Ухвала

від 27.12.2016 по справі 815/71/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2016 р.м. ОдесаСправа № 815/71/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Южному Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМІНАЛ СТІВІДОРІНГ І К" до Державної податкової інспекції у м. Южному Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРМІНАЛ СТІВІДОРІНГ І К" звернулось до суду з позовом в якому заявлено вимоги Державній податковій інспекції у м. Южному Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000562200 та № 0000552200 від 29 грудня 2015 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки позивача контролюючим органом обґрунтовано встановлено численні порушення норм податкового законодавства під час здійснення ним господарської діяльності.

При цьому, під час перевірки податковим органом виявлено, що факт здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 не підтверджений належними доказами, більш того, відносно директора вказаного контрагента є вирок суду у кримінальній справі, що підтверджує фіктивність діяльності його підприємства.

Також, апелянтом зазначено, що господарські операції позивача з контрагентами ПП Спец-монтаж-сервіс та ТОВ КАМІЛА не підтверджені належними доказами, а вже надані підприємством первинні бухгалтерські документи складені з порушенням норм чинного законодавства та жодним чином не спростовують висновки податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 15 липня 2015 року по 10 грудня 2015 року співробітниками Державної податкової інспекції у м. Южному Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРМІНАЛ СТІВІДОРІНГ І К з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01 січня 2012 року по 31 травня 2015 року, валютного та іншого законодавства, за період з 01 січня 2012 року по 31 травня 2015 року, за результатами якої 17 грудня 2015 року складено акт № 000073/15-33-22/31154105.

Вказаним актом встановлено наступні порушення: п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток підприємств, на загальну суму 3 987 762,00 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, на загальну суму 4 121 830,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом 29 грудня 2015 року складено та направлено товариству наступні податкові повідомлення-рішення: № 0000552200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 5 981 643,00 грн. (3 987 762,00 грн. - за основним платежем, 1 993 881,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями); № 0000562200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 6 182 745,00 грн. (4 121 830,00 грн. - за основним платежем, 2 060 915,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погоджуючись з отриманими податковими повідомленнями-рішеннями товариство звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо відсутності порушення податкового законодавства з боку позивача у спірних правовідносинах, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 75.1. ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно п. 54.5. ст. 54 ПК України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пп. 14.1.157. п. 14.1. ст. 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності;

Згідно п. 56.1. ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Колегією суддів встановлено, що предметом розгляду даної справи є перевірка правомірності отриманих Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРМІНАЛ СТІВІДОРІНГ І К" податкових повідомлень-рішень № 0000562200 та № 0000552200 від 29 грудня 2015 року.

Так, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0000552200 від 29 грудня 2015 року, збільшено грошове зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств, на суму 3 987 762,00 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції, на суму 1 993 881,00 грн.

В даному випадку, підставою для вищевказаного збільшення податкових зобов'язань платнику податків став висновок контролюючого органу про завищення товариством витрат, що враховуються під час визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток у 2013 - 2014 роках, так як такі витрати сформовані за наслідком проведених господарських операцій, що не мали реального характеру.

При цьому, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0000562200 від 29 грудня 2015 року збільшено грошове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість, у сумі 4 121 830,00 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції, на суму 2 060 915,00 грн.

В свою чергу, підставою для вищевказаного збільшення податкових зобов'язань платнику податків став висновок контролюючого органу про заниження податку на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету у 2013 - 2014 роках, так як проведені господарські операції позивача з його контрагентами не мали реального характеру та не пов'язані з його господарською діяльністю.

Так, згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, оскільки платники податків при здійсненні господарської діяльності не обмежені чинним законодавством у праві самостійно обирати найбільш оптимальний варіант ведення господарської діяльності, зокрема, не позбавлений права укладати договори із сторонніми особами щодо реалізації своїх окремих функцій.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 ПК України (в редакції на час здійснення спірних господарських операції у 2013 та 2014 роках) - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодекс крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України, визначено, що витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Відповідно п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, що затверджене наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Так, згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників ПДВ з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів вважає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, необхідною умовою для визнання реальними проведені господарські операції є встановлення факту придбання товарів (отримання послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В даному випадку, в межах поданої апеляційної скарги податковим органом оскаржено висновок суду першої інстанції про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, так як господарські операції позивача з контрагентами ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 , ПП СПЕЦ-МОНТАЖ-СЕРВІС та ТОВ КАМІЛА не мали реального характеру та не підтвердженні належними первинними бухгалтерськими документами.

В свою чергу, колегія зазначає, що у справах з приводу оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до відповідальності, а перевіряється виключно законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати протиправним і скасувати оскаржуване рішення або відмовити у цьому.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В даному випадку, обов'язок щодо доказування правомірності оскаржуваних податкових-повідомлень рішень покладається на податковий орган, як на суб'єкта владних повноважень, що заперечує проти задоволення адміністративного позову.

При цьому, висновки про нереальність господарських операцій з поставки товарів та надання послуг мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами.

Так, між ТОВ ТЕРМІНАЛ СТІВІДОРІНГ І К (в особі покупця) та ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 (в особі постачальника) укладено договір поставки нафтопродуктів № 0502/13-ДТ-1 від 05 лютого 2013 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати в погоджені строки нафтопродукти, відповідно до накладних, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити отримані нафтопродукти (а.с. 165 -169 т. 3).

На підтвердження виконання умов вказаного договору судом зібрано наступні докази:

податкові накладні, платіжні доручення, банківські виписки, паспорти продукції, сертифікати якості.

При цьому, відповідно до укладеного договору поставку нафтопродуктів здійснено залізничним транспортом на станцію Берегова Одеської залізниці, відповідно до наступних залізничних накладних: № 42202515 від 19 лютого 2013 року, № 42240440 від 21 лютого 2013 року, № 34521518 від 25 квітня 2013 року, № 41055096 від 21 жовтня 2013 року, № 41468133 від 08 листопада 2013 року.

Крім того, із зібраних матеріалів у справі вбачається, що отримані за вказаним договором нафтопродукти в подальшому реалізовані позивачем наступним контрагентам: ТОВ МЬОБІУС КОНСТРАКШН ЮКРЕІН (код ЄДРПОУ 33663346), згідно договору поставки нафтопродуктів № 7/12/4-ВР від 07 грудня 2012 року; ТОВ ОДЕСЬКА ТАНКЕРНА КОМПАНІЯ (код ЄДРПОУ 33314246), згідно договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 20-09/11 від 20 вересня 2011 року; ТОВ ОКТАН (код ЄДРПОУ 22506013), згідно договору поставки нафтопродуктів № 14-11/2012 від 14 листопада 2012 року; ТОВ ЕДВАНШ (код ЄДРПОУ 38296981), згідно договору постави нафтопродуктів № 3/13-ДТ-1 від 04 березня 2013 року; ТОВ ПРОМ-ГАЗ-ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 37403355), згідно договору поставки нафтопродуктів № 05/03-13 від 05 березня 2013 року; ТОВ НІАГАРА (код ЄДРПОУ 30940468), згідно договору поставки нафтопродуктів № 15/04-13 від 15 квітня 2013 року.

В даному випадку, із зібраних доказів вбачається, що факт отримання товариством нафтопродуктів за вказаним договором підтверджується наданими первинними бухгалтерськими документами, які вказують на товарність проведеної операції.

При цьому, фактичною підставою для нарахування товариству податкових зобов'язань за результатом вказаної господарської операції став факт існування вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2015 року, у справі № 646/3810/15-к, яким директора ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 визнано винним у придбанні суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику шкоду третій особі, відповідно до ч. 2 ст. 205 КК України.

Так, зі вказаного вироку суду вбачається, що між ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 (в особі постачальника) та ПАТ НАК Нафтогаз України (в особі покупця) укладено договір поставки нафтопродуктів № 14/4260/12 від 22 серпня 2012 року, згідно якого покупцем зроблено передоплату за нафтопродукти, проте не отримано останні, внаслідок чого ПАТ НАК Нафтогаз України отримало велику майнову шкоду.

В свою чергу, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач відношення до вказаних господарських операцій, які стали підставою для притягнення до кримінальної відповідальності директора ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 не має, оскільки у господарських відносинах з ПАТ НАК Нафтогаз України у вказаний період не перебував, відповідно до довідки ПАТ НАК Нафтогаз України від 24 лютого 2016 року № 14-1036/1.2-16.

Більш того, у вищевказаному вироку суду відсутній висновок про надання ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 податкової вигоди третім особам, зокрема позивачу.

В даному випадку, товариством надано до суду належно оформлені первинні документи фактичної поставки (залізницею) та оплати товару за спірними угодами, а також використання придбаного товару у господарській діяльності (перепродаж), тоді як податковим органом не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди.

Крім того, станом на дату укладення договору ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 знаходилося в переліку юридичних осіб, що зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, будь-які відомості про відсутність юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням, ліквідацію, банкрутство ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 або інші недоліки в правовому статусі контрагента позивача в ЄДРПОУ були відсутні, відповідно до витягу з ЄДРПОУ від 01 березня 2016 року № 21740517.

Більш того, колегія суддів вважає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку обов'язку донарахування йому певних податкових зобов'язання від дотримання вимог законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Внаслідок чого, колегія суддів вважає передчасним висновок податкового органу про відсутність факту реального проведення господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 у перевіряємий період без детального дослідження наданих позивачем первинних бухгалтерських документів.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ КАМІЛА у перевіряємий період, колегія суддів зазначає наступне.

Так, між ТОВ ТЕРМІНАЛ СТІВІДОРІНГ І К (в особі замовника) та ТОВ КАМІЛА (в особі виконавця) укладено договір про надання послуг з очистки резервуарів № 1/14-З від 28 березня 2014 року, а також договір на утилізацію відходів очистки резервуарів № 1/14-У від 28 березня 2014 року.

На підставі вказаних договорів ТОВ КАМІЛА надано послуги по зачистці резервуарів для зберігання нафтопродуктів, вивезення та утилізації відходів з даних резервуарів, внаслідок чого замовником сплачено винагороду, у сумі 1 760 186,15 грн., в т.ч. ПДВ 293 364,37 грн.

При цьому, на підтвердження виконання умов вказаного договору судом зібрано платіжні доручення та податкові накладні.

В свою чергу, вивезення відходів за вказаними договорами виконавцем ТОВ КАМІЛА відбувалось з орендованої підприємством бункерувальної бази ТОВ Трансбункер-Юг , яка знаходиться на території ДП МТП Южний зі спеціальним пропускним режимом, а тому ТОВ ТЕРМІНАЛ СТІВІДОРІНГ І К замовлені та оформлені у МТП Южний перепустки для пропуску транспортних засобів та співробітників ТОВ КАМІЛА на територію порту, що підтверджується листом ДП МТП Южний від 23 лютого 2016 року № 1180/01/103/16 із завіреними копіями таких перепусток.

В даному випадку, із зібраних доказів вбачається, що факт отримання товариством послуг (робіт) за вказаними договорами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які складено у відповідності до вимог законодавства та які вказують на реальність проведених операцій.

В даному випадку, фактичною підставою для нарахування товариству податкових зобов'язань за результатом вказаної господарської операції став висновок податкового органу, що господарські операції ТОВ КАМІЛА з контрагентами ПП Р-Транскор , ПП Калотта , ТОВ Метіс Капітал , ТОВ Каракал Груп , ТОВ Біла Черемшина , ТОВ ВАН ТАКС не мали реального характеру.

Колегія суддів вважає безпідставними вказані посилання податкового органу, так як позивач не перебував у господарських відносинах зі вказаними контрагентами у перевіряємий період.

Більш того, допущенні контрагентами позивача порушення норм податкового законодавства не є підставною для нарахування додаткових податкових зобов'язань останньому, так як чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку обов'язку донарахування йому певних податкових зобов'язання від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Також, колегія суддів не приймає посилань податкового органу на факт зміни назви та видів діяльності ТОВ КАМІЛА через тривалий час після проведення господарських операцій з позивачем, так як відсутній будь-який причинно-наслідковий зв'язок між позивачем та вказаними подіями.

Щодо господарських відносин позивача з ПП Спец-Монтаж-Сервіс у перевіряємий період, колегія суддів зазначає наступне.

Так, між ТОВ ТЕРМІНАЛ СТІВІДОРІНГ І К (в особі замовника) та ПП Спец-Монтаж-Сервіс (в особі підрядника) укладено договори № 01-10-2013 від 01 жовтня 2013 року № 11-11-2014 від 11 листопада 2014 року, відповідно до умов яких підрядник виконував ремонтні роботи на території орендованої позивачем бункеровальної бази ТОВ Трансбункер-Юг в порту Юний.

В даному випадку, розрахунки за виконані ремонтні робот проводилися у безготівковій формі, на підставі чого виписані позивачу податкові накладні, що зібрані в матеріалах справи.

Крім того, факт виконання вказаного договору підтверджено зібраними в матеріалах справи актами форми КБ-2, рахунками на оплату, платіжними дорученнями, завіреними копіями документів щодо оформлення та видачі перепусток ПП Спец-Монтаж-Сервіс для пропуску на територію ДП МТП Южний .

Більш того, ПП Спец-Монтаж-Сервіс має ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України серії АД № 031753, строком дії з 29 лютого 2012 року до 28 лютого 2017 року, що підтверджує факт наявності основних засобів у контрагента.

Також, факт реального виконання ПП Спец-Монтаж-Сервіс робіт за вказаними договорами підтверджується наданим позивачем технічним висновком, виконаним ТОВ Науково-виробничий центр ЕКОСТРОЙ+ Інженерної академії України від 23 березня 2016 року.

Тому, колегія суддів вважає, що проведені господарські операції позивача з ПП Спец-Монтаж-Сервіс у перевіряємий період підтверджені належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують реальність проведених господарських операцій.

В даному випадку, податковий орган безпідставно посилається на отриману податкову інформацію щодо порушення вказаним контрагентом позивача норм податкового законодавства, так як чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку обов'язку донарахування йому певних податкових зобов'язання від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Внаслідок чого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушень норм податкового законодавства з боку позивача у вказаних правовідносинах, а як наслідок вважає протиправним оскаржуване податкове-повідомлення рішення.

Крім того, ухвалою Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2016 року відкрито апеляційне провадження та відстрочено апелянту сплату судового збору до прийняття даного рішення, у сумі 159 372,40 грн.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Южному Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції у м. Южному Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області відстрочений судовий збір за подання апеляційної скарги на користь Державного бюджету, у сумі 159 372,40 грн. (сто п'ятдесят дев'ять тисяч триста сімдесят дві гривні та сорок копійок), на реквізити: отримувач коштів - УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101; код ЄДРПОУ отримувача - 38016923; банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області; код банку отримувача - 828011; № рахунку отримувача - 31212206781008; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - судовий збір, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Южному Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло