Рішення

від 26.12.2016 по справі 916/1651/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" грудня 2016 р.Справа № 916/1651/13

Колегія суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого судді Шаратова Ю.А., суддів Зайцева Ю.О. та Щавинської Ю.М., розглянувши справу за позовом: Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (65009, м. Одеса, вул. Армійська, 18) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022) в особі Квартирно-експуатаційного відділу м. Одеси (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 13, код ЄДРПОУ 08038284)

до відповідача: Лиманської районної державної адміністрації Одеської області (67500, Одеська обл., смт. Доброслав, пр. 40-річчя Визволення, 1, код ЄДРПОУ 04057155)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )

ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 )

ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 )

ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 )

про визнання незаконним та скасування розпорядження

Представники:

Прокурор Риженко М.Ю. (посвідчення від 15.06.2015 № 033852);

Від позивача МОУ Добров Ю.І. (довіреність від 25.12.2015 № 220/770/д);

Від позивача КЕВ м. Одеси Кривулько М.В. (довіреність від 14.04.2016 № 1119);

Від відповідача не з`явився;

Від третьої особи Антоненко Н.І. не з`явився;

Від третьої особи Рубльова В.І. не з`явився;

Від третьої особи Рубльова О.І. не з`явився;

Від третьої особи Сичова Є.Г. не з`явився;

Від третьої особи Савельєвої Л.І. не з`явився;

Від третьої особи Люта А.Ю. не з`явився.

Суть спору:

Одеський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі Позивач1) та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси (далі Позивач2) до господарського суду Одеської області із позовом до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області (далі Відповідач) про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 11.03.2004 № 201 „Про видачу державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам України ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , та іншим, згідно додатку для ведення особистого селянського господарства на території Красносільської сільської ради.

Ухвалою суду від 21.06.2013 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі.

Ухвалою суду від 24.03.2014 призначено у справі судову землевпорядну експертизу, проведення якої доручено ОНДІСЕ, залучено до проведення судової землевпорядної експертизи фахівців ДП МОУ „Одеський проектний інститут, витрати по оплаті судової землевпорядної експертизи покладено на Комінтернівську районну державну адміністрацію Одеської області повністю, провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 07.11.2014 поновлено провадження у справі для розгляду клопотання експерта.

Ухвалою суду від 01.12.2014 витрати по оплаті експертизи покладено на Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси та зупинено провадження у справі.

20.02.2015 за вх. №2-939/15 до суду надійшло клопотання експерта щодо зобов`язання фахівців ДП Міністерства оборони України „Одеський проектний інститут надати оформлені результати геодезичних робіт по об`єкту дослідження.

Ухвалою суду від 23.02.2015 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 02.03.2015 для розгляду клопотання експерта.

Відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду Одеської області від 02.03.2015 № 198 справу № 916/1651/13 на підставі п. 7.1 рішення зборів суддів господарського суду Одеської області (протокол від 17.04.2014 №17-8/2014) призначено на повторний автоматичний розподіл.

В порядку статті 2-1 ГПК України, для розгляду справи визначено суддю господарського суду Одеської області Шаратова Ю.А.

Ухвалою суду від 02.03.2015 прийнято справу № 916/1651/13 до свого провадження суддею Шаратовим Ю.А. та призначено судове засідання на 13.03.2015.

Ухвалою суду від 13.03.2015 зупинено провадження у справі для проведення судової експертизи, призначеної ухвалою господарського суду Одеської області від 24.03.2014.

04.11.2015 на адресу господарського суду Одеської області від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення від 21.10.2015 № 6376 про неможливість надання висновку земельно-технічної експертизи разом із матеріалами господарської справи № 916/1651/13.

Ухвалою суду від 17.11.2015 поновлено провадження у справі та призначено її розгляд на 03.12.2015.

Ухвалою суду від 03.12.2015 відкладено розгляд справи на 21.12.2015.

Ухвалою суду від 21.12.2015 зупинено провадження у справі до закінчення проведення судової експертизи.

05.02.2016 за вх. № 2-592/16 до господарського суду Одеської області від ТОВ „Одеський регіональний центр незалежних експертиз надійшло клопотання від 25.01.2016 про надання додаткових матеріалів та забезпечення доступу, необхідних для виконання експертизи.

Ухвалою суду від 15.02.2016 поновлено провадження у справі та призначено розгляд клопотання експерта на 01.03.2016.

Ухвалою суду від 01.03.2016 направлено експерту витребуванні документи для долучення до матеріалів справи, зобов`язано позивачів, відповідача та третіх осіб - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 забезпечити судовим експертам Чорній Юлії Петрівні та ОСОБА_7 доступ до об`єктів дослідження за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, Красносільська сільська рада, та зупинено провадження у справі до закінчення проведення судової експертизи призначеної ухвалою господарського суду Одеської області від 21.12.2015.

25.04.2016 за вх. № 2-2183/16 до господарського суду Одеської області від ТОВ „Одеський регіональний центр незалежних експертиз надійшло клопотання від 19.04.2016 про залучення інженера-геодезиста для виконання комплексу топографо-геодезичних робіт в особі ОСОБА_8 (кваліфікаційний сертифікат № 002856 від 13.03.2013) та Концерну „Камелот з правом проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт (ліцензія від 21.09.2012 № 076129, серія АД).

Ухвалою суду від 05.05.2016 поновлено провадження у справі та призначено розгляд клопотання експерта на 13.05.2016.

Ухвалою суду від 13.05.2016 залучено для проведення земельно-технічної експертизи, призначеної у справі № 916/1651/13, інженера-геодезиста для виконання комплексу топографо-геодезичних робіт ОСОБА_8 (кваліфікаційний сертифікат № 002856 від 13.03.2013) та Концерн "Камелот" з правом проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт (ліцензія № 076129 від 21.09.2012, серія АД), та зупинено провадження у справі № 916/1651/13 до закінчення проведення судової експертизи, призначеної ухвалою господарського суду Одеської області від 21.12.2015.

29.08.2016 на адресу господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональний центр незалежних експертиз надійшов супровідний лист від 10.08.2016 вих. № 0650/1 (вх. № 20992/16 від 29.08.2016) разом із матеріалами господарської справи № 916/1651/13 та висновком експерта від 10.08.2016 № 193/16 з судової земельно-технічної експертизи.

Ухвалою суду від 01.09.2016 поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 21.09.2016.

Ухвалою суду від 21.09.2016 продовжено строк розгляду спору до 12.10.2016 та відкладено розгляд справи на 05.10.2016.

Судове засідання призначене на 05.10.2016 не відбулось у зв`язку з припиненням роботи суду на виконання рішення спільних зборів суддів Одеського апеляційного господарського суду та Господарського суду Одеської області від 05.10.2016 через відсутність можливості забезпечення безпеки відвідувачів, представників сторін, працівників апарату судів та суддів.

Ухвалою суду від 05.10.2016 призначено розгляд справи на 12.10.2016.

Ухвалою суду від 12.10.2016 призначено справу № 916/1651/13 до колегіального розгляду.

За результатами автоматизованого розподілу визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Шаратов Ю.А., судді Зайцев Ю.О. та Щавинська Ю.М., відповідно до протоколу від 12.10.2016.

Ухвалою суду від 17.10.2016 прийнято страву № 916/1651/13 до свого провадження у вказаному вище складі колегії суддів та призначено її до розгляду на 04.11.2016.

Розгляд справи відкладався ухвалами від 04.11.2016 на 14.11.2016, від 14.11.2016 на 30.11.2016.

На адресу господарського суду Одеської області 16.11.2016 надійшов лист Лиманської районної державної адміністрації Одеської області від 14.11.2016 № 02-28/02/1663 (вх. № 2-6039/16 від 16.11.2016) в якому вона повідомила суд, про те, що Розпорядженням Комінтернівської районної державної адміністрації від 18.07.2016 № 272/А-2016 „Про зміну найменування та місцезнаходження Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області змінено найменування „Комінтернівська районна державна адміністрація Одеської області на „Лиманська районна державна адміністрація Одеської області, а також змінено місцезнаходження районної державної адміністрації, а саме на: 67500, Одеська обл., Лиманський р-н, смт. Доброслав, проспект 40-річчя Визволення, буд. 1.

Ухвалою суду від 30.11.2016 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , продовжено строк розгляду спору на п`ятнадцять календарних днів та відкладено розгляд справи на 21.12.2016.

Ухвалою суду від 21.12.2016 відкладено на 27.12.2016.

Прокурор та представники позивачів у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Позовні вимоги з посиланням на статтю 19 Конституції України, статтю 16, частину першу статті 21, статтю 393 Цивільного кодексу України, статтю 20 Господарського кодексу України, статті 13, 18, 19, 20, 77, 78, частину першу, пункт «б» частини третьої статті 84, частину першу статті 116, статті 142, 152, 155 Земельного кодексу України, статті 3, 9, 14 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-XII, статтю 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21.09.1999 № 1075-XIV, статті 1, 3, 4, 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21.09.2006 № 185-V, пункт 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 406/2011, пункт 44 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483, обґрунтовані тим, що розпорядження голови Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 11.03.2004 № 201 протиправно, без наявності відповідних повноважень, прийнято відносно земельних ділянок, що належать до земель оборони, що порушує право державної власності на землю, спричиняє шкоду інтересам держави внаслідок незаконного вилучення земель державної власності, та порушує права Міністерства оборони України, органу уповноваженого на управління державним майном, у тому числі земельними ділянками. Крім того, оспорюваним розпорядженням земельна ділянка була віднесена до земель комунальної власності Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, чим порушено право Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси на постійне користування нею на підставі Державного акту серії Б № 031728 від 1983 року.

Прокурор зазначає, що відповідно до пункту «б» частини третьої статті 84 Земельного кодексу України, у редакції, яка діяла на момент прийняття оспорюваного розпорядження голови Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 11.03.2004 № 201, землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення, належали до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність.

Також прокурор вказує на те, що ані Міністерством оборони України ані Кабінетом Міністрів України не приймалось будь-яких рішень про припинення права на земельні ділянки перелічені у розпорядження голови Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 11.03.2004 № 201.

Заперечуючи проти заяви третьої особи Люта А.Ю. про застосування позовної давності, прокурор зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 № 4176-VI, який набрав чинності 15.01.2012, виключено пункт 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України, яким встановлювалось, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право. Разом з тим, пунктом 5 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону від 20.12.2011, встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи. Отже, оскільки позовну заяву подано до суду у червні 2013 року, позовна давність не сплила.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв`язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (пункт 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду Одеської області „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18).

Відповідач Лиманська районна державна адміністрація Одеської області не забезпечила явку свого повноважного представника до судового засідання, про причини неявки суд не повідомила, письмового відзиву на позовну заяву, з документальним та правовим обґрунтуванням своїх заперечень, суду не представила. Докази направлення судової кореспонденції відповідачу - Лиманській районній державній адміністрації Одеської області підтверджується Реєстром вихідної поштової кореспонденції за 23.12.2016 (т. V а.с. 166).

Третя особа ОСОБА_1 не забезпечила явку свого повноважного представника до судового засідання, про причини неявки суд не повідомила. Докази направлення судової кореспонденції третій особі - Антоненко Н.І. підтверджується Реєстром вихідної поштової кореспонденції за 23.12.2016 (т. V а.с. 166).

Третя особа ОСОБА_2 не забезпечив явку свого повноважного представника до судового засідання, про причини неявки суд не повідомив. Докази направлення судової кореспонденції третій особі - ОСОБА_2 підтверджується Реєстром вихідної поштової кореспонденції за 23.12.2016 (т. V а.с. 166).

Третя особа ОСОБА_3 не забезпечив явку свого повноважного представника до судового засідання, про причини неявки суд не повідомив. Докази направлення судової кореспонденції третій особі - ОСОБА_3 підтверджується Реєстром вихідної поштової кореспонденції за 23.12.2016 (т. V а.с. 166).

Третя особа ОСОБА_4 не забезпечив явку свого повноважного представника до судового засідання, про причини неявки суд не повідомив. Докази направлення судової кореспонденції третій особі - ОСОБА_4 підтверджується Реєстром вихідної поштової кореспонденції за 23.12.2016 (т. V а.с. 166).

Третя особа ОСОБА_5 не забезпечила явку свого повноважного представника до судового засідання, про причини неявки суд не повідомила. Докази направлення судової кореспонденції третій особі - ОСОБА_5 підтверджується Реєстром вихідної поштової кореспонденції за 23.12.2016 (т. V а.с. 166).

Третя особа ОСОБА_6 не забезпечила явку свого повноважного представника до судового засідання, про місце, дату та час розгляду справи повідомлена належним чином /т. V а.с. 157/. Представником третьої особи Люта А.Ю. надано відзив на позовну заяву від 21.12.2016 та додатковий відзив від 26.12.2016, у яких він просив відмовити у задоволені позову у повному обсязі. Третя особа зазначає про відсутність належного обґрунтування прокурором необхідності захисту інтересів держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси.

Окрім того, третя особа, із посиланням на правовий висновок зроблений у постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 у справі № 916/187/15-г, зазначає, що оспорюване розпорядження голови Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 11.03.2004 № 201 не може бути скасовано, оскільки є актом, якій закінчив (вичерпав) свою дію фактом його виконання, а відтак, його скасування не породжує наслідків для власників земельних ділянок, оскільки у таких осіб виникло право володіння земельними ділянками, і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Також, третьої особою ОСОБА_6 зроблено заяву про застосування позовної давності відповідно до частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України.

Справа розглядалась за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши прокурора та представників позивачів, суд

в с т а н о в и в :

11.03.2004 головою Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області прийнято розпорядження „Про видачу державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам України ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , та іншим, згідно додатку для ведення особистого селянського господарства на території Красносільської сільської ради № 201. /т. І а.с. 45-46, 70-71/. Вказаним розпорядженням затверджено проект відведення земельних ділянок громадянам України ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 та ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель запасу на території Красносільської сільської ради. Передано зазначеним громадянам земельні ділянки площею по 1,0 га, загальною площею 4,0 га, ріллі із земель запасу сільськогосподарського призначення, у власність для ведення особистого селянського господарства на території Красносільської сільської ради.

На підставі вказаного розпорядження голови Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 11.03.2004 № 201 інженером ДП «Одеського інституту землеустрою» Пєку П.Х. 08.06.2004 складено Акти встановлення в натурі меж земельної ділянки, наданої для ведення особистого селянського господарства громадянам ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 /т. І а.с. 47, 48, 49, 50/.

Також на підставі розпорядження голови Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 11.03.2004 № 201 вказаною районною державною адміністрацією видано:

- ОСОБА_2 - Державний акт від 16.11.2004 на право власності на земельну ділянку № 4 площею 1,00 га, кадастровий номер 5122782600:01:001:0092, у межах згідно з планом, яка розташована на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, для ведення особистого селянського господарства, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010452400201;

- ОСОБА_9 - Державний акт від 16.11.2004 на право власності на земельну ділянку № 2 площею 1,00 га, кадастровий номер 5122782600:01:001:0088, у межах згідно з планом, яка розташована на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, для ведення особистого селянського господарства, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010452400198;

- ОСОБА_3 - Державний акт від 16.11.2004 на право власності на земельну ділянку № 5 площею 1,00 га, кадастровий номер 5122782600:01:001:0091, у межах згідно з планом, яка розташована на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, для ведення особистого селянського господарства, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010452400200;

- ОСОБА_1 - Державний акт від 16.11.2004 на право власності на земельну ділянку № 3 площею 1,00 га, кадастровий номер 5122782600:01:001:0089, у межах згідно з планом, яка розташована на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, для ведення особистого селянського господарства, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010452400199. /т. І а.с. 81, 82, 83, 84/.

Судом встановлено, що у 1983 році виконавчим комітетом Комінтернівської районної Ради народних депутатів видано Чабанській квартирно-експлуатаційній частині Державний акт на право користування землею серії Б № 031728, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 35. Відповідно до вказаного державного акту за Чабанською квартирно-експлуатаційною частиною як за землекористувачем закріплюється в безстрокове і безоплатне користування 4 382,6 гектарів землі в межах згідно плану землекористування /т. І а.с. 101-102/.

У Висновку експерта № 193/16 за результатами проведеної комплексної судової земельно-технічної експертизи у справі № 916/1651/13, складеному 10.08.2016 судовим експертом Чорною Ю.П. надано наступну відповідь на поставлені судом запитання.

У результаті проведеного обстеження та виконання топографічних вишукувань інженером-землевпорядником Панасюк О.П. концерну «Камелот», які були залучені ухвалою суду від 13.05.2016 до проведення судової земельно-технічної експертизи у справі № 916/1651/13, складено Технічний звіт з топографічних вишукувань за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Красносілка, військове містечко Красносілка, 10, 2016 рік. У відповідності до вказаного Технічного звіту, з урахуванням матеріалів справи № 916/1651/13, експертом було встановлено, що земельні ділянки, які надані у власність громадянам, а саме:

1. ОСОБА_1 згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку від 16.11.2004, серія ЯА № 163004, виданого Комінтернівської районною державною адміністрацією. Кадастровий номер 5122782600:01:001:0089;

2. ОСОБА_2 згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку від 16.11.2004, серія ЯА № 163003, виданого Комінтернівської районною державною адміністрацією. Кадастровий номер 5122782600:01:001:0092;

3. ОСОБА_9 згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку від 16.11.2004, серія ЯА № 163002, виданого Комінтернівської районною державною адміністрацією. Кадастровий номер 5122782600:01:001:0088;

4. ОСОБА_3 згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку від 16.11.2004, серія ЯА № 163001, виданого Комінтернівської районною державною адміністрацією. Кадастровий номер 5122782600:01:001:0091, розташовані (перебувають) у межах Державного акту на право користування серія Б № 031725 від 1983 року, виданого Чабанській квартирно-експлуатаційній частині, а саме в межах земельної ділянки військового містечка Красносілка-10, розташованого на території Красносільскої ради /т. ІV а.с. 125-165/.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Земельного кодексу України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною другою статті 18, пунктом «ж» частини першої статті 19 Земельного кодексу України категорії земель України мають особливий правовий режим. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтею 20 Земельного кодексу України, у редакції, яка діяла станом на момент прийняття розпорядження голови Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 11.03.2004 № 201, передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частинами першою, четвертою статті 77 Земельного кодексу України встановлено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Відповідно до частини першої статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Пунктом «б» частини третьої статті 84 Земельного кодексу України, у редакції, яка діяла станом на момент прийняття розпорядження голови Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 11.03.2004 № 201, встановлювалось, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України, у редакції, яка діяла станом на момент прийняття розпорядження голови Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 11.03.2004 № 201, встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Частинами першою, другою статті 142 Земельного кодексу України, у редакції, яка діяла станом на момент прийняття розпорядження голови Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 11.03.2004 № 201, встановлено, що припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 142 Земельного кодексу України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Частиною другою статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-XII, у редакції, яка діяла станом на момент прийняття розпорядження голови Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 11.03.2004 № 201, встановлено, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.

Відповідно до статті 1, частини першої статті 2 Закону України «Про використання земель оборони» від 27.11.2003 № 1345-IV, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини). Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Згідно із частиною другою статті 10 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII, у редакції, яка діяла станом на момент прийняття розпорядження голови Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 11.03.2004 № 201, Міністерство оборони України, зокрема, здійснює управління переданим йому військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21.09.1999 № 1075-XIV, встановлено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Частинами першою, другою статті 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21.09.1999 № 1075-XIV, у редакції, яка діяла станом на момент прийняття розпорядження голови Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 11.03.2004 № 201, передбачено, що вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України з урахуванням того, що озброєння та бойова техніка можуть передаватися лише до військових формувань, існування яких передбачено законом. Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Відповідно до частини першої статті 4, частини першої статті 6 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» від 03.03.1998 № 147/98-ВР, у редакції, яка діяла станом на момент прийняття розпорядження голови Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 11.03.2004 № 201, передача об`єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням: Кабінету Міністрів України - щодо об`єктів, визначених у абзацах другому, третьому, п`ятому частини першої статті 2 цього Закону; органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій - щодо об`єктів, визначених у абзацах четвертому та шостому частини першої статті 2 цього Закону. Передача об`єктів здійснюється комісією з питань передачі об`єктів, до складу якої входять представники виконавчих органів відповідних рад, місцевих органів виконавчої влади, органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій, фінансових органів, підприємств, трудових колективів підприємств, майно яких підлягає передачі.

При цьому у абзаці другому частини першої статті 2 вказаного Закону передбачено, що об`єктами передачі згідно з цим Законом є нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі об`єкти незавершеного будівництва, приміщення).

Згідно із частиною першою статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до пункту 4 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1282, у редакції, яка діяла станом на момент прийняття розпорядження голови Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 11.03.2004 № 201, передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням: 1) Кабінету Міністрів України - щодо цілісних майнових комплексів; 2) Міноборони - щодо: іншого окремого індивідуально визначеного майна; житлового фонду та інших об`єктів соціальної інфраструктури, які перебувають в оперативному управлінні військових частин і передаються не у складі цілісних майнових комплексів.

Пунктами 1, 44, 45, 50 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483, передбачено, що землі (земельні ділянки) надаються військовим частинам, військово-навчальним закладам, установам, підприємствам та організаціям Збройних Сил України для їх розміщення та постійної діяльності. За відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з статтею 27 Земельного кодексу України. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, відділенням морської інженерної служби Військово-Морських Сил України, на обліку яких знаходяться земельні ділянки в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Слід зазначити, що у вказаному Положенні міститься посилання на статтю 27 «Припинення права користування землею» Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII, який діяв до 01.01.2002, дати набрання чинності Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III, пунктом «а» частини першої статті 141 «Підстави припинення права користування земельною ділянкою» якого, аналогічно встановлено у якості підстави припинення права користування земельною ділянкою - добровільну відмову від цього права.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем не надано суду, та у матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження дотримання процедури передачі органам місцевого самоврядування (влади) земель оборони, що знаходяться у державній власності, зокрема, зміни цільового призначення земельної ділянки, прийняття відповідних рішень Кабінетом Міністрів України або Міністерством оборони України, наявності згоди Міністра оборони України або за його дорученням начальника розквартирування військ та капітального будівництва - начальника Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України, добровільної відмови землекористувача військової частини від права користування земельною ділянкою та компетентних органів держави України від права державної власності на земельну ділянку. А відтак, Відповідач розпорядився земельними ділянками за відсутності відповідної компетенції.

Слід також окремо зазначити, що розпорядженням голови Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 11.03.2004 № 201 порушено норми пункту «б» частини третьої статті 84 Земельного кодексу України, які діяли на момент його прийняття, та згідно із якими було встановлено заборону на передачу у комунальну власність земель оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Відповідно до частини першої статті 256, частини першої статті 257, частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд не приймає довід прокурора щодо застосування у даному випадку положень пункту 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України та пунктом 5 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 № 4176-VI, щодо позовної давності, з огляду на наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 № 4176-VI, який набрав чинності 15.01.2012, виключено пункт 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України, яким встановлювалось, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право. Разом з тим, пунктом 5 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону від 20.12.2011, встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 у справі № 6-68цс15 висловлено правову позицію, згідно із якою, з огляду на статус держави та її органів як суб`єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади. На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, частиною четвертої статті 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як згаданий припис статті 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб (пункт 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 № 10).

Отже, заява про застосування позовної давності зроблена представником третьої особи Люта А.Ю. не є підставою для застосування судом позовної давності.

Відповідачем - Лиманською (Комінтернівською) районною державною адміністрацією Одеської області не було зроблено заяву про застосування позовної давності відповідно до частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України.

Згідно із частиною третьою статті 82 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу. Частиною першою статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Верховний Суд України в постанові від 19.10.2016 у справі № 916/187/15-г зробив висновок про те, що позов, предметом якого є визнання незаконним та скасування розпорядження органу місцевого самоврядування, яким вирішено питання про передачу у приватну власність земельних ділянок, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволено, оскільки таке розпорядження органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію внаслідок виконання, а відтак його скасування не породжує наслідків для власників земельних ділянок, оскільки у таких осіб виникло право володіння земельними ділянками, і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

На підставі викладеного, суд вважає такими, що не обґрунтовані та не підлягають задоволенню у повному обсязі позовні вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 11.03.2004 № 201 „Про видачу державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам України ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , та іншим, згідно додатку для ведення особистого селянського господарства на території Красносільської сільської ради.

При розподілі господарських витрат суд виходить з положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими витрати зі сплати судового збору, а також суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові на сторону позивача. Окрім того, суд враховує роз`яснення надане у пункті 4.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7, згідно із яким, у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору, якщо позов залишено без задоволення - судовий збір не стягується.

Повне рішення складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 29 грудня 2016 р.

Керуючись пунктом «а» частини першої статті 13, частиною другою статті 18, пунктом «ж» частини першої статті 19, статтею 20, частинами першою, четвертою статті 77, частиною першою, пунктом «б» частини третьої статті 84, частиною першою статті 116, пунктом «а» частини першої статті 141, статтею 142 Земельного кодексу України, частиною першою статті 181, частиною першою статті 256, частиною першою статті 257, частиною першою статті 261, частинами третьою, четвертою статті 267 Цивільного кодексу України, частиною другою статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-XII, статтею 1, частини першої статті 2 Закону України «Про використання земель оборони» від 27.11.2003 № 1345-IV, частиною другою статті 10 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII, статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21.09.1999 № 1075-XIV, частинами першою, другою статті 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21.09.1999 № 1075-XIV, частиною першою статті 2, частиною першою статті 4, частиною першою статті 6 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» від 03.03.1998 № 147/98-ВР, пунктом 4 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1282, пунктами 1, 44, 45, 50 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483, постановами Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі за № 6-68цс15, від 19.10.2016 у справі № 916/187/15-г, пунктом 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 № 10, пунктом 4.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7, пунктом 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду Одеської області „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18, статтями 32, 33, 34, 35, 36, 49, 82, 84, 85, 111-28, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Головуючий Ю.А. Шаратов

СуддяЮ.О. Зайцев

СуддяЮ.М. Щавинська