Рішення

від 29.12.2016 по справі 909/154/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2016 р. Справа № 909/154/16 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства "Полігон ТПВ", вул. Військових Ветеранів, 10 а,м. Івано-Франківськ,76019

до відповідача: Дочірнього підприємства "Автоколона-2222" вул. Степана Бандери, 60,м. Івано-Франківськ,76014

про стягнення заборгованості в сумі 230 944,31 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1,( довіреність № 62 від 21.03.16)

від відповідача: ОСОБА_2, (довіреність № 59 від 03.02.16)

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Полігон ТПВ" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Дочірнього підприємства "Автоколона-2222" про стягнення заборгованості в сумі 230944,31 грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору про надання послуг ( прийом та захоронення побутових відходів) №31 від 01.01.15 у зв"язку зі зміною тарифів та обґрунтовано положеннями статей ст.174, 189, 191 Господарського кодексу України та Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

В судових засіданнях 15.12.16 та 22.12.16 оголошувалася перерва відповідно до 22.12.16 та до 29.12.16.

В судовому засіданні представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог вих.№205 від 15.12.16 (вх.№ 13854/16 від 29.12.16) та підтримав заявлений позов з підстав, викладених у позовній заяві з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Враховуючи закріплене ст.22 ГПК України право позивача до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог, суд розглядає позов згідно поданої заяви про зменшення позовних вимог. Таким чином, предметом спору є стягнення з відповідача 158340,75грн. заборгованості.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях №102 від 30.11.16(вх.№17352/16 від 01.12.16).

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представників сторін, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

01.01.15 між сторонами по справі укладено договір про надання послуг ( прийом та захоронення побутових відходів) №31 від 01.01.15, за умовами якого виконавець ( позивач) зобов"язався за завданням замовника (відповідача) протягом визначеного в договорі строку надавати за плату послуги з прийому та захоронення побутових відходів, а замовник, у свою чергу, - оплачувати надані послуги.

Згідно з п.5.2, 5.3 даного договору цей договір не підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації і діє до повного виконання сторонами своїх зобов»язань за цим договором, але не довше ніж до 31.12.15.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили вартість захоронення побутових відходів згідно введеного тарифу з 01.04.14, затвердженого рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 18.02.14 №77, одиниця виміру - 1 куб.м.

Відповідно до п.3.3 даного договору вартість послуг, передбачених п.3.1 договору, замовник виплачує підряднику щомісячно, на основі актів приймання-передачі робіт, підтверджених товарно-транспортними накладними, протягом 5-ти банківських днів з дня їх підписання.

У випадку зміни тарифів за послуги виконавець письмово доводить до відома замовника про нові величини тарифів не пізніше п"яти днів до введення їх в дію(п.3.4 договору).

Зміни до договору можуть бути внесені тільки за взаємною домовленістю сторін і оформляються додатковою угодою до договору(п.5.7 договору).

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №149 від 17.03.15 встановлено нові тарифи, згідно якого вартість захоронення побутових відходів встановлена в гривнях за тонну (а.с.14). Зазначене рішення опубліковано у газеті «Західний кур»єр» 26.03.15(а.с.68-69), відтак набрало чинності 26.03.15 згідно з п.4 вказаного рішення.

У відповідності до п.3.4 спірного договору, позивачем на адресу відповідача направлявся лист №51 від 24.03.15 та додаток до договору про зміну тарифів №31 від 01.01.15 (а.с.13), однак вказаний додаток підписано відповідачем тільки 14.12.15.

Акт №0000159 здачі-приймання робіт від 30.04.15 та товарно-транспортні накладні за квітень 2015р., листом №60 від 12.05.15 повернуто позивачу без підпису у зв»язку з тим, що даний акт оформлено не у відповідності до діючого договору про надання послуг(а.с.46).

Позивачем належним чином виконувалися договірні зобов»язання (надавалися послуги по захороненню сміття, однак відповідачем не підписувалися акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 01.04.15 по 12.12.15. У той же час, послуги, надані позивачем, за вказаний період, оплачувалися відповідачем виходячи з тарифів, встановлених сторонами у спірному договорі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, на загальну суму 230944,31грн.

14.12.15за №212 відповідачем на адресу позивача направлено листа з повідомленням про те, що 12.11.15 у газеті «Західний кур»єр» опубліковано рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №642 від 05.11.15 «Про коригування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, що надаються ДП «Автоколона 2222» , згідно якого до складу вказаних тарифів включені витрати на захоронення твердих побутових відходів у розмірі тарифу для захоронення зазначених відходів, встановлених рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №149 від 17.03.15. Додатково відповідач цим листом повідомив позивача про те, що ДП «Автоколона 2222» вправі застосовувати встановлені рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №642 від 05.11.15 тарифи через 30 днів після їх оприлюднення, тобто з 13.12.15. Із цим же листом відповідачем направлено підписаний відповідачем додаток до договору №31 про зміну тарифів на захоронення твердих побутових відходів.

Листом №06 від 16.01.16 позивач звернувся до відповідача з вимогою підписати акти приймання-передачі за період квітень-грудень 2015р., у відповідь на який відповідач повідомив позивача про те, що вони складені не у відповідності до умов договору, а саме у актах зазначено вартість послуг у розрахунку за 1 тону, в той час, як умовами договору передбачено одиницю виміру відходів - 1 куб.м., при цьому розрахунки вартості проведено на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №149 від 17.03.15, що теж не відповідає умовам договору.

На виконання вимог ухвали суду від 01.12.16 сторонами проведено звірку заборгованості та подано суду довідку про заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.08.16 по 31.12.15, згідно якої за даними позивача заборгованість відповідача за вказаний період становить 158340,75грн., за даними відповідача - 0,00грн.

При вирішенні даного спору суд констатує наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення зобов"язань, є, зокрема, договір. Аналогічні приписи закріплено і в ст.174 Господарського кодексу України: господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Оскільки договір №31 від 01.01.15 за своєю правовою природою є договором про надання послуг, до нього застосовуються положення глави 63 ЦК України.

За змістом ч.1ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1ст.903 ЦК України).

В силу статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Наведені правові норми кореспондуються зі статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3.3 даного договору вартість послуг, передбачених п.3.1 договору, замовник виплачує підряднику щомісячно, на основі актів приймання-передачі робіт, підтверджених товарно-транспортними накладними, протягом 5-ти банківських днів з дня їх підписання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (п. 2 ст. 614 ЦК України) .

З огляду на викладене та встановлення судом факту порушення відповідачем грошового зобов'язання, вимога позивача про стягнення з відповідача 158340,75грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню. При цьому суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що строк оплати наданих позивачем послуг не настав з огляду на непідписання відповідачем актів приймання-передачі робіт, оскільки факт надання позивачем послуг згідно спірного договору підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товаро-транспортних накладних та визнається відповідачем.

Стосовно тверджень відповідача про те, що з огляду на непідписання сторонами додаткової угоди до договору, діють тарифи, передбачені умовами спірного договору, суд констатує наступне.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів регулюється статтею 188 Господарського кодексу України. Так, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Водночас, п.3.4 спірного договору сторони погодили, що у випадку зміни тарифів за послуги виконавець письмово доводить до відома замовника про нові величини тарифів не пізніше п"яти днів до введення їх в дію. Зміни до договору можуть бути внесені тільки за взаємною домовленістю сторін і оформляються додатковою угодою до договору(п.5.7 договору).

Як зазначалося вище, рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №149 від 17.03.15 встановлено нові тарифи, згідно якого вартість захоронення побутових відходів встановлена в гривнях за тонну (а.с.14). Зазначене рішення опубліковано у газеті «Західний кур»єр» 26.03.15(а.с.68-69). Позивачем на адресу відповідача направлявся лист №51 від 24.03.15 та додаток до договору про зміну тарифів №31 від 01.01.15.

Таким чином, позивач виконав свої зобов"зання, передбачені вищенаведеними пунктами договору.

Згідно зі ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни (ст.189 Господарського кодексу України). Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку(ст.191 Господарського кодексу України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 р. N 1010 затверджено Порядок формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, згідно з п.1 якого цей Порядок визначає механізм формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів (далі - послуги). До послуг належать операції поводження з побутовими відходами(збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення), що здійснюються у населеному пункті згідно з правилами благоустрою, затвердженими органом місцевого самоврядування. У п.2 зазначеного порядку наведено визнання тарифів на послуги : тарифи на послуги - грошовий вираз витрат із збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізації, знешкодження та захоронення 1 куб. метра або 1 тонни (за наявності вагового обладнання) побутових відходів, розрахований на основі економічно обґрунтованих планованих витрат з урахуванням планованого прибутку та податку на додану вартість.

Відповідно до ст.ст. 1, 14, 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом. Порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. А за ст. 14 цього ж закону, залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи, в т.ч. друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території.

За змістом підпункту 2 пункту "а" частини першої статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку та межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Таким чином, до повноважень виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради належить встановлення тарифів на комунальні послуги за ст.28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.7, 31, 32 Закону України Про житлово-комунальні послуги та Порядком формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, затвердженого постановою КМУ №1010 від 26.07.2006р. Оскільки встановлення тарифів на послуги, що надаються комунальними підприємствами, є виключним повноваженням виконавчих органів відповідних органів місцевого самоврядування, сторони договору не можуть відійти від їх приписів, та у питанні визначення розміру плати за послуги, надані позивачем, повинні керуватись тарифами, затвердженими в установленому порядку. Відтак суд відхиляє доводи відповідача про те, що рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №149 від 17.03.15 змінено не тільки вартість послуг, але й одиниці виміру, оскільки вказаним рішенням змінено тариф в цілому, який включає в себе і вартість, і одиницю виміру.

З огляду на вищенаведене, суд констатує, що починаючи з дня набрання чинності спірним рішенням міськвиконкому, в спірних правовідносинах повинні застосовуватися тарифи, введені в дію цим рішенням незалежно від внесення змін до договору в цій частині, оскільки підписання додаткової угоди у спірному випадку не є необхідним.

В контексті наведеного, позов підлягає до задоволення.

За правилами ст.49 ГПК України судові витрати у справі покласти на відповідача.

При цьому суд, з огляду на п 2.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 констатує, що у разі коли позивач на підставі частини четвертої статті 22 ГПК до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог чи до початку розгляду справи по суті змінив предмет або підставу позову, в зв'язку з чим зросла ціна позову, він відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 Закону повинен сплатити недоплачену в зв'язку з цим суму судового збору до звернення з відповідною заявою до господарського суду. У разі ж зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частини першої статті 7 Закону) за клопотанням особи, яка його сплатила. Відтак, до стягнення з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 2375,11грн.

Керуючись ст. 124, 128, 128-1 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11, 525, 526, 530, 610, 612, 614, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 189, 191, 193 Господарського кодексу України, ст.28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.1, 14, 7, 31, 32 Закону України Про житлово-комунальні послуги , Порядком формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, затвердженим постановою КМУ №1010 від 26.07.2006р., ст.49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов Комунального підприємства "Полігон ТПВ" до Дочірнього підприємства "Автоколона-2222" про стягнення заборгованості в сумі 158340,75грн.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Автоколона-2222"(вул.С.Бандери, 60, м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 30475732) на користь Комунального підприємства "Полігон ТПВ"(вул. Військових ветеранів, 10а, м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 33645903) 158340,75(сто п"ятдесят вісім тисяч триста сорок гривень сімдесят п"ять копійок) основного боргу та 2375,11(дві тисячі триста сімдесят п"ять гривень одинадцять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.01.17

Суддя Матуляк П. Я.