Рішення

від 30.12.2016 по справі 613/353/16-ц

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №613/353/16-ц Провадження № 2/613/254/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Кузіної Н.П. за участю секретаря Герасимюк Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Аграрно-рибогосподарського виробничого кооперативу Богодухівський рибгосп про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі, витрат на правову допомогу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Аграрно-рибогосподарського виробничого кооперативу Богодухівський рибгосп , в якому просила: 1) визнати звільнення ОСОБА_1 з посади директора Аграрно-рибогосподарського виробничого кооперативу Богодухівський рибгосп незаконним; 2) поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Аграрно-рибогосподарського виробничого кооперативу Богодухівський рибгосп ; 3) стягнути з Аграрно-рибогосподарського виробничого кооперативу Богодухівський рибгосп на користь ОСОБА_1 нараховану але не виплачену заробітну плату в розмірі 13327,67 грн.; 4) стягнути з Аграрно-рибогосподарського виробничого кооперативу Богодухівський рибгосп на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 1300 грн.; 5) стягнути з Аграрно-рибогосподарського виробничого кооперативу Богодухівський рибгосп на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

Згодом уточнила позовні вимоги та просила: 1) визнати звільнення ОСОБА_1 з посади директора Аграрно-рибогосподарського виробничого кооперативу Богодухівський рибгосп незаконним; 2) поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Аграрно-рибогосподарського виробничого кооперативу Богодухівський рибгосп ; 3) стягнути з Аграрно-рибогосподарського виробничого кооперативу Богодухівський рибгосп на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та компенсації в загальному розмірі 43402,24 грн.; 4) стягнути з Аграрно-рибогосподарського виробничого кооперативу Богодухівський рибгосп на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 1300 грн.; 5) стягнути з Аграрно-рибогосподарського виробничого кооперативу Богодухівський рибгосп на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 43402, 24 грн.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що з 19 грудня 2008 року вона працювала в АРВК Богодухівський рибгосп на посаді головного бухгалтера. 10 вересня 2010 року відповідно до наказу № 5 від 10.09.2010 року, на підставі протоколу загальних зборів засновників № 3 від 10.09.2010 року та її заяви, ОСОБА_1 була призначена на посаду директора АРВК Богодухівський рибгосп . При цьому АРВК Богодухівський рибгосп в особі засновника ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_1 контракт на управління підприємством терміном дії з 15.09.2010 до 15.09.2013. Після закінчення строку дії контракту ОСОБА_1 продовжувала працювати на підприємстві, трудові відносини фактично тривали і жодна із сторін не заявила вимогу про їх припинення. Наказом №1 від 10.10.2014 року, на підставі протоколу загальних зборів засновників № 8 від 10.10.2014 року, ОСОБА_1 була звільнена з посади директора АРВК Богодухівський рибгосп , з яким була ознайомлена 25.10.2014, про що мається її підпис.

Позивачка вважає, що її незаконно було звільнено з роботи, оскільки якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Крім того, після звільнення з роботи, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі трудової книжки, не проведено остаточного розрахунку по заробітній платі, не сплачено компенсацію за невикористану відпустку, не сплачена вихідна допомога за умовами контракту.

ОСОБА_1 отримала свою трудову книжку цінним листом лише 15 грудня 2015 року, а тому днем звільнення вважається день видачі трудової книжки. Оскільки ОСОБА_1 не є фахівцем у галузі права, але потребувала якісного та професійного захисту своїх порушених прав, вона звернулася за правовою допомогою до ПП Юридична компанія Право Груп , яке надало допомогу у підготовці позовної заяви та представляло її інтереси у суді.

На підставі викладеного позивачка просить поновити її на роботі, стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнути витрати на правову допомогу та відшкодувати моральну шкоду, так як незаконне звільнення з роботи привели її до моральних страждань через втрату нормальних життєвих зв'язків, змушена була економити на харчах, одязі, не могла купити необхідних речей дітям. У зв'язку з чим позивачка була змушена звернутися до суду для вирішення спірного питання.

Позивач ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягали. Просили позов задовольнити з вищевикладених підстав.

Представники відповідача АРВК Богодухівський рибгосп в судовому засіданні позов визнали частково, а саме у розмірі невиплаченої заробітної плати, яка складає 3 392 грн. 42 коп., та яку АРВК згоден їй виплатити, проти задоволення інших позовних вимог заперечували.

Пояснили, що Позивачка була звільнена з посади директора АРВК Богодухівський рибгосп на підставі наказу №1 від 10.10.2014, з яким була ознайомлена 25.10.2014, про що мається її підпис. Відповідно до протоколу №8 від 10.10.2014 зборів засновників АРВК Богодухівський рибгосп та наказу № 2 від 10.10.2014 директором АРВК Богодухівський рибгосп призначено ОСОБА_3, який на даний час продовжує займати вказану посаду.

Одразу після призначення на посаду директора ОСОБА_3 почав зв'язуватися із ОСОБА_1 всіма доступними засобами і неодноразово спілкувався з нею особисто, постійно нагадував ОСОБА_1 та прохав її забрати свою трудову книжку і невиплачену зарплату, а також пропонував вислати їх поштою, якщо вона побажає. На вказані пропозиції ОСОБА_1 давала ухильні відповіді, штучно затягувала вирішення вказаного питання аж до кінця 2015 року, коли нарешті погодилася отримати трудову книжку поштою.

Вважали, що строк звернення до суду для позивачки вже давно минув, оскільки згідно ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Подали заяву про застосування строку позовної давності.

Щодо розміру невиплаченої ОСОБА_1 заробітної плати, то вона складає 3 392 грн. 42 коп., яку АРВК згоден їй виплатити. Щодо вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, то вважали, що їх розмір не відповідає чинному законодавству.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то вважали, що Позивачка не надала жодних доказів на підтвердження її наявності та розміру, саму вимогу про відшкодування моральної шкоди - вважали незаконною і необґрунтованою, а заявлену позивачкою суму відшкодування моральної шкоди - явно завищеною, і такою, що не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Представники відповідача просили позовні вимог задовольнити частково, а саме у розмірі невиплаченої заробітної плати, яка складає 3 392 грн. 42 коп., та яку АРВК згоден їй виплатити, у задоволенні інших позовних вимог - просили відмовити.

Суд, вислухавши сторони, їх представників, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено: згідно наказу по АРВК Богодухівський рибгосп № 23 від 19.12.2008 ОСОБА_1 була прийнята на роботу з 19 грудня 2008 року на посаду головного бухгалтера.

Відповідно до наказу № 5 від 10.09.2010 року та на підставі протоколу загальних зборів засновників № 3 від 10.09.2010 року ОСОБА_1 була призначена на посаду директора АРВК Богодухівський рибгосп з 10 вересня 2010 року та укладено контракт на управління підприємством терміном дії з 15.09.2010 р. до 15.09.2013 р.

Після закінчення строку дії контракту ОСОБА_1 продовжувала працювати на підприємстві, трудові відносини фактично тривали, оскільки жодна із сторін не заявила вимогу про їх припинення. Відповідно до наказу №1 від 10.10.2014 року, на підставі протоколу загальних зборів засновників № 8 від 10.10.2014 року та закінчення контракту ОСОБА_1 була звільнена з посади директора АРВК Богодухівський рибгосп .

Таким чином, судом встановлено, що звільнення ОСОБА_1 було проведено з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк, але позивачка звернулася до суду з даним позовом з пропуском визначеного законом строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи з даним наказом ОСОБА_1 ознайомлена 25 жовтня 2014 року, про що мається її підпис.

Вказані факти підтверджуються відповідними документами, записами у трудовій книжці на ім'я ОСОБА_1 та не заперечуються сторонами.

Крім того, у трудовій книжці на ім'я ОСОБА_1 мається запис від 15.10.2014 року, відповідно до якого вона звільнена із займаної посади згідно п.1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін) відповідно до наказу № 1 від 10.10.2014 р. але фактично згідно наказу № 1 від 10.10.2014 року вона звільнена у зв'язку з закінченням контракту.

Відповідно до наказу № 2 від 10.10.2014 та протоколу № 8 від 10.10.2014 р. зборів засновників АРВК Богодухівський рибгосп директором АРВК Богодухівський рибгосп призначено ОСОБА_3, який продовжує займати вказану посаду на день прийняття рішення у справі.

Також судом встановлено, що печатка, реєстраційні та інші документи підприємства знаходилися у позивачки ОСОБА_1

25.10.2014 року, в день ознайомлення із наказом №1 від 10.10.2014 року про звільнення з посади директора АРВК Богодухівський рибгосп , ОСОБА_1 передала печатку АРВК Богодухівський рибгосп новопризначеному директору ОСОБА_3, що підтверджується відповідним актом прийому - передачі від 25.10.2014 року.

26.11.2014 року ОСОБА_1 передала ряд документів АРВК Богодухівський рибгосп ОСОБА_3, про що було складено акт приймання - передавання, підписаний обома особами. Трудова книжка на ім'я ОСОБА_1, книги обліку руху трудових книжок та вкладишів до них як передані ОСОБА_3 відповідно до даного акту - не значаться.

27.10.2014 року ОСОБА_1 звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Богодухівської РДА із заявою щодо її неправомірного звільнення з посади директора АРВК Богодухівський рибгосп , просила надати правову оцінку обставинам та підставам звільнення, встановити можливі порушення норм законодавства.

20.11.2014 року Управлінням праці та соціального захисту населення Богодухівської РДА направлено відповідь ОСОБА_1 разом із довідкою вивчення питань стану дотримання вимог законодавства з праці в АРВК Богодухівський рибгосп , в яких вказані ряд порушень трудового законодавства стосовно ОСОБА_1 та зазначена необхідність поновлення її прав у судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ознайомлена з наказом про її звільнення з посади директора 25.10.2014 року про що свідчить її підпис у наказі № 1 від 10.10.2014 року. При цьому, в своїй заяві від 27.10.2014 року ОСОБА_1 на адресу Управляння праці та соціального захисту населення Богодухівської РДА позивачем ставилося питання, щодо її неправомірного звільнення. В отриманій від Управляння праці та соціального захисту населення Богодухівської РДА відповіді про розгляд звернення їй було повідомлено на необхідність вирішення поставлених питань у судовому порядку.

Тобто про своє порушене право їй було відомо у листопаді 2014 року, однак до суду позивач звернулася 29 березня 2016 року.

ОСОБА_1 просила поновити строк звернення до суду, посилаючись на те, що вона своєчасно не отримала оригінал трудової книжки, незважаючи на свої неодноразові звернення до відповідача, та не мала довідок про розмір заборгованості по заробітній платі, що перешкоджало їй вчасному звернення до суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Ст. 234 КЗпП України передбачено, що у разі пропуску з поважних причин строків установлених ст. 233 КЗпП України, суд може поновити ці строки.

Розглядаючи дане питання, суд вважає вказані причини пропущення строку звернення до суду не поважними так як, АРВК Богодухівський рибгосп в особі директора ОСОБА_3 неодноразово запрошувало ОСОБА_1 з'явитися для отримання трудової книжки та належних їй виплат, зокрема листами від 18.12.2014 року, 26.05.2015 року, що не заперечувала в судовому засіданні ОСОБА_1 Однак на підприємство вона так і не з'явилася без поважних причин, трудову книжку не отримала, у зв'язку з чим АРВК Богодухівський рибгосп направив її поштою рекомендованим листом на ім'я ОСОБА_1 07.12.2015 року.

Також судом встановлено, що 06.01.2016 року ОСОБА_1 стала на облік в Богодухівському РЦЗ, де їй розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до ст. 23 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , яку було припинено 07.06.2016 року.

Відповідно до наказу № 46-к по КЗОЗ Центр первинної медико-санітарної допомоги Богодухівського району від 08.06.2016 року ОСОБА_1 прийнята на роботу на посаду юрисконсульта, де продовжує працювати на день прийняття рішення у справі.

Викладені факти підтверджуються відповідними записами у трудовій книжці на ім'я ОСОБА_1 та не заперечуються сторонами.

Представники відповідача звернулися до суду з заявою та просили застосувати позовну давність до позовної заяви ОСОБА_1

Суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 про правову необізнаність, оскільки в судовому засіданні встановлено, що вона має юридичну освіту, під час роботи в АРВК згідно з підпунктом 5 пункту 2.2. укладеного з нею контракту виконувала постійні функції і обов'язки з юридичного, економічного, бухгалтерського і інформаційного забезпечення діяльності АРВК. Крім того, як встановлено із уточненої позовної заяви та підтверджено поясненнями ОСОБА_1 у судовому засіданні, вона зверталася до свого представника за правовою допомогою ще у січні 2015 року, на даний час працює юрисконсультом у КЗОЗ Центр первинної медико-санітарної допомоги Богодухівського району .

Оскільки суд відмовляє у позові позивача про поновлення на роботі, вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі суд приходить до наступного.

Згідно довідки АРВК Богодухівський рибгосп заборгованість АРВК Богодухівський рибгосп перед ОСОБА_1 складає 3 392 грн. 42 коп.

Відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення Богодухівської РДА від 20.11.2014 року про вивчення питань стану дотримання вимог законодавства з праці в АРВК Богодухівський рибгосп стосовно ОСОБА_1 встановлено, що Відповідач має перед нею заборгованість із виплати заробітної плати в сумі 13 300 гривень.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 пред'явила вимогу до АРВК Богодухівський рибгосп провести з нею розрахунок, однак на більшу суму, ніж фактична заборгованість, тобто між відповідачем АРВК Богодухівський рибгосп та позивачкою виник спір. Відповідач пропонував позивачці виплатити не оспорювану суму, однак ОСОБА_1 не прибула до АРВК без поважних причин.

При таких обставинах суд вважає за необхідне стягнути із АРВК Богодухівський рибгосп на користь позивачки встановлену Управлінням праці та соціального захисту населення Богодухівської РДА заборгованість із виплати заробітної плати в сумі 13 300 гривень.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди суд приходить до наступного.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, а також у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У своїй позовній заяві в якості обґрунтування вимоги щодо відшкодування моральної шкоди позивачка посилається на те, що вона постійно знаходиться у стресовому стані, страждає, у неї загострилися ряд хвороб, через звільнення з роботи не отримувала заробітної плати, у зв'язку з чим не могла придбати необхідні речі, харчі та одяг своїм дітям.

Будь-яких доказів на підтвердження своїх слів ОСОБА_1 не надала.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди відмовити.

На підставі ст. 84 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 1300 грн.

Згідно ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу .

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України , справу розглянуто в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково.

Керуючись ст. ст. 116, 117, 233, 234, 237-1 КЗпП України , ст. ст. 23 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 84, 88, 209, 212, 214, 215, 218, 294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_4 Валеріївни до Аграрно-рибогосподарського виробничого кооперативу Богодухівський рибгосп про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі, витрат на правову допомогу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Аграрно-рибогосподарського виробничого кооперативу Богодухівський рибгосп (ЄДРПОУ 05521488, с. Шийчине, пров. Луговий, 6 Богодухівського району Харківської області) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1 ): 13300 грн. - заборгованість по невиплаченій заробітній платі; 1300 грн. - витрати на правову допомогу. Всього у сумі 14600 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот гривень).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Харківської області через Богодухівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ