ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
08 грудня 2016 рокусправа № 808/3585/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.
за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року
у справі за позовом Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_3 підприємство «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернувся до суду з позовом до податкового органу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.
Позов обґрунтовано безпідставністю висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України щодо ненарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість на виробничі запаси в розмірі 1 934 355,44 грн., які, на думку відповідача, використані в операціях, що не пов'язані з господарською діяльністю платника та здійснені в межах балансу платника. Зазначає, що за результатами здійсненої самоперевірки філій підприємства було виявлено помилки у бухгалтерському обліку, а саме: при списанні у попередніх періодах виробничих запасів на собівартість виконаних робіт, помилково не списана вартість виробничих запасів, в результаті чого завищено активи, які обліковувались на балансі підприємства станом на 31.12.2012. Виявлені помилки були виправлені у порядку, передбаченому Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» (далі - П(С)БО 6), шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку та сальдо виробничих запасів на початок 2013 року. Вважає безпідставним твердження контролюючого органу про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень-вересень 2013 року на загальну суму 386871,86 грн., оскільки придбані товари/послуги використані виключно в операціях з виконання робіт з будівництва, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування, що є основним видом діяльності ДП «Запорізький Облавтодор» , та направлені на отримання позивачем доходу. Крім того, вважає необґрунтованими висновки відповідача про порушення позивачем пп.168.1.5 п.168.1, пп.168.4.1 п.168.4 ст.168, п.171.1 ст.171 ПК України, оскільки підприємство своєчасно та в повному обсязі подавало до контролюючого органу звіти 1 ДФ (розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми). Зазначає, що податок з доходів фізичних осіб - працівників сплачувався позивачем одночасно з виплатою заробітної плати, а тому контролюючим органом безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції за порушення п.127.1 ст.127 ПК України, оскільки даною нормою не передбачені санкції за несвоєчасну сплату сум податку з доходів найманих працівників.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000064210 від 22.04.2015 та №0000474200 від 02.07.2015.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову обґрунтована тим, що коригування даних бухгалтерського обліку здійснено позивачем без належного документального підтвердження, в межах балансу платника, а тому відсутні підстави вважати, що відкориговані витрати були використані позивачем у власній господарській діяльності. В частині задоволених позовних вимог суд першої інстанції обґрунтував свою позицію тим, що підставою для застосування санкцій є не нарахування, неутримання /несплата податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу. При цьому, порушення строків сплати податку складом даного порушення не охоплюється, а норми щодо застосування санкцій не підлягають розширеному тлумаченню. Податок з доходів фізичних осіб сплачувався підприємством разом з виплатою заробітної плати. Фактів несплати податку з доходів фізичних осіб не встановлено. Тому безпідставно застосовані санкції, передбачені п. 127.1 ст. 127 ПКУ.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем та відповідачем подані апеляційні скарги.
Позивач (ОСОБА_3 підприємство «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» ) просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова в частині відмови в задоволенні позову прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що головні книги філій підприємства за 2011-2012 роки підтверджують, що при вибутті запасів в 2011-2012 роках не було відображено вибуття товарно-заготівельних витрат, це підтверджує, що при списанні на собівартість робіт сировини та матеріалів, помилково не були списані транспортно-заготівельні витрати, що узагальнюються на окремому субрахунку обліку запасів, та які щомісячно повинні були розподілятися між сумою залишку на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули за звітний місяць.
Відповідач (Спеціалізована ДПІ з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів) просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова в частині задоволення позовних вимог прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на порушення позивачем податку на доходи фізичних осіб та застосування у зв'язку з цим санкцій в силу ст. 127 ПКУ.
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Проти апеляційної скарги відповідача заперечував.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Проти апеляційної скарги позивача заперечував.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за можливе апеляційну скаргу позивача задовольнити, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, внаслідок наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт №124/08-26-22-01/32025623 від 29.12.2014. Згідно з висновками акта перевірки виявлені порушення та винесені податкові повідомлення-рішення:
№0000054210 від 21.01.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 627576грн. (основний платіж 418384грн., штрафні (фінансові) санкціями 209192грн.);
№0000064210 від 21.01.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 274961,73 грн. (основний платіж 147392,50 грн., штрафні санкції 127569,23 грн.)
Рішенням СДПІ від 03.04.2015 №2053/10/28-04-42-019 позивачу погоджено застосування податкового компромісу в частині збільшення суми грошового зобов'язання в розмірі 18367грн.
З урахуванням досягнутого податкового компромісу позивачем оскаржується податкове повідомлення-рішення №0000054210 від 21.01.2015 в частині грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 580307,79 грн. (основний платіж 386871,86 грн., штрафні санкції 193435,93 грн.).
Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, пославшись на те, що коригування даних бухгалтерського обліку здійснено позивачем без належного документального підтвердження, в межах балансу платника, а тому відсутні підстави вважати, що відкориговані витрати були використані позивачем у власній господарській діяльності. Натомість колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з даним висновком та вважає, що з цього приводу суд першої інстанції дійшов помилкового висновку виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Розглядаючи питання правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень №0000064210 від 22.04.2015 та №0000474200 від 02.07.2015, суд першої інстанції зазначив, що підставою для їх прийняття став висновок контролюючого органу про неперерахування/несвоєчасне перерахування позивачем до бюджету податку з доходів фізичних осіб.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції (щодо податкових повідомлень-рішень №0000064210 від 22.04.2015 та №0000474200 від 02.07.2015), що висновок контролюючого органу про неперерахування/несвоєчасне перерахування позивачем до бюджету податку з доходів фізичних осіб є необґрунтованим, з огляду на наступне.
Відповідно до пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Згідно пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Пунктом 167.1 статті 167 ПК України визначено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.
Згідно пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Відповідно до пп.168.1.4 п.168.1 ст.168 ПК України якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).
Згідно пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Відповідно до п.171.1 ст.171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Пунктом 171.2 ст.171 ПК України визначено, що собою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:
а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;
б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.
Пунктом 46.1 статті 46 ПК України передбачено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п.49.1, п.49.2 ст.49 ПК України).
Згідно п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
Аналіз вищенаведених положень ПК України дає підстави для висновку, що податковий агент зобов'язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду. Отже, після доповнення ПК України підпунктом 168.1.5 п.168.1 ст.168, обов'язок сплати податку з доходів фізичних осіб в разі, якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, не пов'язується з фактом виплати доходу, а має встановлений для місячного податкового періоду строк сплати.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до контролюючого органу були подані розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми 1 ДФ, а саме: за І квартал 2013 року поданий до контролюючого органу 11.04.2013, за ІІ квартал 2013 року - 10.07.2013, за ІІІ квартал 2013 року - 16.10.2013, IV квартал 2013 року - 14.01.2014. При цьому, при проведенні контролюючим органом перевірки достовірності даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, форми 1 ДФ порушень не встановлено.
Отже, позивачем своєчасно та в повному обсязі обраховано суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, а також своєчасно подано до контролюючого органу відповідні розрахунки, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність донарахування контролюючим органом грошового зобов'язання з доходів фізичних осіб за основним платежем в розмірі 147392,50 грн. (податкове повідомлення - рішення №0000064210 від 22.04.2015).
При цьому, відповідачем застосовано до позивача санкцію згідно п.127.1 ст.127 ПК України, відповідно до якого ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Слід зазначити, що підставою для застосування санкцій є встановлення під час перевірки порушення у вигляді ненарахування, неутримання та/або несплати (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків. Тобто, склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу. Порушення строків сплати податку складом даного порушення не охоплюється, а норми щодо застосування санкцій не підлягають розширеному тлумаченню.
Оскільки обов'язок сплати податку з доходів фізичних осіб у випадку, якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, не пов'язується з фактом виплати доходу, а має встановлений для місячного податкового періоду строк сплати, то норми п.127.1 ст.127 та пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України не кореспондуються між собою, та ст.127 ПК України не містить санкції за порушення строків сплати податку, встановленого пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 10.11.2015 у справі №813/6793/13-а.
З матеріалів справи вбачається, що податок з доходів фізичних осіб сплачувався підприємством разом із виплатою заробітної плати, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1 ДФ за І - IV квартал 2013, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 661 за 2013 рік, копіями розрахунково-платіжних відомостей по заробітній платі за 2013 рік; карткою рахунку 661 за 2013 рік. Водночас, на момент здійснення перевірки фактів несплати податку з доходів фізичних осіб до/або підчас, тобто після виплати заробітної плати, що становить склад правопорушення, передбаченого ст.127 ПК України, перевіркою не встановлено.
Таким чином, податковим органом безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції, передбачені п.127.1 ст.127 ПК України, оскільки позивачем не вчинялось вказане порушення.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень №0000064210 від 22.04.2015 та №0000474200 від 02.07.2015, та наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Слід зазначити, що позиція суду першої інстанції щодо порушення позивачем податкового законодавства в частині формування податкового зобов'язання з податку на додану вартість обґрунтовується тим, що філіями позивача не нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість на виробничі запаси в розмірі 1 934 355,44 грн., які використані в операціях, що не є господарською діяльність платника податку та в операціях, що здійснюється платником в межах балансу платника податку, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за серпень-вересень 2013 року на загальну суму 386871,86 грн., в т.ч. по філіях: філія «Мелітопольський райавтодор» - 46330,00 грн., філія «Гуляйпільський райавтодор» - 68735,13 грн., філія «Куйбишевський райавтодор» - 37480,00 грн., філія «Пологівський райавтодор» - 55800,00 грн., філія «Кам'янсько-Дніпровський райавтодор» - 39014,00 грн., філія «Веселівський райавтодор» - 30090,27 грн., філія «Вільнянський райавтодор» - 53420,00 грн., філія «Новомиколаївський райавтодор» - 16485,46 грн., філія «Чернігівський райавтодор» - 39518,00 грн.
Натомість, з такою позицією суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися.
Так, контролюючим органом за результатами проведеної перевірки встановлено, що згідно наданих скаржником Балансів у 3 кварталі 2013 року відбулося зменшення виробничих запасів по ДП «Запорізький Облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на загальну суму 1 934 355,44 грн., яке проведено шляхом коригування показника станом на 01.01.2013 по вищевказаних філіях.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що підставою для формування показників фінансової звітності суб'єкта господарювання є дані бухгалтерського обліку, які повинні ґрунтуватися виключно на належним чином складених і оформлених первинних документах. Отже, розподілення та списання транспортно-заготівельних витрат можливо лише в разі фактичного їх понесення у зв'язку зі здійсненням підприємством господарської діяльності та відповідного оформлення таких затрат первинними документами.
Судом першої інстанції зазначено, що з копій головних книг філій підприємства та бухгалтерських довідок, що були надані позивачем, неможливо встановити, в чому саме полягала методологічна помилка при обрахунку належних до списання транспортно-заготівельних витрат, оскільки дані документи лише відображають розмір фактично списаних транспортно-заготівельних витрат та констатують факт помилки без будь-якого обґрунтування. При цьому, з зазначеною позицією суду першої інстанції не можна погодитися на підставі наступного.
Згідно методичних рекомендації із застосування регістрів бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 р. № 356, основною формою бухгалтерського обліку на підприємстві, що призначена для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації про господарські операції, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, є головна книга.
Головна книга використовується для узагальнення даних журналів, взаємної перевірки правильності записів за окремими рахунками і складання фінансової звітності. До Головної книги заносяться із журналів підсумки оборотів з кредиту рахунків.
У Головній книзі відображаються: сальдо на початок і кінець поточного місяця; обороти за поточний місяць за кредитом цього рахунку, які наводяться однією сумою; обороти за поточний місяць за дебетом цього рахунку, які наводяться сумою за кореспондуючими рахунками із журналів.
Головна книга ведеться протягом календарного року. На кожний синтетичний рахунок у Головній книзі відводять окрему сторінку
Виправлення помилок минулих років оформлюється Бухгалтерськок\довідкою, де наводиться зміст помилки, сума та кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку, якою виправляється помилка. У місяці складання бухгалтерської довідки її дані записуються до відповідного регістру бухгалтерського обліку і Головної книги.
Головна книга використовується для узагальнення даних журналів, взаємної перевірки правильності записів за окремими рахунками і складання фінансової звітності. До Головної книги заносяться із журналів підсумки оборотів з кредиту рахунків, минулих років оформлюється Бухгалтерською довідкою, де наводиться зміст помилки, сума та кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку, якою виправляється помилка. У місяці складання бухгалтерської довідки її дані записуються до відповідного регістру бухгалтерського обліку і Головної книги.
Таким чином головні книги філій підприємства за 2011-2012 роки підтверджують, що при вибутті запасів в 2011-2012 роках не було відображено вибуття транспортно-заготівельних витрат. Це підтверджує, що при списані на собівартість робіт сировини та матеріалів, помилково не були списані транспортно-заготівельні витрати, що узагальнюються на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, та які щомісячно повинні були розподілятися між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць.
В результаті самоперевірки та в ході проведення повної інвентаризації майна філій (у тому числі необоротних активів, запасів, дебіторської заборгованості, грошових коштів, інших активів, власного капіталу, поточних зобов'язань і забезпечень, а також внутрішніх розрахунків) було виявлено, що філії в минулих періодах, при списані запасів на виконання робіт, помилково невірно розподіляли транспортно-заготівельні витрати на суму запасів, що були використані на виконання робіт по ремонту, утриманню та будівництву автомобільних доріг загального користування, що безпосередньо впливало на результат діяльності філій та було направлено на отримання доходу. В результаті допущених помилок та неточностей були завищені активи, які обліковувались в Балансі на 31 грудня 2012 року у рядку 1101(100) Виробничі запаси на кінець звітного періоду (31.12.2012 р.) та занижена собівартість виконаних робіт по ремонту, утриманню та будівництву автомобільних доріг загального користування в минулих періодах і як результат викривлений фінансовий результат минулих періодів. Допущені помилки та неточності вплинули на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку).
У 3 кварталі 2013 р. у фінансовій звітності виправлення помилок допущених при складанні фінансових звітів у попередніх періодах, здійснено шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок 2013 року (показник рядка 1420 Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) ) та коригування сальдо виробничих запасів на початок 2013 року (показник рядка 1101 Виробничі запаси ) на загальну суму 1 934 355,44 грн.
Отже, висновки акту, що на порушення п.198.5, ст.198 р. V Податкового кодексу України, філіями ДП Запорізький Облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України не нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість на виробничі запаси, використані в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку та в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 386 871,86 грн., в тому числі по філіям:
філія „Мелітопольський райавтодор» - 46 330,00 грн.;
філія „Гуляйпільський райавтодор» - 68 735,13 грн.;
філія „ Куйбишевський райавтодор» - 37 480,00 грн.;
філія „Пологівський райавтодор» - 55 800,00 грн.;
філія „Веселівський райавтодор» - 30 089,27 грн.;
філія „Кам'янсько-Дніпровський райавтодор» - 39 014,00 грн.;
філія „Вільнянський райавтодор» - 53 420,00 грн.;
філія „ Новомиколаївський райавтодор» - 16 485,46 грн.;
філія „Чернігівський райавтодор» - 39 518,00 грн. безпідставні та неправомірні; філії ДП Запорізький Облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України не використовували виробничі запаси в операціях, що не є господарською діяльністю та в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу, філії ДП Запорізький Облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України здійснили виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх періодах відповідно з вимогами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах .
Отже, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції та відмови у задоволенні позову в повному обсязі. При цьому, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню в частині відмови в задоволенні позову, та в цій частині позов слід задовольнити.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» - задовольнити.
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позову та в цій частині позов задовольнити.
Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000054210 від 21.01.2015 р.
Стягнути з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 5359,20 грн. (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять гривень 20 копійок) за реквізитами:
Отримувач коштівУК у Шевченківському районі м. Дніпра Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37989274 Банк отримувачаГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ Код банку отримувача (МФО) 805012 Рахунок отримувача 31217206781004 Код класифікації доходів бюджету 22030101 Призначення платежу *;101; 39819605 (код клієнта за ЄДРПОУ) Судовий збір, за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС), Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа)
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: Н.П. Баранник
Суддя: А.А. Щербак
Суд | Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 08.12.2016 |
Оприлюднено | 04.01.2017 |
Номер документу | 63875533 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Новікова Інна Вячеславівна
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Васильєва І.А.
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Дурасова Ю.В.
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Дурасова Ю.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні