Постанова

від 20.04.2017 по справі 920/1108/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2017 р. Справа №920/1108/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача – не з'явився;

відповідача – не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача – Сумської міської ради, м.Суми, (вх.№650С/1-40) на рішення господарського суду Сумської області від 21.12.2016 року по справі №920/1108/16,

за позовом Благодійного товариства «Християнський духовний центр», м.Суми,

до Сумської міської ради, м.Суми,

про визнання недійсним рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 21.12.2016 року по справі №920/1108/16 (суддя Левченко П.І.) позов задоволено.

Визнано недійсним рішення Сумської міської ради від 04.05.2016 року №736-МР «Про скасування пунктів 1, 2, 3 додатку №10 до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів від 16.12.1993 року №727 «Про надання земельної ділянки Благодійному товариству «Християнський духовний центр».

Стягнуто з Сумської міської ради на користь Благодійного товариства «Християнський духовний центр» витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 21.12.2016 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що Управління архітектури та містобудування, розглянувши клопотання від Всеукраїнського союзу об'єднання євангельських християн-баптистів, був наданий висновок про можливість відведення земельної ділянки та розміщення нової будівлі «Церкви Благодаті». Всі дозвільні документи на відведення земельної ділянки, її подальшої забудови були видані Релігійній організації місцева церква євангельських християн-баптистів «Церква Благодаті», проте в рішенні виконавчого комітету від 16.12.1993 року №727 стала фігурувати зовсім інша юридична особа, а саме Благодійне товариство «Християнський духовний центр». Державний акт на право постійного користування землею від 04.12.2001 року також був виданий Благодійному товариству «Християнський духовний центр», але для будівництва християнського церковного комплексу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 року апеляційну скаргу Сумської міської ради прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою суду від 04.04.2017 року задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи.

19.04.2017 року від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4279), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Ухвала суду про відкладення розгляду апеляційної скарги на 20.04.2017 року була направлена сторонам рекомендованими листами 05.04.2017 року за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі і отримана ними 10.04.2017 року та 12.04.2017 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які долучено до матеріалів справи. Однак, представники сторін у судове засідання не з'явилися, про причини не з'явлення суд не повідомили.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що ухвали направлялись рекомендованою кореспонденцією, а також на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів від 16.12.1993 року за №727 надано у постійне користування позивача земельну ділянку площею 1,39 га по вул. Д.Коротченко, 1 в м.Суми під будівництво християнського церковного комплексу (пункти 1, 2, 3 додатку №10 рішення від 16.12.1993 року №727).

На підставі вказаного рішення, відповідачем видано позивачу державний акт на право постійного користування землею II-СМ №000992 від 04.12.2001 року, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №244. Згідно державного акту, землю надано у постійне користування для будівництва християнського церковного комплексу.

Рішенням Сумської міської ради (відповідач у справі) від 04.05.2016 року №736-МР скасовано пункти 1, 2, 3 додатку №10 до рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів від 16.12.1993 року за №727 «Про надання земельної ділянки благодійному товариству «Християнський духовний центр», у зв'язку з нецільовим використанням вищезгаданої земельної ділянки.

Обґрунтовуючи свою позицію по справі позивач зазначає, що підставами для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення стали такі обставини: 1) колективне звернення членів Релігійної організації місцевої церкви євангельських християн-баптистів «Церква Благодаті», Сумського обласного об'єднання церков євангельських християн-баптистів; 2) нецільове використання земельної ділянки; 3) укладений 28.01.2008 року між позивачем та ВАТ «Сумбуд» договір №28/01 інвестування будівництва Християнського комплексу в м.Суми по вул. Д.Коротченка, 1; 4) факти, встановлені рішенням господарського суду Сумської області від 23.09.2014 року та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року у справі №920/1225/14.

Згідно статі 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі належить, зокрема, здійснення державного контролю за використанням і охороною земель у частині виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Пленум Вищого господарського суду України в пункті 3.9 постанови «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011 року №6 наголосив, що пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 року №110 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року №963», підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди заподіяного державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.

Отже, факт використання земельної ділянки не за цільовим призначенням повинен бути доведений у встановленому законом порядку та підтверджений зазначеними документами. Однак, посилання на такі документи, які б підтверджували факт використання позивачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, в оскаржуваному рішенні відповідача, відсутні.

Статтею 143 Земельного кодексу України наведені підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку. Так, у пункті «а» даної статті встановлено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Тобто, з вищенаведеного вбачається, що у разі встановлення компетентними органами, згідно з їх повноваженнями, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, виключно в судовому порядку повинно здійснюватися припинення права на таку земельну ділянку.

У даному випадку право на земельну ділянку (право постійного користування) було припинено Благодійному товариству «Християнський духовних центр» не у судовому порядку, а оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування, тобто з порушенням вимог статті 143 Земельного кодексу України.

У пункті 8 постанови пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (з наступними змінами) роз'яснено, що вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право приймати рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 -149 Земельного кодексу України.

У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.

Вказане підтверджує незаконність оскаржуваного рішення Сумської міської ради.

Згідно оскаржуваного рішення, підставою його прийняття також є договір №28/01 від 28.01.2008 року інвестування будівництва Християнського комплексу в м.Суми по вул. Д.Коротченка, 1, укладений між Благодійним товариством «Християнський духовний центр» та ВАТ «Сумбуд».

Так, згідно пункту 1.1 зазначеного договору, предметом його є спільне проектування та будівництво Християнського комплексу в м.Суми по вул. Д.Коротченка, 1 на земельній ділянці, що належить позивачу на підставі державного акту на право постійного користування землею, виданого відповідно до рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 16.12.1993 року №727 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №244. При цьому, сторони договору №28/01 від 28.01.2008 року інвестування будівництва Християнського комплексу в м.Суми по вул. Д.Коротченка, 1, прийшли до згоди, що замовником будівництва буде виступати Відкрите акціонерне товариство «Сумбуд».

У пункті 1.2 вказаного договору встановлено, що сторони своїми спільними діями беруть участь у будівництві об'єкту, при цьому ВАТ «Сумбуд» здійснює інвестування будівництва об'єкту, укладає договори на підготовку проектної документації та з генеральним підрядником, проводить державну експертизу будівельного проекту, а позивач зобов'язується надати ВАТ «Сумбуд» земельну ділянку під будівництво та нотаріально засвідчену згоду власника та користувача на забудову цієї земельної ділянки.

29.01.2008 року була надана нотаріально посвідчена заява, за якою БТ «Християнський духовний центр» повідомляє ВАТ «Сумбуд» про надання згоди на забудову земельної ділянки площею 1,39 га, що знаходиться за адресою: м.Суми, вул. Д.Коротченка, 1, згідно договору про інвестування будівництва християнського церковного комплексу відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про планування і забудову територій» №434-V від 12.12.2006 року, який був чинним на той час.

На підставі зазначених документів ВАТ «Сумбуд» здійснювало будівництво вказаного християнського церковного комплексу.

25.05.2011 року між позивачем та ВАТ «Сумбуд» підписано протокол узгодження розподілу результатів інвестиційної діяльності у відповідності до договору про інвестування будівництва Християнського комплексу в м.Суми по вул. Д.Коротченко, 1 від 28.01.2008 року за №28/01.

Згідно вказаного протоколу сторони погодили, що станом на 25.05.2011 року у відповідності до пункту 3.2 договору про інвестування будівництва Християнського комплексу в м.Суми по вул. Д.Коротченко, 1 від 28.01.2008 року №28/01 витрати ВАТ «Сумбуд» по будівництву адміністративної будівлі Християнського духовного центру, який переходить у власність позивача у справі, складає 1915326,00 грн., в тому числі ПДВ.

Тобто, наведені фактичні обставини підтверджують використання наданої позивачу земельної ділянки саме за цільовим призначенням – для будівництва християнського церковного комплексу та вкладення значних коштів в його будівництво.

Щодо фактів встановлених рішенням господарського суду Сумської області від 23.09.2014 року та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року у справі №920/1225/14, що на думку, Сумської міської ради стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне.

У липні 2014 року Релігійна організація місцевої церкви євангельських християн-баптистів «Церква Благодаті» звернулась до господарського суду Сумської області із позовом до БТ «Християнський духовний центр» про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, а саме: церкву, духовний центр, сарай, туалет, огорожу, які розташовані по вул. Д.Коротченка, 1 в м.Суми. Вказаними рішеннями у задоволенні позову було відмовлено.

Під час розгляду справи №920/1225/14, судами першої та апеляційної інстанції встановлено та зазначено, зокрема у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року, що 28.01.2008 року між БТ «Християнський духовний центр» та ВАТ «Сумбуд» укладено договір №28/01 інвестування будівництва Християнського комплексу в м.Суми по вул. Д.Коротченка, 1, предметом якого є спільне проектування та будівництво вказаними особами Християнського комплексу в м.Суми по вул. Д. Коротченка, 1 на земельній ділянці, що належить БТ «Християнський духовний центр».

Також у постанові апеляційного суду було зазначено, що позивачем (РО МЦ ЄХБ «Церква Благодаті») не надано доказів на вимогу Харківського апеляційного господарського суду щодо наявності у нього прав забудовника та виконання ним будівельних робіт, а також доказів проведення розрахунків за будівництво спірного об'єкту.

Крім того, у цій постанові зазначено, що позивач не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження своїх доводів, що спірний об'єкт нерухомого майна будував саме позивач (РО МЦ ЄХБ «Церква Благодаті»).

Таким чином, оскаржуване рішення було прийнято відповідачем всупереч обставин, які в ньому наведені та на думку відповідача стали підставами для його прийняття, а саме: з недодержанням порядку встановлення компетентними державними органами нецільового використання земельної ділянки; з порушення судового порядку припинення права на земельну ділянку в разі встановлення її нецільового використання; всупереч укладеного 28.01.2008 року між позивачем у справі та ВАТ «Сумбуд» договору №28/01 інвестування будівництва Християнського комплексу в м.Суми по вул. Д. Коротченка, 1; всупереч фактам, встановленим рішенням господарського суду Сумської області від 23.09.2014 року та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року у справі №920/1225/14.

Оскаржуване рішення Сумської міської ради прийняте з порушенням вимог статті 19 Конституції України, статей 12, 92, 143 Земельного кодексу України, статей 2, 4, 25, 59, 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вимог Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», а також з порушенням висновків, наведених у Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 року №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), а відтак підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 цього ж Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Сумської міської ради не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Сумської області від 21.12.2016 року по справі №920/1108/16 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 року було відстрочено відповідачу (апелянту по справі) сплату судового збору за подання апеляційної скарги до моменту вирішення апеляційної скарги по суті. Ухвалою суду від 04.04.2017 року продовжено строк на який відстрочено сплату судового збору, а саме до 20.04.2017 року.

Проте, станом на момент вирішення по суті апеляційної скарги, апелянтом судовий збір не сплачено.

Відповідно до п. 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» №7 від 17.05.2011 року, у випадку несплати судового збору у встановленому законом розмірі суд стягує недоплачену суму збору за результатами апеляційного провадження.

Отже, оскільки, станом на момент вирішення по суті апеляційної скарги, апелянтом судовий збір не сплачено, то у зв'язку із закінченням апеляційного провадження, враховуючи надані суду апеляційної інстанції повноваження, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з Сумської міської ради на користь державного бюджету України судового збору за подання апеляційної скарги, у відповідності до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Сумської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 21.12.2016 року по справі №920/1108/16 залишити без змін.

Стягнути з Сумської міської ради (40000, м. Суми, майд. Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 23823253) на користь державного бюджету України (отримувач коштів – УДКСУ у Шевченківському районі м.Харкова, код 37999654, банк отримувача – ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, рахунок отримувача – 31216206782003, код класифікації доходів бюджету – 22030101 «Судовий збір») 1515,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 25 квітня 2017 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Россолов В.В.