Рішення

від 21.12.2016 по справі 920/1108/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.12.2016 Справа № 920/1108/16

Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/1108/16

за позовом - Благодійного товариства Християнський духовний центр , м. Суми,

до відповідача - Сумської міської ради, м. Суми,

про визнання недійсним рішення,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 01.01.2016,

відповідача - не з'явився.

Суть спору: позивач в своїй позовній заяві просить суд визнати недійсним рішення Сумської міської ради від 04.05.2016 року № 736-МР Про скасування пунктів 1, 2, 3 додатку № 10 до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів від 16.12.1993 № 727 Про надання земельної ділянки Благодійному товариству Християнський духовний центр , судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, відзиву на позов не подав, про час і місце судового слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку сторін, зазначеними у протоколі судового засідання від 12.12.2016 року у даній справі (а.с. 38-39).

У відповідності до абзацу 2 пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011, у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 статті 80 1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Відповідно до пункту 3.9.2 згаданої постанови, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 4 3 та 33 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень статті 75 названого Кодексу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів від 16.12.1993 року за № 727 надано у постійне користування позивача земельну ділянку площею 1,39 га по вул. Д. Коротченко, 1 в м. Суми під будівництво християнського церковного комплексу (пункти 1, 2, 3 додатку № 10 рішення від 16.12.1993 № 727).

На підставі вказаного рішення, відповідачем видано позивачу ОСОБА_2 акт на право постійного користування землею II - СМ № 000992 від 04.12.2001 року, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 244. Згідно державного акту, землю надано у постійне користування для будівництва християнського церковного комплексу.

Рішенням відповідача від 04.05.2016 року № 736-МР було скасовано пункти 1, 2, 3 додатку № 10 до рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів від 16.12.1993 року за № 727 Про надання земельної ділянки благодійному товариству Християнський духовних центр , у зв'язку з нецільовим використанням вищезгаданої земельної ділянки.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставами для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення стали такі обставини: 1) колективне звернення членів Релігійної організації місцевої церкви євангельських християн-баптистів Церква Благодаті , Сумського обласного об'єднання церков євангельських християн-баптистів; 2) нецільове використання земельної ділянки; 3) укладений 28.01.2008 між позивачем та ВАТ Сумбуд договір № 28/01 інвестування будівництва Християнського комплексу в м. Суми по вул. Д. Коротченка, 1; 4) факти, встановлені рішенням Господарського суду Сумської області від 23.09.2014 року та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року у справі № 920/1225/14.

Згідно статі 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 6 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі належить, зокрема, здійснення державного контролю за використанням і охороною земель у частині виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Пленум Вищого господарського суду України в пункті 3.9 постанови Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин від 17.05.2011 № 6 наголосив, що пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 № 110 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 , підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди заподіяного державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Отже, факт використання земельної ділянки не за цільовим призначенням повинен бути доведений у встановленому законом порядку та підтверджений зазначеними документами. Проте, посилання на такі документи, які б підтверджували факт використання позивачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, в оскаржуваному рішенні відповідача, відсутнє.

Статтею 143 Земельного кодексу України наведені підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку. Так, у пункті а даної статті встановлено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Тобто, з вищенаведеного вбачається, що у разі встановлення компетентними органами, згідно з їх повноваженнями, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, виключно в судовому порядку повинно здійснюватися припинення права на таку земельну ділянку.

В даному випадку право на земельну ділянку (право постійного користування) було припинено Благодійному товариству Християнський духовних центр не у судовому порядку, а оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування, тобто з порушенням вимог статті 143 Земельного кодексу України.

У пункті 8 постанови пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (з наступними змінами) роз'яснено, що вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право приймати рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 -149 Земельного кодексу України.

У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.

Отже, наведене підтверджує незаконність оскаржуваного рішення Сумської міської ради.

Згідно оскаржуваного рішення, підставою його прийняття також є договір № 28/01 від 28.01.2008 року інвестування будівництва Християнського комплексу в м. Суми по вул. Д. Коротченка, 1, укладений між Благодійним товариством Християнський духовних центр та ВАТ Сумбуд . З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно пункту 1.1 зазначеного договору, предметом його є спільне проектування та будівництво Християнського комплексу в м. Суми по вул. Д. Коротченка, 1 на земельній ділянці, що належить позивачу на підставі Державного акту на право постійного користування землею, виданого відповідно до рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 16.12.1993 № 727 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 244. При цьому, сторони договору № 28/01 від 28.01.2008 року інвестування будівництва Християнського комплексу в м. Суми по вул. Д. Коротченка, 1, прийшли до згоди, що замовником будівництва буде виступати Відкрите акціонерне товариство Сумбуд .

В пункті 1.2 вказаного договору встановлено, що сторони своїми спільними діями беруть участь у будівництві об'єкту, при цьому ВАТ Сумбуд здійснює інвестування будівництва об'єкту, укладає договори на підготовку проектної документації та з генеральним підрядником, проводить державну експертизу будівельного проекту, а позивач зобов'язується надати ВАТ Сумбуд земельну ділянку під будівництво та нотаріально засвідчену згоду власника та користувача на забудову цієї земельної ділянки.

29.01.2008 була надана нотаріально посвідчена заява, за якою БТ Християнський духовний центр повідомляє ВАТ Сумбуд про надання згоди на забудову земельної ділянки площею 1,39 га, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Д. Коротченка, 1, згідно договору про інвестування будівництва християнського церковного комплексу відповідно до Закону України Про внесення змін до Закону України Про планування і забудову територій № 434-V від 12.12.2006, який був чинним на той час.

На підставі зазначених документів ВАТ Сумбуд здійснювало будівництво вказаного християнського церковного комплексу. 25.05.2011 року між позивачем та ВАТ Сумбуд підписано протокол узгодження розподілу результатів інвестиційної діяльності у відповідності до договору про інвестування будівництва Християнського комплексу в м. Суми по вул. Д. Коротченко, 1 від 28.01.2008 року за № 28/01.

Цим протоколом сторони погоджують, що станом на 25.05.2011 року у відповідності до пункту 3.2 договору про інвестування будівництва Християнського комплексу в м. Суми по вул. Д. Коротченко, 1 від 28.01.2008 № 28/01 витрати ВАТ Сумбуд по будівництву адміністративної будівлі Християнського духовного центру, який переходить у власність позивача у справі, складають 1915326,00 грн., в тому числі ПДВ.

Тобто, наведені фактичні обставини підтверджують використання наданої позивачу земельної ділянки саме за цільовим призначенням - для будівництва християнського церковного комплексу та вкладення значних коштів в його будівництво.

Щодо фактів встановлених рішенням Господарського суду Сумської області від 23.09.2014 року та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року у справі № 920/1225/14, що на думку, Сумської міської ради стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.

У липні 2014 року Релігійна організація місцевої церкви євангельських християн-баптистів Церква Благодаті звернулась до Господарського суду Сумської області із позовом до БТ Християнський духовний центр про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, а саме: церкву, духовний центр, сарай, туалет, огорожу, які розташовані по вул. Д. Коротченка, 1 в м. Суми. Вказаними рішеннями у задоволенні позову було відмовлено.

При цьому судами першої та апеляційної інстанції встановлено та зазначено, зокрема у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року, що 28.01.2008 року між БТ Християнський духовний центр та ВАТ Сумбуд було укладено договір № 28/01 інвестування будівництва Християнського комплексу в м. Суми по вул. Д. Коротченка, 1, предметом якого є спільне проектування та будівництво вказаними особами Християнського комплексу в м. Суми по вул. Д. Коротченка, 1 на земельній ділянці, що належить БТ Християнський духовний центр .

Також у постанові апеляційного суду було зазначено, що позивачем (РО МЦ ЄХБ Церква Благодаті ) не надано доказів на вимогу Харківського апеляційного господарського суду щодо наявності у нього прав забудовника та виконання ним будівельних робіт, а також доказів проведення розрахунків за будівництво спірного об'єкту.

Крім того, у цій постанові зазначено, що позивач не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду жодних доказів на підтвердження своїх доводів, що спірний об'єкт нерухомого майна будував саме позивач (РО МЦ ЄХБ Церква Благодаті ).

Таким чином, оскаржуване рішення було прийнято відповідачем всупереч обставин, які в ньому наведені та на думку відповідача стали підставами для його прийняття, а саме: з недодержанням порядку встановлення компетентними державними органами нецільового використання земельної ділянки; з порушення судового порядку припинення права на земельну ділянку в разі встановлення її нецільового використання; всупереч укладеного 28.01.2008 року між позивачем у справі та ВАТ Сумбуд договору № 28/01 інвестування будівництва Християнського комплексу в м. Суми по вул. Д. Коротченка, 1; всупереч фактам, встановленим рішенням Господарського суду Сумської області від 23.09.2014 року та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року у справі № 920/1225/14.

Крім того, з урахуванням вищевикладеного оскаржуване рішення Сумської міської ради прийняте з порушенням вимог статті 19 Конституції України, статей 12, 92, 143 Земельного кодексу України, статей 2, 4, 25, 59, 74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , вимог Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , а також з порушенням висновків, наведених у Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), а відтак підлягає визнанню недійсним.

Згідно статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Приймаючи оспорюване рішення відповідач діяв не на підставі, а в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як того вимагає стаття 19 Конституції України, а всупереч вимогам законів України та Конституції України, зокрема всупереч статті 143 Земельного кодексу України.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування .

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 цього ж Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Господарський суд двічі (ухвалами від 11.11.2016 року та, від 12.12.2016 року у даній справі) зобов'язував відповідача (Сумську міську раду) надати суду відзив на позовну заяву з правовим обгрунтуванням своєї позиції у даній справі, але відповідач проігнорував вимоги суду, ухилившись від надання суду відзиву на позовну заяву з правовим обгрунтуванням своєї позиції у даній справі, що, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, не позбавляє суд права розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн. покладаються на відповідача.

Зважаючи на усе вищевикладене, керуючись статтями 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення Сумської міської ради (40000, м. Суми, пл. Незалежності, буд. 2, ідентифікаційний код 23823253) від 04.05.2016 року № 736-МР Про скасування пунктів 1, 2, 3 додатку № 10 до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів від 16.12.1993 № 727 Про надання земельної ділянки Благодійному товариству Християнський духовний центр .

3. Стягнути з Сумської міської ради (40000, м. Суми, пл. Незалежності, буд. 2, ідентифікаційний код 23823253) на користь Благодійного товариства Християнський духовний центр (40035, м. Суми, вул. Д. Коротченка, буд. 1, ідентифікаційний код 14006147) витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.12.2016.

Суддя ОСОБА_3