Рішення

від 22.12.2016 по справі 922/215/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2016 р.Справа № 922/215/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Садиба "Біле місто", м.Харків, за участю військового прокурора Харківського гарнізону, м.Харків до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова, м.Харків, 3-я особа №1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України, м.Київ, 3-я особа №2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Харківський національний університет Повітряних Сил імені ОСОБА_1, м.Харків про зобов'язання вчинити певні дії за участю представників:

прокуратури - ОСОБА_2 (посв.№035279 від 26.08.2015 року);

позивача - ОСОБА_3 (дов.№15/04 від 15.04.2015 року), ОСОБА_4 (дов.№01/02 від 01.02.2016 року;

відповідача - ОСОБА_5 (дов.№4295 від 31.08.2016 року);

3-ої особи №1 - ОСОБА_6 (дов. №220/817/д від 30.12.2015 р.);

3-ої особи №2 - ОСОБА_7 (дов.№350/176/24-34/284 від 17.08.2016 року).

ВСТАНОВИВ:

28.01.2016 р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Садиба "Біле місто", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова, в якому просить суд зобов'язати відповідача здійснити дії щодо припинення права користування земельною ділянкою площею 2,0600 га (розміри та межі якої визначено висновком Управління містобудування та архітектури Харківської міської ради від 15.05.2006р.), яка знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Бєлгородське шосе, 2, на якій розташовані належні на праві власності ТОВ "Садиба "Біле місто" (код 38877425) нежитлові будівлі літ. Г-1 загальною площею 446,3 кв.м., літ. И-1 загальною площею 457,1 кв.м., нежитлові приміщення під.№1,1а,2,3,4,5; 1-го пов. 1 -35,43,45- 61;2-го пов. 13а,1-62, 3-го пов.1-58 в літ. А-3 , загальною площею 4295,0 кв.м.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.02.2016 р. було прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11.02.2016 р.

11.02.2016 року прокурор надав до суду заяву про вступ у справу, та подальший розгляд справи ведеться за участю військової прокуратури Харківського гарнізону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.02.2016 р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України, та відкладено розгляд справи на 24.02.2016 року.

23.02.2016 року позивач надав до суду клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи по справі (вх.№6145).

24.02.2016р. прокурор надав до суду відзив на позов (вх.№6200), в якому просив суд відмовити в позові.

24.02.2016р. відповідач надав до суду відзив (вх.№6199), в якому просив суд відмовити в позові.

У судовому засіданні 24.02.2016р. було оголошено перерву до 01.03.2016 р.

01.03.2016р. 3-я особа №1 - МОУ надала до суду відзив (вх.№7012), в якому просить суд відмовити в позові.

01.03.2016р. прокуратура надала до суду пояснення щодо судової експертизи (вх.№7013).

01.03.2016р. відповідач надав до суду пояснення про відмову в призначенні судової експертизи (вх.№7014).

Судом були досліджені та долучені до матеріалів справи всі надані документи.

У судовому засіданні 01.03.2016 р. було оголошено перерву до 04.03.2016 р.

У судовому засіданні 04.03.2016 р. було оголошено перерву до 14.03.2016 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.03.2016 р. у справі №922/215/16 було призначено судову земельно-технічну експертизу та доручено її проведення судовим експертам Харківського науково дослідного інституту судових експертиз імені Засл. проф. ОСОБА_8.

На вирішення експерта були поставленні наступні питання:

- Яка площа земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м.Харків, БІлгородське шосе 2, на якій розташовані наступні об'єкти нерухомості: нежитлові будівлі літ. Г-1 загальною площею 446,3 кв.м., літ. И-1 загальною площею 457,1, експлуатації нежитлових приміщень підвалу №1,1а,2,3,4,5; 1-го поверху 1- 35, 43, 45-61; 2-го поверху 13а, 1-62, 3-го пов.1-58 в будівлі літ. "А-3", загальною площею 4295.0 кв.м, власником яких є ТОВ Садиба Біле місто (код ЄДРОПУ 38877425), що необхідна для функціонування і обслуговування даних об'єктів?

- Чи відповідає площа та межі земельної ділянки за адресою м.Харків, БІлгородське шосе 2, на якій розташовані наступні об'єкти нерухомості: нежитлові будівлі літ. Г-1 загальною площею 446.3 кв.м., літ. И-1 загальною площею 457,1 експлуатації нежитлових приміщень підвалу №1,1 а,2,3,4,5; 1-го поверху 1-61 ;2-го поверху 13а,1-62, 3-го пов.1-58 в будівлі літ. "А-3", загальною площею 4295,0 кв.м. власником яких є ТОВ Садиба Біле місто (код ЄДРОПУ 38877425), межам та площі земельної ділянки визначеній в обґрунтуванні Управління містобудування та архітектури Харківської міської ради від 15.05.2006 року №4609 та технічному звіту з топо-геодезичної зйомки нежитлових будівель та прилеглої території за адресою - Білгородське шосе, 2 у м. Харкові, здійснених ПП "Приватагросервіс" (код ЄДРПОУ 32258170) у 2013 році та вимогам чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм правил?

Також, відповідною ухвалою провадження у справі №922/215/16 було зупинено до надання експертом висновку за результатами земельно-технічної експертизи.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 р. у справі №922/215/16 ухвалу господарського суду Харківської області від 14.032016 року у справі №922/215/16 було залишено без змін, а апеляційну скаргу апелянта без задоволення.

25.04.2016р. на адресу ХНДІСЕ імені Засл. проф. ОСОБА_8 було направлено справу №922/215/16 для проведення зазначеної експертизи.

31.05.2016р. справа №922/215/16 надійшла до господарського суду Харківської області, разом з супровідним листом (вх.№1351), в якому експерт надав до суду клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи та рахунок на оплату експертизи.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 13.06.2016 р., 07.09.2016р., провадження у справі поновлювалось та зупинялось з метою отримання необхідних документів для проведення експертизи та здійснення інших дій пов'язаних з її проведенням.

У листопаді 2016р. до господарського суду Харківської області від експертної установи надійшли матеріали справи №922/215/16 та висновок судової земельно- технічної експертизи №4940 за господарською справою №922/215/16 від 18.11.2016р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.12.2016 р. провадження у справі №922/215/16 було поновлено, справа призначена судом до розгляду в судовому засіданні на 12.12.2016 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.12.2016 р. було задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Харківський національний університет Повітряних Сил імені ОСОБА_1, та відкладено розгляд справи на 22.12.2016 р.

21.12.2016 р. прокурор надав пояснення (вх.№43835), в яких зазначено про доцільність проведення додаткової судової експертизи по справі та клопотання про призначення додаткової будівельно-технічної судової експертизи (вх.№43849).

22.12.2016 р. прокурор надав клопотання про призначення колегіального розгляду справи(вх.№155).

22.12.2016 р. позивач надав пояснення (вх.№43926), в яких заперечує проти задоволення клопотання прокурора про призначення додаткової судової експертизи.

22.12.2016 р. 3-я особа №1 надала пояснення (вх.№4413), в яких підтримує клопотання прокурора про призначення додаткової експертизи.

22.12.2016 р. 3-я особа №2 надала заперечення проти позову (вх.№4401).

Судом було досліджено та долучено до справи надані документи.

У судовому засіданні 22.12.2016. прокурор підтримував клопотання про призначення експертизи та клопотання про призначення колегії суддів, проти позову заперечував.

У судовому засіданні 22.12.2016. позивач заперечував проти задоволення клопотання про призначення експертизи та клопотання про призначення колегії суддів, позов підтримував.

У судовому засіданні 22.12.2016. відповідач і 3-ті особи підтримували клопотання прокурора про призначення експертизи та про призначення колегії суддів, проти позову заперечували.

Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши клопотання прокурора про призначення експертизи, дійшов до висновку про відмову в його задоволенні, виходячи з наступного.

Питання щодо колегіального розгляду справ у судах першої інстанції врегульовано статтею 15 Закону України „Про судоустрій та статус суддів» . Даною нормою, зокрема, встановлено, що справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово або колегією суддів.

Законодавчий припис щодо колегіального розгляду справ у судах першої інстанції кореспондується із статтею 4-6 ГПК України, якою передбачено, що будь-яку справу залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Враховуючи, що дана справа не є складною за своїм правовим характером, суд відмовляє в задоволенні клопотання прокурора про призначення колегії.

Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши клопотання прокурора про призначення додаткової експертизи, дійшов висновку про відмову в його задоволенні, виходячи з наступного.

У своєму клопотанні прокурор просить поставити на розгляд експерта наступні питання:

- яка площа (розмір) земельної ділянки необхідна для обслуговування будівлі літ. Г-1 на території військового містечка №18 по Білгородському шосе, 2 у м. Харкові?

- яка площа (розмір) земельної ділянки необхідна для обслуговування будівлі літ. И-1 на території військового містечка №18 по Білгородському шосе, 2 у м. Харкові?

Частинами третьою і четвертою статті 42 ГПК України, дійсно передбачено право господарського суду призначити додаткову або повторну судову експертизу.

Згідно з п. 15.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України: Про деякі питання практики призначення судової експертизи від 23.03.2012 року №4, висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання. Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер.

У своєму клопотанні прокурор чітко не зазначає, які саме висновки експерта він вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.03.2016 року, було призначено по справі №922/215/16 судову земельно-технічну експертизу та доручено її проведення експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_8 Міністерства юстиції України.

На вирішення експерта були поставлені наступні питання:

1) Яка площа земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Харків, Білгородське шосе 2, на якій розташовані наступні об'єкти нерухомості: нежитлові будівлі літ.Г-1 загальною площею 446.3 кв.м., літ.И-1 загальною площею 457.1, експлуатації нежитлових приміщень підвалу №1,1 а,2,3,4,5; 1-го поверху 1-35,43,45-61; 2- го поверху 13а, 1-62, 3-го пов.1-58 в будівлі літ. "А-3", загальною площею 4295.0 кв.м, власником яких є ТОВ Садиба Біле місто (код ЄДРОПУ 38877425), що необхідна для функціонування і обслуговування даних об'єктів?

2) Чи відповідає площа та межі земельної ділянки за адресою м. Харків, Білгородське шосе 2, на якій розташовані наступні об'єкти нерухомості: нежитлові будівлі літ.Г-1 загальною площею 446.3 кв.м., літ.И-1 загальною площею 457,1 експлуатації нежитлових приміщень підвалу №1,1а, 2,3,4,5; 1-го поверху 1-35,43,45-61; 2- го поверху 13а, 1-62, 3-го пов.1-58 в будівлі літ. "А-3» , загальною площею 4295,0 кв.м. власником яких є ТОВ Садиба Біле місто (код ЄДРОПУ 38877425), межам та площі земельної ділянки визначеній в обґрунтуванні Управління містобудування та архітектури Харківської міської ради від 15.05.2006 року №4609 та технічному звіту з топо- геодезичної зйомки нежитлових будівель та прилеглої території за адресою - Білгородське шосе, 2, у м. Харкові, здійснених ПП "Приватагросервіс" (код ЄДРПОУ 32258170) у 2013 році та вимогам чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм правил?

Відповідно до висновків (т.1. арк.70) судової земельно-технічної експертизи №4940 від 18.11.2016 року, виконаної експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_8 Міністерства юстиції України, зазначено, наступне:

По питанню №1.

Рекомендована потрібна площа земельної ділянки у м. Харків, Білгородське шосе 2, яка необхідна для функціонування і обслуговування житлових будівлі літ.'Т- 1", будівлі літ."И-1", будівлі літ. "А-3"складає 2,79 га.

По питанню №2.

Площа та межі земельної ділянки за адресою м. Харків, Білгородське шосе 2, на якій розташовані нежитлові будівлі літ. Г-1, літ. И-1 і літ. "А-3", відповідає межам та площі земельної ділянки, визначеній в обґрунтуванні Управління містобудування та архітектури Харківської міської ради від 15.05.2006 року №4609 та технічному звіту з топо-геодезичної зйомки нежитлових будівель та прилеглої території за адресою - Білгородське шосе, 2 у м. Харкові, здійснених ПП "Приватагросервіс" у 2013 році.

Як вбачається з матеріалів справи №922/215/16, експерт Харківського науково-

дослідного інституту судових експертиз ім. Заел. проф. ОСОБА_8 Міністерства юстиції України, надав вичерпні відповіді на всі поставлені питання, які були зазначені в ухвалі господарського суду Харківської області від 14.03.2016року.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд відмовляє в задоволенні клопотання прокурора про призначення додаткової або повторної експертизи, оскільки висновок експерта №4940 від 18.11.2016 року, є обґрунтованим, і таким, що не суперечить іншим матеріалам справи, не викликає сумнівів у його правильності, в ньому немає істотних порушень норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, колегія суддів вважає, що в межах наданих їй повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Позивач - ТОВ Садиба Біле місто є власником нерухомого майна, що розташовано за адресою: м.Харків, вул.Білгородське шосе 2, а саме: нежитлові будівлі літ. Г- 1 загальною площею 446,3 кв.м., літ И-1 загальною площею 457,1 кв.м., приміщення під.№1,1а,2,3,4,5; 1-го пов. 1-35,43,45-61; 2-го пов. 13а,1-62, 3-го пов.1-58, в нежитловій будівлі літ. А-3 , загальною площею 4295,0 кв.м.

Вищевказане нерухоме майно знаходиться за адресою: м.Харків, Бєлгородське шосе 2.

Права на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м.Харків, Білгородське шосе 2, посвідчуються державним актом на право користування землею Б №045912 від 1984 р., що зареєстрований в книзі записів державних актів на право користування землею за № 2936.

В силу норм ст.120 Земельного кодексу України та 377 ЦК України у позивача виникає право на земельну ділянку на якій розташовані об'єкти нерухомості, які є у власності позивача, а реалізація цього права можлива шляхом зобов'язання відповідача здійснити дії щодо припинення право користування земельною ділянкою площею 2,0600 га. (розміри та межі якої визначено Управлінням містобудування та архітектури Харківської міської ради 15.05.2006 року), яка знаходиться за адресою: м.Харків, Бєлгородське шосе 2, і на якій розташовані належні на праві власності ТОВ Садиба Біле місто об'єкти нерухомості.

Також, в позові зазначається, що відповідач є правонаступником прав та обов'язків особи, якій видавався державний акт на право користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: м.Харків, Білгородське шосе 2, державний акт на право користування землею згідно з вимогами Земельного кодексу Української PCP від 08.07.1970 року, рішення Конституційного суду України від 5 вересня 2005 року у справі №1-17/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 року №449 Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою зберігає свою чинність.

Крім того, при розгляді справи, представниками позивача неодноразово наголошувалось, що згідно з пунктом е ст.141 Земельного кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою - є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, а спосіб судового захисту обраний відповідачем є ефективним засобом, що повинен забезпечити поновлення порушеного права, що відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до матеріалів справи відзив на позов. У відзиві на позов відповідач проти позову заперечував, посилаючись на особливий режим військового майна та земельних ділянок земель оборони, що регулюється ст.ст.9,14 Закону України Про Збройні сили України , ст.3 Про правовий режим майна в Збройних силах України , ст.ст.77, 84, 141 Земельного кодексу України, Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних сил України затвердженого Постановою KM України №1282 від 29.08.2002 року, Тимчасового положення про порядок отримання в користування земель для потреб Збройних сил України та основні правила користування ними затвердженого наказом Міністра оборони України № 483 від 22.12.1997 р.

Також, у відзиві на позов відповідача зазначалось, що користувачем земельної ділянки, права на яку посвідчуються держаним актом на право користування землею Б № 045912 від 1984 р., що зареєстрований в книзі записів державних актів на право користування землею за № 2936, є - Харківській національний університет повітряних сил ім. Івана Кожедуба, відмова від права користування земельною ділянкою або її передача органам місцевого самоврядування можлива за рішенням Міністерства оборони України або Кабінету міністрів України, а КЕВ м.Харкова жодним чином не порушує права позивача.

Військовий прокурор Харківського гарнізону у відзиві на позов проти задоволення позову заперечував, також посилаючись на норми ст.ст.9,14 Закону України Про Збройні сили України , ст.3 Про правовий режим майна в Збройних силах України , ст.77, 84, 141 Земельного кодексу України, Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних сил України затвердженого Постановою KM України №1282 від 29.08.2002 р., Тимчасового положення про порядок отримання в користування земель для потреб Збройних сил України та основні правила користування ними затвердженого наказом Міністра оборони України № 483 від 22.12.1997р.

Також, в відзиві на позов Військовий прокурор Харківського гарнізону посилався на те, що користувачем земельної ділянки, права на яку посвідчуються держаним актом на право користування землею Б №045912 від 1984р., є Харківській національний університет повітряних сил ім.Івана Кожедуба, відмова від права користування земельною ділянкою або її передача органам місцевого самоврядування можлива за рішенням Міністерства оборони України, що не приймалось з даного приводу, площа земельної ділянки 2,0600 га, яка визначена в обґрунтуванні меж та розмірів земельної ділянки для оформлення права користування від 15.05.2006 р. №4609, що складена Управлінням містобудування та архітектури Харківської міської ради, не відповідає вимогам діючого законодавства та дійсному розміру земельної ділянки, що необхідна для обслуговування об'єктів нерухомості позивача.

Міністерство оборони України проти позову заперечувало, посилаючись на те, що з моменту набуття вищезазначеним нерухомим майном, яке розташоване на території військового містечка №18, статусу військового майна, Міністерством оборони України подання щодо його відчуження не вносилось, Кабінетом Міністрів України рішення по відчуженню або вилученню цього майна, з метою передачі до сфери управління інших органів чи у комунальну власність, не приймалися, згода на припинення права постійного користування земельною ділянкою зазначеного цілісного майнового комплексу або передачу її в оренду будь-яким суб'єктам господарювання ні Кабінетом Міністрів України, ні Міністерством оборони України не надавалася, а тому зазначене майно є виключно у державній власності, а відповідач не має повноважень на зміну цільового призначення цієї спірної земельної ділянки та її подальшої передачі у власність третім особам, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивача.

Отже, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив наступне.

30.12.2005р. між Дочірнім підприємством Державної компанії Укрспецекспорт - Державне підприємство Укроборонсервіс та Товариством з обмеженою відповідальністю Завод залізобетонних конструкцій було укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель.

Відповідно до п.1.1. зазначеного договору: Продавець (ДП ДК Укрспецекспорт - ДП Укроборонсервіс ) зобов'язується передати у власність Покупцю (ТОВ Завод залізобетонних конструкцій ) частину нежитлової будівлі літ. А-3 ., нежитлову будівлю літ. Г-1 , нежитлову будівлю літ. И-1 , майно, що розташоване у військовому містечку № 18.

Нерухоме майно розташоване за адресою: м. Харків, Білгородське шосе 2.

ТОВ Завод залізобетонних конструкцій зареєструвало право власності на вищезазначені об'єкти нерухомості.

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України: Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації .

ТОВ Садиба Біле місто придбало вищевказане нерухоме майно, що розташовано за адресою: м.Харків, Білгородське шосе 2 за умовами договорів купівлі-продажу, укладеними в грудні 2013 року з ТОВ Завод залізобетонних конструкцій та ТОВ Бастіон -2008 .

В подальшому ТОВ «Садиба «Біле місто» зареєструвало право власності на вищезазначене нерухоме майно.

На час звернення з позовом до суду, ТОВ «Садиба «Біле місто» є власником нежитлових будівель літ. «Г-1» загальною площею 446,3 кв.м., літ. «И- 1» загальною площею 457,1 кв.м., приміщень під. №1,1а,2,3,4,5; 1-го пов.1-35, 43, 45-61; 2-го пов.13а,1-62, 3-го пов.1-58 літ. « А-3» загальною площею 4295,0 кв.м.

Об'єкти нерухомості - нежитлова будівля літ. «Г-1» загальною площею 446,3 кв.м., нежитлова будівля літ. «И-1» загальною площею 457,1 кв.м., приміщення під. №1,1 а.2,3,4,5; 1-го пов.1-35, 43,45-61; 2-го пов. 13а, 1-62, 3-го пов.1-58 в нежитловій будівлі літ. « A-З» , загальною площею 4295,0 кв.м., які були предметами договорів купівлі-продажу в 2005р. та 2013р., розташовані на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: м.Харків, Білгородське шосе 2, та знаходяться на земельній ділянці площею 22 га 0018 м.кв., права на яку посвідчуються державним актом на право користування землею Б №045912 від 1984 р., що зареєстрований в книзі записів державних актів на право користування землею за № 2936.

Як вбачається, з вищевказаного державного акту за землекористувачем, особі який видано державний акт є - КЕВ Харківського району, а сам акт закріплює за землекористувачем земельну ділянку площею 22 га 0018 м.кв. в безстрокове та безоплатне користування.

Статтею 15 Земельного кодексу Української PCP, в редакції від 08.07.1970р. встановлювалось безстрокове і тимчасове користування землею.

Згідно з ч.2 ст.15 Земельного кодексу Української PCP, в редакції від 08.07.1970р. - «Безстроковим (постійним) визнається землекористування без заздалегідь встановленого строку» .

Відповідно до ч.1 ст.20 Земельного кодексу Української PCP, в редакції від 08.07.1970р. документом, що підтверджує право землекористування (постійного) є державний акт на право користування землею.

Постановою Верховної Ради Української PCP від 18.12.1990р. про порядок введення в дію Земельного кодексу Української PCP вводиться в дію новий Земельний кодекс Української PCP та визнано таким, що втратив чинність Земельний кодекс Української PCP, затверджений Законом Української PCP від 08.07.1970р.

Згідно з п.5 вищезазначеної Постанови - громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Пунктом 6 розділу « X» перехідних положень Земельного кодексу України, який прийнято 25.10.2001 р. визначалось, що - громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть їх мати на такому праві, повинні до 01 січня 2005 р. переоформити у встановленому порядку право власності на них.

Рішенням Конституційного суду України від 05 вересня 2005 р. у справі № 1- 17/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), визнано такими, що не відповідають Конституції України - положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення і пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18.12.1990 року N563-XII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

При цьому у мотивувальній частині рішення Конституційного суду України від 05.09.2005 р. у справі №1-17/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначається, що положення п.6 розділу X Земельного кодексу України і п.6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18.12.1990р. N563-XII з наступними змінами не встановили чітких матеріально-правових і процесуальних гарантій зміни громадянами та юридичними особами титулу право постійного користування земельними ділянками, а тому не відповідають Конституції України.

Також п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002р. №449 «Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» встановлюється, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування зберігають свою чинність.

Жодних доказів про відмову від земельної ділянки, права на яку посвідчуються державним актом на право користування землею Б № 045912 від 1984 р., що зареєстрований в книзі записів державних актів на право користування землею за №2936, до матеріалів справи не надано.

15.05.2006р. управлінням містобудування та архітектури Харківської міської ради на замовлення ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій» розроблено обґрунтування меж та розмірів земельної ділянки, що необхідні для експлуатації вищевказаних об'єктів нерухомості.

Згідно даного обґрунтування орієнтовна площа земельної ділянки необхідної для експлуатації та обслуговування вищевказаних об'єктів нерухомості складає 2,0600 га.

Також, дане обґрунтування містить схему розташування об'єктів та попереднє погодження меж земельної ділянки.

Крім того, в матеріалах справи наявні матеріали топо-геодизичної зйомки нежитлових будівель та прилеглої території за адресою: м.Харків, Білгородське шосе2, здійснених ПП «Приватагросервіс» у 2013 р.

Відповідно до даної зйомки площа земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об'єктів нерухомості позивача складає 2,06 га.

Як вбачається із висновку судової земельно-технічної експертизи №4940, що була призначена у справі №922/215/16, в ньому містяться відповіді на питання які були поставленні для проведення експертизи.

На перше питання експертом надана відповідь - рекомендована потрібна площа земельної ділянки у м.Харків, Білгородське шосе 2, яка необхідна для функціонування та обслуговування будівель, літ. «Г-1» , літ. «И-1» , літ. «А-3» становить 2,79 га.

На друге питання експертом надана відповідь - площа та межі земельної ділянки на якій розташовані нежитлові будівлі - літ. «Г-1» , літ. «И-1» , літ. «А-3» відповідають межам та площі земельної ділянки, визначеній в обґрунтуванні управління містобудування та архітектури Харківської міської ради від 15.05.2006 р. та топо-геодизичної зйомки нежитлових будівель та прилеглої території за адресою: м. Харків, Білгородське шосе2, здійснених ПП «Приватагросервіс» у 2013 р.

Судом встановлено, що земельна ділянка визначена у висновку судової земельно-технічної експертизи №4940, складеного 18.11.2016р., в обґрунтуванні управління містобудування та архітектури Харківської міської ради від 15.05.2006 р., топо-геодизичної зйомці нежитлових будівель та прилеглої території, здійснених ПП «Приватагросервіс» у 2013 р., входить до складу земельної ділянки, права на яку посвідчуються державним актом на право користування землею Б № 045912 від 1984р.

ТОВ «Садиба біле місто» зверталась до відповідача та третьої особи з метою врегулювання спірної ситуації, що підтверджується відповіддю КЕВ м.Харкова від 03.02.2015 року №469 та зверненням до Міністерства оборони України від 30.09.2015 року №7895/3.10.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За змістом статті 377 ЦК України, в редакції чинній на час укладання договору купівлі-продажу нежитлових будівель між Дочірнім підприємством Державної компанії- Державне підприємство «Укрооборонсервіс» та ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій» та виникнення у товариства права власності на це майно: «До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування» .

Згідно з ст.120 ЗК України чинній на час укладання договору купівлі-продажу нежитлових будівель між Дочірнім підприємством Державної компанії - Державне підприємство «Укрооборонсервіс» та ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій» та виникнення у товариства права власності на це майно: «При переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда» .

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Вказана правова позиція підтверджується постановою Верховного Суду України у справі №6-2225цс16 від 12.10.2016 р.

Також у постанові Верховного суду України у справі №6-2225цс16 від 12.10.2016р. зазначено про наступне.

«Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. За змістом частин першої, третьої статті 626 ЦК України двостороннім договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Отже, правова природа двостороннього договору передбачає волевиявлення обох сторін договору на зміну, припинення або встановлення прав та обов'язків сторін цього договору. Таким чином, у справі, яка переглядається, апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в позові, неправильно застосували положення статей 120, 125, 141 ЗК України та дійшли помилкового висновку про те, що чинне законодавство не передбачає припинення права користування земельною ділянкою в разі набуття іншою особою права власності на нерухоме майно, площа земельної ділянки під яким є лише частиною земельної ділянки первинного землекористувача. Окрім того, пунктом «е» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.»

Саме такі правові позиції викладенні у постанові Верховного Суду України у справі №6-2225цс16 від 12.10.2016р.

Отже припинення права користування земельною ділянкою ставиться законодавцем у залежність від права виникнення у іншої особи право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на цій земельній ділянці.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм законодавства суд приходить до висновку, що права на земельну ділянку площею 22 га 0018 кв.м., які посвідчуються державним актом на право користування землею Б № 045912 від 1984р., що зареєстрований в книзі записів державних актів на право користування землею за №2936, а саме право на безстрокове безоплатне користування є припиненими щодо частини земельної ділянки, на якій розміщені нежитлові будівлі літ. «Г-1» загальною площею 446,3 кв.м., літ. «И-1» загальною площею 457,1 кв.м., приміщень під. №1,1а,2,3,4,5; 1-го пов.1-35, 43,45-61; 2-го пов. 13а, 1-62, 3-го пов.1-58 літ. «А-3» загальною площею 4295,0 кв.м., та частини земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Ці права є припиненими з часу укладання договору купівлі-продажу нежитлових будівель між Дочірнім підприємством Державної компанії - Державне підприємство «Укрооборонсервіс» та ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій» від 30.12.2005р. та виникнення (реєстрації) у ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій» права власності на вищезазначені об'єкти нерухомого майна 13.01.2006р.

Позивачем за умовами договорів купівлі-продажу, укладених у грудні 2013р., з ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій» та ТОВ «Бастіон-2008» було придбано у власність нежитлову будівлю літ. «Г-1» загальною площею 446,3 кв.м., нежитлову будівлю літ. «И-1» загальною площею 457,1 кв.м., приміщення під. №1,1а,2,3,4,5; 1-го пов.1-35, 43,45-61; 2-го пов.13а,1-62, 3-го пов.1-58, в нежитловій будівлі літ. «А-3» загальною площею 4295,0 кв.м.

Згідно з п.«е» ст.141 Земельного кодексу України, в редакції чинній на час укладання вищезазначених правочинів з ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій» та TOB «Бастіон-2008» : «Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці є підставою припинення прав щодо цієї земельної ділянки» .

Таким чином, доводи відповідача, третьої особи, Військового прокурора Харківського гарнізону про те, що набуття позивачем прав на земельну ділянку, на якій розташовані належні йому на праві власності об'єкти нерухомості, можливо лише у випадку добровільної відмови Міністерства оборони України від частини земельної ділянки, права на яку посвідчуються державним актом на право користування землею Б №045912 від 1984 р., не є обґрунтованими та не відповідають вимогам ст.ст.120, 141 Земельного кодексу України, ст.377 Цивільного кодексу України.

Отже, позовні вимоги ТОВ «Садиба «Біле місто» не підлягають задоволенню, так як права позивача не порушуються відповідачем, враховуючи припинення прав на земельну ділянку площею 2,0600 га, що входить до складу земельної ділянки площею 22 га 0018 кв.м., права на яку посвідчуються державним актом серія Б №045912 від 1984 року, що розташована за адресою: м.Харків, Білгородське шосе, 2, і на якій знаходяться об'єкти нерухомості, що належать товариству на праві власності.

Згідно з ст. 33 ГПК України: «Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу» .

Відповідно до ст.34 ГПК України: «Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування» .

Судові витрати у даній справі, які складаються з судового збору та вартості проведеної експертизи, у відповідності до ст.ст.44-49 ГПК України, у зв'язку із відмовою в задоволенні позову в повному обсязі, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.6, 8, 14, 124, 129, 144 Конституції України, ст.ст.120, 141 Земельного кодексу України, ст.ст.6, 11, 377, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст.1,4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 54, 77, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 27.12.2016 р.

Суддя ОСОБА_9

Справа №922/215/16