Ухвала

від 04.01.2017 по справі 405/8276/15-к

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/8276/15-к

1-кп/405/6/16

УХВАЛА

04 січня 2017 року Ленінський районний суд міста Кіровограда в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

представника потерпілого ОСОБА_4

захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_5

обвинуваченої ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кіровограді у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного Реєстру досудових розслідувань за № 12015120020004844 від 02 червня 2015 року відносно ОСОБА_6 , обвинуваченої за ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, клопотання захисника обвинуваченої про визнання доказу неналежним та недопустимим,

ВСТАНОВИВ:

Захисник обвинуваченої звернувся до суду з клопотанням про визнання висновку експерта № 56/1 від 21.08.2015 року неналежним та недопустимим доказом, оскільки, на його переконання, він суперечить вимогам ст.ст. 85, 86, 88, 89, 91, 92, 93 КПК України та складений з однобічністю і недостатністю дослідження доказів, які містяться в матеріалах кримінального провадження у зв`я зку з тим, що: не взяті до уваги акти на закриті, приховані роботи (акт № 1, акт № 2, акт № 3, які надавалися під час досудового розслідування слідчому); не були взяті до уваги експертом і не покладені в основу висновку паспорти заводу виробника на асфальт, що підтверджує кількість, якість, масу та місце; під час відбирання зразків асфальту було порушено процедуру відбору згідно ДСТ України.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення зазначеного клопотання заперечувала.

Представник потерпілої особи вирішення даного клопотання залишив на розсуд суду.

Обвинувачена підтримала позицію свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

За змістом ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

При цьому, в ході судового розгляду судом не встановлено очевидної недопустимості висновку експерта № 56/1 від 21.08.2015 року, як доказу.

Окрім того, викладені захисником обвинуваченої підстави, на які він посилається як на обставини визнання висновку експерта № 56/1 від 21.08.2015 року неналежним та недопустимим доказом, потребують окремої оцінки, що на даній стадії судового розгляду є неприпустимим.

З урахуванням наведеного, судом не встановлено необхідних та достатніх підстав для визнання висновку експерта № 56/1 від 21.08.2015 року неналежним та недопустимим доказом на даній стадії судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 87, 89, 94 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченої про визнання доказу неналежним та недопустимим відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ленінського районного

суду м. Кіровограда ОСОБА_1