Постанова

від 27.12.2016 по справі 820/2125/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 грудня 2016 р. № 820/2125/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кульчій А.М.,

представника позивача - Якубенко Ю.В.,

представник відповідача - Губська В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю фірма "КОДА" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень -рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Українсько-американське товариство з обмеженою відповідальністю фірма "КОДА" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001492201 від та №0001482201 від 23.12.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 1590/20-30-22-01/19371667 від 04/11/2015 року, а тому підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим просять у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Фахівцями відповідача на підставі наказу № 539 від 16.28/10/2015, направлень від 09.11.2015 року № 635, 644, 645, 657, 658, від 12.11.2015 року № 683, 684 згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77, п. 78.4 ст. 78, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України проведено документальну планову виїзну перевірку Українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю фірма "КОДА" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

Результати перевірки викладені в акті № 1590/20-30-22-01/19371667 від 04/11/2015 року.

За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено:

- порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого Українсько-американським товариством з обмеженою відповідальністю фірма "КОДА" занижено ПДВ в сумі 84323грн.;

- п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.8.1 п. 138.8, пп. 138.10.2, 138.10.3 п. 138.10 ст 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого Українсько-американським товариством з обмеженою відповідальністю фірма "КОДА" занижено податок на прибуток на загальну суму 3153652 грн.

На підставі зазначених висновків контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0001492201 від та №0001482201 від 23.12.2015.

З дослідженого акту перевірки № 1590/20-30-22-01/19371667 від 04/11/2015 року судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував викладений в акті висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем з ТОВ БК Креатив Буд , ТОВ Мир весов , ТОВ КАН 20 , ФОП ОСОБА_3, ТОВ Спецреклама .

Так, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та ТОВ БК Креатив Буд (Підрядник) було укладено договір підряду на виконання монтажних робіт № 09-13 від 16.01.2014 року, предметом якого були монтажні роботи, а саме: будівництво фундаменту для автомобільних ваг (т.1 а.с. 148-151) .

При цьому, п. 5.2. вищевказаного Договору допускає можливість залучення підрядником до виконання робіт субпідрядників, а п. 1.4. Договору містить дані про наявність у підрядника відповідної ліцензії на виконання будівельних робіт. Наявність у підрядника на час виконання робіт відповідної ліцензії підтверджується також даними з Інтернет-сайту Держархбудінспекції України, зауважень до чого у податкового органу не виникло.

Факт виконання вказаних робіт підтверджується долученими до матеріалів справи копіями договірної ціни станом на 12.03.2014 р.. довідки про вартість будівельних робіт за квітень 2014 р., акту виконаних будівельних робіт від 10.04.2014 р., локального кошторису станом на станом на 12.03.2014 р.. підсумкового локального кошторису, платіжного доручення №918 від 16-05.2014 р. на суму 153396,05 грн. та податкової накладної №191 від 10.04.2014р (т.1 а.с. 152-163).

Подальша реалізація придбаних у ТОВ БК Креатив Буд будівельних робіт, Позивачем здійснена за договором №117 від 15.08.2013 р. на користь ПАТ Жашківський елеватор , що підтверджується рахунками до вказаного договору №К1975 від 15.04.2014 р., №К1244 від 15.08.2013 р., видатковою накладною №К1404 від 11.04.2014 р., довіреністю №31 від 08.04.2014 р. та платіжними дорученнями №249 зід 23.04.2014 р., №564 від 16.08.2013 р (т.1. а.с. 164-178)

Вказаний договір №117 від 15.08.2013 р. з ПАТ Жашківський елеватор , окрім виготовлення та передачі вагового обладнання, також передбачав виконання супутніх робіт та послуг з демонтажу, посиленню існуючої платформи вагів та виготовленні додаткової платформи, монтажу. При цьому, зазначений договір не передбачав будь-яких заборон щодо залучення виконавцем для виконання монтажних та будівельних робіт за договором будь-яких третіх осіб - субпідрядників.

Судом не приймається до уваги твердження податкового органу про відсутність факту придбання позивачем послуг у ТОВ БК Креатив Буд , з огляду на те, що свідоцтво платника податків вказаного підприємства анульоване 02.07.2014 року, оскільки господарські операції між позивачем та зазначеним контрагентом були завершені в квітні 2014 року.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ Мир Весов , то придбання обладнання (платформи для вагів) здійснювалось на підставі відповідних рахунків-фактур, видаткових накладних, експресс-накладних, платіжних доручень, податкових накладних (т.1 а.с.187-200).

Товар був прийнятий працівником УА ТОВ фірма Кода . Транспортування товару від постачальника (м. Донецьк) до покупця здійснювалось перевізником Нова Пошта відповідно до експрес-накладних №20290004922623 від 23.06.2014 р., №20290002333295 від 14.04.2014 р.

Подальша реалізащя придбаних у ТОВ Мир весов ТМЦ позивачем була здійснена на користь ТОВ Сумифітофармація та ПП Нікіфоров відповідно до замовлення покупця №3143 від 29,07.2014 р., рахунків №719 від 06.08.2014 р., №К3524 від 16.09.2014 р., комплектацій номенклатур №1000000052 від 09.2014 р., №3 від 06.08.2014 р., довіреностей №469 від 05.08.2014 р.. №338 від 17.09.2014 р., видаткових накладних №719 від 06.08.2014 р., №881 від 18.09.2014 р. та платіжних доручень №2324 від 05.08.2014 р., №263 від 17.09.2014 р. (т.1. а.с. 201-211).

Як вбачається з акту перевірки, у податкового органу виникли сумніви щодо реальності господарських операцій позивача з ТОВ Мир Весов , з огляду на відсутність укладених договорів у письмовій формі.

Суд критично ставиться до вказаних доводів контролюючого органу, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що договірні відносини між позивачем та його контрагентом ТОВ Мир Весов оформлені без письмових угод, що не суперечить вимогам закону.

Наявність податкових, видаткових накладних, доказів оплати тощо кореспондуються змістом ч. 1 ст. 181 ГК України, свідчать про реальність господарських операцій.

Окрім того, під час проведення перевірки, контролюючим органом підтверджено включення податкових накладних до реєстру отриманих та виданих податкових накладних та проведення об лікування господарських операцій у бухгалтерському обліку (т.1. а.с.с 42).

З приводу зауважень контролюючого органу щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ Мир Весов (т.1. а.с. 43), то суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.73.5 ст.73 ПК України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Аналізуючи положення п.73.5 ст.73 ПК України, п.п. 6, 7 Порядку №1232, положення Методичних рекомендацій, суд приходить до висновку, що зустрічна звірка може бути проведена податковим органом лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу, оскільки зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними з метою з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Як вбачається з наведених норм, проведення зустрічної звірки можливе виключно у разі наявності у податкового органу (відповідача) необхідної інформації та документів, адже у протилежному випадку у контролюючого органу відсутні дані, які необхідні для співставлення.

Суд вважає, що наявність у контролюючого органу податкової інформації про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, прямо суперечить вищезазначеним нормам та зразку форми акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, так, як наслідком, неможливості проведення зустрічної звірки з підстав відсутності суб'єкта господарювання за юридичною адресою має бути лише висновок про відсутність такого суб'єкта за місцезнаходженням із зазначенням фактичних обставин. За своєю правовою природою податкова інформація про неможливість проведення зустрічної звірки (яка надійшла від Маріупольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області) не містить висновків щодо реальності здійснення господарської діяльності, а зафіксована інформація за змістом не відповідає назві та інформаційному призначенню документа.

З приводу господарських взаємовідносин УА ТОВ фірма Кода та ФОП ОСОБА_3, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між УА ТОВ фірма Кода та ФОП ОСОБА_3 укладено аналогічні за своєю правовою природою договори № 180314 від 18.03.2014 року, № 140514 від 14.05.2014 року, № 050314 від 05.03.2014 року предметом якого є надання ФОП ОСОБА_3 послуг з ремонту та обслуговування вагового обладнання, а також навчання по використанню на налагодженню вагового обладнання (т.1. а.с. 212-214).

На підтвердження реальності виконання вищезазначених договірних відносин, позивачем надано акти прийому - передачі виконаних робіт, платіжні доручення, (т. 1 а.с. 215-220).

Окрім того, на підтвердження наявності у ФОП ОСОБА_3 необхідних знань та кваліфікаційних навичок, позивачем залучено до матеріалів справи диплом ОСОБА_3 про здобуття кваліфікації інженера-елекромеханіка-дослідника, сертифікат про можливість надання ОСОБА_3 послуг з проведення навчання, ремонту та налагодження вагового обладнання (т.2 а.с.184-198).

Як вбачається з акту перевірки, контролюючий орган вказав на те, що з наданих первинних документів не можливо встановити яким чином та якими трудовими ресурсами та, власне який саме ремонт вимірювального обладнання було здійснено ФОП ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 26-27).

Водночас, суд звертає увагу, що у кожному договорі чітко визначено об'єкти, на яких проводяться контрольно-вимірювальні роботи, показники, які підлягають контрольно-вимірювальним роботам та які саме роботи необхідно провести, і за якими конкретними адресами знаходяться відповідні об'єкти.

Акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), які сформовані на підтвердження факту виконання взятих на себе зобов'язань виконавцем і прийняття (підтвердження належного виконання) відповідних робіт замовником, містять чітке посилання на відповідний договір з зазначенням конкретних видів послуг та робіт, які фактично наданні (виконанні). Вказані документи слугують для підтвердження факту надання відповідної послуги чи виконання відповідної роботи, і такий акт необхідний для сторін господарських взаємовідносин для підтвердження факту надання та отримання певного достатнього об'єму чи то робіт чи то послуг.

Окрім того, суд вважає за потрібне зазначити, що у ФОП ОСОБА_3 на момент виникнення спірних господарських відносин, були наявні відповідні сертифікати на надання необхідних послуг, дійсність яких не ставиться під сумнів контролюючим органом.

Також, суд зазначає, що чинне законодавство не містить заборон щодо неможливості поєднання працівником роботи у штаті певного підприємства з одночасною його реєстрацією, як суб'єкта підприємницької діяльності.

Щодо договірних відносин між УА ТОВ фірма Кода та ТОВ Спецреклама , суд звертає увагу на наступне.

Між УА ТОВ фірма Кода та ТОВ Спецреклама укладено договір № 50/01 від 04.01.2013 року про надання послуг з розміщення рекламної інформації та оголошень в засобах масової інформації. (т.2 а.с.4-5).

На підтвердження реальності виконання вищезазначеного правочину, позивачем надано рахунки-фактури, платіжні доручення, акти прийому - передачі виконаних робіт, податкові накладні, а також копії газет Харківський кур'єр , Прем'єр та витяги з веб-сайтів, де розміщено рекламні банери та оголошення рекламних послуг УА ТОВ фірма Кода (т.2 а.с.6-106, 199-217).

Як вбачається з змісту акта перевірки, у податкового органу виникли зауваження щодо відсутності у позивача заявок на надання рекламних послуг.

Як було встановлено під час розгляду справи з пояснень позивача, вказані заявки надавались засобами електронного зв'язку та необхідність тривалого ( з 2013-2014 років) зберігання яких чинним законодавством не передбачена.

Також, як вбачається з матеріалів справи, УА ТОВ фірма Кода було придбано у ТОВ КАН 20 обладнання (пртивоугон для вагів), що підтверджується рахунком -фактурою № 100101 від 10.01.2014 року, видатковою накладною № 220101 від 22.01.2014 року, платіжним дорученням № 74 від 14.01.2014 року, податковою накладною № 2 від 14.01.2014 року (т. 1 а.с. 175-178).

Транспортування придбаних ТМЦ здійснювалось шляхом самовивозу орендованим автомобілем, наявність якого підтверджується договором оренди автомобіля від 30.05.2013 року та копією свідоцтва про реєстрацію орендованого автомобіля (т.2 а.с. 181-183).

Подальша реалізація придбаних ТМЦ була здійснена на користь ТОВ Кононівський елеватор відповідно до договору № 108 від 05.09.2014 року, реальність виконання умов якого підтверджується видатковою накладною, довіреністю, платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 179-186).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані суду первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено та актом перевірки не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України під "господарською діяльністю" розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено судом, сума податкового кредиту підтверджена відповідними первинними документами.

Матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Факт здійснення господарської діяльності підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду, а саме: договорами, рахунками-фактурами, прибутковими ордерами, накладними.

Відповідачами не надано належних доказів щодо визнання недійсними в установленому законом порядку договорів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах з підстав викладених другим відповідачем, за умови, що такий постачальник зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений ст. 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично отриманих товарів) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає, що Українсько-американське товариство з обмеженою відповідальністю фірма "КОДА"виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні придбаного товару у контрагента, який в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши позивачу належним чином оформлені податкові накладні. Підстав для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість встановлено не було.

Відповідно до ст. 202 Цивільного Кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного кодексу України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства контрагентом.

Якщо контрагент можливо не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Виконання правочинів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Отримані позивачем від контрагента зазначені податкові накладні не мають недоліків, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, що спричиняють втрату ними статусу первинного документа.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Щодо перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток при взаємовідносинах з контрагентами, судом встановлено наступне.

Підставами для встановлення порушення п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.8.1 п. 138.8, пп. 138.10.2, 138.10.3 п. 138.10 ст 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого Українсько-американським товариством з обмеженою відповідальністю фірма "КОДА" занижено податок на прибуток на загальну суму 3153652 грн. відповідачем зазначено про встановлення факту неможливості реального здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ Кан 20 , ТОВ Мир Весов та ТОВ Спецреклама однак суд, зазначає, що факт реальності господарських операцій з контрагентами доведено вище.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Враховуючи, що усі первинні документи бухгалтерського обліку позивача відповідають вимогам чинного законодавства, висновок відповідача щодо встановлення позивачу порушення ст.134, 135, 138, ст. 139 Податкового кодексу України та відповідно донараховано податок на прибуток є необгрунтованим.

Крім того, щодо посилань відповідача на нереальність господарських відносин, у зв'язку із порушенням контрагентами позивача вимог податкового законодавства суд зазначає наступне.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Суд відмічає, що в силу закону, отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 Кримінального кодексу України та статтею 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що господарські операції позивача з ТОВ БК Креатив Буд , ТОВ Мир весов , ТОВ КАН 20 , ФОП ОСОБА_3, ТОВ Спецреклама мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару до податкового кредиту.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов Українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю фірма "КОДА" є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю фірма "КОДА" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити .

Скасувати податкові повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0001492201 від та №0001482201 від 23.12.2015.

Стягнути на користь Українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю фірма "КОДА" (адреса: м. Харків, вул. 23 Серпня, буд. 6, кв.47, код ЄДРПОУ 19371667) сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (адреса: 61166, м. Харків, пр. Науки, 9, код ЄДРПОУ 39859805).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 03 січня 2017 року.

Суддя Р.В. Мельников