Рішення

від 26.12.2016 по справі 389/1890/15-ц

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26.12.2016

ЄУН № 389/1890/15-ц

Провадження № 2/389/406/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Берднікової Г.В.

при секретарі Чукановій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Знам'янка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної державної адміністрації Кіровоградської області, гаражно-будівельного кооперативу Автомобілісти , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Реєстраційна служба ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції, Управління Держгеокадастру у ОСОБА_2 районі Кіровоградської області - про визнання недійсними та скасування розпоряджень, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку та за зустрічним позовом гаражно-будівельного кооперативу Автомобілісти до ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із вищевказаним позовом, в якому просила суд визнати незаконними та скасувати розпорядження ОСОБА_2 РДА від 04.09.2014 року № 257-р, від 25.09.2014 року № 287-р, від 25.11.2014 року № 361-р, а також визнати недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0,7434 га, кадастровий номер 3522281500:02:003:7637, місце розташування - Кіровоградська область, Знам'янський район, Дмитрівська сільська рада, цільове призначення - В.02.06, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид користування - для коллективного гаражного будівництва, видане гаражно-будівельному кооперативу Автомобілісти .

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач відзначила, що на підставі рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20.03.2015 року вона набула право власності на незавершене будівництво - нежитлову будівлю по вул. Фрунзе, 160-В в м. Знам'янка. 29.04.2015 року державним реєстратором ОСОБА_3 зареєстровано її право власності в Державному реєстрі речових прав. Зазначене нерухоме майно раніше було набуте нею разом із чоловіком на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2002 року, а згодом у спадщину від померлого 23.11.2007 року чоловіка.

24.12.2014 року їй стало відомо, що 17.11.2014 року за гаражно-будівельним кооперативом Автомобілісти (відповідач-2) зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3522281500:02:003:7636 площею 0,7434 га, яка розміщена під нерухомим майном, що належить їй. Згодом дізналась, що розпорядженням голови ОСОБА_2 РДА № 257-р від 04.09.2014 року відповідачу-2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування для коллективного гаражного будівництва.

Розпорядженням голови ОСОБА_2 РДА № 287-р від 25.09.2014 року внесено зміни до попереднього розпорядження і надано дозвіл відповідачу-2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,7794 га, яку розділено на дві земельні ділянки площею 0,1216 га та площею 0,6578 га. Розпорядженням голови ОСОБА_2 РДА № 361-р від 25.11.2014 року проект землеустрою завтерджено та передано відповідачу-2 у власність земельні ділянки загальною площею 0,8650 га, в тому числі земельну ділянку № 1 площею 0,1216 га та земельну ділянку № 2 площею 0,7434 га.

Позивач вважає, що підставами для скасування загадних вище розпоряджень ОСОБА_2 РДА є те, що земельну ділянку відповідачу було передано у власність без проведення аукціону. Також те, що при поданні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідач-2 не додав до клопотання нотаріальну згоду землекористувача - позивача, засвідчену нотаріально у зв'язку з вилученням земельної ділянки.

Крім того, ОСОБА_2 РДА передано спірну земельну ділянку у власність відповідача-2 в порушення положень ч. 1 ст. 134 ЗК України, якою встановлено обов'язковий продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкуретних засадах (земельних торгах).

В свою чергу, позивач вважає, що набула права власності на спірну земельну ділянку у зв'язку з набуттям права власності на будівлі та споруди розміщені на цій земельній ділянці в порядку ст. 120 ЗК України.

Відповідач ГБК Автомобілісти пред'явив зустрічний позов до ОСОБА_1 та державного реєстратора реєстраційної служби ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на незавершений об'єкт будівництва, індексний номер рішення 20115983 від 29.04.2015 року та визнання незаконним та скасування витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно бланка серії ЕЕХ 442817, посилаючись на те, що для проведення державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва заявник мав подати зокрема і документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку. Однак, відповідачем ОСОБА_1 державному реєстратору відповідний документ не було подано, оскільки він відсутній, а відтак подані ОСОБА_1 документи не відповідали вимогам, встановленим Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Отже, державна реєстрація її права власності проведена незаконно.

Ухвалою суду від 26.12.2016 року закрито провадження за зустрічним позовом у частині вимог до державного реєстратора ОСОБА_3 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, оскільки зустрічний позов в цій частині належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, так як вказані позовні вимоги стосуються саме дотримання державним реєстратором процедури здійснення державної реєстрації, що надає публічно-правового характеру вказаним правовідносинам і дозволяє зробити висновок про неможливість у такому випадку розгляду спору щодо державної реєстрації виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно за правилами цивільної юрисдикції.

Позивач та її представник у судовому засіданні власні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені у позові; зустрічний позов не визнали, вказуючи на його безпідставність.

Представник відповідача ОСОБА_2 РДА позов ОСОБА_1 не визнав, вказуючи на те, що РДА діяла в межах своїх повноважень і жодних порушень з її сторони не допущено. Позивач до РДА з клопотанням щодо виготовлення проекту землеустрою та передання земельної ділянки у власність чи користування не зверталась, на спірній земельній ділянці відсутні будь-які забудови.

Представник відповідача ГБК Автомобілісти позов ОСОБА_1 не визнав. Зазначив, що оскаржувані розпорядження РДА прийнято відносно вільних від забудови земельних ділянок, які знаходяться на території Дмитрівської сільської ради за межами населеного пункту. У попереднього власника об'єкту незавершеного будівництва, на який набула право власності позивач, також було відсутнє право власності або право користування спірною земельною ділянкою. Просив відмовити у задоволенні первісного позову. Зустрічний позов представник ГБК Автомобілісти підтримав.

Представники третіх осіб за первісним позовом до суду не з'явились, повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, причини неявки не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило.

Заслухавши пояснення присутніх осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що як первісні, так і зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20.03.2015 року за ОСОБА_1 визнано право власності на недобудовану адміністративну будівлю А , загальною площею 199,5 м, склад Б , вбиральню В , хвіртку N1, ворота N2, огорожу N3, вимощення m , що знаходиться по вул. Фрунзе, 160-В у м. Знам'янка Кіровоградської області, відсоток готовності 92% в порядку спадкування після померлого 23.11.2007 року чоловіка ОСОБА_4

Зі змісту вказаного рішення суду вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу недобудованої будівлі від 27.04.2002 року ОСОБА_4 купив недобудовану адміністративну будівлю готовністю 92% по вул. Фрунзе, 160-В в м. Знам'янка Кіровоградської області. Нотаріусом було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті чоловіка у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

На підставі зазначеного вище рішення суду право власності ОСОБА_1 на незавершене будівництво, нежитлову будівлю зареєстровано державним реєстратором Реєстраційної служби ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 21015983 від 29.04.2015 року, номер запису про право власності 9526776.

В судовому засіданні також з'ясовано, що розпорядженням голови ОСОБА_2 РДА Кіровоградської області від 04.09.2014 року № 257-р дозволено гаражно-будівельному кооперативу Автомобілісти розробку в спеціалізованих проектних організаціях проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування загальною площею 0,7794 га для колективного гаражного будівництва за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення на території Дмитрівської сільської ради (код класифікатора видів цільового призначення земель - 02.06).

Розпорядженням голови ОСОБА_2 РДА від 25.09.2014 року № 287-р внесено зміни та доповнення до розпорядження голови ОСОБА_2 РДА від 04.09.2014 року № 257-р в пункт 1, який викладено в новій редакції, а саме ГБК Автомобілісти дозволено розробку в спеціалізованих проектних організаціях проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,7794 га в тому числі ділянка № 1 площею 0,1216 га та ділянка № 2 площею 0,6578 га для колективного гаражного будівництва за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення на території Дмитрівської сільської ради (код класифікатора видів цільового призначення земель - 02.06).

Розпорядженням голови ОСОБА_2 РДА від 25.11.2014 року № 361-р затверджено ГБК Автомобілісти проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано у власність земельні ділянки загальною площею 0,8650 га, в ому числі: земельна ділянка № 1 - 0,1216 га (кадастровий номер 3522281500:02:000:7573), земельна ділянка № 2 - 0,7434 га (кадастровий номер 3522281500:02:003:7637) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення на території Дмитрівської сільської ради (код класифікатора видів цільового призначення земель - 02.06).

Позивач звернулась до суду з даним позовом, вказуючи, що земельна ділянка № 2 - 0,7434 га (кадастровий номер 3522281500:02:003:7637) розташована під будівлями і спорудами, на які за нею визнано право власності рішенням суду.

Згідно роз'яснень викладених у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) , самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці.

Право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 ЗК ), землекористувачі (стаття 95 ЗК), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки (стаття 1021 ЗК) або з інших передбачених законом підстав.

Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.

Право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених статтями 26 - 32 Закону № 3038-VI .

На підставі частини третьої статті 376 ЦК суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК).

При цьому суд має враховувати, що відсутність заперечень власника проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво, чи визнання такого позову має бути обґрунтовано відповідними доказами, що підтверджують право на вчинення таких процесуальних дій, зокрема, договорами купівлі продажу земельної ділянки, оренди, міни.

Згідно із пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності цим Кодексом, положення ЦК застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Тому правила статті 376 ЦК про наслідки самочинного будівництва застосовуються і до об'єктів, побудованих до набрання чинності ЦК та Законом № 3038-VI.

Статтею 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель передбачено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Право на власність чи користування виникає тільки після одержання документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Судом з'ясовано, що позивач до ОСОБА_2 РДА з заявами про надання дозволу щодо виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи користування не зверталась.

З висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 17.0.2016 року № 77 вбачається, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3522281500:003:7637, яка належить ГБК Автомобілісти накладається на земельну ділянку під вимощенням m , що належить ОСОБА_1

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 27.04.2002 року чоловік позивача - ОСОБА_4 придбав лише недобудовану адміністративну будівлю по вул. Фрунзе в м. Знам'янка, відсоток готовності 92 %.

На час прийняття оскаржуваних розпоряджень ОСОБА_2 РДА права на спірну земельну ділянку ні за позивачем, ні за її чоловіком зареєстровані не були, так само як права на наступні об'єкти: склад Б , вбиральню В , хвіртку N1, ворота N2, огорожу N3, вимощення m .

Правовстановлюючі документи на перелічені об'єкти були відсутні.

З проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, зокрема збірного кадастрового плану, схеми розміщення земельної ділянки вбачається, що ОСОБА_2 РДА були прийняті оскаржувані розпорядження відносно вільних від забудови земельних ділянок.

При цьому слід також відзначити, що ознаками об'єкта нерухомого майна є, зокрема, міцний (ґрунтовний) характер об'єкта будівництва, що зводиться, який дає можливість зробити висновок, що такий об'єкт створюється на довгий період експлуатації, утворюючи при цьому єдине ціле із земельною ділянкою, та відмежовуючи вказаний об'єкт від малих архітектурних форм, тимчасових споруд тощо.

Об'єкт належний позивачу під назвою вимощення m подібних ознак не має.

Крім того, слід відзначити і наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок №868), який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно з п.п. 81-83 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державна реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва проводиться у порядку, встановленому для державної реєстрації прав щодо нерухомого майна, право власності на яке заявлено вперше, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

У разі проведення державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва заінтересованою особою є особа, яка здійснює його будівництво.

Для проведення державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва заявник також подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку; документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт; технічний паспорт на об'єкт незавершеного будівництва.

Згідно п. 3 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності на об'єкт незавершеного будівництва.

Таким чином, об'єкт незавершеного будівництвом є об'єктом права власності і підлягає державній реєстрації відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

З урахуванням того, що у позивача ОСОБА_1 відсутній документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, отже для проведення державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва нею такий документ не було подано, державна реєстрація права власності позивача проведена незаконно.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказала, що підставою для скасування згаданих вище розпоряджень ОСОБА_2 РДА є те, що земельну ділянку відповідачу було передано у власність без проведення аукціону.

З положень частин 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України вбачається, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ЗК України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Отже, безпідставними є посилання позивача на те, що передача відповідачу-2 спірної земельної ділянки без проведення аукціону є незаконною.

Ще однією підставою позову зазначеною позивачем є те, що ОСОБА_2 РДА передано спірну земельну ділянку у власність відповідача-2 в порушення положень ч. 1 ст. 134 ЗК України, якою встановлено обов'язковий продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкуретних засадах (земельних торгах).

Статтею 134 ЗК України (в редакції на час винесення оскаржуваного розпорядження) встановлено обов'язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах).

Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Разом з цим, ч. 2 ст. 134 ЗК України визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної , енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу).

Окремою підставою позову є і те, що позивач вважає, що набула права власності на спірну земельну ділянку у зв'язку з набуттям права власності на будівлі та споруди розміщені на цій земельній ділянці в порядку ст. 120 ЗК України.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Враховуючи те, що у попереднього власника об'єкту незавершеного будівництва також були відсутні документи, що підтверджували право власності або право користування спірною земельною ділянкою, то безпідставними є посилання позивача на положення ч. 1 ст. 120 ЗК України як підставу переходу до неї права власності на земельну ділянку.

Іншою підставою позову є те, що при поданні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідач-2 не додав до клопотання нотаріальну згоду землекористувача - позивача, засвідчену нотаріально у зв'язку з вилученням земельної ділянки в порушення вимог ч. 2 ст. 123 ЗК України.

Як відзначалось вище ні позивачу, ні її покійному чоловік ОСОБА_4 спірна земельна ділянка у власність або користування не надавалась, земельна ділянка не перебувала у користуванні взагалі, отже підстави для подання такої згоди землекористувача були відсутні. Тим більше статтею 123 ЗК України передбачено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, а не у власність.

В ході судового розгляду позивачем підстави позову не змінювались, не доповнювались, не уточнювались. При цьому, відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Слід відзначити, що ч. 1 ст. 41 ЗК України передбачаєможливість безоплатної передачі кооперативу у власність земельних ділянок державної або комунальної власності, причому, за буквальним змістом статті, без застосування норм безоплатної приватизації.

У ч. 1 ст. 41 ЗК України йдеться саме про приватизацію ділянок гаражними кооперативами як юридичними особами.

Водночас, можливість безоплатної приватизації земельних ділянок кооперативами як юридичними особами не отримала розвитку у ЗК України - кодекс не передбачає самої процедури безоплатного набуття земельних ділянок юридичними особами, а також не визначає компетенції органів виконавчої влади з цього питання.

Разом з цим, аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що жодна з підстав позову заявлених позивачем, не знайшла свого обґрунтованого підтвердження в ході судового розгляду, отже позовні вимоги щодо скасування розпоряджень ОСОБА_2 РДА, як і похідні від них вимоги щодо скасування свідоцтва про право власності ГБК Автомобілісти на спірну земельну ділянку із заявлених позивачем підстав є недоведеними і задоволенню не підлягають.

Що стосується зустрічних позовних вимог ГБК Автомобілісти до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації її права власності та витягу з Державного реєстру речових прав, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про обєкти та субєкти цих прав.

Законодавче закріплення необхідності державної реєстрації права власності на нерухоме майно є, таким чином, визнанням з боку держави публічно - правового інтересу у встановленні належності нерухомого майна конкретній особі. Державна реєстрація прав покликана служити забезпеченням стабільності обороту нерухомості, оскільки остання має не тільки майнову, а й соціальну значимість. Подібна стабільність досягається шляхом винесення операцій та інших дій з нерухомістю за рамки приватних інтересів сторін, а також створення особливої, єдиної інформаційної системи, дозволяє всім субєктам права отримувати виключно і єдино достовірні дані про правовий статус того чи іншого об'єкта.

Позов у матеріальному змісті - це вимога до суду, яка стосується тих претензій, які пред'являються до особи, яка порушує або оспорює права позивача, право позивача має бути порушене конкретною особою - відповідачем.

Позов має бути адресним, тобто спрямованим проти конкретного відповідача, який згідно з вимогами законодавства має нести відповідальність за порушення прав позивача. Будь-яка позовна вимога має бути пред'явлена до конкретного, а не абстрактного відповідача, навіть якщо вимога не стосується зобов'язання до вчинення певних дій.

Обґрунтування зустрічного позову зводиться до порушень державним реєстратором ОСОБА_3 порядку реєстрації права власності ОСОБА_1 на об'єкт незавершеного будівництва, внаслідок чого позивач за зустрічним позовом просить суд скасувати відповідне рішення про державну реєстрацію прав та витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином оскільки зі змісту позову не вбачається порушення саме відповідачем ОСОБА_1 прав позивача за зустрічним позовом, приватно-правовий спір з приводу нерухомого майна - об'єкту незавершеного будівництва, його належності між сторонами відсутній, тому у задоволенні зустрічного позову слід відмовити, як у вимогах про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, так і у похідних від них вимог щодо скасування витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Керуючись ст.ст. 88, 213-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної державної адміністрації Кіровоградської області, гаражно-будівельного кооперативу Автомобілісти про визнання недійсними та скасування розпоряджень, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову гаражно-будівельного кооперативу Автомобілісти до ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - відмовити.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через даний суд до Апеляційного суду Кіровоградської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Г.В. Берднікова