Ухвала

від 29.12.2016 по справі 125/2988/14-ц

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У х в а л а

29 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І.,

Гуменюка В.І.,

Сімоненко В.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Апеляційного суду Вінницької області від 25 березня 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до товариства з обмеженою відповідальністю Пфаннер Агро , товариства з обмеженою відповідальністю Комарівці про стягнення збитків та упущеної вигоди,

в с т а н о в и л а :

Барський районний суд Вінницької області рішенням від 22 січня 2015 року позовні вимоги задовольнив: стягнув солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю Пфаннер Агро та товариства з обмеженою відповідальністю Комарівці завдану шкоду внаслідок порубки плодових дерев та їх відновлення, а також упущену вигоду:

- на користь ОСОБА_7 в розмірі 968 тис. 882 грн 42 коп. та 5 тис 958 грн понесених судових витрат;

- на користь ОСОБА_6 в розмірі 603 тис. 741 грн 62 коп. та 5 тис 958 грн понесених судових витрат;

- на користь ОСОБА_4 в розмірі 639 тис. 573 грн 12 коп. та 5 тис 958 грн понесених судових витрат;

- на користь ОСОБА_5 в розмірі 1 млн 726 тис. 212 грн 34 коп. та 5 тис 958 грн понесених судових витрат.

Апеляційний суд Вінницької області 25 березня 2016 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні заявлених позовних вимог відмовив.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 19 жовтня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 задовольнила частково, рішення Барського районного суду Вінницької області від 22 січня 2015 року та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 25 березня 2016 року скасувала, справу направила на новий розгляд до суду першої інстанції.

16 грудня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду Вінницької області від 25 березня 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2016 року з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав: неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме статей 19, 22, частини другої статті 79 Земельного кодексу України, статті 22, частини третьої статті 373 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Обґрунтовуючи підставу перегляду вказаних судових рішень, передбачену пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 23 квітня 2014 року і 9 вересня 2015 року, в яких, на його думку, по-іншому, ніж в оскаржуваних судових рішеннях, застосовано зазначені норми матеріального права.

На підтвердження підстави перегляду вищевказаних судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на постанову Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року та ухвали Верховного Суду України від 16 грудня 2009 року і 1 вересня 2010 року.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Постановляючи ухвалу від 19 жовтня 2016 року, про перегляд якої порушує питання заявник, касаційний суд, направивши справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, вказав на необхідність встановити характер правовідносин між сторонами та фактичні обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, зокрема з'ясувати, хто саме здійснив вирубку плодових дерев, межі порушення прав, підстави солідарного стягнення шкоди.

Разом з тим в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих заявником для порівняння, містяться такі висновки:

-в ухвалі від 23 квітня 2014 року касаційний суд, залишивши без змін судові рішення, погодився з їх висновками про наявність правових підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення на користь підприємства збитків, оскільки на порушення умов зазначеного договору відповідачка почала самостійно обробляти належну їй земельну ділянку, чим завдала підприємству збитки у вигляді упущеної вигоди;

-в ухвалі від 9 вересня 2015 року касаційний суд, залишивши без змін рішення суду апеляційної інстанції, погодився з його висновком про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на чинність договору купівлі-продажу багаторічних насаджень та преюдиційні обставини, встановлені рішенням господарського суду (зокрема належність багаторічних насаджень на праві власності товариству, яке надалі правомірно були відчужені ТОВ Комарівці у договірному порядку.

Порівняння наведених судових рішень із судовим рішенням суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Крім того, відсутні й підстави для перегляду ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2016 року у зв'язку з її невідповідністю висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року, оскільки ухвала суду касаційної інстанції, про перегляд якої подано заяву, не суперечить цьому висновку.

Ухвали Верховного Суду України від 16 грудня 2009 року і 1 вересня 2010 року не можуть слугувати прикладом невідповідності ухвали касаційного суду, про перегляд якої подано заяву, висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України, оскільки ці ухвали постановлені в касаційному порядку і не є судовими рішеннями в розумінні пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до товариства з обмеженою відповідальністю Пфаннер Агро , товариства з обмеженою відповідальністю Комарівці про стягнення збитків та упущеної вигоди за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Апеляційного суду Вінницької області від 25 березня 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді : Л.І. Охрімчук

В.І. Гуменюк

В.М. Сімоненко