Постанова

від 30.06.2016 по справі 810/4562/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2016 року м. Київ №810/4562/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-сервіс плюс" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Охорона-сервіс плюс" з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000432202 від 26.03.2015, що було прийняте на підставі акту перевірки №463/22-00/33483589 від 13.03.2015.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2015 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-сервіс плюс" залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.03.2016 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Охорона-сервіс плюс задоволено частково, постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2016 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Направляючи справу на новий розгляд Вищий адміністративний суд України погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції, які, встановивши безтоварність операцій між позивачем та його контрагентом, не знайшли підстав вважати правомірним формування позивачем податкового кредиту. Судова колегія Вищого адміністративного суду в ухвалі від 22.03.2016 погодилась з позицією судів попередніх інстанцій щодо правомірності здійсненого податковим органом донарахування грошового зобов'язання з ПДВ спірним податковим повідомленням-рішенням в сумі 139064,00 грн.

Разом з тим, Вищий адміністративний суд України вважає рішення судів попередніх інстанцій стосовно правомірності застосованих до позивача штрафних санкцій передчасним та таким, що зроблене без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи.

Так, Вищий адміністративний суд України зазначає, що під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій, а також в касаційній скарзі позивач посилався на неправомірність застосування до нього 50-ти відсоткового розміру штрафу, який є наслідком повторного визначення податкового зобов'язання протягом 1095 днів, оскільки перше визначене податковим органом податкове зобов'язання податковим повідомленням-рішенням від 03.11.2014 №0003832201 було визнано протиправним постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2015 у справі №810/6572/14.

З огляду на це, враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини щодо правомірності застосування штрафу в розмірі 69532,00 грн., в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.03.2016 скасовано в цій частині з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 прийнято адміністративну справу №810/4562/15 до провадження судді Кушнової А.О.

Позовні вимоги в частині неправомірності визначення відповідачем суми штрафних санкцій у розмірі 50 % вмотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення №0000432202 від 26.03.2015 в частині застосування до позивача штрафних санкції у розмірі 50% суми нарахованого зобов'язання є безпідставним, оскільки на момент винесення вказаного податкового повідомлення-рішення інше податкове повідомлення-рішення №0003832201 від 03.11.2014, яке по суті є підставою для застосування штрафу у розмірі 50 %, було неузгоджене.

Більш того позивач стверджує, що податкове повідомлення-рішення №0003832201 від 03.11.2014, яке було підставою для застосування штрафу у розмірі 50% суми нарахованого зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення №0000432202 від 26.03.2015, було скасовано постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2015 у справі №810/6572/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем без порушень та повністю відповідає законодавству, чинному на момент виникнення спірних правовідносин.

Представник позивача в судовому засіданні по справі 30.06.2016 адміністративний позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні по справі 30.06.2016 проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні 30.06.2016 представником позивача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.06.2016 у вирішенні питання щодо клопотання позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження поклався на розсуд суду.

Згідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами

З огляду на вищевказане протокольною ухвалою суду від 30.06.2016 постановлено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Охорона-Сервіс Плюс (ідентифікаційний код 33483589, місцезнаходження 07300, Київська обл., Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Симоненка, будинок 4-А, приміщення 1) зареєстровано в якості юридичної особи 15.04.2005 Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію від 06.09.2011 за №1334102000, що підтверджується пунктом 2.3 акту перевірки №463/22-00/33483589 від 13.03.2015.

Судом встановлено, що у період з 25.02.2015 по 13.03.2015 працівниками Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Охорона-сервіс плюс з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ЕСКО ТРЕЙД» за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт перевірки №463/22-00/334835889 від 13.03.2015 (т.1, а.с.13-24) (далі - акт перевірки).

У висновках акту перевірки зазначено, що перевіркою ТОВ Охорона-Сервіс Плюс по взаємовідносинах з ТОВ Еско Трейн за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 встановлено порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 та п.201.10 ст.201 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 139064,00 грн., в т.ч. по періодах: вересень 2014 р. - 139064,00 грн.

Висновки акту перевірки були покладені відповідачем в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення №0000432202 від 26.03.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 208596,00 грн., з яких за основним платежем 139064,00 грн., 69532,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с.25).

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням №0000432202 від 26.03.2015 та звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 26.03.2015 р. №0000432202.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2015 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-сервіс плюс" залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.03.2016 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Охорона-сервіс плюс задоволено частково, постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2016 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

При цьому в мотивувальній частині ухвали Вищий адміністративний суд України погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безтоварність операцій між позивачем та його контрагентом та правомірність визначення податковим органом грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 139064,00 грн.

Разом з тим, як зазначено в мотивувальній частині ухвали суду Вищий адміністративний суд України вважає рішення судів попередніх інстанцій стосовно правомірності застосованих до позивача штрафних санкцій передчасним та таким, що зроблене без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи.

Так, Вищий адміністративний суд України зазначає, що під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій, а також в касаційній скарзі позивач посилався на неправомірність застосування до нього 50-ти відсоткового розміру штрафу, який є наслідком повторного визначення податкового зобов'язання протягом 1095 днів, оскільки перше визначене податковим органом податкове зобов'язання податковим повідомленням-рішенням від 03.11.2014 №0003832201 було визнано протиправним постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2015 у справі №810/6572/14.

Вищий адміністративний суд України в мотивувальній частині ухвали від 22 березня 2016 року зазначив, що враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини щодо правомірності застосування штрафу в розмірі 69532,00 грн., в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню в цій частині з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Отже, під час нового розгляду справи суд враховує, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.03.2016 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000432202 від 26.03.2015 щодо визначення основного зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 139064,00 грн. спір вирішено остаточно, відтак суд під час нового розгляду не має права давати правову оцінку обставинам справи в цій частині.

В той же час суд зазначає, що резолютивна частина ухвали Вищого адміністративного суду від 22.03.2016 містить описку щодо скасування судових рішень повністю, а не в частині накладення штрафу у сумі 69532,00 грн., відтак суд під час нового розгляду справи розглядає спір лише щодо правомірності визначення суми грошових зобов'язань за штрафними санкціями у розмірі 69532,00 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам в частині правомірності визначення спірним податковим повідомленням-рішенням №0000432202 від 26.03.2015 суми грошових зобов'язань за штрафними санкціями у розмірі 69532,00 грн. суд зазначає таке.

Зі змісту вказаного податкового повідомлення-рішення вбачається, що відповідачем застосовано до позивача штраф у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Відповідно до розрахунку фінансових санкцій до акту позапланової невиїзної перевірки від 13.03.2015 №463/22-00/33483589, зокрема, в частині розрахунку штрафних санкцій вбачається, що відповідачем нараховані штрафні санкції у розмірі 50 відсотків від суми заниженого податку (139064 х 50% = 69532) (т.5, а.с.166).

Досліджуючи правомірність застосування до позивача штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, суд зазначає таке.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України (далі - ПК).

Так, положеннями статті 123 ПК встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування (абзац 2 п.123.1 ст.123 ПК).

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування (абзаци 3, 4 п.123.1 ст.123 ПК).

Отже підставою для застосування контролюючим органом штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого суми податкового зобов'язання є повторне визначення платнику податків контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку.

Досліджуючи наявність підстав для застосування до позивача штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, суд виходив з такого.

Відповідно до підпункту 14.1.156 ПК податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (пп. 14.1.157 п. 14.1 ст.14 ПК).

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст.14 ПК грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК).

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Положеннями пункту 54.3 статті 54 ПК встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством (п. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 ПК);

дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК);

згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК);

рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків (п. 54.3.4 п. 54.3 ст. 54 ПК);

дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом (п. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 ПК);

результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях (п. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПК).

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно з п. 56.1 ст. 56 ПК рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 ПК).

Відповідно до п. 56.15 ст. 56 ПК скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Згідно з абзацом 4 пункту 56.18 статті 56 ПК при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже у разі визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків відповідно до положень п. 54.3 ст. 54 ПК, такий контролюючий орган приймає відповідне податкове повідомлення-рішення, яке направляється платнику податків.

В той же час, в разі незгоди платника податків з податковим повідомленням-рішенням останній має право оскаржити його в адміністративному чи судовому порядку, а визначені на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення грошові зобов'язання є неузгодженими до закінчення процедури адміністративного чи судового оскарження.

Так, позивач стверджує, що підставою для застосування штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання при прийнятті оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення-рішення №0000432202 від 26.03.2015 стало податкове повідомлення-рішення №0003832201 від 03.11.2014, що не заперечується відповідачем.

Судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №0003832201 від 03.11.2014, прийнятим на підставі акту перевірки від 03.10.2014 №2047/10-08-22-01/33483589 Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Охорона-Сервіс Плюс з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Латустрейд (податковий номер 39150972) за період з 01.06.2014 по 30.06.2014 , позивачу визначено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 205636,00 грн., в тому числі за основним платежем 164509,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 41127,00 грн. (т.5, а.с.167).

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №0003832201 від 03.11.2014 було направлено позивачу рекомендованою кореспонденцією та отримане позивачем 06.11.2014, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача надано до суду скрін-шоти зворотного боку інтегрованої картки платника податків з податку на додану вартість на позивача з АІС Податковий блок , з яких вбачається, що інформація про збільшену суму грошових зобов'язань (164509,00 грн. - за основним платежем та 41127,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) на підставі податкового повідомлення-рішення №0003832201 від 03.11.2014 була внесена до інтегрованої картки платника податків з податку на додану вартість 24 листопада 2014 року (т.5, а.с.99-108).

В той же час суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення №0003832201 від 03.11.2014 було оскаржене позивачем до Київського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №810/6572/14.

Судом встановлено, що провадження в адміністративній справі №810/6572/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-сервіс плюс" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2014 № НОМЕР_1 відкрито ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2014 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 42206879 ).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2015 в адміністративній справі №810/6572/14 адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 03.11.2014 № НОМЕР_1 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 42748471).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року - без змін (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 44343912).

Таким чином суд зазначає, що ще до прийняття спірного податкового повідомлення-рішення №0000432202 від 26.03.2015 податкове повідомлення-рішення №0003832201 від 03.11.2014 було оскаржено позивачем у судовому порядку, а тому в силу положень п. 56.18 ст. 56 ПК України грошове зобов'язання, визначене на підставі податкового повідомлення-рішення №0003832201 від 03.11.2014, вважається неузгодженим до дати набрання законної сили судовим рішенням у справі про оскарження такого податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що на час прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення у відповідача не було передумов для накладення на позивача штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання у зв'язку з відсутністю факту повторності протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, адже на момент прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0000432202 від 26.03.2015 інше податкове повідомлення-рішення №0003832201 від 03.11.2014 було неузгодженим, а відтак не могло породжувати підстав для накладення штрафу у розмірі 50%.

При цьому суд відзначає, що сам факт винесення податкового повідомлення-рішення №0003832201 від 03.11.2014, яким позивачу визначено грошові зобов'язання з податку на додану вартість, без узгодження такого податкового повідомлення-рішення у встановленому законом порядку, не може бути підставою для застосування до позивача штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0000432202 від 26.03.2015.

Отже, на момент прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0000432202 від 26.03.2015 у відповідача були наявними підстави для накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, що дорівнює 34766,00 грн. (139064 х 25% = 34766).

Аналізуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000432202 від 26.03.2015 в частині накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання у відповідача не було, тому податкове повідомлення-рішення №0000432202 від 26.03.2015 є протиправним та підлягає скасуванню в частині накладення на позивача штрафу у розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання на суму 34766,00 грн.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування прав омірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000432202 від 26.03.2015 в частині визначення грошових зобов'язань за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 34766,00 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000432202 від 26.03.2015 в частині визначення грошових зобов'язань за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 34766,00 грн., оскільки накладення на позивача штрафу у розмірі 25 % суми нарахованого податкового зобов'язання було правомірним.

Під час звернення до суду із даним позовом, який надійшов до суду 08.09.2015 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 3128,95 грн. згідно платіжного доручення №228 від 03.09.2015 (т.1, а.с.3).

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно пп. 1 п.3 ч. 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання юридичною особою адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Положеннями ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 гривень, з 1 вересня - 1378 гривень.

Суд зазначає, що позивачем в даному адміністративному позові було заявлено одну позовну вимогу майнового характеру, а тому при зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 3128,94 грн. (208596,00 х 1,5 %), переплата судового збору на момент звернення до суду становила 0,01 грн. Тому суд виходить з того, що при зверненні до суду сплаті підлягала сума судового збору у розмірі 3128,94 грн.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч. 3 ст. 94 КАС України).

Враховуючи часткове задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 521,49 грн. (3128,94 х (34766,00 : 208596,00) підлягають стягненню з Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області №0000432202 від 26.03.2015 в частині визначення грошових зобов'язань за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 69532,00 грн. задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області №0000432202 від 26.03.2015 в частині визначення грошових зобов'язань за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 34766,00 грн. (тридцять чотири тисячі сімсот шістдесят шість грн. 00 коп.).

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути судовий збір в сумі 521,49 грн. (п'ятсот двадцять одна грн. 49 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Охорона-Сервіс Плюс (ідентифікаційний код 33483589, місцезнаходження 07300, Київська обл., Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Симоненка, будинок 4-А, приміщення 1) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39466569, місцезнаходження 07300, м. Вишгород, просп. Шевченка, 1а ).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.