Постанова

від 28.12.2016 по справі 820/4154/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"28" грудня 2016 р. № 820/4154/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Хмелівська Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

СПІЛЬНОГО УКРАЇНСЬКО-НІМЕЦЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА У ФОРМІ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТВП УКРАЇНА ЛТД." до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-НІМЕЦЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО У ФОРМІ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТВП УКРАЇНА ЛТД.", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. скасувати повністю податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 10.06.2016 року; № НОМЕР_2 від 10.06.2016 року; № НОМЕР_3 від 10.06.2016 року; № НОМЕР_4 від 10.06.2016 року; та рішення № НОМЕР_5 від 10.06.2016 року;

2. судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 18.05.2016 р. № 235/20-40-14-01-08/23918284 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства винесені податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 10.06.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 720 015,50 грн., з яких 593 190 грн. за податковими зобов'язаннями і 126 825,50 грн. за штрафними санкціями; № НОМЕР_2 від 10.06.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 660 201,25 грн., з яких за податковим зобов'язанням 528 161 грн. і 132 040,25 грн. за штрафними санкціями; № НОМЕР_3 від 10.06.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 96 082,25 грн., з яких 82 837 грн. за податковим зобов'язанням 13 245,25 грн. за штрафними санкціями; № НОМЕР_4 від 10.06.2016 року, яким за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб нарахована штрафна (фінансова) санкція у суму 170 грн. (штрафні санкції); та рішення № НОМЕР_5 від 10.06.2016 року, яким нараховані штрафні санкції в розмірі 26,15 грн.

Позивач з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями № НОМЕР_1 від 10.06.2016 року; № НОМЕР_2 від 10.06.2016 року; № НОМЕР_3 від 10.06.2016 року; № НОМЕР_4 від 10.06.2016 року; та рішення № НОМЕР_5 від 10.06.2016 року не погоджується, вважає їх незаконними, необґрунтованими та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено планову виїзну перевірку СУНП ТОВ «ТВП УКРАЇНА ЛТД.» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р.

За результатами перевірки складено акт від 18.05.2016 р. № 235/20-40-14-01-08/23918284 на який були подані заперечення.

За результатами розгляду заперечень від 08.06.2016 року № 3334/10/20-40-14-01-17 висновки акту перевірки від 18.05.2016 р. № 235/20-40-14-01-08/23918284 щодо порушень змінені і викладені в наступній редакції:

- п. 135.1, п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження доходів, які враховуються при визначенні об'єкта оподатковування за 2014 рік у сумі 18596 грн.;

- безпідставного включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у розмірі 1381061 грн., у тому числі за 2013 рік у сумі 802 025 грн., за 2014 рік у сумі 579 036 грн., які понесено без мети їх використання в господарській діяльності, що призвело до порушення п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, завищення витрат і, відповідно, заниження податку на прибуток на загальну суму 662 390 грн.;

- безпідставного включення до складу витрат по придбанню товарів, які не використані у власній господарській діяльності та не підтверджені належним чином первинними документами по взаємовідносинам з ТОВ «Торгівельний дім «Хімресурс» , всього у сумі 1342750 грн.;

- безпідставного включення до складу витрат по придбанню товарів, які не використані у власній господарській діяльності та не підтверджені належним чином первинними документами по взаємовідносинам з ТОВ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «СОЮЗ СВ» , ПП «ПРОМТРАНСПОСТАВКА» , ТОВ «УКРСПЕЦПРОЕКТ» , всього в загальній сумі 143 334 грн.;

- порушення п. 189.9 ст. 189, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 593 190 грн.;

- порушення п. 141.4.2, п. 141.4 ст. 141, п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємство не сплатило податок на репатріацію у загальній сумі 82 837 грн., у тому числі за 2013 рік у сумі 52 981 грн., 2015 рік у сумі 29 856 грн.;

- порушення ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» .

За наслідками встановлених порушень відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 10.06.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 720 015,50 грн., з яких 593 190 грн. за податковими зобов'язаннями і 126 825,50 грн. за штрафними санкціями; № НОМЕР_2 від 10.06.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 660 201,25 грн., з яких за податковим зобов'язанням 528 161 грн. і 132 040,25 грн. за штрафними санкціями; № НОМЕР_3 від 10.06.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 96 082,25 грн., з яких 82 837 грн. за податковим зобов'язанням і 13 245,25 грн. за штрафними санкціями; № НОМЕР_4 від 10.06.2016 року, яким за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб нарахована штрафна (фінансова) санкція у суму 170 грн. (штрафні санкції); та рішення № НОМЕР_5 від 10.06.2016 року, яким нараховані штрафні санкції в розмірі 26,15 грн.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для донарахування ПДВ у сумі 276212 грн. за 2013-2014 рр. слугувало відображене в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем п. 188.1 Податкового кодексу України.

Згідно п. 188.1 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин - 2013 р.), - база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками-суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

Згідно п. 188.1 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин - 2014 р.), - база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

За змістом п. 188.1 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин - 2013-2014 рр.) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості.

Відповідно до п. 14.1.71 Податкового кодексу України (в редакції на 01.01.2013 р.) звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Суд аналізуючи вище зазначені норми приходить до висновку, що визначальною є саме договірна ціна, отже, позивач мав право продавати готову продукцію за ціною нижче її собівартості, але не нижче її договірної вартості.

Таким чином, позивач діяв у відповідності з п. 188.1 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2015 р.).

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для донарахування податкового зобов'язання з ПДВ на суму 26 229 грн., слугувало відображене в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України.

Згідно п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України, - у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання приписів ч. 2 п. 189.9 Податкового кодексу України подав до контролюючого органу Лист № 1/бух від 21.07.2014 р. з додатками на 41 листах, що підтверджується відповідним штампом Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області. В матеріалах справи також наявні акти списання основних засобів, накази про обстеження, накази про списання матриці литтєвої, комплекту пуансон/матриця, акти прийому-передачі (внутрішнього переміщення), відомості виробництва-реалізації продукції за період з січня 2013 року по грудень 2014 року.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за податковим повідомленням рішенням № НОМЕР_3 від 10.06.2016 року слугувало відображене в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України.

Згідно п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України (в редакції на день виникнення спірних правовідносин), - будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються:

а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом;

б) дивіденди, які сплачуються резидентом;

в) роялті;

г) фрахт та доходи від інжинірингу;

ґ) лізингова/орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди;

д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента;

е) прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього розділу;

є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України;

ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України;

з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів;

и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України;

і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення державної грошової лотереї);

ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів;

й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Судоми встановлено, що позивачем був укладений Договір послуг з надання персоналу № 1/2012 від 24.02.2012 р., в предметі якого зазначено, виконавець приймає на себе зобов'язання надавати замовнику послуги з надання персоналу для ведення управлінського обліку його господарської діяльності на умовах, визначених Договором.

Згідно приписів п. 14.1.183 Податкового кодексу України, послуга з надання персоналу це господарська або цивільно-правова угода, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту із особою, у розпорядження якої вони направлені. Інші умови надання персоналу (у тому числі винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін.

Так, виходячи з умов договору та з огляду на положення п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України (в редакції на день виникнення спірних правовідносин) вбачається, що доходи за послуги з надання персоналу виплачені на користь нерезидента з джерелом їх походження з України не входять до переліку видів доходу передбачених цією правовою нормою. Отже, п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України не розповсюджується на правовідносини за Договором послуг з надання персоналу № 1/2012 від 24.02.2012 р.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. № 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у Листі останнього від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Як вбачається з матеріалів справи, реєстраційна справа СПІЛЬНОГО УКРАЇНСЬКО-НІМЕЦЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА У ФОРМІ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТВП УКРАЇНА ЛТД." знаходиться в Управлінні державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту реєстрації Харківської міської ради реєстраційних дій. Взято на облік в органах державної податкової служби 31.01.1997 р., перебуває на обліку в Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області. Є платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності є виробництво тари з пластмас.

Згідно акту перевірки від 18.05.2016 р. № 235/20-40-14-01-08/23918284, під час перевірки встановлено взаємовідносини позивача з: ТОВ «Торгівельний дім «Хімресурс» (код 37005025), предметом яких була поставка товарно-матеріальних цінностей - удароміцний полістерол 825 ES; ТОВ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «СОЮЗ СВ» (код 32335642), предметом яких були траспортно-експедиційні послуги; ПП «ПРОМТРАНСПОСТАВКА» (код 34330452), предметом яких були траспортно-експедиційні послуги; ТОВ «УКРСПЕЦПРОЕКТ» (код 32562952), предметом яких була поставка ТМЦ - запчастин.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Торгівельний дім «Хімресурс» (код 37005025), суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.3 Договору поставки № 26 від 20.11.2013 р., постачальник зобов'язаний поставити товар покупцю протягом 3 робочих днів з моменту підписання сторонами кожної із Специфікацій або протягом строку, зазначеного в Специфікаціях. На виконання догвоору ТОВ «Торгівельний дім «Хімресурс» звернувся до ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Скай Буд» і ТОВ «Семко» , які і виступали перевізниками імпортного товару (удароміцний полістерол 825 ES) для позивача.

Варто зауважити, що чинним в Україні законодавством не заборонено встановлювати порядок виконання договору та погодження його умов на розсуд сторін Договору.

Так, згідно ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Позивач отримав товар (перевізник ФОП ОСОБА_1О.), що підтверджується видатковою накладною РН-0000014 від 15.09.2014 р. на суму 626 000,16 грн.; податковою накладною № 1 від 15.09.2014 р. на суму 626 000,16 грн.; товарно-транспортною накладною № 12; Бухгалтерською довідкою; зведеною відомістю по рахунку 2011000 за вересень 2014 р.; відомістю розподілу матеріалів по ШПЗ по рахунку 2011000 за вересень 2014 р.; прибутковим ордером № 140621 від 15.09.2014 р.; (перевізник ТОВ «Семко» ), що підтверджується видатковою накладною № РН-0000002 від 27.01.2014 р. на суму 430 000,08 грн.; податковою накладною № 2 від 27.01.2014 р. на суму 430 000,08 грн.; товарно-транспортною накладною № 2 від 27.01.2014 р.; зведеною відомістю по рахунку 2011000 за січень 2014 р.; зведеною оборотною відомістю по рахунку 2011000 за січень 2014 р.; прибутковим ордером № 140059 від 27.09.2014 р.; зведеною відомістю по рахунку 2011000 за лютий 2014 р.; зведеною оборотною відомістю по рахунку 2011000 за лютий 2014 р.; відомістю розподілу матеріалів по ШПЗ по рахунку 2011000 за лютий 2014 р.; вантажно-митною декларацією № 110070000/2014/300794 від 27.01.2014 р.; (перевізник ТОВ «Скай Буд» ), що підтверджується видатковою накладною № РН-0000010 від 19.05.2014 р. на суму 555 300,14 грн.; податковою накладною № 5 від 19.05.2014 р. на суму 555 300,14 грн.; товарно-транспортною накладною № 10 від 19.05.2014 р.; прибутковим ордером № 140304 від 19.05.2014 р.; зведеною відомістю по рахунку 2011000 за травень 2014 р.; зведеною оборотною відомістю по рахунку 2011000 за травень 2014 р.; відомістю розподілу матеріалів по ШПЗ по рахунку 2011000 за травень 2014 р.

Факт здійснення операцій з приймання товару підтверджується роздрукованими прибутковими ордерами, а використання удароміцного полістеролу в господарській діяльності зведеними відомостями по рахунку, зведеними оборотними відомостями та відомостями розподілу матеріалів.

Також, суд зазначає, що в судовому засіданні в якості свідка був допитаний ОСОБА_2, який на момент виникнення спірних правовідносин працював на СПІЛЬНОМУ УКРАЇНСЬКО-НІМЕЦЬКЕ ПІДПРИЄМСТВІ У ФОРМІ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТВП УКРАЇНА ЛТД." і займає посаду начальника відділу постачання, який пояснив, що для розвантаження 20 т вантажу на підприємстві витрачається 30-40 хвилин оскільки, розвантаження відбувається за допомогою електричних погрузчиків-навантажувачів RX 50-15, який є у власності підприємства, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, твердження відповідача про неможливість на протязі однієї доби перевантажити з одного автомобіля на інший ТМЦ (полістирол удароміцний) вагою 20 т та тієї ж доби здійснити доставку з м. Дніпро до м. Харкова є надуманою та такою, що не заслуговує на увагу.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «СОЮЗ СВ» (код 32335642), ПП «ПРОМТРАНСПОСТАВКА» (код 34330452), предметом яких були траспортно-експедиційні послуги, суд зазначає наступне.

Правовідносини підтверджені наступними матеріалами справи: Договором № СОЮЗ/ТВП від 04.11.2013 р., ОСОБА_2 наданих послуг за період 2013-2014 рр. на загальну суму 92 800 грн., податковими накладними на загальну суму 92 800 грн.; Договором № ПР/ТВП від 04.01.2011 р., ОСОБА_2 наданих послуг за період 2013-2014 рр. на загальну суму 77 950,04 грн., податковими накладними на загальну суму 77 950,04 грн., а також товарно-транспортними накланими, заявками про надання атотранспорту, листами з журналу заїзду автомобілів, довіреностями на отримання ТМЦ, витягом з журналу довіреностей. До того ж, позивачем були надані договори на виконання яких були укладені вище зазначені договори з ТОВ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «СОЮЗ СВ» (код 32335642), ПП «ПРОМТРАНСПОСТАВКА» (код 34330452).

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «УКРСПЕЦПРОЕКТ» (код 32562952), предметом яких була поставка ТМЦ - запчастин, суд зазначає наступне.

Правовідносини підтверджені наступними матеріалами справи: видатковими накладними на суму1 251,04 грн., які були складені на виконання договору в усній формі, податковими накладними на суму 1 251,04 грн., подорожним листом службового легкового автомобіля від 22.05.2014 року.

В матеріалах справи також наявні зведені оборотно-сальдові відомості по рахунку 2011000 за спірні періоди, штатний розклад по підприємству, з якого вбачається, що у позивача достатньо персоналу для виконання спірних договорів.

Суд зазначає, що господарська діяльність позивача полягає в виробництві тари з пластмас. Для досягнення цілей основного виду діяльності позивач здійснює закупівлю удароміцного полістеролу 825 ES у постачальників з якого здійснює наступне виготовлення продукції (тари з пластмас). Продукція відвантажувалась ТОВ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «СОЮЗ СВ» (код 32335642), ПП «ПРОМТРАНСПОСТАВКА» (код 34330452), які надавали позивачу транспортно-експедиційні послуги задля доставки продукції на користь третіх осіб - ТОВ «Молочний дім» , ТОВ «Марцек друкарський двір» інші.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Згідно п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2015 р.) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

- доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

- інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, відповідно до підп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено судом всі витрати здійснені позивачем в межах господарської діяльності платника податків і підтверджені первинними документами, які складені належним чином.

Отже, позивач включив до складу витрат - витрати підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, що відповідає приписам податкового законодавства України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що висновки відповідача не підкріплені належними доказами та не спростовують реальність господарських операцій позивача з його контрагентами.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як встановлено судом всі витрати здійснені позивачем в межах господарської діяльності платника податків.

Згідно з підп. 14.136 Податкового кодексу України, підприємництво - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Розглядувана позиція випливає зі змісту пілд. 14.1.231 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Однак податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

В ході розгляду справи судом встановлено, що господарські операції позивача обумовлені розумними економічними причинами та здійснені з метою отримання матеріальної вигоди.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Торгівельний дім «Хімресурс» , ТОВ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «СОЮЗ СВ» , ПП «ПРОМТРАНСПОСТАВКА» , ТОВ «УКРСПЕЦПРОЕКТ» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Слід також зазначити, що відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальних характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, оскільки вони перебувають поза межами його впливу.

Наведена правова позиція Верховного Суду України узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Так, у справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03 рішення від 22.01.2009 року). Так, суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Щодо рішення № НОМЕР_5 від 10.06.2016 року суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 розд III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року № 435, страхувальники, крім зазначених у пунктах 5, 6 цього розділу, а також страхувальники, зазначені у пунктах 2, 4 цього розділу, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФО- підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у частині подання Звіту за таких осіб, зобов'язані формувати та подавати до органів доходів і зборів Звіт протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду. Звітним періодом є календарний місяць.

15.03.2015 року позивач подав Додаток 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (пункт 1 розділу III) Звітність. Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, в якому нарахував єдиний внесок в сумі 261,54 грн., про що зазначено в Таблиці 1 «Нарахування єдиного внеску» . Зазначений Звіт був поданий позивачем за звітний період - лютий 2015 року.

Отже, позивач в межах строків і з повним додержанням приписів Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року № 435 і ст.ст. 6, 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» подав звітність з єдиного внеску за лютий 2015 року.

Враховуючи вище зазначене суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 10.06.2016 року; № НОМЕР_2 від 10.06.2016 року; № НОМЕР_3 від 10.06.2016 року; № НОМЕР_4 від 10.06.2016 року та рішення № НОМЕР_5 від 10.06.2016 року винесено Головним управлінням ДФС у Харківській області з порушенням норм чинного законодавства України, а отже підлягають скасуванню.

Судові витрати підлягають стягненню згідно положень ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов СПІЛЬНОГО УКРАЇНСЬКО-НІМЕЦЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА У ФОРМІ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТВП УКРАЇНА ЛТД." до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № НОМЕР_1 від 10.06.2016 року; № НОМЕР_2 від 10.06.2016 року; № НОМЕР_3 від 10.06.2016 року; № НОМЕР_4 від 10.06.2016 року; та рішення № НОМЕР_5 від 10.06.2016 року.

Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області на користь СПІЛЬНОГО УКРАЇНСЬКО-НІМЕЦЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА У ФОРМІ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТВП УКРАЇНА ЛТД." сплачений судовий збір у сумі 22147 (двадцять дві тисячі сто сорок сім) грн. 43 коп .

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі виготовлена 30 грудня 2016 року.

Суддя Спірідонов М.О.