Постанова

від 28.02.2017 по справі 909/154/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2017 р. Справа № 909/154/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії :

головуючого судді М.І. Хабіб

суддів О.В. Зварич

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання Карнидал Л.Ю.

та представників сторін:

позивача - ОСОБА_2Р.( довіреність№36 від 13.02.2017);

відповідача- Кобця С.Ф.( довіреність №54 від 03.02.2016),

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Автоколона 2222» Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськавтотранс» , вих. №3 від 12.01.2017 (вх.№ 01-05/440/17 від 31.01.2017)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.12.2016

у справі: №909/154/16

за позовом: Комунального підприємства «Полігон ТПВ» , м. Івано-Франківськ

до відповідача: Дочірнього підприємства «Автоколона 2222» Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськавтотранс» , м. Івано-Франківськ

про стягнення 158 340,75 грн заборгованості

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 14.02.2017.

В судовому засіданні 14.02.2017 оголошено перерву до 28.02.2017.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року КП Полігон ТПВ звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ДП Автоколона 2222 ВАТ Івано-Франківськавтотранс про стягнення заборгованості в сумі 230 944,31грн за надані послуги з прийому та захоронення побутових відходів.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 01.01.2015 КП Полігон ТПВ та ДП Автоколона 2222 уклали договір №31 про надання послуг з прийому та захоронення побутових відходів. Пунктом 3.1 цього договору була визначена вартість захоронення побутових відходів згідно з тарифом, затвердженим рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №77 від 18.02.2014. При цьому, п.3.4 договору встановлено, що у випадку зміни тарифів за послуги виконавець письмово доводить до відома замовника про нові величини тарифів не пізніше 5-ти днів до ведення їх в дію. Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №149 від 17.03.2015 затверджені з 01.04.2015 нові тарифи на захоронення побутових відходів, про що позивач повідомив відповідача листом №51 від 24.03.2015 та надав копію рішення №149. Крім того, надіслав додаток до договору №31 від 01.01.2015, в якому було викладено п.3.1 договору в новій редакції, зокрема, те що вартість захоронення побутових відходів визначається з 01.04.2015 згідно з тарифами, затвердженими рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №149 від 17.03.2015, який підписаний відповідачем лише 14.12.2015. Позивач зазначає, що відповідно до п. 2 ч.1 ст. 14 ЗУ Про житлово-комунальні послуги послуги з прийому та захоронення побутових відходів відносяться до житлово-комунальних послуг та входять до складу другої групи житлово-комунальних послуг, ціни (тарифи) на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території. В порушення п.п.3.2,3.3 договору відповідач не підписав акти приймання-передачі за період з 01.04.2015 по 12.12.2015, підписав лише акт №0У-0000486 за період з 13.12.2015 по 31.12.2015. Його заборгованість станом на дату подання позову становить 230 944,31грн, яка виникла за період з серпня по грудень 2015 року.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2016, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 у справі №909/154/16, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.10.2016 касаційну скаргу КП Полігон ТПВ задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2016 у справі №909/154/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суд Івано-Франківської області.

Скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Вищий господарський суд України вказав, що висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №149 від 17.03.2015 встановлено не тільки новий тариф, але й нову одиницю виміру - тонну, і сторони не врегулювали цього питання в позасудовому порядку, то позивач мав би звернутись до суду з позовом щодо укладення додаткової угоди для врегулювання таких розбіжностей, спростовуються змістом підписаної сторонами додаткової угоди, оскільки в п. 3.1 визначена вартість захоронення побутових відходів саме за 1 тонну.

Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що при вирішення спору у даній справі господарські суди попередніх інстанцій не з'ясовували з урахуванням хронології правовідносин обставини, які пов'язані з набранням чинності рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №149 від 17.03.2015, та не встановили чи збігається дата підписання відповідачем додатку до договору №31 про зміну тарифів (14.12.2015) з датою набрання чинності рішення. Суд також зазначив, що господарські суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача нових тарифів, затверджених рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 17.03.2015 №149, не з'ясували стану фактичної заборгованості відповідача перед позивачем за тарифами у спірних правовідносинах.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.11.2016 справу прийнято до нового розгляду, її розгляд призначено на 01.12.2016.

29.12.2016 позивач подав до місцевого господарського суду заяву про зменшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача 158 340,75грн заборгованості ( т.2, а.с. 14).

За результатами нового розгляду справи Господарський суд Івано-Франківської області прийняв рішення від 29.12.2016 у справі № №909/154/16 (суддя Матуляк П.Я.), яким позов задоволено. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 158 340,75грн заборгованості та 2375, 11грн судового збору.

Рішення суду мотивоване ст.ст. 11, 525, 526, 530,610, 612, 632, 901 ЦК України, ст. 173 ГК України, ст.ст. 1, 7, 14, 16, 31, 32 ЗУ Про житлово-комунальні послуги , ст. 28 ЗУ Про місцеве самоврядування , Порядком формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1010 від 26.07.2006, п.2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України .

При задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 17.03.2015 №149 опубліковане 26.03.2015 в газеті Західний кур'єр , відтак воно набрало чинності 26.03.2015 згідно з п.4 цього рішення. Позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання щодо надання послуг по захороненню відходів, проте відповідач не підписував акти здачі-прийняття робіт за період з 01.04.2015 по 12.12.2015. При цьому, відповідач оплатив послуги, виходячи з тарифів, встановлених сторонами в договорі. Суд відхилив доводи відповідача про те, що діють тарифи, які визначені договором, оскільки встановлення тарифів на послуги із захоронення відходів, що надаються комунальними підприємствами, є виключними повноваженнями виконавчих органів відповідних органів місцевого самоврядування і сторони не можуть відійти від їх приписів. З дня набрання чинності рішенням міськвиконкому №149 у спірних правовідносинах повинні застосовуватися тарифи, введені в дію цим рішенням незалежно від внесення змін до договору.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Скаржник вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що висновки суду не відповідають обставинам справи,а також, що судом порушені норми матеріального і процесуального права.

Скаржник вказує, що за період з 01.04.2015 по 12.12.2015 він не підписав акти, відтак вважає, що сам факт надання послуг не спричиняє виникнення у нього обов'язку оплатити за отримані послуги, оскільки за умовами договору (п.3.3) обов'язок оплати послуги виникає на наступний день після підписання акту. Зазначає, що при укладенні договору сторони узгодили, що вартість послуг захоронення встановлена згідно з тарифами, затвердженими рішенням міськвиконкому №77 від 18.02.2014, за 1 м куб. Ціна договору узгоджена сторонами не просто у формі тарифу, але й зазначенням конкретних ознак цих тарифів (одиниці виміру - метри кубічні ). Вказує, що умовами п. 3.4 договору сторони визначили, що у випадку зміни тарифів на послуги захоронення позивач доводить до відома скаржника про нові величини цих тарифів не пізніше 5-ти днів до введення їх в дію, тому вважає, що зміну тарифів пов'язали не з рішеннями міськвиконкому про зміну цих тарифів, а виключно із діями позивача. Посилаючись на ст.ст.188 та 193 ГК України, стверджує, що розрахунки між сторонами господарського договору по змінених державних регульованих цінах можуть проводитися виключно після внесення відповідних змін до договору. Оскільки відповідач підписав зміни до договору 14.12.2015, то з цього часу він повен проводити оплату за новими тарифами, затвердженими рішенням №149.

Крім того, вказує, що він є виконавцем послуг з вивезення відходів. При формуванні тарифів на послуги з вивезення відходів враховуються розміри витрат виконавця цих послуг на захоронення відходів. Затверджені тарифи на вивезення відходів співпадали з тарифами на послуги захоронення, що узгоджені в первинній редакції п.3.1 договору. Збільшивши рішенням №149 від 17.03.2015 майже у два рази тарифи на послуги із захоронення відходів, міськвиконком провів коригування (збільшення) тарифів на послуги з вивезення відходів лише рішенням №642 від 05.11.2015, яке опубліковане в газеті Західний кур'єр 12.11.2015, у зв'язку з чим відповідач майже вісім з половиною місяців не мав фінансових ресурсів для оплати послуг захоронення відходів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує доводи скаржника, просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Позивач зазначає, зокрема, в період, протягом якого існували спірні правовідносини, представники відповідача підписували накладні, які засвідчували обсяг прийнятих до захоронення побутових відходів в одиниці виміру -тонна, тобто, в одиниці виміру, яка визначена в тарифах, встановлених рішенням виконкому Івано-Франківської міської ради №149 від 17.03.2015. Позивач не погоджується з доводами скаржника про те, що суд першої інстанції невірно застосував норми Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, що рішення виконкому №149 порушує норми ЗУ Про житлово-комунальні послуги , та вказує, що відповідач міг оскаржити це рішення в адміністративному порядку, однак скаржник цього не зробив. Рішення виконкому №149 є чинним та відповідно до ч.1 ст. 144 Конституції України є обов'язковим до виконання. Посилаючись на ст. 632 ЦК України, ст. 191 ГК України та практику Вищого господарського суду України, зазначає, що застосування державних регульованих цін має пріоритет над диспозитивними договірними нормами встановлення тарифів на послуги, що надаються комунальними підприємствами, є виключним повноваженням виконавчих органів місцевого самоврядування, тому сторони договору не можуть відійти від їх приписів, та у питанні визначення розміру плати за послуги повинні керуватися тарифами, затвердженими в установленому порядку.

В судовому засіданні 28.02.2017 представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення, прийняти нове , яким відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача заперечив доводи скаржника, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.01.2015 КП Полігон ТПВ (виконавець) та ДП Автоколона 2222 (замовник) уклали договір про надання послуг ( прийом та захоронення побутових відходів) №31.

Відповідно до п.1.1 договору виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату послуги з прийому та захоронення побутових відходів, а замовник, у свою чергу, - оплачувати надані послуги.

Послугами є прийом та захоронення побутових відходів на полігоні побутових відходів, який знаходиться в лісовому масиві в районі с. Рибне (п.1.2).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що вартість захоронення побутових відходів згідно з введеного тарифу з 01.04.2014, затвердженого рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №77 від 18.02.2014, становить за за 1 куб.м (в т.ч. ПДВ) : для населення -4,53грн, для бюджетних організацій -4,86грн, для інших споживачів - 6,22 грн, для споживачів, які вивозять тверді побутові відходи на полігон в с. Рибне з-за межі території Івано-Франківськоої міської ради - 9,47грн.

Відповідно до п.3.3 даного договору вартість послуг, передбачених п.3.1 договору, замовник оплачує щомісячно на основі актів приймання-передачі робіт, підтверджених товарно-транспортними накладними, протягом 5-ти банківських днів з дня їх підписання.

У випадку зміни тарифів за послуги виконавець письмово доводить до відома замовника про нові величини тарифів не пізніше п'яти днів до введення їх в дію (п.3.4 договору).

Відповідно до п.3.5 договору у випадку, коли на момент укладення даного договору у замовника існує заборгованість перед виконавцем за раніше надані послуги, кошти, які поступають від замовника виконавець зараховує в оплату погашення боргу замовника і тільки після погашення замовником, зараховує наступні платежі в рахунок надання виконавцем послуг.

Згідно з п.3.6 договору підписання акту приймання-передачі наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій із його боку щодо вказаних в акті послуг.

Відповідно до п. 5.3 даного договору цей договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, але не довше ніж до 31.12.2015.

Якщо інше не передбачено договором або чинним законодавством України, зміни до договору можуть бути внесені тільки за взаємною домовленістю сторін і оформляються додатковою угодою до договору(п.5.7 договору).

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №149 від 17.03.2015 затверджені тарифи на послуги із захоронення побутових відходів, які надаються КП Полігон ТПВ :

- для населення - 47,98грн з ПДВ за 1 тонну;

- для бюджетних організацій -55,17грн з ПДВ за 1 тонну;

- для інших споживачів - 62,37 грн з ПДВ за 1 тонну;

- на захоронення ремонтних відходів- 24,46грн з ПДВ за 1 тонну (тариф на захоронення ремонтних відходів застосовується тільки за умови роздільного їх вивезення).

Визнано таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 18.02.2014 №77( т.1, а.с. 14).

Назване рішення №149 опубліковане в Івано-Франківській тижневій газеті для міста і області Західний кур'єр № 13(1481) за 26.03.2015( т.1, а.с. 68-69).

Листом №51 від 24.03.2015 позивач повідомив відповідача, що з 01.04.2015 згідно з рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №149 від 17.03.2015 вводяться нові тарифи на послуги із захоронення побутових відходів ( том 1, а.с. 13).

До вказаного листа позивач додав копію рішення міськвиконкому №149 та додаток від 24.03.2015 до договору №31 про зміну тарифів на захоронення побутових відходів, в якому викладено, зокрема, п.3.1 договору №31 від 01.02.2015 у наступній редакції:

Вартість захоронення побутових відходів згідно введеного тарифу з 01.04.2015, затвердженого рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №149 від 17.03.2015, становить за 1 тонну : для населення - 47,98грн, в т.ч. ПДВ, для бюджетних організацій -55,17грн,в т.ч. ПДВ, для інших споживачів - 62,37 грн,в т.ч. ПДВ, на захоронення ремонтних відходів- 24,46грн, в т.ч. ПДВ (тариф на захоронення ремонтних відходів застосовується тільки за умови роздільного їх вивезення. У випадку вивезення на полігон ремонтних відходів, зібраних разом з побутовими відходами, застосовується тариф на захоронення побутових відходів).

Вказаний додаток підписаний відповідачем 14.12.2015.

Упродовж квітня -грудня 2015року позивач надавав відповідачу послуги із приймання та захоронення побутових відходів, про що склав відповідні акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), в яких кількість захоронених відходів вказана у тоннах, а вартість цих послуг визначена, виходячи із тарифів, затверджених рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №149 від 17.03.2015. Зокрема, згідно з актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за серпень- грудень 2015року позивач надав послуги на загальну суму 264 720,61грн. Відповідач підписав лише акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000486 від 31.12.2015 на суму 29 430,31грн з ПДВ за надані послуги за період з 13.12.2015 по 31.12.2015. Від підписання актів за надані послуги за період з 01 квітня 2015року по 13 грудня 2015року відповідач відмовився, посилаючись на те, що вони оформлені не у відповідності до договору(том 1, а.с. 18-23,46,47).

Надані послуги за період з квітня по 13 грудня 2015 року відповідач оплатив за тарифами, які були затверджені рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №77 від 18.02.2014, та які були вказані у пункті 3.1 договору №31 (платіжні доручення, т.1, а.с. 181-209).

Як вбачається з матеріалів справи, за рахунок різниці в тарифах, які застосували сторони при визначенні вартості послуг, наданих у квітні-грудні 2015року, позивач стверджує про наявність заборгованості відповідача в сумі 158 340,75грн. Відповідач не заперечує кількості наданих позивачем послуг із захоронення відходів у тоннах за період з квітня по грудень 2015 року, проте стверджує про відсутність такої заборгованості, оскільки вважає неправомірним застосування позивачем тарифів, затверджених рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №149 від 17.03.2015, для визначення вартості наданих послуг, посилаючись на те, що додаток до договору № 31 підписаний відповідачем лише 14.12.2015.

У спірний період водії відповідача передавали, а позивач приймав побутові відходи по товарно-транспортних накладних, в яких визначена вага відходів у кілограмах ( т.1, а.с.70 -165).

У протоколі проведення взаємозаліку однорідних взаємних вимог від 22.04.2016, підписаному позивачем та відповідачем, вказано, що ДП Автоколона 2222 ВАТ Івано-Франківськавтотранс має заборгованість перед КП ПОЛІГОН ТВП за послуги захоронення ТПВ в сумі 240 240,75грн, в т.ч. 158 340,75грн різниця в тарифах за період з 01 квітня по 14 грудня 2015 року. Після проведення заліку на суму 40 700,00грн заборгованість станом 22.04.2016 становить 199 640,75 грн, в т.ч 158 340,75грн різниця в тарифах за період з 01 квітня по 14 грудня 2015 року.

Дослідивши обставини справи, доводи сторін, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скаргам не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування

Частиною 3 ст. 189 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Згідно зі ст. 190 ГК України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Частиною 1 ст. 191 ГК України встановлено, що державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до підпункту 2 пункту "а" частини першої статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні, транспортні та інші послуги

Згідно з статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 7 цього Закону визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належать, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до Закону.

Згідно з частиною 2 ст. 14 ЗУ Про житлово-комунальні послуги ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Частиною 1 ст. 31 ЗУ Про житлово-комунальні послуги встановлено, що порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 №1010 відповідно до ст. 31 ЗУ Про житлово-комунальні послуги затверджено Порядок формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів ( далі -Порядок).

Згідно з п. 1 цього Порядку він визначає механізм формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів (далі - послуги). До послуг належать операції поводження з побутовими відходами (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення), що здійснюються у населеному пункті згідно з правилами благоустрою, затвердженими органом місцевого самоврядування.

Тарифи на послуги - грошовий вираз витрат із збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізації, знешкодження та захоронення 1 куб. метра або 1 тонни (за наявності вагового обладнання) побутових відходів, розрахований на основі економічно обґрунтованих планованих витрат з урахуванням планованого прибутку та податку на додану вартість (п. 2 Порядку).

Пунктом 8 Порядку встановлено, що тарифи на послуги визначаються окремо за кожною операцією поводження з побутовими відходами та за видами побутових відходів (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, небезпечні).

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, в договорі №31 від 01.01.2015 вартість послуг із захоронення побутових відходів була встановлена у відповідності до тарифу, затвердженого рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №77 від 18.02.2014, за 1 куб.м, тобто, в договорі застосовані державні регульовані ціни.

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №149 від 17.03.2015, яке опубліковане 26.03.2015, затверджено нові тарифи на послуги із захоронення побутових відходів, при цьому змінено одиницю виміру відходів - з метрів кубічних на тонну.

У відповідності до п.3.4 договору позивач довів до відома відповідача про введення в дію з 01.04.2015 нових тарифів, затверджених рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №149 від 17.03.2015, та надіслав додаток від 24.03.2015 до договору №31 про зміну тарифів на захоронення відходів. Проте відповідач відмовився підписати акти здачі -прийняття робіт(наданих послуг) за період з 01.04.2015 по 13.12.2015, оплатив надані послуги за цей період за тарифами, встановленими в п.3.1 договору на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №77 від 18.02.2014, за 1 куб.м, та підписав додаток до договору лише 14.12.2015.

Заборгованість відповідача за послуги, надані йому у квітні-грудні 2015року, виходячи з тарифів, затверджених рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №149 від 17.03.2015, становить 158 340,75грн, що підтверджено матеріалами справи.

З аналізу названих вище норм законодавства випливає, що при наданні послуг з приймання та захоронення відходів суб'єкти господарювання застосовують державні регульовані ціни, які встановлюються органами місцевого самоврядування. В договорі №31 вартість послуг була встановлена у відповідності до тарифів, затверджених рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №77 від 18.02.2014, за 1 куб.м. З набранням чинності (26.03.2015) рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №149 від 17.03.2015, яким затверджені нові тарифи на послуги із захоронення побутових відходів, при цьому тарифи встановлені за захоронення 1 тонни відходів, що не суперечить Порядку, попереднє рішення виконкому №77 від 18.02.2014 втратило чинність.

Статтею 144 Конституції України та ст. 73 ЗУ Про місцеве самоврядування встановлена обов'язковість до виконання рішень органів місцевого самоврядування на відповідній території .

Слід зазначити, що у спірний період відповідач здавав відходи, а позивач їх приймав для захоронення не по об'єму ( м куб.), а по вазі (в кілограмах), що підтверджено товарно-транспортними накладними, підписаними сторонами. Відповідач не заперечує правильності кількості захоронених відходів, вказаної позивачем в актах у вазі (тоннах) згідно з товарно-транспортними накладними, при цьому від підписання актів відповідач безпідставно відмовився. Поряд з тим, відповідач визначив кількість наданих послуг із захоронення відходів у метрах кубічних та оплатив їх вартість за недіючими тарифами, хоча первинних документів, якими згідно з договором є товарно-транспортні накладні, про передачу - прийняття відходів у метрах кубічних у спірний період суду не подано.

Крім того, в п.3.1 договору №31, в редакції, викладеній в додатку від 24.03.2015 договору №31, який підписаний відповідачем 14.12.2015, вказано про введення з 01.04.2015 тарифу на захоронення побутових відходів, затвердженого рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №149 від 17.03.2015.

Відтак апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з набранням чинності рішенням міськвиконкому №149 від 17.03.2015 у спірних правовідносинах повинні застосовуватися тарифи, введені в дію цим рішенням, та відхиляє як необгрунтовані доводи відповідача про відсутність у нього обов'язку оплатити надані послуги у квітні-грудні 2015 за тарифами, затвердженими названим рішенням виконкому №149, та про відсутність заборгованості.

Інші доводи відповідача, зокрема, що тарифи на послуги з вивезення відходів, які він надає, були збільшені лише в листопаді.2015року, не можуть братися до уваги, оскільки ці доводи не стосуються предмета спору та не спростовують висновків суду першої інстанції, покладених в основу рішення.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що скаржником не доведено та подано доказів наявності підстав для скасування чи зміни рішення та для задоволення апеляційної скарги. Отже, рішення належить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.12.2016 у справі №909/154/16 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3 .Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 02.03.2017

Головуючий суддя М.І. Хабіб

Суддя О.В. Зварич

Суддя Я.О. Юрченко