішень загальних зборів, звернувся з позовною заявою (т.1, а.с.183-186) до Відповідача про визнання недійсними рішення зборів уповноважених представників господарств-учасників ОСОБА_1 районного міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства Райсількомунгосп , оформлених відповідним протоколом від 09.06.2016 р.

Рішенням господарського суду Волинської області від 22 вересня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, позовні вимоги третьої особи сільськогосподарського виробничого кооперативу Маяк задоволено у повному обсязі (т.1, а.с.239-242).

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Позивач не є засновником (учасником) ОСОБА_1 районного міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства "Райсількомунгосп", а тому прийняті оскаржувані рішення до вступу позивача в склад учасників Райсількомунгоспу, не можуть бути визнані такими, що порушують його корпоративні права.

Разом з тим, судом задоволено позовні вимоги третьої особи та визнано недійсним рішення зборів уповноважених представників господарств-учасників ОСОБА_1 районного міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства Райсількомунгосп , оформлене відповідним протоколом від 09.06.2016 р. з тих підстав, що Відповідачем порушено порядок скликання позачергових зборів, що чітко передбачений ст.15 Закону України Про кооперацію , а також порушено право членів Райсількомунгосп на попереднє ознайомлення з переліком питань, винесених на загальні збори.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області від 22.09.2016 у справі №903/442/16, Відповідач подав апеляційну скаргу (т.2, а.с. 8-13), в якій просить рішення місцевого господарського суду від 22.09.2016 у справі №903/442/16 скасувати в частині задоволення позову Третьої сторони, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Третьої сторони відмовити.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на ту обставину, що рішення господарського суду Волинської області є необґрунтованим, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Зокрема, скаржник апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що усі діючі підприємства Райсількомунгоспу були належним чином повідомлені про збори колективного підприємства, в тому числі і третя особа. Підставою скликання зборів учасниками колективного підприємства, а не головою підприємства, стало те, що останній не був зацікавлений в скликанні даних зборів так як розпочав процедуру припинення підприємства.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 прийнято апеляційну скаргу до провадження, справу призначено до слухання на 09 листопада 2016 року на 10 год. 00 хвилин (т.2, а.с. 2).

09.11.2016 до Рівненського апеляційного господарського суду через канцелярію суду надійшло клопотання Позивача про відкладення розгляду справи (т.2, а.с.17) у зв язку із поданням ним апеляційної скарги на вищевказане рішення суду.

У судовому засіданні, яке відбулось 09.11.2016 року, з явився представник Позивача. Представник відповідача та Третьої особи не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштових відправлень (т.2, а.с. 14-16).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 розгляд апеляційної скарги відкладено на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу на 30 листопада 2016 року на 11 год. 00 хв. (т.2, ас.с27-28).

14.11.2016 року до Рівненського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Позивача на рішення суду першої інстанції (т.2, а.с. 33-39), в якій Позивач просить дане рішення скасувати в частині задоволення його позову, прийняти нове рішення, яким задовоити позовні вимоги Позивача. Крім того, Позивач просить поновити строки апеляційного оскарження, об єднати дану апеляційну скаргу із апеляційною смкаргою Відповідача та прийняти додаткові докази у справі, що не були надані суду першої інстанції з причин, що не залежали від Позивача.

В апеляційній скарзі Позивач зазначає , що рішення господарського суду Волинської області є таким, що прийняте з неповним з ясуванням обставин, що мають значення для справи та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд вважав встановленими.

Зокрема, скаржник апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідно до п.9, п.9.3 продовження Статуту Райсількомунгоспу, яке він додає у якості додаткового доказу, він являється членом кооперативу. Зазначає, що дана обставина також підтверджується наказом від 12.10.2007 Райсількомунгоспу, згідно якого ОСОБА_2 затверджений в складі учасників підприємства у зв язку із передачею йому паю, а також сертифікатом права власності на пай (т.2, а.с.49-72).

Крім того, скаржник пояснює неподання вищевказаних доказів у суд першої інстанції тим, що вказані документи були знищені пожежею, а тому їх пошук у державному архіві зайняв значний час.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 Позивачу поновлено строк апеляційного оскарження, прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_2 до провадження, об`єднано для спільного розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 районного міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства "Райсількомунгосп" вх. № 3034/16 від 10.10.16р. з апеляційною скаргою ОСОБА_2 вх. № 3401/16 від 14.11.2016р. в межах апеляційного провадження у справі 903/442/16. Розгляд скарги призначено на 30 листопада 2016 р. на 11 год. 15 хв. (т.2, а.с. 31-32).

30.11.2016 року до Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання Позивача (апелянта) про відкладення розгляду справи у зв язку із хворобою його представника. Крім того, просив продовжити строк розгляду апеляційної скарги на п ятнадцять днів (а.с.80-83).

В судовому засіданні від 30.11.16 р. Позивач підтримав клопотання про відкладення розгляду справи та подав клопотання про продовження строку розгляду апеляційних скарг на п'ятнадцять днів.

Представник відповідача (апелянта) та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, сільськогосподарського виробничого кооперативу "Маяк" не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2016, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, клопотання позивача про продовження строку розгляду апеляційної скарги на п'ятнадцять днів задоволено та відкладено розгляд апеляційної скарги на 08 грудня 2016 року на 11 год.00 хв. (т.2, 86-87).

30.11.2016 року до Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника Відповідача про долучення до матеріалів справи заяви залучення його у якості представника відповідача, заяви про визнання вимог Позивача, викладених у його апеляційній скарзі, а також заяви про відмову від апеляційної скарги Відповідача (т.2, а.с.87-103). При цьому додає до матеріалів заяви витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 26.11.2016, згідно якого ОСОБА_2 є керівником підприємства Відповідача.

З причини тимчасової непрацездатності головуючої судді Бучинської Г.Б. судове засідання у справі № 903/442/16 08.12.2016 року о 11:00 год. не відбулось, у зв"язку з чим виникла необхідність призначити у даній справі судове засідання для розгляду апеляційних скарг (т.2, 108).

Пунктом 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 3 березня 2016 року № 21 та погодженого наказом Державної судової адміністрації України 3 березня 2016 року №41 передбачено, що відповідно до визначеного процесуальним законодавством принципу незмінності складу суду, розгляд справи, як правило, проводиться визначеною автоматизованою системою колегією суддів. Тимчасова відсутність судді-члена колегії, як правило, не може бути підставою для зміни складу колегії суддів.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2016 року розгляд апеляційних скарг призначено на 21 грудня 2016 року на 12 год. 00 хв. (т.2, а.сю. 109-110).

У судовому засіданні, яке відбулось 21 грудня 2016 року, представники позивача, відповідача та третьої особи не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштового відправлення та реєстр на відправку рекомендованої кореспонденції.

Вимоги ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 Позивач не виконав, витребовувані судом оригінали поданих ним до апеляційної скарги додаткових доказів не подав.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26 грудня 2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням того, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в правовому полі статей 101, частини 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, а також зважаючи на передбачені статтею 102 Господарського процесуального кодексу строки розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Рівненський апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги Позивача та відмову від апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги Позивача, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов до висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 22 вересня 2016 року слід залишити в силі, апеляційну скаргу Позивача - залишити без задоволення, а також прийняти відмову Відповідача від апеляційної скарги.

При цьому апеляційний господарський суд виходив з такого.

Розглядаючи заяву Відповідача про відмову від апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги наступне.

Статтею 100 Господарського процесуального кодексу передбачено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитись від неї до винесення постанови. Апеляційний господарський суд має право не приймати відмову від скарги з підстав, визначених у частині шостій статті 22 цього Кодексу.

Зокрема, згідно частини шостої статті 22 Господарського процесуального кодексу, господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вимоги апеляційних скарг, встановила, що відмова Відповідача від апеляційної скарги не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших сторін справи, а тому приймає дану відмову, у зв"язку чим припиняє проваження за апеляційною скаргою відповідача .

Розглядаючи позовні вимоги Позивача, колегія суддів приходить до висновку про їх безпідставність, виходячи з наступного.

Так, колегією суддів встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що з дослідженого в судовому засіданні статуту (далі по тексту - Статут) Райсількомунгоспу (а.с.20-27), Райсількомунгосп є кооперативною організацією створеною за рішенням зборів уповноважених господарств-учасників (п.1.1), комбінат діє згідно з Законом України Про підприємництво і даного Статуту (п.1.2).

Відповідно до п.п.5.1, 5.2 Статуту, засоби Райсількомунгоспа створюються з дольових внесків господарств-учасників, від прибутків, які одержані в результаті власної виробничо-господарської діяльності, амортизаційних відрахувань та інших джерел. Порядок визначення розмірів дольових внесків господарств-учасників і їх внесення встановлюється рішенням зборів уповноважених представників цих господарств.

Згідно п.6.5 Статуту, збори уповноважених господарств-учасників Райсількомунгоспу: приймають статут Райсількомунгоспу, заносять до нього необхідні зміни і доповнення з послідуючою реєстрацією у відповідному органі влади; розглядають і приймають рішення по інших питаннях діяльності Райсількомунгоспу.

Законом України від 10.10.2013 № 642-VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , який набрав чинності 29.03.2014, пункт 4 частини 1 статті 12 ГПК України викладено в новій редакції, згідно з якою господарським судам стали підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

У преамбулі до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016р. №4 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин зазначено, що з огляду на зміни у законодавстві та поетапне набуття чинності окремими законодавчими актами України, господарським судам під час вирішення корпоративних спорів потрібно застосовувати норми матеріального та процесуального права за правилом їх дії у часі: норми матеріального права, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин; норми процесуального закону, чинні на час вчинення відповідних процесуальних дій.

Відповідно до п.2.2. даної постанови законом не передбачено права учасника (засновника, акціонера, члена) юридичної особи звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів цієї особи поза відносинами представництва. Водночас згідно з положеннями статті 16 ЦК України, пункту 4 частини першої статті 12 та статті 167 ГК України незалежно від суб'єктного складу, якщо учасник (засновник, акціонер, член) юридичної особи обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то він має право подати відповідний позов. Такий спір підвідомчий господарським судам і підлягає вирішенню у загальному порядку.

Відповідно до підпункту 3.2 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №10 Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам справи, що виникають з корпоративних відносин, - це справи зі спорів між юридичними особами та їх учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасниками, які вибули, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи. Предметом відповідних позовів можуть бути вимоги про визнання недійсними: актів органів управління юридичної особи; її установчих документів; правочинів, укладених юридичною особою, якщо позивач обґрунтує свої вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів, тощо. Виняток становлять трудові спори за участю юридичної особи.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку позови ОСОБА_2 та СГВК Маяк , які вирішуються судом, стосуються відносин між учасниками (на думку сторін) колективного підприємства. На час створення колективне підприємство як організаційно-правова форма здійснення господарської діяльності створювалось і діяло відповідно до положень Закону України Про підприємства в Україні . В подальшому, з введенням в дію з 1 січня 2004 року Господарського кодексу України, законодавець визначив, що підприємства можуть існувати як унітарні та корпоративні, надавши у ч.5 ст.63 ГК України, визначення корпоративного підприємства, якими є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, та інші підприємства, що засновані на приватній власності двох або більше осіб. Таким чином, відносини між учасниками колективного підприємства, майно якого складається з дольових внесків (паїв), та управління яким здійснюється спільно усіма господарствами-учасниками через органи управління, утворені у відповідності до статуту, є корпоративними.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 22 ГК України суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

З дослідженого колегією суддів витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, організаційно-правовою формою ОСОБА_1 районного міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства Райсількомунгосп є - колективне підприємство.

Відповідно до ст.62 ГК України, підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов'язки. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Згідно ст.63 ГК України, залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти і підприємства, що діють на основі колективної власності (підприємство колективної власності).

Відповідно до ст. 65 ГК України, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Статтею 93 ГК України передбачено, що підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників). Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом.

З дослідженого колегією суддів договору про відступлення частки №б/н від 04.11.2010р. (а.с.7) вбачається, що СГВК Батьківщина в особі голови ОСОБА_3, повністю розуміючи значення своїх дій та без будь-якого тиску зі сторони (від інших осіб), відступає (передає) належну їй частку у статутному (складеному) капіталі Райсількомунгоспу на користь ОСОБА_2 На дату укладення угоди частка СГВК Батьківщина у статутному (складеному) капіталі Райсількомунгосп , яка у повному розмірі відступається (передається) на користь ОСОБА_2 становить 27956 грн. Право власності на частку у статутному (складеному) капіталі Райсількомунгоспу ОСОБА_2 набуває з моменту підписання цього договору.

Крім того, відповідно до договору про відступлення частки від 12.10.2007 р. СГВК Весна повністю розуміючи значення своїх дій та без будь-якого тиску зі сторони (від інших осіб), відступає (передає) належну їй частку у статутному (складеному) капіталі Райсількомунгоспу на користь ОСОБА_2 На дату укладення угоди частка СГВК Батьківщина у статутному (складеному) капіталі Райсількомунгоспу, яка у повному розмірі відступається (передається) на користь ОСОБА_2 становить 185460 грн. Право власності на частку у статутному (складеному) капіталі Райсількомунгоспу ОСОБА_2 набуває з моменту підписання цього договору.

Згідно п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016р. Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин , господарським судам під час вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин, слід враховувати приписи статті 1 ГПК України та з'ясовувати наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного права або законного інтересу у правовідносинах, на захист яких подано позов, а також питання про наявність чи відсутність факту їх порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно ст.167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Як вбачається з п.2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016р. Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин , під час вирішення корпоративних спорів господарським судам слід виходити з того, що особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції АТ або вступу до інших юридичних осіб. Тому рішення органів юридичної особи, прийняті до вступу позивача до складу її учасників або придбання ним акцій, не можуть бути визнані такими, що порушують його корпоративні права.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про кооперацію , вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

З дослідженого в судовому засіданні витягу з ЄДРПОУ, установчих документів на Райсількомунгосп (код 04634670) вбачається, що засновниками (учасниками) юридичної особи є: СГВК Батьківщина , СГВК Колос , СГВК Озеро , СГВК Весна , СГВК Маяк , СГПП Довіра , СГПП Завітне .

Тобто, позивач не значиться в числі засновників (учасників) юридичної особи.

Стороною також не надано і рішень загальних зборів членів відповідача щодо прийняття позивача до кооперативу.

Щодо додатково поданих Позивачем в ході апеляційного розгляду справи доказів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Разом з тим, колегія суддів констатує, що Позивач не навів колегії суддів поважних причин настання тих обставин, які унеможливили надання ним даних доказів під час розгляду справи судом першої інстанції.

Відповідно до п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №189 від 26.12.2011 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК.

Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях, установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.

У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).

Разом з тим, докази, подані Позивачем, є незавіреними належним чином копіями документів, не відповідають вимогам пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", а тому не вважаються належними і допустимими доказами у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, а тому колегією суддів не приймаються до уваги.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивачем не виконано вимоги ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2016, не надано витребовуваних судом оригіналів поданих ним до апеляційної скарги додаткових доказів.

Відтак, колегія суддів, проаналізувавши матеріали справи та вищевказані норми законодавства, приходить до висновку про відмову Позивачу у задоволенні позовних вимог, та констатує, що прийняті оскаржувані рішення до вступу позивача в склад учасників Райсількомунгоспу, не можуть бути визнані такими, що порушують його корпоративні права.

У зв язку з цим, рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог позивача є законним, обгрунтованим, таким, що прийняте у відповідності з обставинами справи.

Щодо позову Третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору СВК Маяк , колегія суддів вважає його підставним з огляду на наступні обставини.

Судом встановлено, що СГВК Маяк є засновником (учасником) Райсількомунгоспу.

09.06.2016 р. відбулися збори уповноважених представників господарств-учасників (засновників які діючі та не ліквідовані) ОСОБА_1 районного міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства Райсількомунгосп , на яких прийнято рішення із 4 питань порядку денного. Ці загальні збори було скликано на вимогу ОСОБА_4 (а.с.103).

В матеріалах справи відсутні докази того, що повідомлення про проведення загальних зборів учасників Райсількомунгоспу надіслано всім діючим його учасникам.

Згідно з реєстром присутніх для участі у загальних зборах 09.06.2016 р. зареєструвалися СГПП Завітне , СГВК Озеро , СГПП Довіра .

З досліджених колегією суддів витягів ЄРДПОУ від 13.07.2016р. встановлено, що державну реєстрацію СГВК Весна , припинено 10.11.2011р. за рішенням суду, державну реєстрацію СГВК Колос припинено 26.08.2010 р. за рішенням суду, державну реєстацію СГВК Батьківщина припинено 15.12.2014р. за рішенням суду.

Відповідно до п. 2.30 Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016р. Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин , з огляду на положення частини п'ятої статті 53 Закону України Про господарські товариства та статті 8 ЦК України (аналогія закону) до вирішення питання про вступ (прийняття) спадкоємців (правонаступників) померлого (ліквідованого) учасника правомочність загальних зборів учасників визначається без урахування частки в статутному капіталі, яка належала померлому (ліквідованому) учаснику. Отже, у такому разі під час встановлення правомочності загальних зборів учасників слід враховувати голоси інших учасників товариства, які без голосів, що припадають на частку померлого (ліквідованого) учасника, становлять у сукупності 100 % голосів, що мають враховуватися під час визначення кворуму.

Згідно п. 6.6 Статуту збори правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше двох третин їх учасників.

Тобто, на дату проведення загальних зборів наявні лише чотири діючих господарств-учасників ОСОБА_1 районного міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства Райсількомунгосп , три з яких були присутні і приймали участь в зборах (4*2/3=2.66), а тому посилання третьої особи, що на зборах не було кворуму судом до уваги не береться.

Відповідно до ст. 12 Закону України Про кооперацію учасники (члени) юридичної особи мають право брати участь в управлінні справами кооперативу. Статтею 15 ЗУ Про кооперацію передбачено, що вищий орган управління кооперативу, тобто чергові збори уповноважених господарств-учасників та Райсількомунгоспу, скликаються головою кооперативу (начальником - головою Ради Райсількомунгоспу, відповідно до п.п. 6.6. Статуту Райсількомунгоспу), а члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше, ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення, про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів.

У свою чергу - проведення позачергових зборів кооперативної організації, можуть ініціювати: не менше третини його членів, спостережна рада, ревізійна комісія (ревізор) або орган управління кооперативного об'єднання, членом якого є кооператив.

Колегія суддів погоджується з твердженнями позивача, що відповідачем порушено вимоги законодавства під час скликання та проведення загальних зборів в частині суб'єктного складу ініціаторів таких зборів та їх учасників. Зокрема, відповідно до наявної інформації у СГВК Маяк , начальник - голова Ради Райсількомунгоспу чергові збори не скликав, а отже, відповідно до ст. 15 ЗУ Про кооперацію і п.п. 6.6. Статуту Райсількомунгоспу, мали місце позачергові збори за ініціативи членів Райсількомунгоспу. Однак повідомлення, що було надане відповідачем суду, підписане невідомою особою - ОСОБА_4 , який не був членом (учасником) Райсількомунгоспу. Про повноваження ОСОБА_4 на підписання такого повідомлення, останнім ніяких доказів не надано, як і про належного ініціатора проведення позачергових загальних зборів.

Тобто, при проведенні загальних зборів було допущено порушення вимог ст. 15 ЗУ Про кооперацію та п.п. 6.4. Статуту Райсількомунгоспу, стосовно суб'єктного складу учасників загальних зборів - представників господарств-учасників. Зокрема, у кооперативних організаціях допускаються скликання зборів уповноважених кооперативу , що передбачено у пункті 6 Статуту Райсількомунгоспу. Стаття 15 ЗУ Про кооперацію покладає на статути кооперативів визначення порядку делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених кооперативних організацій. Підпунктом 6.4. Статуту Райсількомунгоспу визначено, що уповноважені представники обираються в рівній кількості від кожного господарства строком на п'ять років. Однак, відповідачем не було викладено у протоколі загальних зборів від 09.06.2016 інформації про документи, які підтверджують повноваження представників господарств-учасників. Така інформація й не була надана у ході розгляду даного спору.

Відповідачем також порушено порядок скликання позачергових зборів, що чітко передбачені ст. 15 ЗУ Про кооперацію . Оскільки, позачергові загальні збори скликаються головою кооперативу (начальником - головою Ради Райсількомунгоспу) протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги від ініціатора позачергових зборів. І лише у разі незабезпечення начальником Райсількомунгоспу скликання позачергових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2, обіймаючи посаду начальника - голови Ради Райсількомунгоспу, таких вимог не отримував та позачергові збори не скликав. Від таких дій (забезпечення скликання) він не ухилявся, а отже, підстав для скликання позачергових зборів особами, які вимагали від начальника Райсількомунгоспу їх скликання, не було.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" та п.п. 2.12 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" та 2.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" визначено, що при розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Інші порушення при скликанні та проведенні зборів є, на переконання суду, недостатніми підставами для визнання рішення загальних зборів від 09.06.2016 р. недійсним.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позову третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання Позивача (скаржника), викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Як вказано вище, судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги розподіляються у відповідності до ст.49 ГПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 80, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Припинити провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 районного міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства "Райсількомунгосп".

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 від 04.10.16р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Волинської області від 22 вересня 2016 року у справі №903/442/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №903/442/16 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.