Рішення

від 30.12.2016 по справі 464/3270/16-ц

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/3270/16-ц

пр.№ 2/464/1130/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.12.2016 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого - судді Дулебка Н.І.,

секретар - Кріль Х.О.,

за участі: представника позивача - Сакун А.О.,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Арсенал Страхування" до ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта", за участі третьої особи - представництва „Евер Нейро Фарма ГмбХ", про стягнення відшкодування витрат у порядку регресу, -

встановив:

Позивач ПрАТ Страхова компанія Арсенал Страхування звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ПАТ НАСК Оранта про стягнення з відповідача ОСОБА_2 відшкодування витрат у порядку регресу у розмірі 80651,79 грн., з відповідача ПАТ НАСК Оранта відшкодування витрат у порядку регресу у розмірі 25000 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 18.03.2015 між ПрАТ СК Арсенал Страхування та представництвом Евер Нейро Фарма ГмбХ укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №102/15-Т/Ц7, згідно з яким ПрАТ СК Арсенал Страхування взяло на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки Audi А6 , д.н.з. НОМЕР_3, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП. 07.01.2016 на автодорозі Івано-Франківськ - Львів, Львівська обл., смт. Нові Стрілища сталася ДТП за участю автомобіля марки Audi А6 , д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5, та автомобіля марки Daewoo Lanos , д.н.з. НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_2, який втратив керування, виїхав на зустрічну смугу та здійснив зіткнення з автомобілем марки Audi А6 . Водії спільно склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол). Внаслідок ДТП автомобілю марки Audi А6 спричинено механічні пошкодження, а його власнику завдано матеріальних збитків. Згідно зі звітом №28-2016 від 17.02.2016, вартість такого матеріального збитку становила 109246,37 грн. Відповідно до рахунку-фактури №0000029070 від 26.01.2016, наданого ДП Ауді Центр Віпос , загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Audi А6 склала 105651,79 грн. На підставі договору добровільного страхування наземного транспортного засобу №102/15-Т/Ц7 від 18.03.2015, страхового акту №102/15-Е/Ц7-12-1 від 27.01.2016, розрахунку суми страхового відшкодування від 27.01.2016, ПрАТ СК Арсенал Страхування здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 105651,79 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована у ПАТ НАСК Оранта за договором ОСЦПВВНТЗ №АЕ/6496071. Зазначеним полісом передбачений ліміт відповідальності 50000 грн. Проте, відповідно до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, ліміт відповідальності по європротоколу складає 25000 грн. Відтак, ПАТ НАСК Оранта несе відповідальність в межах ліміту, що становить 25000 грн., а до ПрАТ СК Арсенал Страхування перейшло право вимоги до ОСОБА_2 в розмірі суми боргу за межами ліміту, передбаченого вищезазначеним договором, а саме, у розмірі 80651,79 грн.

Представник позивача Сакун А.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення, аналогічні змісту позовної заяви та додаткових пояснень. Додатково вказала, що за договором добровільного страхування ОСОБА_5, як керівник представництва „Евер Нейро Фарма ГмбХ", має право керувати автомобілем марки Audi А6 в будь-який час та в будь-яких цілях. Щодо розбіжностей, допущених у додатковій угоді №4, зазначила, що така угода дійсно була укладена 02.11.2015 і існувала на момент ДТП, а посилання у преамбулі такої на додаткову угоду №3 від 30.07.2015 є механічною помилкою. Вказала, що оскільки питання щодо розміру ліміту виникло лише після подання відповідачем ОСОБА_2 письмових заперечень проти позову, тому така угода була долучена в ході розгляду справи. Просила суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав з підстав, що викладені у письмових запереченнях проти позову. Додатково вказав, що оскільки автомобіль марки Audi А6 , д.н.з. НОМЕР_3, 07.01.2016 використовувався ОСОБА_5 не у службових цілях, відтак, дана ДТП не є страховим випадком відповідно до договору страхування та додатку №1 до цього договору. Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача ПАТ НАСК Оранта Гулька Н.О. у судове засідання не з'явилася, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи. У судовому засіданні від 05.10.2016 позов не визнала, надала пояснення про те, що страхувальником ОСОБА_2 було подано повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, що мала місце 07.01.2016 за участю автомобіля марки Audi А6 , д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5, та автомобіля марки Daewoo Lanos , д.н.з. НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_2 Вказала, що ОСОБА_5 в ПАТ НАСК Оранта стосовно даної ДТП не звертався. Оскільки водіями складено європротокол, відтак, відповідальність страховика зменшується з 50000 грн. до 25000 грн. Крім цього, зазначила, що огляд пошкодженого транспортного засобу проводився без участі ПАТ НАСК Оранта , відповідно розмір збитку, що завданий потерпілому та який би відповідав реальній вартості, не встановлено. За договором добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до якого ОСОБА_5 було проведено виплати, передбачено, що якщо ДТП була оформлена європротоколом, сума відповідальності страховика не може перевищувати 10000 грн. Зазначила, що долучену лише в ході розгляду справи угоду №4 до договору страхування від 02.11.2015, якою суму страхового відшкодування збільшено до 150000 грн. не можна брати до уваги, оскільки така містить розбіжності в датах, що викликає сумніви з приводу того, коли саме така додаткова угода укладена. Крім цього, вказала на неможливість виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування у випадку використання автомобіля не в службових цілях. У зв'язку з цим, оскільки ДТП сталася 07.01.2016, що є офіційним вихідним днем, жодних доказів того, що автомобіль марки Audi А6 , д.н.з. НОМЕР_3, використовувався у службових цілях немає, відтак, виплата страхового відшкодування у розмірі 105651,79 грн. є неправомірною. Крім цього, позивач не звертався до ПАТ НАСК Оранта в досудовому порядку з вимогою про страхове відшкодування в порядку регресу. Просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи представництва „Евер Нейро Фарма ГмбХ" у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Суд вирішив розглядати справу за відсутності представника.

Суд, заслухавши пояснення сторін, оглянувши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.01.2016 на автодорозі Івано-Франківськ - Львів, Львівська обл., смт. Нові Стрілища сталася ДТП за участю автомобіля марки Audi А6 , д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5, та автомобіля марки Daewoo Lanos , д.н.з. НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_2

Оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася за участю лише забезпечених транспортних засобів, були відсутні обмеження, передбачені п. 33.2 ст. 33 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , тому водіями з підстав, передбачених Законом, спільно складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), без інформування відповідного підрозділу МВС України.

Як видно із зазначеного європротоколу, учасники пригоди визначили винуватим у скоєнні ДТП водія автомобіля марки Daewoo Lanos , д.н.з. НОМЕР_4, ОСОБА_2, внаслідок дій якого було заподіяно шкоду транспортному засобу марки Audi А6 , д.н.з. НОМЕР_3 (а.с. 17).

Згідно з договором добровільного страхування наземного транспортного засобу №102/15-Т/Ц7, укладеного 18.03.2015 між ПрАТ СК Арсенал та представництвом Евер Нейро Фарма ГмбХ , ПрАТ СК Арсенал Страхування взяло на себе зобов'язання компенсувати, зокрема, будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки Audi А6 , д.н.з. НОМЕР_3, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП (а.с. 5-9, 10-11, 12-14).

Встановлено, що власником автомобіля марки Audi А6 , д.н.з. НОМЕР_3, згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САТ №109149, є представництво „Евер Нейро Фарма ГмбХ" (а.с. 29).

Згідно з довіреністю №Н-028/08 від 28.08.2015, право на керування вказаним вище автомобілем надано директору представництва „Евер Нейро Фарма ГмбХ" ОСОБА_5 (а.с. 173).

Разом з тим встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована у ПАТ НАСК Оранта згідно з полісом №АЕ/6496071 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 32).

З пояснень відповідачів встановлено, що 08.01.2016 ОСОБА_2 звернувся до ПАТ НАСК Оранта з повідомленням про дану дорожньо-транспортну пригоду.

Також, 11.01.2016 директор представництва „Евер Нейро Фарма ГмбХ" ОСОБА_5 повідомив ПрАТ СК Арсенал про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу (а.с. 31-32).

Відповідно до звіту №28-2016 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, 18.01.2016 проведено автотоварознавче дослідження колісного транспортного засобу, згідно з яким вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки Audi А6 , д.н.з. НОМЕР_3, в результаті його пошкодження в ДТП, склала 109246,37 грн. (а.с. 18-19).

Згідно з рахунком-фактурою №0000029070 від 26.01.2016, наданим ДП Ауді Центр Віпос , загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Audi А6 , д.н.з. НОМЕР_3, склала 105651,79 грн. (а.с. 27).

На підставі страхового акту №102/15-Т/Ц7-12-1 від 27.07.2016, розрахунку страхового відшкодування від 27.01.2016, ПрАТ СК Арсенал перерахувало на рахунок ДП Ауді Центр Віпос страхове відшкодування представництву „Евер Нейро Фарма ГмбХ" у розмірі 105651,79 грн., що підтверджується платіжним дорученням №37 від 29.01.2016 (а.с. 15, 16, 28).

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Ч.1 ст. 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Положеннями п. 33.2 ст. 33 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Відповідно до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України №698 від 17.11.2011, максимальний розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників ДАІ МВС з 01.01.2013 - 25000 грн., 01.02.2016 - 50000 грн.

Згідно з п. 9.1 ст. 9 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

За умовами п. 26.5 договору добровільного страхування наземного транспортного засобу №102/15-Т/Ц7 від 18.03.2015, у випадку ДТП, при наявності іншого учасника ДТП (окрім застрахованого ТЗ), страхувальник (водій застрахованого ТЗ) зобов'язаний повідомити органи ДАІ про подію та діяти у відповідності до п.п. 2.10, 2.11 ПДР. При цьому, у випадку оформлення ДТП шляхом складання спільно з іншим учасником ДТП повідомлення про ДТП встановленого зразка (Європротокол) відповідно до п. 2.11 ПДР страхове відшкодування сплачується в розмірі збитку, за вирахуванням встановленої згідно з розділом 12 договору франшизи по відповідному ризику, але не більше ніж 10000 грн.

Додатковою угодою №4 від 02.11.2015 до договору добровільного страхування наземного транспортного засобу №102/15-Т/Ц7 від 18.03.2015, внесено зміни до п. 26.5 договору, в частині суми страхового відшкодування, що становить 150000 грн. (а.с. 124).

З пояснень представника позивача встановлено, що така додаткова угода дійсно укладена 02.11.2015, а посилання в преамбулі угоди на додаткову угоду №3 від 30.07.2015, є механічною помилкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 58 ЦПК України).

Оскільки відповідачами жодних доказів укладення такої угоди після настання страхового випадку не надано, а надання такої угоди після подання письмових заперечень на позов не суперечить вищенаведеним нормам законодавства, відтак, сумнівів щодо існування такої угоди на момент ДТП не має.

У зв'язку з цим, покликання відповідачів на перевищення позивачем ліміту страхового відшкодування, встановленого договором, є необґрунтованим.

Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована в ПАТ НАСК Оранта , відтак, на останнє покладено відповідальність в межах ліміту, передбаченого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №698 від 17.11.2011, що становить 250000 грн.

Щодо тверджень відповідачів про неможливість виплати страхового відшкодування у зв'язку з використанням ОСОБА_5 в момент ДТП автомобіля не в службових цілях суд зазначає наступне.

Як видно з заяви на страхування (додаток №1 до договору добровільного страхування наземного транспортного засобу №102/15-Т/Ц7 від 18.03.2015), керувати транспортними засобами, серед яких, автомобілем марки Audi А6 , д.н.з. НОМЕР_3, має право будь-яка особа, на законних на те підставах, особливостями використання є те, що такий транспорт є службовим (а.с. 110-111).

Проте, договором добровільного страхування наземного транспортного засобу №102/15-Т/Ц7 від 18.03.2015 жодних обмежень щодо часу та цілей керування транспортним засобами не визначено, умовами такого договору не передбачено відповідальності та неможливість виплати страхового відшкодування у випадку використання транспортного засобу не в службових цілях.

Крім цього, необґрунтованими є доводи відповідачів про обов'язок позивача в позасудовому порядку звернутися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою про виплату страхового відшкодування, з огляду на наступне.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002, кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, позивач отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.

Крім цього, із положень Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів випливає що у момент укладення договору обов'язкового страхування страховик приймає на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником відповідальності, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України Про страхування до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 №6-691цс15.

Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_2 в розмірі суми боргу за межами ліміту, передбаченого європротоколом, що становить 80651,79 грн. (105651,79 грн. - 25000 грн.).

Враховуючи, що за даним страховим випадком ПрАТ СК Арсенал Страхування повністю виконало зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування відповідно до вимог чинного законодавства, відтак, заявлені позивачем вимоги про стягнення збитків в порядку регресу з відповідачів є обґрунтованими.

Інші доводи сторін вищевказаних висновків суду не спростовують.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З врахуванням зазначених вимог закону та враховуючи задоволення позовних вимог, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягаю стягненню судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору, у розмірі 1204,42 грн. (1584,76 грн. * 76%), з відповідача ПАТ НАСК Оранта - у розмірі 380,34 грн. (1584,76 грн. * 24 %), що пропорційно відповідатиме розміру задоволених позовних вимог.

На підставі статей 993, 1166, 1191, 1194 ЦК України, статей 9, 22, 33 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , ст. 27 Закону України Про страхування , розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України №698 від 17.11.2011, та керуючись статтями 10, 11, 57, 60, 61, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Арсенал Страхування" відшкодування витрат у порядку регресу у розмірі 80651,79 грн., судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору, у розмірі 1204,42 грн., а всього 81856 (вісімдесят одна тисяча вісімсот п'ятдесят шість) гривень 21 (двадцять одну) копійку.

Стягнути з публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта" на користь приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Арсенал Страхування" відшкодування витрат у порядку регресу у розмірі 25000 грн., судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору, у розмірі 380,34 грн., а всього 25380 (двадцять п'ять тисяч триста вісімдесят) гривень 34 (тридцять чотири) копійки.

Апеляційна скарга на рішення подається до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий Дулебко Н.І.