Постанова

від 28.05.2020 по справі 820/2125/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2020 року

Київ

справа №820/2125/16

адміністративне провадження №К/9901/39370/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року (суддя Мельников Р.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2017 року (головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Григоров А.М., Подобайло З.Г.) у справі за позовом Українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю фірма "КОДА" до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2016 року Українсько-американське товариство з обмеженою відповідальністю фірма "КОДА" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.12.2015 №0001482201, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 230463,00 грн., в тому числі 153642,00 грн. за основним платежем та 76821,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0001492201, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 126484,5 грн., в тому числі 84323,00 грн. за основним платежем та 42161,50 грн. за штрафними (фінансовими санкціями).

Суди встановили, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт №1590/20-30-22-01/19371667 від 04.11.2015, в якому встановлено порушення вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 153652,00 грн. та ПДВ на загальну суму 84323,00 грн.

У акті перевірки податковий орган дійшов висновку про формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями із ТОВ БК Креатив Буд , ТОВ Мир Весов , ТОВ КАН 20 , ФОП ОСОБА_1 , ТОВ Спецреклама без належного документального підтвердження здійснення таких господарських відносин, обґрунтовуючи це неподанням до перевірки деяких документів по контрагентам ТОВ БК Креатив Буд , ТОВ Спецреклама та ФОП ОСОБА_1 (креслень, передбачених умовами договору підряду; сертифікатів, які б свідчили про можливість надання ФОП ОСОБА_1 послуг з калібрування; заявок на розміщення рекламної інформації у засобах масової інформації). Крім того, зазначав, що здійсненими заходами з податкового контролю по контрагентам (ТОВ БК Креатив Буд , ТОВ Мир Весов , ТОВ КАН 20 ) не встановлено наявності у них необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій, а також реальності господарських взаємовідносин останніх з платниками податків по ланцюгу постачання що, як вважає відповідач, свідчить про відсутність здійснення господарських операцій.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2016 позов задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.12.2015 №0001492201 та №0001482201.

Рішення суду обґрунтовано тим, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність операцій з контрагентами щодо виконання будівельних робіт, поставки товарів, надання рекламних послуг та послуг з ремонту та обслуговування, налаштування, калібрування й навчання по використанню та налагодженню вагового обладнання й подальше використання придбаного товару (робіт/послуг) у власній господарській діяльності платника, а відтак Товариство правомірно сформувало валові витрати та включило до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.03.2017 рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, послався на те, що операції між позивачем та його контрагентами безпідставно розцінені судами попередніх інстанцій як фактично здійснені, адже первинні документи, які б містили інформацію про господарські операції, не були подані до перевірки у повному обсязі; крім того, у контрагентів відсутні необхідні умови та ресурси для здійснення господарських операцій.

Товариство у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними. На думку позивача, рішення судів ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права й ухвалені у відповідності до процесуальних норм.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Так, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а ).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що Товариством було укладено ряд договорів:

- з ТОВ БК Креатив Буд (Підрядник) договір підряду на виконання монтажних робіт №09-13 від 16.01.2014, за умовами якого Підрядник зобов`язується у встановлений договором строк виконати монтажні роботи: будівництво фундаменту для автомобільних ваг, роботи з доопрацювання вантажоприймальної платформи, а Замовник (позивач) прийняти роботи й оплатити їх вартість. При цьому, п. 5.2 договору допускає можливість залучення Підрядником до виконання робіт субпідрядників, а п. 1.4 містить дані про наявність у підрядника відповідної ліцензії на виконання будівельних робіт.

В підтвердження виконання умов договору надано договірну ціну станом на 12.03.2014, довідку про вартість будівельних робіт за квітень 2014 року, акт виконаних будівельних робіт від 10.04.2014, локальний кошторис станом на 12.03.2014, підсумковий локальний кошторис, платіжне доручення №918 від 16.05.2014 на суму 153396,05 грн. та податкову накладну №191 від 10.04.2014.

Придбані у ТОВ БК Креатив Буд будівельні роботи реалізовані на користь ПАТ Жашківський елеватор , про що свідчать договір №117 від 15.08.2013, укладений з ПАТ Жашківський елеватор (Замовник) та позивачем (Виконавець), за умовами якого Виконавець зобов`язується виготовити ваги для статичного зважування автомобілів, специфікація №1 до договору №117, рахунки №К1975 від 15.04.2014, №К1244 від 15.08.2013, видаткова накладна №К1404 від 11.04.2014, довіреність №31 від 08.04.2014 та платіжні доручення №249 від 23.04.2014, №564 від 16.08.2013;

- з ФОП ОСОБА_1 №180314 від 18.03.2014, №140514 від 14.05.2014, №050314 від 05.03.2014, предметом яких є надання послуг з ремонту та обслуговування вагового обладнання, налаштування, калібрування й навчання по використанню та налагодженню вагового обладнання.

Про виконання умов даного договору свідчать акти прийому - передачі виконаних робіт №0304 від 03.04.2014, №1404 від 14.04.2014, №0206 від 02.06.2014, платіжні доручення №1189 від 26.06.2014, №709 від 14.04.2014, №1174 від 24.06.2014.

Наявність у ФОП ОСОБА_1 необхідних знань та кваліфікаційних навичок вбачається з доданих до матеріалів справи копій диплома про здобуття кваліфікації інженера-елекромеханіка-дослідника, сертифіката про можливість надання послуг з проведення навчання, ремонту та налагодження вагового обладнання.

Судами встановлено, що у кожному договорі чітко визначено об`єкти, на яких проводяться контрольно-вимірювальні роботи, показники, які підлягають контрольно-вимірювальним роботам та які саме роботи необхідно провести й за якими конкретними адресами знаходяться відповідні об`єкти; акти прийому - передачі виконаних робіт містять посилання на відповідний договір з зазначенням конкретних видів послуг та робіт. Окрім того у ФОП ОСОБА_1 наявні сертифікати на надання відповідних послуг;

- з ТОВ Спецреклама № 50/01 від 04.01.2013 про надання послуг з розміщення рекламної інформації та оголошень в засобах масової інформації.

Надання рекламних послуг, як констатується судами, підтверджується рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, актами прийому - передачі виконаних робіт, податковими накладними, копіями газет Харківський кур`єр , Прем`єр та витягами з веб-сайтів, де розміщено рекламні банери та оголошення рекламних послуг Товариства.

Заявки, як встановлено під час розгляду справи з пояснень представника позивача, надавались засобами електронного зв`язку.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ Мир Весов , то судами досліджено, що придбання обладнання (платформ для вагів) здійснювалось на підставі рахунків-фактур №СФ-0000223 від 11.04.2014, №СФ-0000408 від 23.06.2014, №СФ-0000488 від 28.07.2014, видаткових накладних №РН-0000201 від 14.04.2014, №РН-0000312 від 23.06.2014, №РН-0000395 від 06.08.2014, експресс-накладних №20290004922623 від 23.06.20154, №20290002333295 від 14.04.2014, платіжних доручень №1230 від 02.07.2014, №1420 від 07.08.2014, №694 від 11.04.2014, податкових накладних №30 від 11.04.2014, №41 від 23.06.2014, №12 від 06.08.2014.

Подальша реалізація придбаного у ТОВ Мир Весов товару була здійснена на користь ТОВ Сумифітофармація та ПП Нікіфоров відповідно до замовлення №3143 від 29.07.2014, рахунків №719 від 06.08.2014, №К3524 від 16.09.2014, комплектацій номенклатур №1000000052 від 09.2014, №3 від 06.08.2014, довіреностей №469 від 05.08.2014, №338 від 17.09.2014, видаткових накладних №719 від 06.08.2014, №881 від 18.09.2014 та платіжних доручень №2324 від 05.08.2014, №263 від 17.09.2014.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство придбало у ТОВ КАН 20 обладнання (противоугон для вагів), що підтверджується рахунком -фактурою №100101 від 10.01.2014, видатковою накладною №220101 від 22.01.2014, платіжним дорученням №74 від 14.01.2014, податковою накладною № 2 від 14.01.2014.

Транспортування придбаного товару здійснювалось шляхом самовивозу орендованим автомобілем (договір оренди автомобіля від 30.05.2013, свідоцтво про реєстрацію орендованого автомобіля).

Придбаний товар було реалізовано ТОВ Кононівський елеватор , про що свідчать договір № 108 від 05.09.2014, видаткова накладна №935 від 07.10.2014, довіреність №154 від 06.10.2014, платіжні доручення №4619 від 08.09.2014, №10198 від 15.10.2014, №10775 від 11.11.2014.

Виписані контрагентами податкові накладні містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагенти позивача були зареєстрований платниками ПДВ.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем же - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Не надано й доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру); недостатності у контрагента трудових та інших ресурсів, які були йому необхідні, однак відсутні.

Загалом, як встановлено судами в ході розгляду справи, позиція податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на інформації, отриманій за результатами здійснення податкового контролю по взаємовідносинам його контрагентів з іншими особами, та без будь-яких фактів фіксації порушення робиться висновок про нереальність господарських операцій Товариства із ТОВ БК Креатив Буд , ТОВ Мир Весов , ТОВ КАН 20 . Разом з тим, правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за обставин даної справи й відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин платника податку.

Посилання ж відповідача на неподання до перевірки деяких документів (креслень, сертифікатів, заявок) не можуть бути достатнім аргументом для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із постачальниками.

Спростовано судами попередніх інстанцій й доводи відповідача про невиконання ТОВ БК Креатив Буд підрядних робіт, зокрема, й у зв`язку з анулюванням 02.07.2014 свідоцтва платника ПДВ, оскільки такі роботи були завершені останнім в квітні 2014 року.

Підсумовуючи викладене, суди прийшли до висновку про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданими контрагентами, підставою для яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Доводи ж касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки та з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій й задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду