Постанова

від 20.12.2016 по справі 925/1702/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2016 р. Справа№ 925/1702/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Гройсберг К.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Житніков Т.А. - представник, дов. № 3722-01-21 від 31.12.2015;

від відповідача: Семенов Є.В. - директор

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Черкаська універсальна база-2001"

на рішення господарського суду Черкаської області від 09.11.2016

у справі № 925/1702/15 (суддя Пащенко А.Д.)

за позовом Черкаської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Черкаська універсальна база-2001"

про стягнення 59 424,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернулася Черкаська міська рада з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Черкаська універсальна база-2001" про стягнення з відповідача на користь міського бюджету міста Черкаси заборгованості за договором оренди землі в сумі 54 864,23 грн. та пені в сумі 4 560,00 грн.

Рішенням від 09.11.2016 господарський суд Черкаської області від позов задовольнив повністю. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю „Черкаська універсальна база-2001" на користь міського бюджету міста Черкаси 54 864,23 грн. боргу з орендної плати за землю та 4 560,00 грн. пені.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням ТОВ „Черкаська універсальна база-2001" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 09.11.2016 у справі № 925/1702/15 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Черкаська універсальна база-2001" прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 20.12.2016 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В судовому засіданні 20.12.2016 представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Представник відповідача надав пояснення суду та підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі; в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши докази, що є у справі, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Черкаської міської ради від 11.06.2003 № 3-447 вирішено надати товариству з обмеженою відповідальністю "Черкаська універсальна база-2001" земельну ділянку площею 6 277 кв.м, що знаходиться в м. Черкаси, вул. Молоткова, 85, в оренду на 49 років під майновий комплекс за рахунок землекористування відкритого акціонерного товариства "Черкасибудматеріали". За цільовим призначенням земельну ділянку віднесено до земель промисловості.

29.03.2004 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди землі, за умовами якого позивач, за договором орендодавець, надав, а відповідач, за договором орендар, прийняв в строкове платне користування на 49 років земельну ділянку площею 6 277 кв.м під майновий комплекс за рахунок землекористування відкритого акціонерного товариства "Черкасибудматеріали", що за цільовим призначенням відноситься до категорії земель промисловості, яка знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Молоткова, 85.

09.06.2004 договір зареєстровано у Черкаській регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" за № 756.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору за оренду земельної ділянки відповідач сплачує орендну плату у грошовій формі; обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції; розмір грошової оцінки та орендної плати за земельну ділянку не є сталим і змінюється в зв'язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства; в таких випадках розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору.

У зв'язку із неналежним виконанням умов договору щодо оплати оренди земельної ділянки у відповідача утворилась заборгованість за період з 01.07.2014 по 24.05.2015, включно, тобто, по дату набрання законної сили рішенням господарського суду Черкаської області від 13.05.2015 у справі № 925/1591/14, яким цей договір оренди землі розірвано.

Як вбачається із матеріалів справи, судами неодноразово розглядались спори між цими ж сторонами щодо стягнення з відповідача орендної плати за цим договором оренди, за різні періоди користування земельною ділянкою та про розірвання договору оренди землі у зв'язку з невиконання відповідачем його умов.

Згідно із ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Право на справедливий розгляд в суді, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву. (Рішення Європейського суду з прав людини від 28.11.1999 "Справа "Брумареску проти Румунії").

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2010 у справі № 07/1428 рішення місцевого суду було скасовано та прийнято нове рішення, яким позов Черкаської міської ради повністю задоволено та стягнуто із відповідача заявлені позивачем суму боргу з орендної плати та пеню та встановлені обставини, а саме: укладення між сторонами договору оренди землі від 29.03.2004 та використання відповідачем вказаної в договорі земельної ділянки, взаємного погодження сторонами умови, визначеної у пункті 4.2 договору, яка передбачає можливість нарахування орендної плати на підставі вимог діючого законодавства без внесення змін до договору, що ніяким чином не суперечить законодавству; пункт 4.2 договору від 29.03.04 сторонами не оспорювався; застосування позивачем ставки орендної плати за землю у розмірі 3% від грошової оцінки землі з урахуванням індексу інфляції повністю відповідає умовам договору оренди землі та статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням господарського суду Черкаської області від 13.05.2015 вимоги Черкаської міської ради задоволені повністю. Стягнуто на користь бюджету 39308,15 грн. заборгованості з орендної плати за землю, з яких 11791,12 грн. за період з 01 червня 2010 року по 31 грудня 2010 року та 27 517,03 грн. за період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2014 року із розрахунку 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, як вимагає Податковий Кодекс України та 408,76 грн. пені. Розірвано договір оренди землі від 29.03.2004 року (зареєстрований № 756 від 09.06.2004 року).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.08.2016 у справі № 925/1591/14, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016, у задоволенні заяви ТОВ "Черкаська універсальна база-2001" про перегляд рішення Господарського суду Черкаської області від 13.05.2015 у справі № 925/1591/14 за нововиявленими обставинами відмовлено повністю, рішення Господарського суду Черкаської області від 13.05.2015 залишено без змін.

Вказаним рішенням господарського суду зокрема встановлені обставини: правомірності нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою згідно договору оренди землі від 29.03.2004 в період з 01.01.2014 по 30.06.2014 в сумі 27 517,03 грн. із розрахунку 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, як вимагає Податковий Кодекс України (що в місяць складало 4586,17 грн.); порушення відповідачем умов вказаного договору оренди землі, що стало підставою для розірвання цього договору оренди землі.

За приписами ст. 21 Закону України "Про оренду землі" № 107-17 від 28.12.2007 року, зі змінами, що набрали чинності з 01.01.2008 року річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, тобто 3% від грошової оцінки землі.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - Земельним Кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Частиною 1 ст. 124 ЗК України, в редакції, чинній на день укладення договору оренди землі від 29.03.2004, визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Згідно з абзацом другим частини першої статті 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки). Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Також за підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з пунктами 288.1, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п. 288.4, підпунктами 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки, не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Враховуючи викладене, позивачем обґрунтовано нараховується орендна плата за період з 01.07.2014 по 24.05.2015, тобто, по момент розірвання договору рішенням господарського суду у справі № 925/1591/14.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення орендної плати, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що позивачем обґрунтовано нарахована заборгованість з орендної плати за період з 01.07.2014 по 24.05.2015 у розмірі 54 864,23 грн., оскільки позивачем враховано щорічну індексацію грошової оцінки земельної ділянки, законодавчу зміну розміру орендної плати у зв'язку з набранням із 01.04.2014 змін до статті 288 Податкового кодексу України, відповідно до якої розмір орендної плати за землю не може бути меншим 3 відсотків від грошової оцінки землі, та положення пункту 4.2 договору, в якому зазначено, що розмір грошової оцінки та орендної плати не є сталим і змінюється у зв'язку із проведенням її щорічної індексації, без внесення змін та доповнень до цього договору,

Таким чином, нарахування позивачем орендної плати за період з 01.07.2014 по 24.05.2015 у розмірі 54 864,23 грн., тобто, у більшому розмірі, не є односторонньою зміною позивачем умов договору, оскільки збільшення розміру пов'язане з проведенням індексації та змінами до Податкового кодексу України, що згідно із п. 4.2 договору не обов'язком вносити зміни та доповнення до цього договору.

Доказів відсутності заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати заборгованості з орендної плати, з урахуванням положень п. 4.2 договору, відповідачем не надано.

Таким чином, апеляційний господарський суд, вважає заборгованість у розмірі 54 864,23 грн. такою, що підтверджена матеріалами справи та відповідає чинному законодавству.

Твердження відповідача про наявність переплати з орендної плати за договором, є необґрунтованим, оскільки, апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок відповідача, встановив, що він здійснений без врахування індексації та розміру грошової оцінки, яка мала місце за спірний період, тому, розрахунок відповідача є таким, що не відповідає умовам п. 4.2 договору.

Згідно із ч. 2 ст. 193, ч. 1. ст. 216 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із п. 4.6 договору за несвоєчасне внесення орендної плати стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше визначеної законом ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР із змінами і доповненнями, передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із п. 129.4 Податкового кодексу України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що він проведений з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, п. 129.4 Податкового кодексу України, однак, розмір пені є більшим, ніж заявлено позивачем у позовній заяві, враховуючи відсутність заяви позивача про збільшення розміру пені, поданої до господарського суду першої інстанції та те, що у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, сума пені у розмірі 4 560,00 грн. є обґрунтованою, правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 4.2 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Розмір грошової оцінки та орендної плати за земельну ділянку не є сталим і змінюється в зв'язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства. В таких випадках розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору.

Пунктом 4.5 договору встановлено, що умови цього договору про розмір орендної плати можуть переглядатись також у випадках і з моменту:

- зміни цільового призначення та (або) функціонального використання земельної ділянки або її частини;

- зміни розміру земельного податку;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини відповідача;

- невиконання позивачем обов'язків щодо повідомлення відповідача про права третіх осіб на орендовану земельну ділянку, якщо це спричинило перешкоди в користуванні орендованою земельною ділянкою;

- будь-якої зміни розміру орендної плати, крім випадків, передбачених пунктом 4.2 цього договору;

- в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

В таких випадках у встановленому порядку вносяться зміни до цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Скаржник у апеляційній скарзі вказує на п. 2 ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 15 Закону України Про оцінку земель , відповідно до яких, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності; підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Як вбачається із апеляційної скарги та зазначено у апеляційній скарзі, збільшення розміру грошової оцінки земель у м. Черкаси здійснено на підставі рішення Черкаської міської ради від 13.05.2010 № 5-656 Про затвердження показників грошової оцінки м. Черкаси , яке набуло чинності 17.05.2011.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 30 Закону України Про оренду землі визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення такої згоди спір вирішується в судовому порядку.

Отже, чинним законодавством передбачено можливість зміни умов договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

Сторонами в п. 4.2 договору погоджено можливість зміни розміру грошової оцінки та орендної плати у випадку проведення її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства без внесення змін та доповнень до цього договору.

Слід зазначити, що п. 4.2 договору не було змінено ані за згодою сторін, ані у судовому порядку, що також встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2010 у справі № 07/1428 та рішенням господарського суду Черкаської області від 13.05.2015 у справі № 925/1591/14.

Відповідачем не надано доказів внесення змін до п. 4.2 договору.

Отже, враховуючи п.п. 4.2, 4.5 договору, те, що Законом України Про оцінку земель передбачено підставу для проведення нормативної грошової оцінки земель саме рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, наявність рішення Черкаської міської ради від 13.05.2010 № 5-656 Про затвердження показників грошової оцінки м. Черкаси , розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінено без внесення змін та доповнень до цього договору.

Позивачем не наведено випадку відповідно до п. 4.5 договору, передбаченого законодавчими актами України, згідно із яким вносяться зміни до договору, у зв'язку зі зміною розміру грошової оцінки.

Таким чином, посилання скаржника на те, що господарським судом першої інстанції не досліджено під час розгляду справи по суті обставин та доказів, на підставі яких змінювалась нормативна грошова оцінка земель у м. Черкаси та те, що п. 4.2 договору не передбачав можливості автоматичного внесення змін до умов даного договору в частині збільшення грошової оцінки земельної ділянки на підставі рішень органу місцевого самоврядування, є безпідставним, таким, що не відповідає матеріалам справи, змісту п.п. 4.2, 4.5 договору від 29.03.2004, ст. 651 ЦК України, п. 2 ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 15 Закону України Про оцінку земель .

Відповідачем до матеріалів справи не надано контррозрахунку пені, наданий розрахунок пені позивача не спростовано.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Черкаська універсальна база-2001" на рішення господарського суду Черкаської області від 09.11.2016 у справі № 925/1702/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 09.11.2016 у справі № 925/1702/16 залишити без змін.

3. Справу № 925/1702/15 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім