Рішення

від 26.12.2016 по справі 923/1189/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2016 року Справа № 923/1189/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі Крутьковій В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фермерського господарства "Багатогалузеве фермерське господарство "Ясна поляна" м.Генічеськ Херсонської області

до Відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Співдружність" с.Павлівка, Генічеський район Херсонської області

до Відповідача-2 - Публічного акціонерного товариства "Волна" м.Генічеськ

про зобов'язання передати самовільно зайняту земельну ділянку

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 доручення б/н від 24.11.2016, ОСОБА_2 дов. № 44 від 24.11.2016, ОСОБА_3- керівник згідно витягу з ЄДР

від відповідача-1 - не з'явились;

від відповідача-2 - ОСОБА_4 дов. б/н від 05.10.2016р.

в с т а н о в и в:

Фермерське господарство "Багатогалузеве фермерське господарство "Ясна Поляна" (в подальшому Позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Співдружність", відповідача-2 Публічного акціонерного товариства "Волна" та просить суд прийняти рішення, яким зобов'язати відповідачів передати Позивачу самовільно зайняту земельну ділянку, яка розташована на території Червонопрапорної сільської ради Генічеського району Херсонської області площею 4,6005 га.

Ухвалою від 02.11.2016 суд прийняв позовну заяву, порушив провадження у справі та призначив справу до розгляду в засіданні господарського суду на 25.11.2016 рік.

Цією ж ухвалою суд зобов'язав надати: Позивача - оригінали доданих до позову документів - лише для огляду у судовому засіданні. Відповідачів-1 та 2 суд зобов'язав надати письмовий відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених в ньому обставин, копії статутних та реєстраційних документів. (оригінали документів - для огляду у судовому засіданні, завірені копії - для долучення до справи).

Сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, ухвала про призначення засідання направлена сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

До суду повернулись поштові повідомлення з відмітками пошти про вручення ухвали суду позивачем та відповідачам 1 та 2.

В судове засідання 25.11.2016р. Відповідач-1 не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Представник відповідача-2 у судовому засідання подав відзив на позов з додатком, проти позову повністю заперечував, з підстав, викладених у відзиві.

Ухвалою від 25.11.2016р. суд розгляд справи відклав, призначив судове засідання на 19 грудня 2016 р.

Відповідач-2 надав інформацію відділу Держгеокадастру у Генічеському р-ні Херсонської області ( лист від 15.12.2016р. № 19-2110-99.2-691/2-16 - а.с.81) про те, що у Державному реєстрі земель вчинено запис про реєстрацію Договору оренди землі між Орендодавцем ОСОБА_5 та Орендарем Публічне акціонерне товарство "Волна" строком на 10 років, про що у книзі записів про державну реєстрацію договорів оренди землі загальною площею 5,44 га вчинено запис від 06.07.2012р. № 652210004001044 та пояснив, що до складу орендованих земель входить і спірна земельна ділянка, яку Позивач просить йому передати.

Крім того, відділ Держгеокадастру у Генічеському р-ні Херсонської області у вищенаведеному листі повідомив, що після 01.01.2013р., коли набув чинності Закон України "Про Державний земельний кадастр", до відділу не звертались про надання адміністративної послуги "Витяг з Державного земельного кадастру" по спірним земельним ділянкам за кадастровими номерами 6522187500:01:004:0033 - 0,59га, 6522187500:01:018:0028 - 4,60га, 6522187500:01:033:0180 - 0,25га.

Відповідач-1 надав до суду відзив, просить справу № 923/1189/16 за позовом фермерського господарства Багатогалузеве фермерське господарство Ясна Поляна до ПАТ Волна , ТОВ Агро-Співдружність про зобов'язання передати самовільно зайняту земельну ділянку розглянути без участі свого представника.

Відповідач-1 повідомив, що проти задоволення позову заперечує, оскільки на спірну земельну ділянку громадянка ОСОБА_5 уклала договір оренди землі з ПАТ Волна від 09 квітня 2011 року строком на 10 років, який зареєстровано у Відділі Держкомзему у Генічеському районі. Зазначений договір діючий, не оспорений, не скасований. ТОВ Агро-Співдружність не має відношення до спірних правовідносин між фермерським господарством Багатогалузеве фермерське господарство Ясна Поляна та ПАТ Волна щодо користування земельною ділянкою, яка належала громадянці ОСОБА_5 та її спадкоємцям.

У судовому засіданні засіданні 19.12.2016р. оголошено перерву до 26.12.2016р. для надання сторонами додаткових документів.

В судовому засіданні 26.12.2016р. представники повністю підтримують позовні вимоги, просять позов задовольнити. Представник Відповідача-2 просить відмовити у позові.

Суд зазначає, що статтею 4-3 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності є визначальним принципом судового процесу взагалі та господарського зокрема. Відповідно до ст. 129 Конституції України змагальність віднесено до основних засад судочинства.

Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватися на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи обстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обов'язку збирання доказів.

Принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав, тобто обумовлює мотивацію поведінки сторін під час розгляду справи. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, активно впливають на судову діяльність, оскільки їхні розпорядчі волевиявлення можуть бути обов'язковими для суду.

У разі розгляду справу за відсутності представника відповідача -1, суд позбавить його можливості взяти участь в засіданні, подавати докази, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти доводів інших учасників судового процесу відповідно до ст.22 ГПК України, чим може порушити принципи змагальності та рівності учасників судового процесу перед законом і судом, що передбачені ст.ст. 4-2 та 4-3 ГПК України

Разом з тим, суд звертає увагу учасників провадження на необхідність добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до усіх учасників провадження, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, не спричинювати судову тяганину.

Згідно ст. 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до положень ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" із змінами і доповненнями рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень).

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ХС № 017475 від 09.12.2003р. (а.с. 44 на звороті - 45), на підставі Розпорядження голови Генічеської РДА від 06.05.2003р. № 199/03, ОСОБА_5 стала власником земельної ділянки площею 4,60га у межах згідно з планом на території Червонопрапорної сільської ради. Також гр.ОСОБА_5 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ХС № 074742 від 09.12.2003р. була власницею земельної ділянки площею 0,59 га (а.с.45 на звороті - 46), згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ХС № 089249 від 09.12.2003р. була власницею земельної ділянки площею 0,25 га (а.с.46 на звороті - 47) . Загальна площа трьох земельних ділянок складає 5,44 га (4,60 +0,59+0,25 = 5,44).

Власниця земельної ділянки ОСОБА_5 09.04.2011р. уклала договір оренди землі з Публічним акціонерним товариством "Волна" (а.с.42-43), згідно з п.п.2, 8 якого передала в оренду ПАТ "Волна" строком на 10 років належні ій земельні ділянки загальною площею 5,44 га, які знаходяться на території Червонопрапорної сільської ради.

Згідно п.8 Договору строк дії договору 10 років. Договір оренди земельної ділянки був у встановленому порядку, згідно законодавства, що діяло в період укладення договору, зареєстрований у відділі Держкомзему Генічеського району, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.07.2012 р. за № 652210004001044.

Пунктом 39 Договору та ст.32 ЗУ Про оренду землі передбачено: Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. .

Від імені ПАТ "Волна" (Відповідач-2) договір підписано ОСОБА_3 (а.с.42), який , як вбачається з доручення від 24.11.2016р. (а.с.36) та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб... є наразі директором Позивача ОСОБА_6 фермерське господарство "Ясна Поляна".

Як вбачається з відомостей, що містяться на звороті останньої сторінки договору оренди землі від 09.04.2011р. (а.с.43 на звороті), даний договір зареєстрований у відділі Держкомзему Генічеського району, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.07.2012р. № 652210004001044. Між сторонами договору складено ОСОБА_1 про передачу та прийом земельної ділянки в натурі (а.с.44) від 09.04.2011р. З цього періоду - з квітня 2011року - Відповідач-2 розпочав використання орендованої земельної ділянки.

Станом на день розгляду справи договір оренди землі від 09.04.2011р., укладений ОСОБА_5 та Публічним акціонерним товариством "Волна"є чинним, строком дії до 06.07.2022р. Договір не розірвано, не визнано недійсним тощо. Даний факт сторонами справи визнається та не оспорюється. Враховуючи вищевикладене, ПАТ Волна на законних підставах використовує земельну ділянку загальною площею 5,44 га у тому числі 5,44 га (рілля), яка знаходиться на території Червонопрапорної сільської ради.

Даний факт визнається та не оспорюється Позивачем.

Крім того, ПАТ Волна сплачувала орендну плату за використання земельної ділянки, що підтверджується фіскальним чеком ХД УАППЗ УКРПОШТА від 04.11.2015 р.

Як зазначає Позивач, у грудні 2015року до нього звернулась власниця земельної ділянки громадянка ОСОБА_7, з бажанням надати господарству в оренду земельну ділянку, яку вона успадкувала та оформила згідно законодавства України,та укласти договір оренди землі.

Позивач зазначає, що громадянка ОСОБА_5, колишня власниця спірних земельних діялнок, померла 01.03.2013р, а згідно ч.1 ст.1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Дану земельну ділянку успадкував її син - ОСОБА_8, а після його смерті успадкувала дану земельну ділянку його дружина громадянка ОСОБА_7, яка і оформила земельну ділянку у власність, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.12.2013р. в якому вказано, що громадянка ОСОБА_7 є власником земельної площі 4,6005га, яка розташована на території Червонопрапорної сільської ради, Генічеського району, Херсонської області кадастровий номер 6522187500:01:039:0028.

Тобто, громадянка ОСОБА_7 з 2013року є власником земельної ділянки

площею 4,6005га, яка розташована на території Червонопрапорної сільської ради, Генічеського району, Херсонської області кадастровий номер 6522187500:01:039:0028., після смерті громадянки ОСОБА_5.

З матеріалів справи вбачається, що 03 грудня 2015року між власником земельної ділянки (Орендодавець) - ОСОБА_7, яка надала документи, що підтверджують її права на земельну ділянку, як власника, та Позивачем - фермерським господарством Багатогалузеве фермерське господарство Ясна Поляна - (Орендар) був укладений та підписаний договір оренди землі, за яким орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Червонопрапорної сільської ради.

Відповідно до п.2 договору оренди землі від 03.12.2015р. (а.с.22) в оренду передається земельна ділянка площею 0,25га, кадастровий номер 6522187500:01:033:0180, земельна ділянка площею 4,6005га кадастровий номер 6522187500:01:039:0028, земельна ділянка площею 0,5903 га кадастровий номер 6522187500:01:004:0033.

До позовної заяви Позивач надав Витяг з

До позовної заяви Позивач додав посвідчену копію Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.24) від 30.12.2015р. про реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі вищезазначеного договору оренди від 03.12.2015р.

Згідно ч.5 ст.126 Земельного кодексу (ЗК) України передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону. Статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Наданий Позивачем ОСОБА_9 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права дійсно свідчить про те, що 21 грудня 2015року була проведена державна реєстрація договору оренди землі, укладеного між Орендодавцем - громадянкою ОСОБА_7 та орендарем ФГ Ясна Поляна , віжтак з цього часу Позивач набув своїх законних прав на земельну ділянку як орендар.

Як зазначає Позивач, весною 2016року на кордонах даної земельної ділянки були встановлені вішки і Позивач почав обробляти дану ділянку, але працівники ТОВ ОСОБА_1 - Співдружність збили дані вішки та продовжили обробляти земельну ділянку.

Таким чином, з весни 2016року Позивач не може приступити до використання земельної ділянки та господарювати на землі з дотримання умов договору оренди землі, оскільки працівники ТОВ Агро-Співдружність проводять сільськогосподарські роботи по обробці земельних ділянок в полі в якому розташована земельна ділянка, власник якої є громадянка ОСОБА_7 та на переконання Позивача, самовільно займають дану площу, проводячи там сільськогосподарські роботи, а законний орендар - ФГ Ясна Поляна , який згідно законодавства України має право користуватися та обробляти дану площу як орендар, не може обробляти, оскільки відповідач не звільняє самовільно зайняту земельну ділянку.

Доказів вищезазначених обставин Позивач до суду не надав, проте факти обробки земельних ділянок іншими особами не оспорюється. Неодноразово позивач попереджував працівників ТОВ Агро-Співдружність та направляв листи на керівника ТОВ Агро-Співдружність , щодо звільнення земельної ділянки, оскільки існує договір оренди землі з ф\г Бф\г Ясна Поляна , а не з ТОВ Агро-Співдружність (листування - а.с.25, 27, 28) але, дана земельна ділянка так і не звільнена, працівники іншого підприємства продовжують обробляти спірну земельну ділянку, а Позивач не може приступити до використання земельної ділянки.

У відповіді на листування ТОВ Агро-Співдружність повідомило Позивача, що дана земельна ділянка перебуває в оренді ПАТ Волна згідно договору оренди землі, який укладався з громадянкою ОСОБА_5 на земельну площу 4,6005га, яка розташована на території Червонопрапорної сільської ради, Генічеського району, Херсонської області кадастровий номер 6522187500:01:039:0028.

Позивач наполягає, що відповідачі не мають права користуватися спірною земельною ділянкою, більш того, самовільно використовують її, оскільки згідно законодавства України не набули права орендаря, порушуючи вимоги чинного законодавства України, щодо набуття права користуватися земельною ділянкою, як орендаря, а саме: згідно ст.6 ЗУ Про оренду землі , за якою орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Позивач вважає землекористування відповідачів самовільним, оскільки воно здійснюється на підставі договору оренди землі, який укладався між громадянкою ОСОБА_5 та ПАТ Волна на переконання Позивача , втратив свою чинність, оскільки після смерті гр. ОСОБА_5 змінилися два власника, а з новим власником земельної ділянки громадянкою ОСОБА_7 ОСОБА_10 Волна не укладала договору оренди землі та не вносила зміни до договору оренди землі, який укладався з гр.ОСОБА_5 в пункт де вказується власник земельної ділянки орендодавець.

Суд зазначає, що ст.124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Ч.1 ст.407 ЦК України передбачено, що право користування земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

Законом України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Згідно ч.1 ст.211 Земельного Кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок, а також згідно ч.1 ст.212 Земельного Кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам.

Згідно ст.125 Земельного кодексу України (в редакції від 06.05.2012 р.): Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В чинній на час укладення договору оренди землі редакції вказаної статті передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідно до ч.5 ст.126 ЗК України (у редакції до 01 січня 2013 року) право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до ст. ст. 18, 20 Закону України Про оренду землі (в редакції до 01.01.2013 року) - договір оренди землі підлягає державній реєстрації та набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 202 ЗК України (в редакції від 06.05.2012 р.) передбачено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель.

Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Відповідно до ст.204 ЗК України (в редакції від 06.05.2012 р.) Державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Порядок ведення державного земельного кадастру встановлюється законом.

Наказом Державного комітету України по земельним ресурсам № 135 від 23.05.2003 року "Про створення єдиної системи ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 травня 2003 р. за № 408/7729 , встановлено, що реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди землі здійснює державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах". Крім того, повноваження щодо ведення державного реєстру земель були покладені на ДП "Центр ДЗК"

16 березня 2010 року набрав чинності Закон України від 11 лютого 2010 року № 1878-УІ Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів України , яким статті 18 та 20 Закону № 161-ХІУ виключені, а ст. 6 доповнена ч. 5, згідно з якою право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Розділом II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1878-УІ встановлено, що до 1 січня 2012 року, (9 грудня 2011 року дію вказаної норми продовжено до 1 січня 2013 року), державна реєстрація, зокрема договорів оренди земельних ділянок проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Таким чином, при реєстрації Договору оренди земельної ділянки було зареєстровано право оренди у відділі Держкомзему Генічеського району.

Відповідно до ч. 4 ст.З Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умови, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

З 2013 року державну реєстрацію прав на земельні ділянки покладено на Укрдержреєстр, повноваження якого закріплено в Положенні про Державну реєстраційну службу, затвердженому Указом Президента України від 06.04.2011р. № 401/2011р.

Таким чином Державний земельний кадастр функціонує паралельно із Державним реєстром речових прав на нерухоме майно.

Діяльність органів державної реєстрації речових прав з 01.01.2013 року регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" , ч.І ст. 9 якого передбачено право державного реєстратора запитувати від органів виконавчої влади відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Згідно роз'яснення Державної реєстраційної служби України №2951/05-15-13 від 06.08.2013 року "Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними правонабувачами" встановлено, що з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку державний реєстратор повинен запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, які здійснювали їх державну реєстрацію до 01.01.2013 р.

Проте як вбачається з листа від 15.12.2016р. № 19-2110-99.2-691/2-16 ( а.с.81) відділу Держгеокадастру у Генічеському р-ні Херсонської області, після 01.01.2013р., коли набув чинності Закон України "Про Державний земельний кадастр", до відділу не звертались про надання адміністративної послуги "Витяг з Державного земельного кадастру" по спірним земельним ділянкам за кадастровими номерами 6522187500:01:004:0033 - 0,59га, 6522187500:01:018:0028 - 4,60га, 6522187500:01:033:0180 - 0,25га.

Відповідно до підпункту 3.1. пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин : Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки

Суд зазначає, що під самовільним зайняттям земельної ділянки розуміється лише фактичне заволодіння та (або) користування чужою земельною ділянкою, вчинене в особистих інтересах або інтересах інших осіб тим, кому ця ділянка у встановленому порядку не надавалась у користування (постійне, оренда, земельний сервітут), або не передавалась у власність.

Разом з тим, не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки її використання орендарем на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки, навіть якщо цей договір не був посвідчений нотаріально (лист Державного агентства земельних ресурсів України від 8 серпня 2007 р. № 14-13-13/3124)14 та (або) належним чином не зареєстрований, як цього вимагає Порядок державної реєстрації договорів оренди землі (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 р. № 2073).

Самовільне зайняття земельної ділянки слід відрізняти від порушення порядку надання земельної ділянки у власність чи у користування (неправильне оформлення правовстановлювального документа, ухвалення рішення про надання земельної ділянки всупереч чинному законодавству або неуповноваженим органом чи особою, у завищеному розмірі або особі, яка не має права на отримання конкретної земельної ділянки тощо).

Передбачене ч. 1 ст. 1971 КК самовільне зайняття земельної ділянки є злочином із матеріальним складом, який вважається закінченим з того моменту, коли особа фактично заволоділа земельною ділянкою або розпочала її протиправну експлуатацію (освоєння), завдавши цим власнику земельної ділянки або її законному володільцю значної шкоди.

Статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки.

Стаття 6 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель встановлює, що до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (на даний час - Держземагентство України) у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належить, зокрема, вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам.

Відповідно до ст. 9 зазначеного Закону України до повноважень Київської та Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади з земельних ресурсів. Повноваження державних контролюючих органів щодо своєчасного виявлення порушень земельного законодавства, в тому числі самовільного зайняття земельних ділянок, і вжиття заходів стосовно їх усунення визначені, насамперед, Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель . Зокрема згідно зі статтями 9 і 10 цього Закону до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель (інспекції) належить вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам. Державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи. Положення про Держземінспекцію затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 р. № 1958.

Верховною Радою України прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки (від 11 січня 2007 р. № 578-V), який набув чинності 3 лютого 2007 р. з моменту його опублікування ( Урядовий кур'єр , № 21).

Главою 15 Земельного кодексу України визначено два види користування землею - право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки.

Статтею 125 цього Кодексу визначено підстави виникнення права користування земельної ділянки, а саме - одержання її користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, і виникнення права оренди земельної ділянки, а саме - укладення договору оренди і його державна реєстрація.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені статтями 123, 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України Про оренду землі .

Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Як встановлено ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, зокрема знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

При цьому згідно зі ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельних ділянок - будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Суд зазначає, що до матеріалів справи сторонами не надавалось доказів притягнення відповідачів компетентними органами до встановленої відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки. Суд погоджується з доводами Відповідача-2 про те, що підставою користування спірною земельною ділянкою 09.04.2011р. уклала є договір оренди землі від 09.04.2011р., укладений ОСОБА_5 з ПАТ "Волна" (а.с.42-43), зареєстрований у відділі Держкомзему Генічеського району, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.07.2012 р. за №652210004001044. Відтак, зазначений договір укладений та зареєстрований відповідно з вимогами законодавства, що діяло в момент вчинення правочину. Крім того, суд робить висновок про те, що Позивачу на момент укладення договору оренди спірної земельної ділянки 03.12.2015р. з гр. ОСОБА_7 було відомо про укладення Відповідачем-2 договору оренди цієї ж земельної ділянки у 2011р. з гр. ОСОБА_5, оскільки обидва договори підписані однією особою - ОСОБА_3

За таких обставин твердження та висновок Позивача щодо зайняття відповідачами спірної земельної ділянки без достатніх підстав є необгрунтованим. Таким чином, Відповідач-2 не використовує спірну земельну ділянку самовільно, тому позивач не довів факт самовільного зайняття Відповідачем-2 земельної ділянки на території Червонопрапорної сільської ради .

Суд відхиляє як необгрунтовані твердження Позивача про те, що договір оренди та право оренди земельної ділянки здійснено Відповідачем-2 з порушенням Закону України Про оренду землі та Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , оскільки це не підтверджується матеріалами справи. Доводи Позивача викладені ним у позовній заяві підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству і не ґрунтуються на належних доказах,

В частині розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За приписами пункту 1 частини першої статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Відповідно до частини другої статті 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. У разі відмови у задоволенні позовних вимог судовий збір позивачеві не відшкодовується.

За таких обставин судові витрати, в порядку статті 49 ГПК України, суд покладає на Позивача.

У судовому засіданні 26.12.2016р. у присутності представників сторін проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив :

1. Повністю відмовити Фермерському господарству "Багатогалузеве фермерське господарство "Ясна Поляна" у задоволенні позову до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Співдружність", відповідача-2 Публічного акціонерного товариства "Волна" про зобов'язання відповідачів передати Позивачу самовільно зайняту земельну ділянку, яка розташована на території Червонопрапорної сільської ради Генічеського району Херсонської області площею 4,6005 га кадастровий номер 6522187500:01:039:0028.

Відповідно до ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

30.12.2016р.

Суддя Пінтеліна Т.Г.