Ухвала

від 06.03.2017 по справі 820/2125/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2017 р.Справа № 820/2125/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2016р. по справі № 820/2125/16

за позовом Українсько - американського товариства з обмеженою відповідальністю фірма "КОДА"

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Українсько-американське товариство з обмеженою відповідальністю фірма "КОДА", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001492201 від та №0001482201 від 23.12.2015.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2016р. по справі № 820/2125/16 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при розгляді даної справи норм матеріального і процесуального права, а також неповноту дослідження обставин у справі.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 06.03.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу суб'єкта господарювання юридичної особи та перебуває на обліку платників податків в Центральній ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Центральною ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області в період з 09.11.2015 року по 20.11.2015 року проведено документальну планову виїзну перевірку Українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю фірма "КОДА" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

Результати перевірки оформлені актом № 1590/20-30-22-01/19371667 від 04/11/2015 року (а.с. 10-78, т.1).

У вказаному акті перевірки контролюючим органом відображено висновок про порушення позивачем приписів:

п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України від, в результаті чого Українсько-американським товариством з обмеженою відповідальністю фірма "КОДА" занижено ПДВ в сумі 84323грн.;

- п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.8.1 п. 138.8, пп. 138.10.2, 138.10.3 п. 138.10 ст 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого Українсько-американським товариством з обмеженою відповідальністю фірма "КОДА" занижено податок на прибуток на загальну суму 3153652 грн.

На підставі зазначених висновків контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0001492201 від та №0001482201 від 23.12.2015.

З дослідженого акту перевірки № 1590/20-30-22-01/19371667 від 04/11/2015 року судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень і прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував викладений в акті висновок про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем з ТОВ "БК "Креатив Буд", ТОВ "Мир весов", ТОВ "КАН 20", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Спецреклама".

На вказані доводи відповідач посилався як у акті перевірки, так і в запереченнях на адміністративний позов, поданих до суду першої інстанції, а також і у доводах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Так, в силу пункту 198.3 зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

А відповідно до положень пункту 198.6 статті 198 вказаного вище Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податків грошового зобов'язання, суд досліджує факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи слідує, що між позивачем (Замовник) і ТОВ "БК "Креатив Буд" (Підрядник) укладено договір підряду на виконання монтажних робіт № 09-13 від 16.01.2014 року, предметом якого були монтажні роботи, а саме: будівництво фундаменту для автомобільних ваг (т.1 а.с. 148-151).

Пункт 5.2. вищевказаного Договору допускає можливість залучення підрядником до виконання робіт субпідрядників, а п. 1.4. Договору містить дані про наявність у підрядника відповідної ліцензії на виконання будівельних робіт. Наявність у підрядника на час виконання робіт відповідної ліцензії підтверджується також даними з Інтернет-сайту Держархбудінспекції України, зауважень до чого у податкового органу не виникло.

Колегія суддів зазначає, що Акти Форми № КБ-2в є актами приймання виконаних підрядних робіт підрядчиком та в яких відображаються всі витрати підрядника: прямі (вартість матеріалів, виробів та конструкцій, заробітна плата, вартість експлуатації машин), загальновиробничі витрати, додаткові витрати, тощо, а також акти Форми №КБ-3, які складаються для визначення вартості виконаних об'ємів будівельних робіт і відображаються понесені витрати підрядника по будові, тобто акти, які підтверджували фактичні обсяги виконаних робіт не відповідають вимогам наведеного наказу та не містять інформації про витрати, понесені тим чи іншим підрядником при виконанні будівельно-монтажних робіт, перелік використаних матеріально-технічних ресурсів, тощо, відповідачем був зроблений висновок про відсутність доказів їх пов'язаності з господарською діяльністю підприємства, а тому фактичне отримання позивачем будівельних робіт від контрагента не підтверджено належним чином оформленими первинними та іншими документами.

Відповідно приписам ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Оскільки спеціальним нормативним документом для уніфікації звітних документів була затверджена форма акту Форми № КБ-2в, то позивач та його контрагент повинні були дотримуватися порядку оформлення звітної документації по виконанню договорів будівельного підряду (підряду).

На підтвердження виконання робіт за договором позивачем надані копії договірної ціни станом на 12.03.2014 р.. довідки про вартість будівельних робіт за квітень 2014 р., акту виконаних будівельних робіт від 10.04.2014 р., локального кошторису станом на станом на 12.03.2014 р.. підсумкового локального кошторису (т.1 а.с. 152-163).

Також у ході виконання договору виписано податкової накладної №191 від 10.04.2014р (а.с. 131 т. 1).

Надана позивачем копія платіжного доручення з відміткою банківської установи: №918 від 16-05.2014 р. на суму 153396,05 грн., засвідчує факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Окрім того, подальша реалізація придбаних у ТОВ "БК "Креатив Буд" будівельних робіт, позивачем здійснена за договором №117 від 15.08.2013 р. на користь ПАТ "Жашківський елеватор", що підтверджується рахунками до вказаного договору №К1975 від 15.04.2014 р., №К1244 від 15.08.2013 р., видатковою накладною №К1404 від 11.04.2014 р., довіреністю №31 від 08.04.2014 р. та платіжними дорученнями №249 зід 23.04.2014 р., №564 від 16.08.2013 р (т.1. а.с. 164-178).

Вказаний договір №117 від 15.08.2013 р. з ПАТ "Жашківський елеватор", окрім виготовлення та передачі вагового обладнання, також передбачав виконання супутніх робіт та послуг з демонтажу, посиленню існуючої платформи вагів та виготовленні додаткової платформи, монтажу. При цьому, зазначений договір не передбачав будь-яких заборон щодо залучення виконавцем для виконання монтажних та будівельних робіт за договором будь-яких третіх осіб - субпідрядників.

Доводи відповідача про відсутність факту придбання позивачем послуг у ТОВ "БК "Креатив Буд", з огляду на те, що свідоцтво платника податків вказаного підприємства анульоване 02.07.2014 року є безпідставними, оскільки господарські операції між позивачем та зазначеним контрагентом були завершені в квітні 2014 року.

Щодо взаємовідносин між позивачем і ТОВ "Мир Весов", судом встановлено, що придбання обладнання (платформи для вагів) здійснювалось на підставі відповідних рахунків-фактур, видаткових накладних, експресс-накладних, платіжних доручень, податкових накладних (т.1 а.с.187-200).

Товар прийнятий працівником УА ТОВ "фірма "Кода". Транспортування товару від постачальника (м. Донецьк) до покупця здійснювалось перевізником Нова Пошта відповідно до експрес-накладних №20290004922623 від 23.06.2014 р., №20290002333295 від 14.04.2014 р.

Подальша реалізація, придбаних у ТОВ "Мир весов" ТМЦ, позивачем здійснена на користь ТОВ "Сумифітофармація" та ПП "Нікіфоров" відповідно до замовлення покупця №3143 від 29,07.2014 р., рахунків №719 від 06.08.2014 р., №К3524 від 16.09.2014 р., комплектацій номенклатур №1000000052 від 09.2014 р., №3 від 06.08.2014 р., довіреностей №469 від 05.08.2014 р.. №338 від 17.09.2014 р., видаткових накладних №719 від 06.08.2014 р., №881 від 18.09.2014 р. та платіжних доручень №2324 від 05.08.2014 р., №263 від 17.09.2014 р. (т.1. а.с. 201-211).

Як вбачається з акту перевірки, у податкового органу виникли сумніви щодо реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Мир Весов", з огляду на відсутність укладених договорів у письмовій формі.

Колегія суддів критично ставиться до вказаних доводів контролюючого органу, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що договірні відносини між позивачем та його контрагентом ТОВ "Мир Весов" оформлені без письмових угод, що не суперечить вимогам закону.

Наявність податкових, видаткових накладних, доказів оплати тощо кореспондуються змістом ч. 1 ст. 181 ГК України, свідчать про реальність господарських операцій.

Окрім того, під час проведення перевірки, контролюючим органом підтверджено включення податкових накладних до реєстру отриманих та виданих податкових накладних та проведення об лікування господарських операцій у бухгалтерському обліку (т.1. а.с.с 42).

З приводу доводів відповідача щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Мир Весов" (т.1. а.с. 43), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.73.5 ст.73 ПК України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Аналізуючи положення п.73.5 ст.73 ПК України, п.п. 6, 7 Порядку №1232, положення Методичних рекомендацій, колегія суддів зазначає, що зустрічна звірка може бути проведена податковим органом лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу, оскільки зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними з метою з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, проведення зустрічної звірки можливе виключно у разі наявності у податкового органу (відповідача) необхідної інформації та документів, адже у протилежному випадку у контролюючого органу відсутні дані, які необхідні для співставлення.

Наявність у контролюючого органу податкової інформації про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, прямо суперечить вищезазначеним нормам та зразку форми акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, так, як наслідком, неможливості проведення зустрічної звірки з підстав відсутності суб'єкта господарювання за юридичною адресою має бути лише висновок про відсутність такого суб'єкта за місцезнаходженням із зазначенням фактичних обставин. За своєю правовою природою податкова інформація про неможливість проведення зустрічної звірки (яка надійшла від Маріупольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області) не містить висновків щодо реальності здійснення господарської діяльності, а зафіксована інформація за змістом не відповідає назві та інформаційному призначенню документа.

Щодо господарських взаємовідносин УА ТОВ "фірма "Кода" та ФОП ОСОБА_1, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що між УА ТОВ "фірма "Кода" та ФОП ОСОБА_1 укладено аналогічні за своєю правовою природою договори № 180314 від 18.03.2014 року, № 140514 від 14.05.2014 року, № 050314 від 05.03.2014 року предметом яких є надання ФОП ОСОБА_1 послуг з ремонту та обслуговування вагового обладнання, а також навчання по використанню на налагодженню вагового обладнання (т.1. а.с. 212-214).

На підтвердження реальності виконання вищезазначених договірних відносин, позивачем надано акти прийому - передачі виконаних робіт, платіжні доручення, (т. 1 а.с. 215-220).

Окрім того, на підтвердження наявності у ФОП ОСОБА_1 необхідних знань та кваліфікаційних навичок, позивачем залучено до матеріалів справи диплом ОСОБА_1 про здобуття кваліфікації інженера-елекромеханіка-дослідника, сертифікат про можливість надання ОСОБА_1 послуг з проведення навчання, ремонту та налагодження вагового обладнання (т.2 а.с.184-198).

Відповідач вказує на те, що з наданих первинних документів не можливо встановити, яким чином та якими трудовими ресурсами та, власне який саме ремонт вимірювального обладнання, здійснено ФОП ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 26-27).

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що у кожному договорі чітко визначено об'єкти, на яких проводяться контрольно-вимірювальні роботи, показники, які підлягають контрольно-вимірювальним роботам та які саме роботи необхідно провести, і за якими конкретними адресами знаходяться відповідні об'єкти.

Акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), які сформовані на підтвердження факту виконання взятих на себе зобов'язань виконавцем і прийняття (підтвердження належного виконання) відповідних робіт замовником, містять чітке посилання на відповідний договір з зазначенням конкретних видів послуг та робіт, які фактично наданні (виконанні). Вказані документи слугують для підтвердження факту надання відповідної послуги чи виконання відповідної роботи, і такий акт необхідний для сторін господарських взаємовідносин для підтвердження факту надання та отримання певного достатнього об'єму чи то робіт чи то послуг.

Окрім того, у ФОП ОСОБА_1 на момент виникнення спірних господарських відносин, були наявні відповідні сертифікати на надання необхідних послуг, дійсність яких не ставиться під сумнів контролюючим органом.

Також, колегія суддів суд зазначає, що чинне законодавство не містить заборон щодо неможливості поєднання працівником роботи у штаті певного підприємства з одночасною його реєстрацією, як суб'єкта підприємницької діяльності.

Щодо договірних відносин між УА ТОВ "фірма "Кода" та ТОВ "Спецреклама", колегія суддів зазначає наступне наступне.

Між УА ТОВ "фірма "Кода" та ТОВ "Спецреклама" укладено договір № 50/01 від 04.01.2013 року про надання послуг з розміщення рекламної інформації та оголошень в засобах масової інформації. (т.2 а.с.4-5).

На підтвердження реальності виконання вищезазначеного правочину, позивачем надано рахунки-фактури, платіжні доручення, акти прийому - передачі виконаних робіт, податкові накладні, а також копії газет "Харківський кур'єр", "Прем'єр" та витяги з веб-сайтів, де розміщено рекламні банери та оголошення рекламних послуг УА ТОВ "фірма "Кода" (т.2 а.с.6-106, 199-217).

По вказаним взаємовідносинам у податкового органу виникли зауваження щодо відсутності у позивача заявок на надання рекламних послуг.

З матеріалів справи судом встановлено, що вказані заявки надавались засобами електронного зв'язку та необхідність тривалого ( з 2013-2014 років) зберігання яких чинним законодавством не передбачена.

Також, як вбачається з матеріалів справи, УА ТОВ "фірма "Кода" придбано у ТОВ "КАН 20" обладнання (противоугон для вагів), що підтверджується рахунком -фактурою № 100101 від 10.01.2014 року, видатковою накладною № 220101 від 22.01.2014 року, платіжним дорученням № 74 від 14.01.2014 року, податковою накладною № 2 від 14.01.2014 року (т. 1 а.с. 175-178).

Транспортування придбаних ТМЦ здійснювалось шляхом самовивозу орендованим автомобілем, наявність якого підтверджується договором оренди автомобіля від 30.05.2013 року та копією свідоцтва про реєстрацію орендованого автомобіля (т.2 а.с. 181-183).

Подальша реалізація придбаних ТМЦ здійснена на користь ТОВ "Кононівський елеватор" відповідно до договору № 108 від 05.09.2014 року, реальність виконання умов якого підтверджується видатковою накладною, довіреністю, платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 179-186).

Надані суду первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено та актом перевірки не встановлено.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства контрагентом.

Якщо контрагент можливо не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Виконання правочинів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Отримані позивачем від контрагента зазначені податкові накладні не мають недоліків, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, що спричиняють втрату ними статусу первинного документа.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Крім того, щодо посилань відповідача на нереальність господарських відносин, у зв'язку із порушенням контрагентами позивача вимог податкового законодавства суд зазначає наступне.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладену в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року, а також із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів. Суд зазначає, що приєднані до справи документи, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2016р. по справі № 820/2125/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 10.03.2017 р.