Постанова

від 22.11.2016 по справі 910/701/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року Справа № 910/701/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж. О. - головуючого (доповідач), Малетича М. М., Грека Б. М., розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Міжнародна Інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі№ 910/701/14 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" до 1)Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", 2)Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм", 3)Державної реєстраційної служби України, 4)Товариства з обмеженою відповідальністю "Пост Преміум", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Земля-50", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: 1) Публічне акціонерне товариство "Банк Форум", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1)Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мітех", про за участю від позивача: від відповідача 1: від відповідача 2: від відповідача 3: від відповідача 4: від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:визнання права власності, зобов'язання вчинити дії, скасування рішення про державну реєстрацію, визнання недійсним свідоцтва про право власності та стягнення штрафу, ОСОБА_5, ОСОБА_6, не з'явилися, не з'явилися, не з'явилися, не з'явилися, не з'явилися, не з'явилися, не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва 04.04.2016 надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" про відмову від позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2016 у справі № 910/701/14 (суддя Морозов С. М.) прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" від позову. Провадження у справі № 910/701/14 припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 910/701/14 (у складі колегії суддів: Шапрана В. В. - головуючого, Буравльова С. І., Андрієнка В. В.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2016 у справі № 910/701/14 скасовано. Справу № 910/701/14 направлено до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" до Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм", Державної реєстраційної служби України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Пост Преміум" про визнання права власності, зобов'язання вчинити дії, скасування рішення про державну реєстрацію, визнання недійсним свідоцтва про право власності та стягнення штрафу.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 910/701/14, Приватне акціонерне товариство "Міжнародна Інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 910/701/14, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2016 у справі № 910/701/14 залишити в силі.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" 20.01.2014 звернулось до суду з позовом про визнання права власності позивача на трьохкімнатну квартиру 531 загальною площею 122,9 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 103639080000, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Туманяна Ованеса, будинок 15-А; визнання свідоцтва про право власності, на нерухоме майно, серія та номер: 6125552, виданого 12.07.2013 реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, недійсним; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 3914953 від 12.07.2013 15:07:50; зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Пост Преміум" передати позивачу за актом прийому-передачі трьохкімнатну квартиру 531 загальною площею 122,9 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 103639080000, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Туманяна Ованеса, будинок 15-А; зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" та Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм" передати позивачу: копію акта Державної комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку з нежитловими приміщеннями за адресою м. Київ, вул. О.Туманяна, 15-А, секція "Ж"; копію рішення органу місцевого самоврядування про затвердження акта Державної комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку з нежитловими приміщеннями за адресою м. Київ, вул. О.Туманяна, 15-А, секція "Ж"; зобов'язання Державної реєстраційної служби України провести державну реєстрацію прав власності позивача, видати позивачу свідоцтво про право власності на трьохкімнатну квартиру 531 загальною площею 122,9 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 103639080000, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Туманяна Ованеса, будинок 15-А, внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності відповідно до запису про право власності номер 1630664; стягнути із Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" на користь позивача 12695,55 грн. штрафу за прострочення терміну передачі новозбудованого майна в розмірі 3% від суми договору.

Представником позивача 05.04.2016 подано до суду заяву про відмову від позову.

Ухвалою суду від 05.04.2016 вказану заяву представника позивача прийнято судом, провадження у справі припинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Приймаючи відмову від позову від представника ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика", місцевий господарський виходив з того, що заяву позивача про відмову від позову підписано ОСОБА_9, повноваження якого як керівника позивача підтверджуються відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який має право подавати від імені цього товариства заяву про відмову від позову, тому дана відмова не порушує чиї-небудь права та охоронювані інтереси.

Відповідно до п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, частини четвертої статті 78 ГПК господарський суд виносить ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, а відповідно до частини п'ятої цієї статті приймає рішення про задоволення позову у разі визнання його відповідачем. Проте суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача - про визнання позову. На підставі частини шостої статті 22 ГПК у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.

Судом апеляційної інстанції встановлено: із довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що на момент винесення ухвали суду (05.04.2016) керівником позивача був ОСОБА_9, який має право представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами; має право вчиняти дії від імені товариства без довіреності, в тому числі підписувати договори тощо.

Заяву про відмову від позову підписано директором позивача ОСОБА_9

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, викладається в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем. До прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Зазначеною статтею визначено обов'язки суду у випадку, якщо позивачем заявлено заяву про відмову від позову. У цих випадках суд повинен: роз'яснити сторонам наслідки вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ст. 80 ГПК України наслідком відмови позивача від позову є припинення провадження у справі та недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; перевірити повноваження представників на вчинення відповідних процесуальних дій.

Повноваження представника на вчинення певної процесуальної дії повинні бути викладені у виданій йому довіреності або іншому документі, який підтверджує його повноваження.

Господарський суд повинен пересвідчитись у тому, що в довіреності, якою представник уповноважений на ведення справи в суді, йому надано повноваження на вчинення відповідних процесуальних дій.

Судом апеляційної інстанції встановлено: з протоколу судового засідання від 05.04.2016 вбачається, що в судовому засіданні присутні представник позивача - ОСОБА_10 за довіреністю.

Судами встановлено, що в судовому засіданні представником позивача підтримано заяву про відмову від позову та зазначено, що йому відомі наслідки відмови від позову.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у матеріалах справи наявна довіреність № 05/02 від 05.02.2016, видана на ім'я ОСОБА_10 довіреність підписано директором позивача ОСОБА_9 та скріплено печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово - логістичний комплекс "Арктика".

Відповідно до положень ст. 22 ГПК України суд зобов'язаний перевірити чи не порушує така відмова від позову позивача чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Відповідно до п. п. 2, 3 та 5 ст. 65 Господарського кодексу України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства.

Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Досліджуючи правомірність відмови позивача від позову, суд повинен виходити з норм ст. 13 ЦК України, яка визначає межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Судом апеляційної інстанції встановлено: спір, що виник між сторонами є господарським спором (між юридичними особами), а керівник підприємства, відповідно до норм чинного законодавства України та статуту товариства представляє не особисті інтереси, а інтереси товариства, повинен діяти виключно в його інтересах останнього та не вчиняти дій, які б перешкоджали здійсненню господарського діяльності товариства або порушували права товариства (його учасників) чи охоронювані законом інтереси такого (таких). Приймаючи заяву про відмову від позову, місцевий господарський суд повинен перевірити чи не порушує така відмова чиї-небудь законні права та охоронювані законом інтереси, в тому числі товариства як юридичної особи та її акціонерів.

Відповідно до пояснень, викладених у позовній заяві позивач став новим інвестором (стороною інвестиційного договору від 16.11.2005 № 238/F) на підставі укладеного договору про відступлення права вимоги від 28.03.2012.

Умовами інвестиційного договору та договору про відступлення права вимоги, позивачем отримано від попереднього інвестора право вимоги від ПАТ МІК "Інтерінвестсервіс" передачі йому у власність нерухомого майна.

Відповідно до умов договору загальна сума вимог, що відступились позивачу первісним інвестором становить 423185 грн.

Тобто позивач (юридична особа) заявив та доводив у рамках даного процесу свої права на вказане нерухоме майно, яке, на думку позивача, належить ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" та у випадку задоволення позовних вимог, таке майно становило б активи товариства, що використовуються останнім для здійснення господарської діяльності.

Зважаючи на предмет спору, вартість майна, права на яке заявляв та доводив позивач, суд під час прийняття відмови від позову, повинен переконатись, що така відмова від значного розміру активів товариства не вплине на господарську діяльність товариства, не погіршить його майнове становище, а також права учасників такого товариства.

Із тексту поданої заяви про відмову від позову не вбачається наявність достатньо обґрунтованих причин такої відмови від вимог майнового характеру після тривалого судового розгляду (майже 2 роки), наявності реальних та допустимих доказів не порушення прав та інтересів саме юридичної особи та її учасників (протокол загальних зборів товариства тощо).

Крім цього, як вбачається із наявних матеріалів справи, представниками позивача та відповідача - 1 місцевому господарському суду подано заяви про відкладення розгляду спору у зв`язку з можливість укладання мирової угоди, проте такої згоди не досягнуто сторонами. В матеріалах справи відсутні будь-яки докази того, що в свою чергу, додатково вказує на існування у позивача реальних намірів для задоволення своїх майнових вимог та отримання у власність заявленого нерухомого майна.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що відмова позивача від позову, яку прийнято господарським судом відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України є підставою для припинення провадження у справі, а її наслідком є те, що в разі припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спором між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається (ч. 2 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до ст. 80 ч. 3 ГПК України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені, зокрема, питання про розподіл між сторонами господарських витрат.

Виходячи з вказаних норм процесуального права, при надходженні до господарського суду письмової заяви позивача про відмову від позову, суд зобов'язаний перевірити, що ці дії не порушують чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, до прийняття відмови від позову роз'яснити сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіривши чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін, і в разі наявності правових підстав - прийняти відмову від позову, припинивши провадження у справі ухвалою суду, в якій повинен вирішити питання про розподіл між сторонами господарських витрат.

Суд дійшов до правильного висновку, що під час винесення місцевим господарським судом ухвали про прийняття відмови позивача від позову та припинення провадження у справі вказані норми процесуального права не враховані.

Матеріали справи, а також протокол судового засідання від 05.04.2016 не містять даних про те, що до прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснив сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, а мотивувальна частина ухвали про припинення провадження у справі не містить взагалі будь-якого обґрунтування, яким чином судом перевірено не порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика", які докази такого подано суду, та чи є вони належними та допустимими відповідно до ст. 33 ГПК України.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Вищого господарського суду України № 48/414-11/117-2012 від 17.02.2016, № 922/3134/13 від 02.10.2014.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 910/701/14 Господарського суду міста Києва прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином постанова Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 910/701/14 Господарського суду міста Києва підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Міжнародна Інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 910/701/14 Господарського суду міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 910/701/14 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж. О. Судді:Малетич М. М. Грек Б. М.