Рішення

від 26.12.2016 по справі 910/13381/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2016Справа №910/13381/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Літлтон ЛТД

до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі відокремленого підрозділу Регіональна філія Південно-Західна залізниця

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Дорожньої профспілкової організації Південно-Західної залізниці

про стягнення 5 674 046,00 грн.

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі відокремленого підрозділу Регіональна філія Південно-Західна залізниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю Літлтон ЛТД

про визнання договору №248 від 10.12.2013 недійсним

Головуючий суддя Демидов В.О.

Судді Чебикіна С.О.

Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом:

(відповідач за зустрічним позовом) - Красножон Ю.М. (дов. від 07.06.16);

від відповідача за первісним позовом:

(позивач за зустрічним позовом) - Чуракова Н.М. (дов. від 24.10.16);

Попович Л.В. (дов. від 14.06.2016)

Помазанова М.В. (дов. від 24.10.2016).

ВСТАНОВИВ:

21.07.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю Літлтон ЛТД звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі відокремленого підрозділу Регіональна філія Південно-Західна залізниця про стягнення 5 674 046,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу меблів №248 від 10.12.2013 в частині своєчасної оплати за отриманий товар (меблі для відокремленого підрозділу - пансіонату, дитячого оздоровчого табору Променистий Державного територіально-галузевого об'єднання Південно-західна залізниця .

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.07.2016 порушено провадження у справі № 910/13381/16 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.08.2016.

08.08.2016 до канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Південно-Західна залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця до Товариства з обмеженою відповідальністю Літлтон ЛТД про визнання договору №248 від 10.12.2013 недійсним.

09.08.2016 представником відповідача на виконання вимог ухвали від 25.07.2016 через загальний відділ суду було подано витребувані документи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.08.2016 у зв'язку із задоволенням клопотання позивача за первісним позовом про відкладення розгляду справи, а також необхідністю витребування доказів по справі, розгляд справи №910/13381/16 відкладено на 30.08.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.08.2016 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Південно-Західна залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця до Товариства з обмеженою відповідальністю Літлтон ЛТД про визнання договору №248 від 10.12.2013 недійсним, розгляд зустрічної позовної заяви призначено на 30.08.2016.

29.08.2016 представники відповідача за первісним позовом через загальний відділ діловодства суду подали відзив на первісну позовну заяву, за змістом якого просили відмовити у задоволенні первісного позову у повному обсязі з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві.

29.08.2016 представником відповідача за первісним позовом через загальний відділ суду було подано клопотання про витребування доказів та здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.08.2016 у зв'язку із необхідністю витребування доказів по справі, а також задоволенням клопотання позивача за первісним позовом про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 13.09.2016.

06.09.2016 та 12.09.2016 представником позивача за первісним позовом через загальний відділ суду було подано письмові заперечення на зустріну позовну заяву та заяву про заміну неналежного відповідача.

09.09.2016 відповідач за первісним позовом через загальний відділ діловодства суду подав заяву про долучення доказів до матеріалів справи.

12.09.2016 представником відповідача за первісним позовом через загальний відділ суду було подано клопотання про долучення доказу до матеріалів справи та заяву про залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Літлтон ЛТД без розгляду.

13.09.2016 представником відповідача за первісним позовом та представником позивача за первісним позовом через загальний відділ суду подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 13.09.2016 у зв'язку із частковим задоволенням клопотання представника відповідача за первісним позовом про витребування доказів, оголошено перерву до 20.09.2016.

19.09.2016 представником позивача за первісним позовом через загальний відділ суду було подано письмові пояснення по справі.

20.09.2016 представником відповідача за первісним позовом через загальний відділ суду було подано заперечення на заяву про заміну неналежного відповідача та клопотання про витребування доказів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.09.2016 клопотання ПАТ Українська залізниця в особі відокремленого підрозділу Регіональна філія Південно-Західна залізниця про витребування доказів у справі, у зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладено на 04.10.2016.

03.10.2016 представник позивача через загальний відділ діловодства суду подав письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 04.10.2016, судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 06.10.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.10.2016 призначено колегіальний розгляд справи №910/13381/16.

За результатами автоматичного розподілу справи №910/13381/16 визначено склад колегії суддів для розгляду справи: головуючий суддя Демидов В.О., судді Чебикіна С.О., Стасюк С.В.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.10.2016 вказаною колегією суддів прийнято справу №910/13381/16 до свого провадження та призначено її до розгляду на 15.11.2016.

09.11.2016 представник позивача через загальний відділ діловодства суду подав письмові пояснення по справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.11.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за первісним позовом - Дорожню профспілкову організацію Південно-Західної залізниці у зв'язку із чим, а також враховуючи необхідність витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладено на 06.12.2016.

23.11.2016 представник позивача через загальний відділ діловодства суду подав додаткові докази для долучення до матеріалів справи.

06.12.2016 до загального відділу суду від ОСОБА_7 надійшло клопотання про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за первісним позовом. Клопотання обґрунтоване тим, що він на момент підписання договору №248 від 10.12.2013 та по теперішній час є директором Пансіонату Державного територіально-галузевого об'єднання Південно-Західна залізниця , а також підписантом спірного договору, що на думку ОСОБА_7 є підставою для залучення його до участі у справі в якості третьої особи.

Судове засідання призначене на 06.12.2016 не відбулось, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Демидова В.О.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.12.2016 у зв'язку із виходом судді Демидова В.О. з лікарняного, справу №910/13381/16 призначено до розгляду на 26.12.2016.

23.12.2016 третьою особою - Дорожньої профспілкової організації Південно-західної залізниці надано пояснення по справі.

26.12.2016 представник відповідача за первісним позовом подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи; пояснення по справі та заперечення на заяву ОСОБА_7 про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

Крім того, 26.12.2016 представником відповідача за первісним позовом подано клопотання про призначення технічної експертизи документів та клопотання про витребування у ТОВ Літлтон ЛТД доказів наявності або відсутності сплати за товар за спірним договором.

Розглянувши в судовому засіданні 26.12.2016 клопотання ОСОБА_7 про залучення його до участі у справі в якості третьої особ, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за первісним позовом, яке було підтримане представником Позивача, суд відмовляє у його задоволенні за таких підстав.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому (п. 1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції №18 від 26.12.2011 р.).

У клопотанні про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за первісним позовом, ОСОБА_7 не зазначено підстав такого залучення, не вказано, яким чином рішення у даній справі може вплинути на його права або обов'язки щодо сторін спору, не зазначено жодного нормативного акту, який дозволяв би залучення вказаної фізичної особи до участі у господарському процесі.

За таких обставин у задоволенні клопотання ОСОБА_7 про залучення до участі у справі № 910/13381/16 як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за первісним позовом, слід відмовити за безпідставністю.

Крім того, розглянувши у судовому засіданні 26.12.2016 клопотання представника відповідача за первісним позовом про призначення технічної експертизи документів, суд також дійшов висновку про відмову у його задоволенні.

Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України Про судову експертизу . Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу. Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених у частинах п'ятій і шостій статті 31 цього Кодексу.

Згідно п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 Про деякі питання практики призначення судової експертизи судову експертизу може бути призначено судом як у порядку підготовки справи до розгляду, так і в процесі розгляду на підставі пункту 5 статті 65 та пункту 1 частини другої статті 79 ГПК.

Відповідно до статті 1 Закону України Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Як зазначається в пункті 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 Про деякі питання практики призначення судової експертизи судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення у справі судової експертизи.

Крім того, розглянувши у судовому засіданні клопотання представника відповідача за первісним позовом про витребування у ТОВ Літлтон ЛТД доказів наявності або відсутності сплати за товар за спірним договором, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на такі обставини.

Право сторони у справі на подачу клопотання про витребування доказів у разі неможливості їх надати самостійно регулюється приписами ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.

Так, ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

В пункті 2.1 постави Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вказано, що у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

Суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість вказаного клопотання, крім того, під час вирішення заявленого клопотання судом враховуються положення ст. 69 Господарського процесуального кодексу України щодо процесуального строку розгляду даної справи.

В судове засідання 26.12.2016 з'явилися представники сторін, надали пояснення по суті справи.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України

В судовому засіданні 26.12.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

10.12.2013 між Відокремленим підрозділом-пансіонатом, дитячий оздоровчий табір Променистий Державного територіально-галузевого об'єднання Південно-західна залізниця , в особі директора ОСОБА_7, що діє на підставі договору доручення Д/проф.-1 від 28.08.2012 (далі - покупець), та Товариством з обмеженою відповідальністю Літлтон ЛТД , в особі директора ОСОБА_8, що діє на підставі Статуту (далі - продавець), укладено договір купівлі-продажу меблів №248, відповідно до п. 1 якого продавець передає у власність, а покупець отримує та сплачує на умовах укладеного договору товар - меблі, що перераховані у п. 2 договору згідно специфікації. Разом з товаром продавець зобов'язаний передати покупцеві всі необхідні документи, що передбачені нормативно-правовими актами. Марка, форми, габарити, кольорова гама, вартість та комплектація меблів відповідають нижчезазначеній специфікації.

Відповідно до п. 4 договору загальна сума договору становить 2 927 143,00 грн. і складається з вартості всіх меблів, визначених у специфікації.

Розрахунки по договору проводяться у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 5 договору).

Згідно з п. 7 договору розрахунки за поставлений товар здійснюється покупцем протягом 15 днів з дати прийняття товару згідно документів.

За умовами п. 13 договору після передачі товару сторонами складається акт прийому-передачі меблів, який підписується уповноваженими представниками сторін.

З моменту оплати 100% суми договору покупець стає власником придбаного товару. Товар вважається переданим продавцем після підписання акту прийому-передачі меблів покупцем (п. 14 договору).

Місцем виконання обов'язків за цим договором є відокремлений підрозділ-пансіонат, дитячий оздоровчий табір Променистий Державного територіально-галузевого об'єднання Південно-західна залізниця , що розташований за адресою: 97943, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Алея Дружби, буд. 31 (п.20 договору).

Договір діє до повного виконання зобов'язань обома сторонами (п.22 договору).

Як на докази виконання покладених на нього обов'язків за договором №248, позивач посилався на: акт приймання товару від 05.02.2014, видаткову накладну №РП-01950 від 05.02.2014, податкову накладну від 05.02.2014, а також акт звірки розрахунків між ТОВ Літлтон ЛТД та Пансіонатом, де зазначено, що заборгованість станом на 01.03.2014 становить 2 927 143,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу меблів №248 від 10.12.2013 в частині своєчасної оплати за отриманий товар (меблі для відокремленого підрозділу - пансіонату, дитячого оздоровчого табору Променистий Державного територіально-галузевого об'єднання Південно-західна залізниця , у зв'язку із чим просив стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 5 674 046 грн., яка складається з суми боргу за договором у розмірі 2 927 143,00 грн., 3 % річних у розмірі 209 070,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 537 833,00 грн.

В свою чергу, відповідач позов не визнає в повному обсязі та зазначає, що він не уповноважував на укладення спірного договору, а Пансіонат уклав цей договір з перевищенням повноважень, а тому ПАТ Українська залізниця в особі Регіональної філії Південно-Західна залізниця 08.08.2016 подано зустрічну позовну заяву про визнання договору №248 від 10.12.2013 недійсним.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалося вище, договір купівлі-продажу меблів №248 укладено між Відокремленим підрозділом-пансіонатом, дитячий оздоровчий табір Променистий Державного територіально-галузевого об'єднання Південно-західна залізниця , в особі директора ОСОБА_7, що діє на підставі договору доручення №Д/проф-1 від 28.08.2012, та Товариством з обмеженою відповідальністю Літлтон ЛТД , в особі директора ОСОБА_8, що діє на підставі Статуту.

Як вбачається з матеріалів справи 28.08.2012 між Дорожньою профспілковою організацією Південно-Західної залізниці (довіритель) та Державним територіально-галузевим об'єднанням Південно-Західна залізниця в особі Директора Пансіонату (повірений), було укладено договір доручення Д/проф-1, відповідно до якого довіритель згідно зі ст. ст. 1000, 1004 ЦК України доручає, а повірений бере на себе зобов'язання від імені та за рахунок довірителя здійснити перелік дії, вчинити певні правочин (не обмежуючись перерахованим) щодо здійснення будівництва нових та реконструкції існуючих будівель та споруд, модернізації обладнання та поліпшення території пансіонату дитячого оздоровчого табору Променистий , що розташований за адресою АР Крим, м. Євпаторія, с. Заозерне, вул. Алея Дружби, 31.

Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Відповідно до ст. 1004 ЦК України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Згідно зі ст. 1006 ЦК України повірений зобов'язаний: 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; 3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства, повірений має право здійснювати лише ті дії і вчиняти правочини відповідно до змісту даного йому доручення, та на які отримав погодження довірителя.

Разом з тим, договором доручення від 28.08.2012 № Д/проф-1 сторони чітко встановили, які дії повинні бути здійснені, які правочини вчинені, а саме здійснення дій та вчинення правочинів, пов'язаних з проектно-розвідувальними роботами, розробленням кошторисної документації, державною експертизою документації для підрядних організацій, реєстрацією в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю відповідальних інженерно-технічних працівників тощо.

Придбання будь-яких робіт, товарів, послуг, не пов'язаних безпосередньо із вказаними діями та правочинами, перерахованими вище, договором доручення від 28.08.2012 № Д/проф-1 не передбачено.

При цьому погодження на придбання інших, не передбачених договором доручення робіт і послуг, довіритель не надавав, звітів про придбання меблів також не отримував, що підтверджується довідкою Дорожньої профспілкової організації Південно-Західної залізниці від 22.12.2016 №08/379.

Крім того, відповідно до п. 6.2 ч. 6 Положення про Пансіонат, затвердженого наказом начальника ДТГО Південно-Західна залізниця від 31.05.2016 за №266-н генеральний директор Променистого : у межах своїх повноважень укладає договори за довіреністю, виданою начальником Залізниці, відкриває рахунки в установах банку.

Відповідно до п. 2.3 ч. 2 Положення про порядок видачі довіреностей в Державному територіально-галузевому об'єднанні Південно-Західна залізниця , затвердженого наказом начальника державного територіального галузевого об'єднання Південно-Західна залізниця від 09.07.2009 за №288-Н довіреності від імені Південно-Західної залізниці. Підписані начальником залізниці. Або особою, що виконує його обов'язки, та скріплені гербовою печаткою реєструються в журналі реєстрації довіреностей, який знаходиться у відділі договірної та правової роботи юридичної служби.

Таким чином, письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи, її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

З огляду на вказане вище у сукупності, суд дійшов висновку, що укладаючи спірний договір купівлі-продажу №248 від 10.12.2013, директор відокремленого підрозділу-пансіонату, діяв з перевищенням повноважень.

Відповідно до п. 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати таке.

Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Що ж до кола повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно вчинення правочинів від імені цієї особи, то воно визначається її установчими документами, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.

У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо:

- такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України);

- про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Відповідно до п. 3.4 вказаної постанови, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Якщо керівник відособленого підрозділу юридичної особи мав відповідні повноваження, але у правочині помилково відсутні вказівки на те, що її укладено від імені юридичної особи, то ця обставина також не може бути підставою для визнання правочину недійсним. У таких випадках правочин слід вважати вчиненим від імені юридичної особи.

З огляду на вказане та враховуючи, що спірний договір №248 від 10.12.2013 містить умову про підписання його особою, яка діє на підставі довіреності, яка встановлює повноваження зазначеної особи (а саме ОСОБА_7, що діє на підставі договору доручення Д/проф.-1 від 28.08.2012), а тому суд дійшов висновку про обізнаність іншої сторони даного договору з такою довіреністю у частині, яка стосується відповідних повноважень.

За таких обставин, вирішуючи питання про недійсність оспорюваного договору з мотивів відсутності у представника, який його уклав від імені відповідача за первісним позовом, необхідного обсягу цивільної дієздатності (ч.2 ст. 203 ЦК України), суд виходить з такого.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.

Згідно ст. 202, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 207, ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Тож, відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.

Зважаючи на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем за зустрічним позовом доведено підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу №248 від 10.12.2013, оскільки відповідач за первісним позовом не уповноважував свого представника на укладення спірного договору, а директор Пансіонату уклав цей договір з перевищенням повноважень.

При цьому суд зазначає, що всі супровідні бухгалтерські первинні документи складені та підписані між сторонами договору, які зазначені в преамбулі самого договору, що також підтверджує відсутність схвалення спірного договору з боку ДТГО Південно-Західна залізниця , а податкова накладна №10187 від 05.02.2014 на суму 2 927 143,00 грн., в тому числі ПДВ 487 857,15 грн. не перебуває на бухгалтерському та податковому обліку ДТГО Південно-Західна залізниця ; при цьому вказана податкова накладна складена до іншого договору, а саме №13028 від 11.01.2013, а тому не має будь-якого відношення до предмету спору.

Таким чином спірний правочин №248 від 10.12.2013 не створює обов'язків та господарського зобов'язання для ДТГО Південно-Західна залізниця і, відповідно, для ПАТ Укрзалізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця , як законного правонаступника.

З огляду на вказане суд дійшов висновку про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, з покладенням на позивача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Літлтон ЛТД до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі відокремленого підрозділу Регіональна філія Південно-Західна залізниця , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Дорожньої профспілкової організації Південно-Західної залізниці, про стягнення 5 674 046,00 грн. - відмовити.

2. Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі відокремленого підрозділу Регіональна філія Південно-Західна залізниця - задовольнити.

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу меблів №248 від 10.12.2013, укладений між Відокремленим підрозділом-пансіонатом, дитячий оздоровчий табір Променистий Державного територіально-галузевого об'єднання Південно-західна залізниця (97943, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Алея Дружби, буд 31, код 20671127) та Товариством з обмеженою відповідальністю Літлтон ЛТД (м. Херсон, вул. Бурназяна, 10, код 31042627).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Літлтон ЛТД (м. Херсон, вул. Бурназяна, 10, код 31042627) на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код 40075815) в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код 40081221) судовий збір у розмірі 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене та підписане - 28.12.2016.

Головуючий суддя В.О. Демидов

Судді С.О.Чебикіна

С.В. Стасюк