Постанова

від 25.11.2010 по справі 2-а-1421/10

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Кіровський районний суд м.Дніпропетровська

м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 29, 49101, (0562) 33-50-26

Справа №2а-1421/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2010 року місто Дніпропетровськ

Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі судді Васіної Л.А., за відсутності сторін, розглянувши в порядку скороченого провадження одноособово справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Кіровському районі міста Дніпропетровська про поновлення пропущеного строку, встановлення надбавки до пенсії за віком, перерахунку пенсії, та стягнення щомісячно не нарахованої та не сплаченої соціальної допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2010 року до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Кіровському районі міста Дніпропетровська про поновлення пропущеного строку, встановлення надбавки до пенсії за віком, перерахунку пенсії, та стягнення щомісячно не нарахованої та не сплаченої соціальної допомоги.

Позивач стверджує, що вона має статус дитини війни і згідно зі ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Але відповідачем така допомога не виплачувалась, а тільки з 01.01.2008 року виплачується в розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком.

25.11.2010 року до суду надійшли письмові заперечення відповідача проти позову, згідно яким він вважає вище згадані вимоги безпідставними.

Оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини та безпосередньо дослідивши докази в справі: оглянувши письмові докази, дослідивши інші матеріали справи, суд вважає за необхідне задовольнити частково адміністративний позов із таких міркувань.

Згідно зі ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Протягом 2006 - 2007 років пенсія позивачу не підвищувалася. В 2008 та 2009 роках позивач отримував підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни (в редакції від 28.12.2007 року), Закону України Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян .

Відповідно до вимог ст. 110 Закону України Про Державний бюджет України на 2006 рік від 20 грудня 2005 року (із змінами внесеними 19 січня 2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватися поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30 % надбавки до пенсії дітям війни , тому нарахування та виплата вказаної надбавки не проводилася.

Дія ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни була призупинена п. 12 статті 71 і ст. 111 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік .

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) визначено такими, що не відповідають конституції (є неконституційними) положення п. 12 статті 71, ст. 111 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік .

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09.07.2007 року дійшов висновку, що зупинення Законом України Про Державний бюджет України на 2007 рік дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій, статті 95 Конституції України.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що після прийняття рішення Конституційним Судом України, тобто з 09.07.2007 року відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивача та виплати у розмірах, передбачених Законом України Про соціальний захист дітей війни (в редакції до 28.12.2007 року).

Відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни (в редакції від 28.12.2007 року), яка була прийнята на підставі п. 41 розділу 11 Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 41 розділу 11 Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України

Таким чином, у відповідності зі ст. 152 Конституції України з 22 травня 2008 року втратили чинність у зв'язку з неконституційністю положення ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни в редакції від 28 грудня 2007 року. На підставі цього була відновлена дія положень ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни в попередній редакції, що передбачає підвищення дітям війни пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи викладене, суд вважає, що з 22 травня 2008 року відповідач повинен був здійснювати позивачу нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Доводи відповідача наведені в наданих суду запереченнях про відсутність порядку перерахунку та виплати зазначеного підвищення пенсії та відсутність відповідного фінансування не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок перерахування та виплати пенсій з відповідними підвищеннями.

Положення частини 3 статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених з цим Законом, на думку суду, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком. Тому, суд вважає, що вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсій дітям війни має бути мінімальний розмір пенсії за віком і яка розраховується відповідно до статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та Законів про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідач в надісланому до суду запереченні проти позову вимагає застосувати до вимог позивачки строк позовної давності, передбачений ст. 99 КАС України, та на цій підставі відмовити в їх задоволенні.

Згідно з ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Рішення Конституційного Суду України № 6-рп та № 10-рп/2008, якими визнані неконституційними положення Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки щодо призупинення дії положень ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , були прийняті (відповідно) 09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року і офіційно опубліковані (відповідно) 27 липня 2007 року та 06 червня 2008 року. Зазначені рішення носять відкритий характер і в установленому порядку були опубліковані в офіційних виданнях.

Позивач мав можливість і повинен був дізнатися про порушення своїх прав з моменту опублікування рішень Конституційного Суду України. Будь яких доказів про відсутність можливості дізнатися про порушення своїх прав або звернення до суду, ним не надано.

Посилання позивача на те, що на ці правовідносини не поширюються строки позовної давності відповідно до п. 4 ч.1 ст. 268 ЦК України суд вважає безпідставним, так як цей спір вирішується в порядку КАС України та не стосується права власності позивача.

Крім того, судом враховуються вимоги ч. 2 ст. 46 Закону України Про загальнообов'язкове пенсійне страхування , згідно якої саме нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. В даному випадку мають місце не нараховані суми, тому суд приходить до висновку, що повинен застосовуватись, встановлений законом шестимісячний строк звернення до суду та без нарахування компенсації. З огляду на викладене суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог і вважає, що відповідач припустився протиправної бездіяльності, оскільки не здійснював жодних дій, пов'язаних з перерахуванням та виплатою підвищення до пенсії позивачу як дитині війни у відповідності з діючим законодавством за період з 25.05.2010 року по 25.11.2010 року.

Згідно ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Тобто правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, а тому право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем його права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

Таким чином вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача нарахувати йому щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до Закону України Про соціальний захист дітей війни надалі при нарахуванні пенсії не ґрунтується на законі та задоволенню не підлягають.

Ураховуючи наведене, оцінюючи перелічені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і всебічному з'ясуванні обставин в адміністративній справі в їх сукупності, на підставі ст.ст. 3, 8, 10, 11, 12, 17, 69, 94, 99, 100, 122, 158, 160-163, 167, 170, 183-2, 186 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Кіровському районі міста Дніпропетровська про поновлення пропущеного строку, встановлення надбавки до пенсії за віком, перерахунку пенсії, та стягнення щомісячно не нарахованої та не сплаченої соціальної допомоги - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі у вигляді не донарахування і не виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірах, передбачених ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни за період з 25.05.2010 року по 25.11.2010 року.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі здійснити донарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до положень ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни за період з 25.05.2010 року по 25.11.2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, і яка розраховується відповідно до вимог ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та Законів України про Державний бюджет України на 2010 рік.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з дня отримання копії постанови.

Суддя Л.А. Васіна