Рішення

від 28.04.2017 по справі 910/701/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2017Справа №910/701/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" до 1) Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" 2) Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм" 3) Державної реєстраційної служби України 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Пост Преміум" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1) ОСОБА_1 (третя особа 1) 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Земля-50" (третя особа 2) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (третя особа 3) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачівТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мітех" провизнання права власності, зобов'язання вчинити дії, скасування рішення про державну реєстрацію, визнання недійсним свідоцтва про право власності та стягнення штрафу в розмірі 12 695,55 грн. Представники сторін:

Від позивача - Кравчук А.С. (дов. від 27.12.16)

Від відповідача 1- Раілко С.В. (дов. №29/09-16Д від 05.09.16)

Від відповідача 2 - не прибув

Від відповідача 3- не прибув

Від відповідача 4- не прибув

Від т.о. 1- не прибув

Від т.о. 2- не прибув

Від т.о. 3 - Кулик А.Ю. (дов.№7/8/2406 від 27.02.17)

Від т.о. 4- не прибув

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-логістичний комплекс Арктика звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс , Української студії телевізійних фільмів Укртелефільм , Державної реєстраційної служби України та Товариства з обмеженою відповідальністю Пост Преміум про:

- визнання права власності позивача на трикімнатну квартиру 531 загальною площею 122,9 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 103639080000, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Туманяна Ованеса, будинок 15-А;

- визнання свідоцтва про право власності, на нерухоме майно, серія та номер: 6125552, видане 12.07.2013 року Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, недійсним;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 3914953 від 12.07.2013 15:07:50;

- зобов'язання Приватного акціонерного товариства Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс , Української студії телевізійних фільмів Укртелефільм та Товариства з обмеженою відповідальністю Пост Преміум передати позивачу за актом прийому-передачі:

- трикімнатну квартиру 531 загальною площею 122,9 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 103639080000, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Туманяна Сванеса, будинок 15-А;

- зобов'язання Приватного акціонерного товариства Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс та Української студії телевізійних фільмів Укртелефільм передати позивачу :

- копію Акту Державної комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку з нежитловими приміщеннями за адресою м. Київ, вул. О.Туманяна, 15-А, секція Ж ;

- копію рішення органу місцевого самоврядування про затвердження Акту Державної комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку з нежитловими приміщеннями за адресою м. Київ, вул. О.Туманяна, 15-А, секція Ж .

- зобов'язання Державної реєстраційної служби України провести державну реєстрацію прав власності позивача, видати позивачу свідоцтво про право власності на трикімнатну квартиру 531 загальною площею 122,9 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 103639080000, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Туманяна Ованеса, будинок 15-А, внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності згідно запису про право власності номер 1630664;

- стягнути з Приватного акціонерного товариства Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс на користь позивача штраф за прострочення терміну передачі новозбудованого майна в розмірі 3% віл суми Договору, а саме 12 695,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що об'єкт будівництва за Інвестиційним договором №238/F збудований та введений в експлуатацію, позивач сплатив інвестиційні внески у повному обсязі, проте до цього часу йому не передано у власність новозбудоване майно та документи, його право власності не визнається, а державну реєстрацію права власності на спірне майно здійснено за відовідачем-4.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.01.2014 суддею Морозовим С.М. порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю Земля-50 , розгляд справи призначено на 11.02.2014.

05.02.2014 позивач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові докази для долучення до матеріалів справи, а також письмові пояснення по справі.

10.02.2014 через загальний відділ діловодства від Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна надійшла копія поверхового плану з експлікацією внутрішніх площ на квартиру №531 з інвентаризаційної справи за адресою: вул. Туманяна, 15-А, виконану станом на 25.01.2012.

11.02.2014 відповідач-1 через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не були сплачені інвестиційні внески, як того вимагали п. п. 2.2, 6.1 інвестиційного договору №238/F від 16.11.2005, вона не набула права вимоги за ним, та відповідно не могла відступити таке право вимоги ТОВ Земля-50 , яке, в свою чергу, не могло відступити його позивачу.

11.02.2014 відповідач-1 через загальний відділ діловодства суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.02.2014 розгляд справи відкладено на 25.02.2014.

13.02.2014 відповідач-3 через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовні заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позовні вимоги до Державної реєстраційної служби України, як суб'єкта наділеного владними повноваженнями, слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.

17.02.2014 через загальний відділ діловодства суду від Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві надійшла інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

19.02.2014 позивач через загальний відділ діловодства суду подав пояснення по справі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.02.2014 розгляд справи відкладено на 18.03.2014.

12.03.2014 позивач через загальний відділ діловодства суду подав пояснення по справі.

14.03.2014 відповідач-2 через загальний відділ діловодства суду подав пояснення по справі, у яких посилався на те, що він не підписував з позивачем будь-яких договорів або інших юридичних документів, а тому не може бути відповідачем по справі.

17.03.2014 позивач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

18.03.2014 третя особа-1 через загальний відділ діловодства суду подала пояснення по справі, у яких вказала, що у зв'язку з укладенням нею вказаних вище договорів у 2005 та 2007 роках, оригінали документів були втрачені, а тому у неї відсутня можливість надати до суду належним чином засвідчені копії укладених договорів.

Ухвалами господарського суду м. Києва від 18.03.2014 з метою забезпечення позову, до вирішення спору по суті та набранням рішенням у даній справі законної сили, накладено арешт на нерухоме майно - трикімнатну квартиру №531, загальною площею 122,9 кв.м.,, загальною площею 122,9 кв.м, реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 103639080000, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Тумасяна Ованеса, буд. 15-А, а також продовжено строк вирішення спору на 15 днів терміном до 04.04.2014 включно, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - Публічне акціонерне товариство Банк Форум та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Мітех , провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням по справі №755/4346/14-ц за позовом ТОВ Фінансова компанія Мітех до ОСОБА_1 та ПАТ МІК Інтерінвестсервіс про визнання недійсними договорів та застосування наслідків недійсності правочинів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 12.08.2014 ухвалу господарського суду м. Києва від 18.03.2014 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.02.2015 поновлено провадження у справі №910/701/14, розгляд справи призначено на 24.02.2015.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.02.2015 зупинено провадження у справі №910/701/14 до розгляду Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ касаційної скарги ОСОБА_5, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Мітех , та набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі №755/4346/14-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Мітех до ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс , Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-логістичний комплекс Арктика , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Земля-50 про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.02.2016 поновлено провадження у справі №910/701/14, розгляд справи призначено на 15.03.2016.

Ухвалами господарського суду м. Києва від 15.03.2016 та від 29.03.2016 розгляд справи відкладено на 29.03.2016 та на 05.04.2016 відповідно.

04.04.2016 до господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-логістичний комплекс Арктика надійшла заява про відмову від позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.04.2016 у справі №910/701/14 прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-логістичний комплекс Арктика від позову та припинено провадження у справі №910/701/14.

Крім того, ухвалою господарського суду міста Києва від 05.04.2016 у справі №910/701/14 скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2014 у справі №910/701/14 щодо накладення арешту на нерухоме майно - трикімнатну квартиру №531, загальною площею 122,9 кв.м., загальною площею 122,9 кв.м, реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 103639080000, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Тумасяна Ованеса, буд. 15-А.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду міста Києва від 05.04.2016 про припинення провадження у справі №910/701/14, Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-логістичний комплекс Арктика звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі №910/701/14, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2016, ухвалу господарського суду міста Києва від 05.04.2016 про припинення провадження у справі №910/701/14 скасовано. Справу №910/701/14 направлено до господарського суду міста Києва для розгляду по суті позову Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-логістичний комплекс Арктика до Приватного акціонерного товариства Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс , Української студії телевізійних фільмів Укртелефільм , Державної реєстраційної служби України та Товариства з обмеженою відповідальністю Пост Преміум про визнання права власності, зобов'язання вчинити дії, скасування рішення про державну реєстрацію, визнання недійсним свідоцтва про право власності та стягнення штрафу.

Крім того, не погоджуючись з ухвалою господарського суду міста Києва від 05.04.2016 про скасування заходів забезпечення позову у справі №910/701/14, Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-логістичний комплекс Арктика звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 у справі №910/701/14 ухвалу господарського суду міста Києва від 05.04.2016 про скасування заходів забезпечення позову у справі №910/701/14 скасовано та передано матеріали справи №910/701/14 до господарського суду міста Києва.

Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва справу №910/701/14 передано на розгляд судді Демидову В.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.02.2017 суддею Демидовим В.О. прийнято справу №910/701/14 до свого провадження та призначено її до розгляду на 07.03.2017.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.03.2017 у зв'язку з неявкою у судове засідання представників позивача, відповідачів 2, 3, 4 та третіх осіб, розгляд справи відкладено на 04.04.2017.

03.04.2017 відповідач-1 через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову та припинити провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування рішення про реєстрацію права власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності та зобов'язання Державної реєстраційної служби України зареєструвати право власності на спірну квартиру за позивачем та видати свідоцтво про право власності у зв'язку з їх непідвідомчістю господарському суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.04.2017 задоволено клопотання позивача про продовження вирішення спору у справі, продовжено строк вирішення спору у справі №910/701/14 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 20.04.2017.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.04.2017 залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_6, замінено Державну реєстраційну службу України на Департамент державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України, розгляд справи відкладено на 28.04.2017.

У судове засідання 28.04.2017 з'явивлися представники позивача, відповідача-1, третьої особи 3 та надали пояснення по суті справи.

Представники відповідачів 2, 3, 4 та третіх осіб 1, 2, 4 в судове засідання 28.04.2017 не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 28.04.2017 судом відмовлено в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України з огляду на наступне.

Частиною першою ст. 1 ГПК України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. за №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначено, що з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

За змістом п.1 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам не підвідомчі справи зі спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Відповідно до пункту 1 частини другої ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Згідно правової позиції Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, викладеної в постанові від 14.06.2016р. у справі №826/4858/15, спори про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, скасування запису пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди, а відтак не є публічно-правовими та мають розглядатися за правилами Цивільного процесуального кодексу України або Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням вищенаведеного, господарський суд не вбачає підстав для припинення провадження у даній справі в частині скасування рішення про реєстрацію права власності, зобов'язання щодо проведення державної реєстрації прав власності на спірне нерухоме та видачу свідоцтва про право власності.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 28.04.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

16.11.2005 між Закритим акціонерним товариством Міжнародна інвестиційна компанія ІНТЕРІНВЕСТСЕРВІС , яке в подальшому перейменовано в Приватне акціонерне товариство Міжнародна інвестиційна компанія ІНТЕРІНВЕСТСЕРВІС (відповідач-1) оператором спільної діяльності без створення юридичної особи між ПАТ МІК ІНТЕРІНВЕСТСЕРВІС та Українською студією телевізійних фільмів Укртелефільм (відповідач-2) на підставі договору від 30.01.2004 (договір про спільну діяльність) та ОСОБА_1 було укладено інвестиційний договір №238/F (про інвестування у житлове будівництво), відповідно до п. п. 1.1, 2.1 якого компанія зобов'язується своїми силами і засобами, з використанням Інвестиційних внесків інвестора, збудувати об'єкт будівництва (житловий будинок з нежитловими приміщеннями за адресою: м. Київ, вул. О.Туманяна, 15-А, секція Ж ), здати його в експлуатацію та передати у власність інвестору новозбудоване майно (трикімнатну квартиру №32 загальною площею 122,14 кв.м., розташовану на 10-му поверсі секції Ж житлового будинку з нежитловими приміщеннями за адресою: м. Київ, вул. О. Туманяна, 15-А, а інвестор зобов'язується внести інвестиції та прийняти новозбудоване майно у власність на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.2 інвестиційного договору інвестор може отримати у власність новозбудоване майно лише за умови інвестування суми коштів, що складає 100% інвестиційних внесків за умовами цього договору.

Відповідно до п. 3.1.2 Інвестиційного договору до запланованої дати вводу об'єкта будівництва в експлуатацію інвестор має право відступити право вимоги за цим договором на користь іншої особи. При цьому про таке відступлення права вимоги інвестор письмово повідомляє компанію.

Згідно п. 4.1 інвестиційного договору №238/F інвестор здійснює інвестиційні внески шляхом внесення коштів в сумі 427 490,00 грн. Вартість грошових коштів, які підлягають внесенню за цим договором у якості інвестицій, є сумою договору. Інвестиційні внески сплачуються до кінця першого кварталу 2008 року.

10.05.2007 ОСОБА_1 та Компанія уклали додаткову угоду №1 до інвестиційного договору, виклавши п. 1.1 та п. 4.1 його у новій редакції, яка передбачає, що площа квартири становить 120,91 кв.м., а інвестиційний внесок встановлюється в сумі 423 185,00 грн.

Відповідно до п. 6.1 інвестиційного договору після внесення 100% інвестиційних внесків та після закінчення спорудження об'єкту будівництва і здачі його в експлуатацію, але до кінця першого кварталу 2008 року, компанія зобов'язується передати інвестору новозбудоване майно і передати документі, які підтверджують здачу об'єкту будівництва в експлуатацію.

15.06.2007 між ОСОБА_1 (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Земля-50 (новий кредитор) було укладено договір №238/F-В про відступлення права вимоги, відповідно до п. 1.1 якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові згідно інвестиційного договору №238/F, укладеного між первісним кредитором та ЗАТ МІК ІНТЕРІНВЕСТСЕРВІС .

Цього ж дня, 15.06.2007, ОСОБА_1 та ТОВ Земля-50 уклали акт приймання-передачі до договору №238/F-В, за яким здійснили передачу Інвестиційного договору №238/F.

22.03.2012 між ПАТ МІК ІНТЕРІНВЕСТСЕРВІС та ТОВ Земля-50 було укладено додаткову угоду б/н до інвестиційного договору №238/F, відповідно до якої сторони виклали термін Об'єкт будівництва на Новозбудоване майно у новій редакції, а також погодили, що термін закінчення будівництва та здачі об'єкта будівництва в експлуатацію - 31.12.2012.

Крім того, встановлено, що 28.03.2012 між ТОВ Земля-50 (первісний інвестор) та ТОВ ТЛК Арктика (новий інвестор) був укладений договір про відступлення права вимоги № 248/F-B-2, за умовами якого первісним інвестором було відступлено позивачу право вимоги за Інвестиційним договором № 248/F-В від 15.06.2007.

Відповідно до п. 1.2 договору про відступлення права вимоги № 248/F-B-2 від 28.03.2012 новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника виконання ним всіх своїх зобов'язань, передбачених умовами основного договору, у тому числі передачі у власність нового інвестора трикімнатної квартири №32, що розташована за будівельною адресою: м. Київ, вул. О. Туманяна, 15-А, секція Ж , 10 поверх, загальною площею за проектно-кошторисною документацією 120,91 кв.м, побудованої за рахунок інвестиційних внесків.

На виконання вказаного договору 28.03.2012 між третьою особою-2 та позивачем був підписаний акт приймання-передачі до договору про відступлення права вимоги № 248/F-B-2 від 28.03.2012.

Також 30.03.2012 між ТОВ Земля-50 та ТОВ ТЛК Арктика укладена угода про зарахування зустрічних однорідних вимог, якою сторони погодили, зокрема, що непогашене грошове зобов'язання в сумі 423 185,00 грн., яке виникло на підставі договору про відступлення права вимоги № 248/F-B-2 від 28.03.2012, вважається припиненим шляхом зарахування зустрічної вимоги.

27.03.2013 та 09.04.2013 позивач надіслав відповідачу-1 повідомлення про відступлення права вимоги за Інвестиційним договором, а також вимогу про виконання умов цього договору в частині передачі у власність новозбудованого майна (трикімнатної квартири №32, що розташована за будівельною адресою: м. Київ, вул. О. Туманяна, 15-А, секція Ж , 10 поверх).

Судом встановлено, що в подальшому трикімнатна квартира з будівельним №32 проінвентаризована станом на 25.01.2012 під № 531 і має загальну площу 122,9 кв. м. (лист Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна № 24726 (И-2013) від 22.11.2013).

17.06.2013 між Приватним акціонерним товариством "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Пост Преміум (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав №2, відповідно до п.1.1 якого продавець продав, а покупець купив майнові права на об'єкти нерухомості, що знаходяться в адміністративно-житловому комплексі з підземним паркінгом в Дніпровському районі м. Києва по вул. О.Туманяна, 15-А.

При цьому з наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 11893590 від 30.10.2013 вбачається, що 06.07.2013 державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві було проведено державну реєстрацію права власності на квартиру №531, загальною площею 122,9 кв.м за Товариством з обмеженою відповідальністю Пост Преміум .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що на підставі Інвестиційного договору, договору про відступлення права вимоги № 248/F-B від 15.06.2007 та договору про відступлення права вимоги № 248/F-B-2 від 28.03.2012 він набув право власності на майнові права на нерухоме майно - квартиру №531, загальною площею 122,9 кв.м, а тому просить визнати право власності на вказане майно за ТОВ ТЛК Арктика та зобов'язати відповідачів передати його позивачу.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у задоволенні позову з таких підстав .

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційна діяльність забезпечується шляхом реалізації інвестиційних проектів і проведення операцій з корпоративними правами та іншими видами майнових та інтелектуальних цінностей.

Частинами 1 та 2 статті 9 вказаного Закону визначено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

За змістом ч. 2 ст. 5 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України (ч. 5 ст. 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність").

Отже, приписами чинного законодавства України визначено, що інвестор як вкладник матеріальних цінностей в об'єкт інвестування має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з приписами ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

При цьому відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Стаття 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" дає визначення поняття "майнові права", які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Майнові права на нерухомість, що є об'єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, тому що об'єктом цих прав не є "чуже майно", а також не є правом власності, оскільки об'єкт будівництва (інвестування) не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього.

Отже, майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Зважаючи на вказане правило та ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України, згідно якої до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна), у сукупності із легальним визначенням майнових прав за ч. 2 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" потенційне набуття особою, якій до завершення будівництва належать будівельні матеріали, набути право власності на новостворену річ, суд кваліфікує як майнове право на відповідний об'єкт.

За змістом ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

При цьому відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Стаття 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" дає визначення поняття "майнові права", які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Майнові права на нерухомість, що є об'єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, тому що об'єктом цих прав не є "чуже майно", а також не є правом власності, оскільки об'єкт будівництва (інвестування) не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього.

Отже, майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Зважаючи на вказане правило та ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України, згідно якої до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна), у сукупності із легальним визначенням майнових прав за ч. 2 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" потенційне набуття особою, якій до завершення будівництва належать будівельні матеріали, набути право власності на новостворену річ, суд кваліфікує як майнове право на відповідний об'єкт.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів сплати ОСОБА_1 інвестиційних внесків відповідно до вимог п.п. 2.2, 6.1 інвестиційного договору, у зв'язку із чим вона не набула права вимоги за цим договором, та відповідно не могла відступити таке право вимоги ТОВ Земля-50 , у зв'язку із чим ТОВ Земля-50 не набуло жодних прав та обов'язків за інвестиційним договором № 248/F від 16.11.2005 щодо ЗАТ МІК ІНТЕРІНВЕСТСЕРВІС , та відповідно, не могло відступити їх позивачу.

Крім того, суд прийшов до висновку, що позивачем при зверненні до суду із даним позовом було обрано невірний спосіб захисту свого порушеного права.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст.16 Цивільного кодексу України).

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст.16 Цивільного кодексу України, а також ст. 20 Господарського кодексу України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. Звертаючись до господарського суду, позивач повинен вказати у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначити, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права. Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Для пред'явлення позову про визнання права власності у позивача на момент звернення до суду із відповідним позовом таке право має існувати, а інша особа - відповідач - повинна його оспорювати або не визнавати. Тобто за змістом цієї норми позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

Звернення з позовом про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах, оскільки передумовою для застосування ст. 392 Цивільного кодексу України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

При цьому, статтею 387 Цивільного кодексу України унормовано, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстав заволоділа ним. Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндікаційного позову, який визначають як позов про повернення свого майна з чужого незаконного володіння. По суті, це вимога власника, який не володіє майном, повернути майно в натурі.

Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого власника до незаконно володіючого невласника про витребування майна із чужого незаконного володіння, з метою відновити порушене володіння річчю.

Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна або особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє ним на підставах, встановлених законом чи договором (так званий "титульний володілець"), який на момент пред'явлення позову не володіє цим майном. Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном, тобто, заволоділа ним без відповідної правової підстави.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду України, що міститься в постанові від 18.12.2013 у справі №6-104цс13, вимога титульного володільця про визнання права власності є додатковою до вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння і є такою, що супроводжує віндикаційний позов.

Відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з частиною 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У розумінні ст. 388 Цивільного кодексу України добросовісне набуття є можливим лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно. При цьому наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.

Отже, відповідно до вимог статей 330, 388 Цивільного кодексу України право власності на майно, яке було відчужено поза волею власника, не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 11.02.2015 р. у справі № 6-1цс15.

За таких обставин позовні вимоги в частині визнання права власності ТОВ ТЛК Арктика на спірну квартиру задоволенню не підлягають.

Вимоги про визнання недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно, про зобов'язання відповідачів передати позивачу за актом прийому-передачі вищевказану квартиру, а також передати позивачу копію акту Державної комісії про прийняття в експлуатацію спірного житлового будинку, які є похідними від вимоги про визнання права власності за позивачем, також не підлягають задоволенню, оскільки у визнанні права власності на спірну квартиру за ТОВ ТЛК Арктика судом відмовлено, при цьому на час розгляду даної справи право власності на вказане майно зареєстровано за іншою особою.

Крім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги до Державної реєстраційної служби України про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, внесення відповідних записів, зобов'язання провести державну реєстрацію майнових прав на нерухоме майно, видати свідоцтво про право власності, оскільки вони також є похідними від вимоги про визнання права власності.

Також позивач просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс штраф за прострочення терміну передачі новозбудованого майна в розмірі 3% від суми договору, а саме - 12695,55 грн.

Відповідно до п. 5.5 Інвестиційного договору № 238/F від 16.11.2005 за прострочення терміну закінчення будівництва і здачі об'єкту будівництва в експлуатацію та/або термінів передачі новозбудованого майна інвестору компанія сплачує інвестору штраф у розмірі 3% від суми договору.

Пунктом 6.1 Інвестиційного договору № 238/F від 16.11.2005 передбачено, що після внесення 100% інвестиційних внесків та після закінчення спорудження об'єкту будівництва і здачі його в експлуатацію, але до кінця першого кварталу 2008 року, компанія зобов'язується передати інвестору новозбудоване майно і відповідні документи.

Додатковою угодою б/н від 22.03.2012 до Інвестиційного договору № 238/F від 16.11.2005, укладеною ПАТ Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс та ТОВ Земля-50 , змінено термін закінчення будівництва та здачі об'єкта будівництва в експлуатацію - до 31.12.2012.

При цьому, встановивши новий термін закінчення будівництва та здачі об'єкта будівництва в експлуатацію, інвестор та компанія не передбачили терміну, у який новозбудоване майно підлягає передачі інвестору, у зв'язку з чим боржник не може вважатися таким, що прострочив, а відповідні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Зважаючи на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, з покладенням судових витрат в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Повне рішення складене та підписане 03.05.2017

Суддя В.О. Демидов