Ухвала

від 13.12.2016 по справі 813/6249/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" грудня 2016 р. м. Київ К/800/14793/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Бруй О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «ОККО-Нафтопродукт»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року

у справі №813/6249/13-а (876/14978/13)

за позовом Приватного підприємства «ОККО-Нафтопродукт» (надалі - ПП «ОККО-Нафтопродукт»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Головного управління Міндоходів (надалі - СДПІ з ОВП у м. Львові)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ПП «ОККО-Нафтопродукт» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ з ОВП у м. Львові від 17.04.2013 року №0000183400/5849 та №000193400/5850.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 року позовні вимоги задоволено з огляду на те, що формування податкового обліку за наслідками господарських операцій позивача із спірними контрагентами здійснювалось на підставі оформлених належним чином первинних документів, які дають можливість встановити реальність здійснених операцій та факт використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності підприємства, чим спростовано висновки податкового органу щодо порушення ПП «ОККО-Нафтопродукт» норм податкового законодавства, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про відмову в задоволенні позову.

У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що надані позивачем первинні документи не є достатніми доказами фактичного отримання ним товарів від спірних постачальників, що свідчить про неправомірне формування ПП «ОККО-Нафтопродукт» валових витрат (витрат) та податкового кредиту з податку на додану вартість за розглядуваними поставками.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ПП «ОККО-Нафтопродукт» звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 року та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку ПП «ОККО-Нафтопродукт» з питань дотримання податкового законодавства при формуванні податкового кредиту при взаєморозрахунках: за квітень - грудень 2010 року з ТОВ «Спецкомплект 3000»; за квітень 2010 року - березень 2011 року з ТОВ «Винзавод «Південні вікна»; за листопад 2010 року з ТОВ «Омега»; за січень - лютий, квітень - травень 2011 року з ТОВ «Дельта-Прінт»; за листопад 2011 року з ТОВ «Сан-Кор Трейд», за лютий - березень, липень, вересень 2010 року з ТОВ «Аметист», за червень -серпень 2011 року з ТОВ «Софттрейд» та правомірності віднесення до складу витрат господарських операцій при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Спецкомплект 3000», ТОВ «Винзавод «Південні вікна», ТОВ «Омега», ТОВ «Дельта-Прінт», ТОВ «Сан-Кор Трейд», ТОВ «Аметист», ТОВ «Софт-трейд», про що складено акт від 03.04.2013 року №206/34-00/36670361.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 134340,34 грн., в т.ч. за І квартал 2010 року в сумі 5198,385 грн., ІІ квартал 2010 року в сумі 51505,077 грн., ІІІ квартал 2010 року в сумі 30906,98 грн., IV квартал 2010 року в сумі 46729,897 грн.; п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 - 4 квартали 2011 року (в тому числі за 4 квартал 2011 року) в сумі 124486,39 грн.; п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 14.1.181, пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 , п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальному розмірі 21530,70 грн.

На підставі названого акту перевірки СДПІ з ОВП у м. Львові 17.04.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0000183400/5849 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 292411,82 грн., у тому числі штрафна санкція 33585,09 грн., та №0000193400/5850 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 288734,18 грн., у тому числі штрафна санкція 73303,48 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про непідтвердження реальності проведення господарських операцій позивача з рядом суб'єктів господарювання з огляду на неналежне оформлення первинних документів, які не відповідають змісту розглядуваних господарських операцій, зокрема товаросупровідних документів, що виключає правомірність віднесення відповідних сум до податкового кредиту та врахування витрат за цими операціями при формуванні даних податкового обліку. Крім того, відповідно до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України відповідачем встановлено розбіжність між сформованим ПП «ОККО-Нафтопродукт» податковим кредитом та податковими зобов'язаннями підприємств, щодо взаємовідносин з якими здійснювалась перевірка, у зв'язку з обнуленням за наслідками проведення контрольних заходів податкових зобов'язань ТОВ «Спецкомплект 3000», ТОВ «Винзавод «Південні вікна», ТОВ «Дельта-Прінт», ТОВ «Аметист», ТОВ «Софттрейд», ТОВ «Сан-Кор Трейд» та ТОВ «Омега». Також, контролюючий орган посилається на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 14.03.2013 року у справі №522/3727/13-к за обвинуваченням виконуючого обов'язки директора ТОВ «Винзавод «Південні вікна» у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Надаючи оцінку обставинам у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як визначено у пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Подібні за правовим регулюванням норми закріплено і в Податковому кодексі України, зокрема в п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених валових витрат (витрат) є реальне виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту та валових витрат (витрат), якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

В той же час, надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкових вигод є підставою для їх отримання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Як з'ясовано судами, в охоплений перевіркою період ПП «ОККО-Нафтопродукт» укладено ряд господарських договорів з ТОВ «Спецкомплект 3000», ТОВ «Винзавод «Південні вікна», ТОВ «Дельта-Прінт», ТОВ «Аметист», ТОВ «Софттрейд», ТОВ «Сан-Кор Трейд» та ТОВ «Омега».

На підтвердження виконання сторонами умов укладених договорів позивачем надано копії належним чином оформлених накладних, податкових накладних, актів-прийому-передачі товару, сертифікатів відповідності з додатками, фіто-санітарних сертифікатів, товарно-транспортних накладних міжнародного зразка, документів на підтвердження приймання та зберігання товару в складських приміщеннях.

Оплата отриманого ПП «ОККО-Нафтопродукт» товару здійснювалась шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунки постачальників, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень.

Оцінивши подані платником докази за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ці документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками поставок.

Податковим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

При цьому, судом першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, обґрунтовано не взято до уваги посилання відповідача на ненадання позивачем товарно-транспортних накладних та шляхових листів, оскільки їх наявність чи відсутність не впливає на формування платником податкового обліку за господарськими операціями за наявності інших належним чином складених первинних бухгалтерських документів. До того ж, як встановлено судом, відповідно до умов договорів, укладених з ТОВ «Спецкопмлект 3000», ТОВ «Винзавод «Південні вікна», ТОВ «Дельта-Прінт», ТОВ «Аметист», усі витрати щодо транспортування та передачі товару до місця поставки покладались на продавців.

Відповідачем також не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення ним до складу валових витрат (витрат) та податкового кредиту відповідних сум за господарськими операціями зі спірними контрагентами.

Крім того, суд першої інстанції, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції, правильно відхилив посилання СДПІ з ОВП у м. Львові на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 14.03.2013 року у справі №522/3727/13-к, оскільки в указаному вироку не встановлено обставин щодо підроблення посадовими особами ТОВ «Винзавод «Південні вікна» документів за фінансово-господарськими операціями з ПП «ОККО-Нафтопродукт».

В свою чергу, за правилами ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Посилання контролюючого органу на інформацію, що міститься в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України, щодо контрагентів позивача (акти про неможливість проведення зустрічних звірок, акти перевірок), також правомірно не прийнято судом першої інстанції до уваги, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Поряд з цим слід зазначити, що невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового обліку на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник.

Зазначена позиція збігається із висновками Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03).

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами ПП «ОККО-Нафтопродукт», колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та визнання протиправними й скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно зі ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і без достатніх підстав скасував обґрунтовану та законну постанову суду першої інстанції, то постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 року підлягає скасуванню із залишенням у силі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 року.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «ОККО-Нафтопродукт» - задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року - скасувати.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року - залишити в силі.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

Т.М. Шипуліна