Постанова

від 16.03.2017 по справі 925/1702/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року Справа № 925/1702/15

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Яценко О.В. говуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Поляк О.І.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська універсальна база-2001" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 у справі№ 925/1702/15 Господарського судуЧеркаської області за позовомЧеркаської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська універсальна база-2001" простягнення 59424,23грн, в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Житнікова Т.А. дов. від 03.01.2017 - відповідача:не з'явився ВСТАНОВИВ:

Черкаська міська рада звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська універсальна база-2001" про стягнення з відповідача на користь міського бюджету міста Черкаси заборгованості за договором оренди землі в сумі 54864,23 грн. та пені в сумі 4560,00 грн.

Рішенням Господарський суд Черкаської області від 09.11.2016 (суддя Пащенко А.Д.) позов задовольнив повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Черкаська універсальна база-2001" на користь міського бюджету міста Черкаси 54864,23 грн. боргу з орендної плати за землю та 4560,00 грн. пені.

Рішення мотивовано тим, що оскільки сторони в договорі погодили порядок здійснення розрахунку орендної плати з врахуванням індексів інфляції та змін нормативної грошової оцінки протягом дії договору без внесення змін та доповнень до цього договору, тому такі нарахування не є односторонньою зміною позивачем умов Договору та повинні сплачуватись відповідачем. Оскільки відповідач не довів і належними доказами не підтвердив виконання взятих на себе зобов'язань за договором оренди землі від 29.03.2004 та сплату орендної плати за період з 01.07.2014 по 24.05.2015, тому суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу з орендної плати за землю підлягає задоволенню. Крім того сторони Договору, погодили між собою, сплату пені за прострочення сплати орендної плати за шість місяців із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки НБУ згідно статті 129 Податкового кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 (судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г., Суліма В.В.) рішення господарського суду Черкаської області від 09.11.2016 залишено без змін з тих же підстав.

Відповідач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 188 ГК України, 653 ЦК України, ст.ст. 21, 30 Закону України "Про оренду землі".

Зокрема, скаржник зазначає, що зміна розміру земельного податку згідно із Законом України від 03.06.2008 року №309-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками і не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної плати, а відтак відповідно донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Ухвалою від 27.02.2017 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Яценко О.В., суддів - Бакуліна С.В., Поляк О.І. касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська універсальна база-2001" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 16.03.2017 року.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що Черкаською міською радою рішенням від 11.06.2003 № 3-447 вирішено надати товариству з обмеженою відповідальністю "Черкаська універсальна база-2001" земельну ділянку площею 6 277 кв.м, що знаходиться в м. Черкаси, вул. Молоткова, 85, в оренду на 49 років під майновий комплекс за рахунок землекористування відкритого акціонерного товариства "Черкасибудматеріали". За цільовим призначенням земельну ділянку віднесено до земель промисловості.

29.03.2004 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди землі, за умовами якого позивач, за договором орендодавець, надав, а відповідач, за договором орендар, прийняв в строкове платне користування на 49 років земельну ділянку площею 6 277 кв.м під майновий комплекс за рахунок землекористування відкритого акціонерного товариства "Черкасибудматеріали", що за цільовим призначенням відноситься до категорії земель промисловості, яка знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Молоткова, 85.

09.06.2004 договір зареєстровано у Черкаській регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" за № 756.

Відповідно до п.п. 4.1 договору за оренду земельної ділянки відповідач сплачує орендну плату у грошовій формі.

п. 4.2 договору передбачено, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Розмір грошової оцінки та орендної плати за земельну ділянку не є сталим і змінюється в зв'язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства. В таких випадках розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору.

Пунктом 4.5 договору встановлено, що умови цього договору про розмір орендної плати можуть переглядатись також у випадках і з моменту:

- зміни цільового призначення та (або) функціонального використання земельної ділянки або її частини;

- зміни розміру земельного податку;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини відповідача;

- невиконання позивачем обов'язків щодо повідомлення відповідача про права третіх осіб на орендовану земельну ділянку, якщо це спричинило перешкоди в користуванні орендованою земельною ділянкою;

- будь-якої зміни розміру орендної плати, крім випадків, передбачених пунктом 4.2 цього договору;

- в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

В таких випадках у встановленому порядку вносяться зміни до цього договору.

У зв'язку із неналежним виконанням умов договору щодо оплати оренди земельної ділянки у відповідача утворилась заборгованість за період з 01.07.2014 по 24.05.2015, включно, тобто, по дату набрання законної сили рішенням господарського суду Черкаської області від 13.05.2015 у справі № 925/1591/14, яким цей договір оренди землі розірвано.

За приписами ст. 21 Закону України "Про оренду землі" № 107-17 від 28.12.2007 року, зі змінами, що набрали чинності з 01.01.2008 року річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, тобто 3% від грошової оцінки землі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про їх правомірність, з чим слід погодитись, враховуючи таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до ч. 1 п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України і ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України "Про оцінку земель").

Згідно з підпунктами 288.5.1, 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Оскільки сторони погодили пункти договору тому, можливості автоматичного внесення змін до умов даного договору в частині збільшення грошової оцінки земельної ділянки на підставі рішень органу місцевого самоврядування, є можливим

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1. ст. 216 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, з огляду на наведені норми та умови договору (п.4.6.) нарахування позивачем пені відповідно до передбачених умов договору є правомірним.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скарги, з посиланням на п. 4.2 договору, про необхідність врахування обставин на підставі яких змінювалася нормативна грошова оцінка земель у м. Черкаси касаційна інстанція відхиляє з тих мотивів, що умови договору передбачають можливість зміни, зокрема розміру орендної плати на підставі законодавства без необхідності внесення змін до договору.

Як встановлено у справі судами неодноразово розглядались спори між цими ж сторонами щодо стягнення з відповідача орендної плати за цим договором оренди, за різні періоди користування земельною ділянкою. При цьому, суди давали тлумачення умовам договору щодо підстав стягнення орендної плати з врахуванням змін законодавства і касаційна інстанція не має підстав для надання іншого тлумачення відповідним умовам договору та погоджується зокрема з тим тлумаченням цих умов, яке надано при розгляді даного спору.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до намагання переоцінки обставин справи на підставі дослідження доказів, що за приписами ст. ст. 111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права з огляду на встановлені обставини і підстави для скасування або зміни оскаржуваних судових актів відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська універсальна база-2001" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 у справі № 925/1702/15 Господарського суду Черкаської області залишити без змін.

Головуючий суддяО.В. Яценко С.В. Бакуліна О.І. Поляк