Постанова

від 03.01.2017 по справі 803/1835/16

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2017 року Справа № 803/1835/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

при секретарі судового засідання - Ткачук І.І.,

за участю представника позивача Максимчука Ю.В.,

представника відповідача Виш А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Шацьке ремонтне-транспортне підприємство" до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Шацьке ремонтно-транспортне підприємство" звернулося з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 24 жовтня 2016 року за №001051321, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 2337,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24 жовтня 2016 року Шацьким відділенням Ковельської ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області проведено перевірку дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з 01 січня 2014 року по 23 липня 2016 року, за результатами якої складено акт за №100/15. Даним актом встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Шацьке ремонтно-транспортне підприємство" в порушення вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України не забезпечило своєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання протягом граничного строку сплати - 19 лютого 2014 року у сумі 23377,40 грн. На підставі акту перевірки Ковельської ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області 24 жовтня 2016 року сформоване податкове повідомлення-рішення №001051321, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 2337,74 грн.

Свої вимоги мотивує протиправністю нарахування ПАТ "Шацьке РТП" штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного податку з юридичних осіб, оскільки вони нараховані у період, коли підприємство перебувало і на даний час перебуває у процедурі банкрутства, а згідно частиною 3 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Враховуючи викладене просить визнати протиправним і скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення.

В запереченні представник відповідача адміністративний позов не визнає та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки ПАТ "Шацьке РТП" допустило порушення граничних термінів сплати узгодженого грошового зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб по декларації єдиного податку, а ухвалою господарського суду Волинської області від 20 липня 2016 року у справі №903/395/14 затверджено мирову угоду, припинено провадження у справі про банкрутство та припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів. Представник відповідача вважає, що посилання позивача на обставини порушення справи про банкрутство та введення в дію мораторію щодо застосування штрафних санкцій в даному випадку є безпідставними, оскільки дія мораторію на задоволення вимог кредиторів була припинена та незважаючи на погашення в процесі банкрутства суми узгодженого грошового зобов'язання у ПАТ "Шацьке РТП" виникає обов'язок щодо сплати штрафних санкцій.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, вказаних у позовній заяві, просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у запереченні, просила відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 цього Кодексу, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, що 24 жовтня 2016 року Шацьким відділенням Ковельської ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області проведено перевірку дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з 01 січня 2014 року по 23 липня 2016 року, за результатами якої складено акт за №100/15. Даним актом встановлено, що приватне акціонерне товариство "Шацьке ремонтно-транспортне підприємство" в порушення вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України не забезпечило своєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання протягом граничного строку сплати - 19 лютого 2014 року у сумі 23377,40 грн.

На підставі акту перевірки Ковельської ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області 24 жовтня 2016 року сформоване податкове повідомлення-рішення №001051321, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 2337,74 грн.

Позивач мотивує нарахування ПАТ "Шацьке РТП" штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного податку з юридичних осіб протиправним, оскільки вони нараховані у період, коли підприємство перебувало і на даний час перебуває у процедурі банкрутства, а згідно частиною 3 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Про те таке твердження позивача не відповідає дійсному з огляду на наступне.

Відповідно абзацу 24 статті 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно із частиною 4 статті 12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

З наведеного вбачається, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

До зобов'язань поточних кредиторів, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство під час судових процедур, правила мораторію не застосовуються, і по цих зобов'язаннях, згідно загальних правил, застосовуються штрафні (фінансові) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів.

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється, згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Таким чином, із порушенням справи про банкрутство та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів у підприємства не припиняється обов'язок сплачувати податки і збори у встановленому порядку та розмірах за результатами здійснення господарської діяльності після введення мораторію і протягом його дії, і за порушення законодавства нести відповідальність у вигляді нарахування штрафних санкцій. Натомість, нарахування штрафних санкцій під час дії мораторію не відповідає вимогам законодавства, тобто є незаконним.

Як встановлено в судовому засіданні ухвалою господарського суду Волинської області від 28 травня 2014 року було порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Шацьке ремонтно-транспортного підприємства" (Волинська область, Шацький район, смт. Шацьк, вулиця 50 років Перемоги,6, код ЄДРПОУ 00902576) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів зазначеного товариства.

Ухвалою цього ж суду у цій справі провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Шацьке ремонтно-транспортного підприємства" (Волинська область, Шацький район, смт. Шацьк, вулиця 50 років Перемоги,6, код ЄДРПОУ 00902576) було припинено та також було припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Отже, Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області була проведена перевірка та сформоване податкове повідомлення-рішення 24 жовтня 2016 року, тобто податкове повідомлення-рішення було винесене у період коли провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Шацьке ремонтно-транспортного підприємства" (Волинська область, Шацький район, смт. Шацьк, вулиця 50 років Перемоги,6, код ЄДРПОУ 00902576) було припинено та було припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів (штрафні санкції були нараховані у період коли дія мораторію уже закінчилася).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам позивач належним чином не довів, що сформоване Ковельською ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області податкове повідомлення-рішення є протиправним та не надав суду доказів, які б належним чином підтверджували підставність позовних вимог.

Відповідач в свою чергу довів, що сформоване податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства, а тому в задоволенні адміністративного позову суд відмовляє.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Шацьке ремонтно-транспортного підприємства" до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 06 січня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду .

Суддя В.Д. Ковальчук