Рішення

від 18.07.2017 по справі 613/353/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22 ц /790/1903/17 Головуючий 1 інст. - Кузіна Н.П.

Справа № 613/353/16-ц

Категорія: трудові Доповідач - Котелевець А.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2017 року Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Піддубного Р.М., Швецової Л.А.,

за участю секретаря - Огар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Аграрно-рибогосподарського виробничого кооперативу Богодухівський рибгосп про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення витрат на правову допомогу, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою Приватного підприємства Юридична компанія Право груп - представника ОСОБА_1 на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 26 грудня 2016 року,

у с т а н о в и в:

В березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до Аграрно-рибогосподарського виробничого кооперативу Богодухівський рибгосп (далі - АРВК Богодухівський рибгосп ) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення витрат на правову допомогу, відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позивач, з урахуванням уточнених вимог, вказала, що на підставі Наказу № 5 її було призначено на посаду директора згідно з рішенням загальних зборів засновників АРВК Богодухівський рибгосп від 10 вересня 2010 року. Після закінчення строку дії контракту вона продовжувала працювати на підприємстві, виконуючи посадові обов'язки директора. Наказом від 10 жовтня 2014 року її було звільнено з займаної посади у зв'язку з закінченням строку дії контракту. Про звільнення вона дізналася в день ознайомлення з наказом 25 травня 2015 року. Однак після звільнення відповідач усі належні розрахунки з нею не здійснив, трудову книжку не віддав.

Цією ситуацією їй заподіяно моральних страждань, розмір яких вона оцінює в 5 000 грн. 00 коп.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила визнати її звільнення незаконним; поновити на роботі на посаді директора АРВК Богодухівський рибгосп ; стягнути з АРВК Богодухівський рибгосп на її користь невиплачену заробітну плату в розмірі 13 327 грн. 67 коп., 5 000 грн. 00 коп. - на відшкодування моральної шкоди та 1 300 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

В уточнених вимогах ОСОБА_1 просила визнати її звільнення незаконним; поновити на роботі на посаді директора АРВК Богодухівський рибгосп ; стягнути з АРВК Богодухівський рибгосп на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та компенсації в загальному розмірі 43 402 грн. 24 коп., 43 402 грн. 24 коп. - на відшкодування моральної шкоди та 1 300 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Відповідач в особі свого представника ОСОБА_2 позов визнав частково, посилаючись на те, що заборгованість по заробітній платі позивача складає суму в розмірі 3 392 грн. 42 коп.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 26 грудня 2016 року позов задоволено частково.

З АРВК Богодухівський рибгосп на користь ОСОБА_1 стягнуто 13 300 грн. 00 коп. заборгованості по заробітній платі та 1 300 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

В апеляційній скарзі Приватне підприємство Юридична компанія Право груп - представник ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального, процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Зокрема зазначає, що звільнення проведено всупереч трудовому законодавству; строк звернення до суду за захистом порушеного права пропущено позивачем з поважних причин; розмір заборгованості по заробітній платі визначено судом неправильно.

Відповідач рішення суду першої інстанції не оскаржив, своїх заперечень на апеляційну скаргу не надав.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 303 ПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову в частини поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив із того, що про порушене право ОСОБА_1 була обізнана в листопаді 2014 року; звертаючись із позовом 29 березня 2016 року, доказів поважності причин пропуску не надала.

Задовольняючи частково позов в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, суд першої інстанції вважав його доведеним лише в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 13 000 грн. 00 коп.

Однак повністю погодитись з таким висновком не можна, оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права.

За статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначені вимоги закону в частині визначенні розміру сум, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, залишилися поза увагою суду першої інстанції.

Згідно з частиною 3 статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контакт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організація праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

Відповідно до частини 1 статті 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 21) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Матеріали справи свідчать, що на підставі Наказу № 5 ОСОБА_1 було призначено на посаду директора згідно з рішенням загальних зборів засновників АРВК Богодухівський рибгосп від 10 вересня 2010 року.

Згідно з пунктом 9.1. Контракту на управління підприємством від 15 вересня 2010 року строк його дії був встановлений сторонами з 15 вересня 2010 року по 15 вересня 2013 року.

Відповідно до пунктів 8.3., 8.8. Контракту на управління підприємством від 15 вересня 2010 року цей контракт припиняється після закінчення терміну його дії; за угодою сторін; з ініціативи органу управління до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктом 8.4. цього контракту; з ініціативи керівника до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктом 8.5. цього контракту; з інших підстав, що передбачені законодавством.

При залишенні посади з будь-якої підстави розрахунок з керівником, виплата йому вихідної допомоги і компенсації за невикористану відпустку виконується не пізніше ніж через 2 тижні після визначення цих сум.

Після закінчення строку дії контракту фактично позивач продовжувала виконувати обов'язки директора АРВК Богодухівський рибгосп .

Наказом № 1 від 10 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звільнена з займаної посади у зв'язку з закінченням строку дії контракту на підставі рішення загальних зборів засновників АРВК Богодухівський рибгосп від 10 жовтня 2014 року № 8.

Наказом № 2 від 10 жовтня 2014 року на посаду директора АРВК Богодухівський рибгосп призначено ОСОБА_2 на підставі рішення загальних зборів засновників АРВК Богодухівський рибгосп від 10 жовтня 2014 року № 8 (а. с. 8, 9. 11, 49, 74-76, 112 т. 1).

Обгрунтовуючи підстави позову, позивач в уточнених вимогах посилалася на незаконність звільнення а також те, що у день звільнення у зв'язку з закінчення строку дії Контракту на управління підприємством від 15 вересня 2010 року - 10 жовтня 2014 року остаточний розрахунок з нею проведено не було, та, посилаючись на приписи статей 116, 117 КЗпП України просила, зокрема, поновити її на роботі на посаді директора АРВК Богодухівський рибгосп ; стягнути з АРВК Богодухівський рибгосп на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та компенсації в загальному розмірі 43 402 грн. 24 коп. та 43 402 грн. 24 коп. - на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до приписів статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Стаття 234 КЗпП України передбачає можливість поновлення судом строків, передбачених статтею 233 КЗпП України, у разі пропуску їх з поважних причин.

За змістом п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 (зі змінами, внесеними постановами від 01 квітня 1994 року № 4, від 26 жовтня 1995 року, 18 та від 25 травня 1997 року № 15) Про практику розгляду судами трудових спорів встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строків у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а й усі обставини справи, права та обов'язки сторін.

З Наказом про звільнення позивач була ознайомлена 25 жовтня 2014 року, про що свідчить її особистий підпис. З позовом про поновлення на роботі ОСОБА_1 звернулася лиш в березні 2016 року, тобто з пропуском встановленого статтею 233 КЗпП України строку. Доказів поважності пропуску цього строку матеріали справи не містять. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадяться в день звільнення.

Виходячи зі змісту статті 47 та частини першої статті 116 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок, тобто здійснити виплату всіх сум, що належать працівникові від підприємства. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати працівнику копію наказу про звільнення з роботи.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В суді апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що на даний час загальна заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 складає суму в розмірі 67 357 грн. 19 коп.

Згідно з довідкою вивчення стану дотримання вимог чинного законодавства з праці в АРВК Богодухівський рибгосп 05521488, наданої начальником відділу з питань праці та соціально-трудових відносин Управління соціального захисту населення на підставі звернення ОСОБА_1, за період роботи з 15 вересня 2010 року по вересень 2014 року (включно) позивачу не доплачено 13 327 грн. 67 коп. заробітної плати.

Згідно з довідкою АРВК Богодухівський рибгосп від 25 квітня 2016 року № 25/04-1 заборгованість за невиплачену заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку та за затримку розрахунку при звільненні станом на день розрахунку 04 грудня 2014 року складає суму в розмірі 6 431 грн. 23 коп.

В суді апеляційної інстанції представники відповідача вказали, що заборгованість по заробітній платі позивача складає суму в розмірі 3 602 грн. 72 коп., яку підприємство не заперечує виплатити ОСОБА_1 (а. с. 16-17, 111 т. 1; а. с. 94 т. 2).

Сторонами не заперечувалась та обставина, що, працюючи на посаді директора АРВК Богодухівський рибгосп , позивач також виконувала обов'язки головного бухгалтера та повинна була провести повний розрахунок під час свого звільнення.

При цьому рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі АРВК Богодухівський рибгосп не оскаржив.

З огляду на це, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з АРВК Богодухівський рибгосп на користь ОСОБА_1 13 300 грн. 00 коп. заборгованості по заробітній платі.

Частиною 2 статті 235 КзПП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР Про оплату праці (далі -Закон № №108/95-ВР) за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу 1У Порядок розрахунку виплат у всіх випадках збереження заробітної плати Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяця згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку).

Положеннями розділу Ш Виплати, що включаються у розрахунок середньої заробітної плати Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій, тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Саме такі висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 23 січня 2012 року у справі № 6-87цс11, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-648цс15, які відповідно до вимог статті 360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів.

Оскільки на даний час з ОСОБА_1 не проведено остаточного розрахунку, з АРВК Богодухівський рибгосп на користь позивача підлягає також стягненню середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 47 350 грн. 56 коп. із наступного розрахунку: 552 робочих дні (12 - жовтень 2014 року, 23 - листопад 2014 року, 20 - грудень 2014 року, 250 - 2015 рік, 247 - 2016 рік) х 85 грн. 78 коп. (середньоденна заробітна плата).

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржено. При цьому докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу в цій частині не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314 ч. 1 п. 1, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Юридична компанія Право груп - представника ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 26 грудня 2016 року змінити в частині відмови в позові про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнути з Аграрно-рибогосподарського виробничого кооперативу Богодухівський рибгосп на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 47 350 грн. 56 коп. (сорок сім тисяч триста п'ятдесят грн. 56 коп.).

Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Р.М.Піддубний

Л.А.Швецова