Ухвала

від 16.12.2016 по справі 296/13317/15-ц

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/13317/15-ц

4-с/296/31/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2016 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І., представника заявника ОСОБА_1, представника заявника ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Укрметалургторгпостач на дії головного державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби м. Житомира ОСОБА_3, заінтересовані особи ОСОБА_4, ОСОБА_5,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Укрметалургторгпостач звернулось в суд із скаргою, в якій з урахуванням заяви від 27.07.2016р. (т. 2 а.с.8), просить визнати протиправними дії головного державного виконавця Богунського ВДВС Житомирського міського управління юстиції ОСОБА_3, що виразились у винесенні незаконної постанови про накладення арешту на будівлю №29 по вул.Котовського і будівлю №16 а по вул.Чапаєва в м.Житомирі. Просить скасувати постанову про накладення арешту на будівлю №29 по вул.Котовського і будівлю №16 а по вул.Чапаєва в м.Житомирі, а також акти опису і арешту цих будівель; заборонити провести затвердження висновків про проведення експертної оцінки будівель по вул.Котовського, 29 і по вул.Чапаєва, 16 а в м.Житомирі, проведеної експертом ОСОБА_6

В скарзі зазначено, що за заявою Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 12.10.2015р. у справі №296/8129/15-ц змінено спосіб і порядок виконання рішення Корольовського районного суду м. Житомира у справі № 296/1164/14-ц від 23.04.2015, звернувши стягнення на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю Укрметалургторгпостач (код 35485703, м. Житомир, вул. Котовського, 29), а саме, нежитлову будівлю площею 111,00 кв.м. та будівлю складу площею 116 кв.м. за адресою: м. Житомир, вул. Чапаєва, 16-а, в межах суми стягнення по виконавчому провадженню.

Незважаючи на оскарження ухвали суду від 12.10.2015р. в апеляційному порядку, державний виконавець 12.11.2015 року незаконно провів опис і арешт належних ТОВ Укрметалургторгпостач двох будівель, зокрема, по вул. Котовського 29 і по вул. Чапаєва 16 а в м. Житомир, при цьому вимога про надання доступу до вказаних приміщень від 09.11.2015 року цінним листом була відправлена поштою 10.11.2015 року і одержана товариством 17.11.2015 року.

Крім того в скарзі зазначено, що 11.04.2013 року був накладений арешт на майно ТОВ Укрметалургторгпостач , в результаті чого легковий автомобіль марки ВАЗ не оцінений, не реалізований і невідомо хто і на якій підставі його забрав. 19.04.2013 та 14.06.2013 вилучено понад 500 кв.м. імпортованої плитки, однак камінь по даний час не оцінений, не реалізований. 21.06.2013 описаний і вилучений вантажний автомобіль з причепом марки МАЗ , однак цей автомобіль не оцінений, не реалізований і невідомо де він.

Також скаржник зазначає, що 09.12.015 року від Богунського ВДВС надійшло повідомлення, що проведена експертна оцінка вищевказаних будівель експертом ФОП - ОСОБА_6, який визначив вартість будівель. Однак, вказані експертні висновки експерта ОСОБА_6 є помилковими і не відповідають фактичній вартості оцінених ним будівель. Вважає, що експерт ОСОБА_6 при проведенні товарознавчої експертизи допустив грубі порушення вимог передбачених п.п.1-3 Закону України Про судову експертизу , вимог Інструкції про порядок призначення і проведення судових експертиз.

У судовому засіданні представники заявника скаргу підтримали в повному обсязі.

Державний виконавець Богунського відділу ДВС Житомирського МУЮ у судове засідання в чергове не з'явилась, подала клопотання від 15.12.2016р. про розгляд скарги у її відсутність. Також, надала письмові пояснення по справі в яких заперечила щодо скарги (т.1 а.с. 16-20, т.2 а.с. 102-104).

Заінтересована особа - стягувач ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, надіслав заяву про відкладення розгляду скарги. В попередніх судових засіданнях вказав на безпідставність скарги, про що також зазначив в письмових запереченнях (т. 2 а.с. 92-94). Зокрема вказав, що вимога про заборону затверджувати висновків про проведення експертної оцінки будівель по вул.Котовського, 29 і по вул.Чапаєва, 16 а в м.Житомирі, проведеної експертом ОСОБА_6 не відповідає вимогам ст. 383 ЦПК України, оскільки предметом оскарження може бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця. Вказує, що заявник фактично оскаржує порядок (черговість) реалізації майна, при цьому просить визнати дії незаконними щодо арешту майна. Вказує, що іншого майна боржника не достатньо для погашення заборгованості.

Заінтересована особа - судовий експерт ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся.

В судове засідання також викликалися особи, яким передавалося на зберігання описане майно боржника, однак жодного разу на розгляд справи не з'явилися.

Вирішуючи питання про відкладення розгляду справи за клопотанням стягувача, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на те, що в судових засіданнях ОСОБА_7 надавалися пояснення, а також з огляду на неодноразові відкладення розгляду скарги за заявами учасників судового процесу.

Заслухавши пояснення представників заявника, дослідивши матеріали справи, а також матеріали зведеного виконавчого провадження, оцінивши докази, суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного

Відповідно до ч. 1 ст. 383 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч. 2 ст. 384 Цивільного процесуального кодексу України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

В постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. №6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" вказується, що у разі оскарження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, прийняті (вчинені, допущені) із метою виконання зведеного виконавчого провадження, в якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання судових рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), то скарга підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства в тій частині, яка стосується виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України.

Встановлено, що на виконанні відділу Богунського ДВС Житомирського МУЮ перебувало зведене виконавче провадження №48234695 про стягнення з ТОВ Укрметалургторгпостач на користь ОСОБА_7 1152914,03 грн. заборгованості на підставі виконавчих листів №296/12729/13-ц, №296/11641/14-ц, №296/9745/15-ц., виданих Корольовським районним судом м.Житомира, відповідно, 03.12.2014, 10.07.2015, 12.01.2016 року, а також про стягнення з ТОВ Укрметалургторгпостач на користь ТОВ "Оскар" 420384,10грн. боргу на підставі наказу господарського суду Житомирської області №12/5007/32/11 від 24.06.2011р.

Постановою державного виконавця від 23.06.2015р. виконавчий документ - наказ господарського суду Житомирської області №12/5007/32/11 від 24.06.2011р. було повернуто стягувачу за його заявою ( т.3 а.с. 97-99 виконавчого провадження).

Згідно актів від 12.11.2015 року державним виконавцем Васькевич Н.В. проведено опис і арешт нерухомого майна, а саме: будівлі складу по вул.Чапаєва,16а в м.Житомирі загальною площею 116,5 кв.м. та будівлі контори по вул.Котовського,29 в м.Житомирі загальною площею 111 кв.м. ( т.1 а.с.39-46).

23.11.2015р. державним виконавцем Васькевич Н.В. було призначено експерта ОСОБА_8 для участі у виконавчому провадженні (т.1 а.с. 48).

07.12.2015 року суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 були надані висновки про вартість зазначених вище об'єктів нерухомості. Згідно експертних висновків було визначено вартість спірних нежитлових будівель: будівля контори в сумі 1 041 665,00 грн., будівля складу 297 972,00 грн. (т. 1 а.с.50-53).

7 грудня 2015 року державним виконавцем направлено сторонам виконавчого провадження повідомлення про оцінку арештованого майна (т. 1 а.с. 54- 56).

02.02.2016р. державним виконавцем направлено заявку Житомирській філії державного підприємства "СЕТАМ" на реалізацію будівлі складу по вул. Чапаєва, 16а в м.Житомирі загальною площею 116,5 кв.м. та будівлі контори по вул.Котовського, 29 в м.Житомирі загальною площею 111 кв.м. арештованого майна (т. 1 а.с. 198-199).

З протоколів проведення електронних торгів вбачається, що з 01 по 03 березня 2016 року, а також з 11 по 13 березня 2016 року були проведенні торги щодо реалізації нерухомого майна, про що державним виконавцем були також складені акти від 17 та 18 березня 2016р.(т.1 а.с. 203-206).

25.03.2016р. державним виконавцем винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень, які були об'єднанні у зведене виконавче провадження (всього шість проваджень).

Отже, державним виконавцем вчиненні дії щодо арешту майна на виконання судових рішень, ухвалених відповідно до ЦПК України Корольовським районним судом м.Житомира.

Розглядаючи скаргу, суд виходить з положень Закону України Про виконавче провадження 1999 року, який був чинним на момент вчинення оскаржуваних дій.

Так, відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження (далі за текстом - Закон), державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно пунктів 1 та 2 ч.1 ст.32 Закону визначено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника.

Згідно ч.1 ст. 52 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно ч.2 ст.52 Закону стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

В пункті 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. №6 зазначається, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону про виконавче провадження.

Згідно ст. 57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Проведення опису майна боржника здійснюється не пізніше ніж протягом місяця з моменту отримання інформації про місцезнаходження майна.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Частиною 9 статті 57 Закону визначено, що під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього державний виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку. Під час прийняття державним виконавцем постанови про арешт майна боржника арешт поширюється на усі поточні рахунки боржника, у тому числі ті, що будуть відкриті боржником після винесення державним виконавцем постанови про арешт майна.

Частиною 3 статті 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Зі змісту скарги вбачається, що заявник оскаржує дії державного виконавця щодо арешту нерухомого майна незважаючи на наявність іншого неоціненого та нереалізованого майна, при цьому в прохальній частині скарги просить визнати протиправними дії головного державного виконавця Богунського ВДВС Житомирського міського управління юстиції ОСОБА_3, що виразились у винесенні незаконної постанови про накладення арешту на будівлю №29 по вул.Котовського і будівлю №16 а по вул.Чапаєва в м.Житомирі, та як наслідок скасувати постанову про накладення арешту на будівлю №29 по вул. Котовського і будівлю №16 а по вул. Чапаєва в м. Житомирі, а також акти опису й арешту цих будівель від 12 листопада 2016 року.

Надаючи оцінку діям державного виконавця щодо арешту майна суд виходить із того, що постанова про накладення арешту на будівлю №29 по вул. Котовського і будівлю №16 а по вул. Чапаєва в м. Житомир державним виконавцем не виносилася.

Арешт на вказане нерухоме майно боржника було накладено державним виконавцем шляхом складання актів опису та арешту майна боржника, що відповідає вимогам ст. 57 Закону.

Вбачається, що 07.05.2008 між Регіональним відділенням Фонду державного майна та ТОВ Укрметалургторгпостач було укладено Договір купівлі-продажу, який зареєстровано в реєстрі правочинів за № 2876873 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу.

Відповідно до умов Договору продавець зобов'язувався передати у власність покупця цілісний майновий комплекс, а покупець зобов'язаний був прийняти об'єкт приватизації та сплатити за нього ціну відповідно до умов Договору. Перелік нерухомого майна, яке передавалось у власність ТОВ Укрметалургторгпостач було невід'ємним додатком до цього Договору. (п.1.1) - нежитлова будівля (контора) м. Житомир, вул. Котовського, 29, будівля складу - м. Житомир, вул. Чапаєва, 16-а.

Вказаний договір був зареєстрований в реєстрі правочинів (т. 1 а.с. 161-164).

Відповідно до ч.4 ст. 334 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення договору) якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

При цьому, зі змісту скарги вбачається, що саме заявник вважає себе власником майна. За протилежних обставин, виходячи з п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. №6, вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Суд зазначає, що арешт на все майно боржника було накладено ще постановою від 12.11.2012р. при виконанні наказу господарського суду Житомирської області №12/5007/32/11 щодо стягнення боргу на користь ТОВ "Оскар" (а.с. 6 т. 1 виконавчого провадження).

Слід зазнавити, що в Законі та в Інструкції з організації примусового виконання рішень відсутня норма, яка б забороняла державному виконавцю складати акт опису й арешту майна боржника у відсутність останнього. Не заборонено також накладати арешт на майно боржника при виконанні рішення суду про стягнення грошових коштів.

Щодо оскарження дій з оцінки майна, виходячи з заявленої вимоги скарги про заборону проведення затвердження висновків про проведення експертної оцінки будівель по вул.Котовського, 29 і по вул.Чапаєва, 16 а в м.Житомирі, проведеної експертом ОСОБА_6 то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Згідно ч.1 ст.58 Закону визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні .

Відповідно до ч.3 ст. 58 Закону державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

Згідно частини 4 статті 58 Закону у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Як вбачається з матеріалів справи боржнику надсилалися результати оцінки вартості майна, однак будь-яких заперечень він не надав. Отже, скаржником не дотримано вимог ч.3 ст.58 Закону про необхідність подання саме державному виконавцю заперечення щодо оцінки вартості майна та проведення рецензування, результати якого можуть бути оскаржені в суді.

Пунктом 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. №6 визначено, що суди мають враховувати, що суб'єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу. Тому вимоги заявника в частині оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Суд не бере до уваги доводи заявника, що арешт нерухомого майна відбувся незважаючи на наявність іншого рухомого майна боржника, яке було арештоване, описане, передане на відповідальне зберігання, однак не реалізоване у зв'язку з не встановлення його місцезнаходження.

На виконання вимог ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 08.06.2016р. судом з'ясовувалась доля описаного у 2013 році рухомого майна. Зокрема, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що в ході проведених виконавчих дій з примусового виконання наказу №12/5007/32/011, виданого 24.06.2011 року Господарським судом Житомирської області про стягнення боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрметалургторгпостач на користь ТОВ "Оскар" (в результаті заміни сторони виконавчого провадження також на користь ПП Світ-11 та ТОВ "Агрохім-Буд"), 19.04.2013 року державним виконавцем Шклярчук Л.А. було складено акт опису та арешту майна, яким було описана та арештовано майно боржника ТОВ Укрметалургторгпостач , в тому числі і камінь Гнейс на піддонах в кількості 8 піддонів (а.с 111 виконавчого провадження том 1). Згідно даного акту вказане майно було передано на відповідальне зберігання ОСОБА_9 10.12.2015 року та повторно 29.02.2016 року державним виконавцем з метою встановлення місця знаходження даного майна ОСОБА_9 були направлені вимоги, якими останнього було зобов'язано терміново повідомити відділ Богунського ДВС про місце знаходження описаного й арештованого майна ТОВ Укрметалургторгпостач (а.с.216, а.с.280 виконавчого провадження том 3). Однак, ОСОБА_9 до відділу Богунського ДВС не з'явився, про місце знаходження майна не повідомив.

26.04.2013 року державним виконавцем Шклярчук Л.А. було складено акт опису та арешту майна, яким було описана та арештовано майно боржника ТОВ Укрметалургторгпостач , в тому числі і автомобіль ВАЗ 2106, голубого кольору, ДНЗ 6954 ЖИА (а.с.171 виконавчого провадження том 1), а також 21.06.2013 року державним виконавцем Шклярчук Л.А. було складено акт опису та арешту майна, яким було описана та арештовано майно боржника ТОВ Укрметалургторгпостач , а саме: автомобіль вантажний МАЗ 54331, державний номер 75-37 ЖИС (а.с. 339 виконавчого провадження том 1). Згідно даних актів вказане майно було передано на відповідальне зберігання ОСОБА_10 (АДРЕСА_1). 29.02.2016 року державним виконавцем з метою встановлення місця знаходження даного майна ОСОБА_10 було направлено вимогу, якою останнього було зобов'язано терміново повідомити відділ Богунського ДВС про місце знаходження описаного й арештованого майна ТОВ Укрметалургторгпостач (а.с.279 виконавчого провадження том 3). Однак, на даний час місце знаходження вказаного арештованого майна не відоме.

14.06.2013 року державним виконавцем Шклярчук Л.А. було складено акт опису та арешту майна, яким було описано та арештовано майно боржника ТОВ Укрметалургторгпостач , в тому числі в камінь Гнейс на піддонах в кількості 11 піддонів (а.с.341-343 виконавчого провадження том 1). Згідно акту опису й арешту майна боржника дане майно було передане на відповідальне зберігання Божку О,О. (АДРЕСА_2). 26.11.2015 року державним виконавцем було винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні (а.с. 186 т. 1). 23.12.2015р. оцінювачем ОСОБА_8 надано звіт про оцінку каменя на загальну суму 33264грн. (а.с. 192 т.1). 02.02.2016 року до ЖФ ДП СЕТАМ направлено документи щодо проведення реалізації вищезазначеного майна. Оскільки, електронні торги з 01 по 03 березня 2016 року не відбулися, державним виконавцем 14.03.2016р. проведено оцінку даного майна.

Таким чином, виходячи з матеріалів виконавчого провадження частково рухоме майно не було реалізоване у зв'язку з його відсутністю, однак, частина рухомого майна була реалізована під час виконання наказу господарського суду. Тобто, державними виконавцями вчинялися ді щодо виявлення коштів, іншого майна та його реалізацію.

Разом з тим, суд зазначає, що виходячи зі змісту вимог скарги заявником оскаржуються дії державного виконавця Васькевич Н.В. саме щодо арешту майна згідно актів від 12.11.2016р. Виходячи з положень ст. 52, 57 арешт майна це лише одна із стадій звернення стягнення на майно боржника, при цьому арешт майна не означає його автоматичну реалізацію.

Згідно ч.5 ст. 52 Закону у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Порядок звернення стягнення на майно юридичної особи визначено статтею 66 Закону. Так, у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

У разі якщо на зазначене майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості:

1) у першу чергу - майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари);

2) у другу чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

Отже, в діях державного виконавця щодо накладання арешту на майно боржника - юридичної особи не вбачається порушення вимог Закону.

Згідно ч.1 ст. 10 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 даного кодексу.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з заявлених вимог суд вважає, що заявником не доведено неправомірності дій державного виконавця щодо арешту майна, а також можливість встановлення заборони із затвердження висновків про проведення експертної оцінки будівель.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.18, 19, 26, 32, 52, 57, 58 Закону України Про виконавче провадження , ст.ст.10, 11, 30, 60, 383-388 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Укрметалургторгпостач на дії державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3 - відмовити.

Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подано протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О. Й. Адамович