Постанова

від 20.06.2017 по справі 909/154/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року Справа № 909/154/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Автоколона 2222" Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськавтотранс" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 у справі№909/154/16 Господарського суду Івано-Франківської області за позовомКомунального підприємства "Полігон ТПВ" до Дочірнього підприємства "Автоколона 2222" Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськавтотранс" простягнення 158 340,75грн., за участю представників сторін: від позивача:Марцінків Р.Б., дов. №130 від 16.06.2017; від відповідача:Кобець С.Ф., дов. №34 від 27.03.2017 В С Т А Н О В И В:

Позивач, Комунальне підприємство "Полігон ТПВ", звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Автоколона 2222" Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськавтотранс" про стягнення заборгованості в сумі 230 944,31грн. за надані послуги з прийому та захоронення побутових відходів.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.12.2016, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 у справі №909/154/16, позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача 158 340,75грн. заборгованості. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Дочірнє підприємство "Автоколона 2222" Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськавтотранс", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Також скаржником заявлено клопотання про зупинення виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 у справі №909/154/16 до закінчення його перегляду в порядку касації.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.05.2017 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду. Заявлене скаржником клопотання в порядку ст. 121 1 ГПК України залишено без розгляду з огляду на відсутність доказів відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою від 13.06.2017 Вищий господарський суд України задовольнив клопотання позивача про продовження строку розгляду касаційної скарги по даній справі, продовжив строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відклав розгляд касаційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 15.06.2017 №08.03-04/2201 у зв'язку з відпусткою судді Мачульського Г.М., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №909/154/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 20.06.2017 представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги, представник позивача - заперечував проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Дочірнього підприємства "Автоколона 2222" Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськавтотранс".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.01.2015 між Комунальним підприємством "Полігон ТПВ" (виконавець) та Дочірнім підприємством "Автоколона-2222" (замовник) укладений договір №31 про надання послуг прийому та захоронення побутових відходів, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату послуги з прийому та захоронення побутових відходів, а замовник зобов'язався оплачувати надані послуги.

Вартість захоронення побутових відходів згідно введеного тарифу з 01.04.2014, затвердженого рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 18.02.2014 №77 становить за 1 куб.м: для населення - 4,53грн., для бюджетних організацій - 4,86грн., для інших споживачів - 6,22грн. (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору у випадку зміни тарифів за послуги, позивач письмово доводить до відома відповідача нові величини тарифів не пізніше п'яти днів до введення їх в дію.

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №149 від 17.03.2015 (опубліковане в Івано-Франківській тижневій газеті для міста і області "Західний кур'єр" №13(1481) за 26.03.2015) встановлені нові тарифи, згідно якого вартість захоронення побутових відходів встановлена в гривнях за тонну: для населення - 47,98 грн., для бюджетних організацій - 55,17 грн., для інших споживачів - 62,37грн., на захоронення ремонтних відходів - 24,46грн з ПДВ за 1 тонну (тариф на захоронення ремонтних відходів застосовується тільки за умови роздільного їх вивезення). Визнано таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 18.02.2014 №77.

Листом №51 від 24.03.2015 позивач повідомив відповідача про зміну тарифів з 01.04.2015, додавши до цього листа додаток до договору про зміну тарифів від 24.03.2015, який був підписаний відповідачем лише 14.12.2015.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом квітня-грудня 2015 року на підтвердження факту надання послуг, позивачем складені акти здачі-прийняття робіт із врахуванням нових тарифів №ОУ-0000315 від 31.08.2015 на суму 55621,79грн. з ПДВ, №ОУ-0000360 від 30.09.2015 на суму 53506,41грн. з ПДВ, №ОУ-0000401 від 31.10.2015 на суму 52105,94грн. з ПДВ, №ОУ-0000444 від 30.11.2015 на суму 21283,63грн. з ПДВ, які непідписані відповідачем та акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000484 від 31.12.2015 на суму 29430,31грн. з ПДВ, який підписаний обома сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 632 ЦК України).

Згідно зі ст. 190 ГК України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Відповідно до п. 1 Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 №1010, тарифи на послуги - грошовий вираз витрат із збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізації, знешкодження та захоронення 1 куб. метра або 1 тонни (за наявності вагового обладнання) побутових відходів, розрахований на основі економічно обґрунтованих планованих витрат з урахуванням планованого прибутку та податку на додану вартість.

Статтею 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні, транспортні та інші послуги.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Таким чином, встановлення тарифів на послуги, що надаються комунальними підприємствами, є виключним повноваженням виконавчих органів відповідних органів місцевого самоврядування, а тому сторони договору не можуть відійти від їх приписів та повинні керуватись тарифами, затвердженими в установленому порядку.

Господарські суди попередніх інстанцій, дослідивши умови договору №31 від 01.01.2015 встановили, що вартість послуг із захоронення побутових відходів була встановлена у відповідності до тарифу, затвердженого рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №77 від 18.02.2014 за 1 куб.м.

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №149 від 17.03.2015, яке опубліковане 26.03.2015, затверджено нові тарифи на послуги із захоронення побутових відходів та змінено одиницю виміру відходів - з метрів кубічних на тонну.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд з'ясував, що у спірний період відповідач здавав відходи, а позивач їх приймав для захоронення не по об'єму (м куб.), а по вазі (в кілограмах), що підтверджено товарно-транспортними накладними, підписаними сторонами. При цьому, відповідач не заперечував правильності кількості захоронених відходів, вказаної позивачем в актах у вазі (тоннах) згідно з товарно-транспортними накладними.

Крім того, на виконання вимог ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2016 між сторонами проведена звірка заборгованості та надана суду довідка про заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.08.2015 по 21.12.2015, яка становить 158340,75грн.

Беручи до уваги вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .

Таким чином, у касаційної інстанції на стадії розгляду касаційної скарги відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки, у тому числі з інших підстав фактичних обставин справи, встановлених під час її розгляду місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 у справі №909/154/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 у справі №909/154/16 - залишити без змін, а касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Автоколона 2222" Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськавтотранс" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач