Ухвала

від 15.05.2007 по справі 28/294-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

28/294-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 15.05.07 р.          № 28/294-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Борисенко  І.В.

 суддів:             

 при секретарі:          

 За участю представників:

 від позивача - Андрієвський О.О. – дов. № 77/1 від 12.05.2006

 від відповідача - Трифонов С.М. – дов.№ 3000/9/10-209 від 13.03.2007

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

 на постанову Господарського суду м.Києва від 23.01.2007

 у справі № 28/294-А   

 за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "АвтоСнаб-Сервіс"

 до           Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

 про          визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “АвтоСнаб-Сервіс” (надалі – позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (надалі - відповідач, апелянт) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000502303/0 від 03.02.2006, № 0000502303/1 від 29.03.2006, № 0000502303/2 від 31.05.2006 та № 0000502303/3 від 01.08.2006, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 609 062,71 грн., в т.ч. 406 041,80 грн. основного платежу та 203 020,91 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду м. Києва від 23.01.2007 р. у справі № 28/294-А позов задоволено повністю: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000502303/0 від 03.02.2006, № 0000502303/1 від 29.03.2006, № 0000502303/2 від 31.05.2006 та                                    № 0000502303/3 від 01.08.2006, винесені Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АвтоСнаб-Сервіс” 3,40 грн. судового збору.

Господарський суд м. Києва свою постанову мотивував тим, що висновки акту перевірки позивача, на підставі якого відповідачем прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та не відповідають чинному законодавству, оскільки позивачем виконані усі вимоги Закону України “Про податок на додану вартість” та  підстав для нарахування позивачу податкових зобов'язань по ПДВ у відповідача не було.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 20.02.2007р., в якій просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 23.01.2007р. у справі №28/294-А повністю та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права (а саме п.4.7 ст.4, пп.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону України “Про податок на додану вартість”) та процесуального права (а саме ст.ст. 69, 70, 86, 159 КАС України).

Представник апелянта (відповідача) в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав, просив постанову Господарського суду м. Києва скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в позові відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив в її задоволенні відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування норм права місцевим господарським судом, судова колегія Київського апеляційного господарського суду, -

ВСТАНОВИЛА:

 Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.02.2006 № 0000502303/0, яким позивачу згідно з пп. „б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 609 062,73 грн., в т.ч. 406 041,80 грн. основного платежу та 203 020,91 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в порядку адміністративного узгодження та за результатами розгляду скарг позивача відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000502303/1 від 29.03.2006, № 0000502303/2 від 31.05.2006 та № 0000502303/3 від 01.08.2006, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ з тих же підстав та у тій же сумі.

Оспорювані податкові повідомлення–рішення прийняті на підставі акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва № 11-23-3-32309586 від 16.01.2006р. “Про результати виїзної планової документальної перевірки з питань дотримання податкового та валютного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю „АвтоСнаб-Сервіс”, код 32309586, за період з 19.02.2003 по 30.06.2005 року” (надалі – акт перевірки від 16.01.2006р.).

Копії усіх названих документів наявні в матеріалах справи.

Актом перевірки від 16.01.2006р., зокрема, встановлено, що між позивачем (як покупцем) та ТОВ „Компанія „Промбізнеспроект” (як продавцем) було укладено договір купівлі-продажу № 18-03/03КП від 18.03.2003, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує товар – резонатор кварцевий РК–391 частотою 11934,448 кГц ТУ ГШЖК433510,001 в кількості 61 600 шт. за ціною 32,50 грн. без ПДВ. Загальна сума за вказаним договором – 2 402 400,00 грн., в т.ч. ПДВ – 400 400,00 грн. На виконання умов договору ТОВ „Компанія „Промбізнеспроект” реалізувало ТОВ „АвтоСнаб-Сервіс” резонаторі кварцеві згідно акту прийома-передачі від 26.03.2003 та виписало податкову накладну № 125 від 26.03.2003 на суму 2 402 400,00 грн., в т.ч. ПДВ – 400 400,00 грн.

Як вбачається з платіжних доручень, копії яких наявні в матеріалах справи, позивач за вказаним договором розрахувався в повному обсязі.

Відповідно до даних книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) та податкової декларації з податку на додану вартість підприємством сума ПДВ в розмірі 400 400,00 грн. віднесена до складу податкового кредиту в березні 2003 року.

Також актом перевірки від 16.01.2006р. встановлено, що між позивачем (як клієнтом) та ТОВ „Компанія „Промбізнеспроект” (як зберігачем) укладено договір зберігання № 15/03-03ДХ від 18.03.2003, відповідно до умов якого та доручення на зберігання від 26.03.2003 зберігач зобов'язався прийняти та зберігати майно (резонатор кварцевий РК–391 частотою 11934,448 кГц ТУ ГШЖК433510,001 в кількості 61 600 шт. за ціною 32,50 грн. без ПДВ;. всього майна на суму 2 402 400,00 грн., в т.ч. ПДВ – 400 400,00 грн.), а клієнт зобов'язався сплатити за послуги зберігача. 07.05.2003 сторонами підписано акт виконаних робіт до договору зберігання № 15/03-03ДХ від 18.03.2003.

Крім того, актом перевірки від 16.01.2006р. встановлено, що між позивачем (як комітентом) та ПП „Ексім-Д” (як комісіонером) укладено договір комісії № 10/05-03ДК від 07.05.2003, відповідно до умов якого комісіонер прийняв на себе зобов'язання по реалізації товару комітента (резонаторів кварцевих РК–391 частотою 11934,448 кГц ТУ ГШЖК433510,001 в кількості 61 600 шт. за ціною 32,50 грн. без ПДВ) за межами митного кордону України від свого імені, але за рахунок комітента, а комітент, в свою чергу, зобов'язався сплатити комісіонеру винагороду за надані послуги. За умовами вказаного договору товар міг бути реалізований комісіонером за ціною не нижче 2 029 104,00 грн.

Між сторонами договору комісії було укладено додаткову угоду № 1 від 23.05.2003, згідно з якою були змінені ставка винагороди та строк її перерахування.

Також, між ПП „Ексім-Д” (як постачальником) та компанією SIA „Riki I.V.”, Латвія (як покупцем) укладено контракт № 14-05/2-03 від 14.05.2003, відповідно до умов якого та специфікації, продавець продає, а покупець купує резонатори кварцеві РК – 391 частотою 11934,448 кГц ТУ ГШЖК433510,001 в кількості 61 600 шт. за ціною 6,18 дол. США на загальну суму 380 688,00 дол. США на умовах поставки DDU, в а/п FRANKFURT, Cargo Express Kelsterbach Am Aspenhaag 9, 65451 Kelsterbach in order of: LINOMEG LLC.

В травні 2003 року вказаний товар було вивезено за межі митної території України.

Факт вивезення товару за межі митної території України підтверджується ВМД №11003/3/00739 від 23.05.2003 (копія наявна в матеріалах справи – т.1, а.с. 42-43).

Згідно банківської виписки з особового рахунку кошти за договором комісії № 10/05-03ДК від 07.05.2003 надійшли на рахунок позивача 17.07.2003 в сумі 2 030 209.00 грн.

Листом АКБ „Мрія” від 23.11.2006 № 133/11Д підтверджено перерахування з рахунку позивача на рахунок комісіонера комісійної винагороди в сумі 8 829,47 грн.

За висновками акту перевірки від 16.01.2006р., перевіркою встановлено порушення позивачем п. 4.7 ст. 4, 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме – позивачем в травні 2003 року до бази оподаткування ПДВ за ставкою 20% не включено вартість реалізованого товару у сумі 2 030 209,1 грн., внаслідок чого підприємством занижено суми податкового зобов'язання з ПДВ за травень 2003 року на суму 406 041,82 грн.

Вказаний висновок мотивований тим, що компанія SIA „Riki I.V.” є фіктивним підприємством (згідно отриманої інформації від поліції Латвії), за юридичною адресою не знаходиться, згідно інформації СБУ Департаменту контрозвідувального захисту економіки держави, службою авіаційної безпеки авіакомпанії „Дніпроавіа” повідомлено, що за вказаній період резонаторів кварцевих РК–391 з частотою 11934,448 кГц (для підтримання повної частоти) ТУ ГШЖК433510,001, виробник завод „Інтеграл”, не зафіксовано (лист Регіонального управління по боротьбі з корупцією в органах державної податкової служби № 1129/27-00/15 від 11.10.2005), а тому, на думку перевіряючих, позивач не мав права застосовувати нульову ставку по податку на додану вартість, оскільки статус нерезидента – покупця експортованих товарів не підтверджується.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, співпадають з його доводами, викладеними в акті перевірки та у запереченнях на адміністративний позов.

Судова колегія з доводами апелянта не погоджується з огляду на наступне.

Згідно п.1.6 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” податкове зобов'язання – це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість”, об'єктом оподаткування є операції платників податку з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.

Пунктом 6.1 ст. 6 названого Закону встановлено, що об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій, зокрема, з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Згідно зі ст.1 Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність” експорт (експорт товарів) – це продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Відповідно до п. 2 „Положення про вантажно митну декларацію”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 574 від 09.06.97 року, вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів. ВМД застосовується під час декларування суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності товарів та інших предметів, що перевозяться через митний кордон України (п. 3 Положення).

Вантажна митна декларація вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару (п.8).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, вантажна митна декларація, яка надана позивачем в якості підтвердження експорту товару, належним чином оформлена та  відповідає усім вимогам Інструкції „Про порядок заповнення вантажної митної декларації”, затвердженої наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.97 року (зареєстрована в Мінюсті України 24.09.1997р, за №443/2247).

Матеріалами справи підтверджено, що у графі 8 наданої ВМД отримувачем товару було зазначено компанію SIA „Riki I.V.” (яка є стороною контракту) та вчинено запис „Див. на звороті”. Проте, зважаючи на те, що фактичним вантажоотримувачем за контрактом є LINOMEG LLC, інформація про нього була розміщена на зворотному боці вантажної митної декларації.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України „Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції” від 01.03.2003 року № 243 на зворотному боці вказаної декларації міститься напис про вивезення товару за межі митного кордону України, який скріплений підписом посадової особи митниці та гербовою печаткою.

Факт перетину митного кордону України підтверджується також листом Дніпровської митниці № 17-17-3/11766 від 13.12.2006 (копія – т.2, а.с.12).

Таким чином, місцевим судом правильно встановлено, що наявна у позивача вантажна митна декларація №11003/3/00739 від 23.05.2003 оформлена відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджує виконання умов договору та факт перетину митного кордону.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про недостовірність відомостей, зазначених у ВМД, або вчинення порушень митних правил з боку митних органів або позивача апелянтом суду не надано.

В матеріалах справи містяться відомості про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 КК України, проти посадових осіб позивача на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.

Посилання апелянта на лист Управління по боротьбі з корупцією в ОДПС ДПА України № 1129/27-00/15 від 11.11.2005 судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки матеріалами справи не підтверджується факт існування взаємовідносин між позивачем та заводом „Інтеграл”. Крім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження пояснень директора компанії SIA „Riki I.V.”, зокрема, доказів порушення кримінальної справи проти осіб, які ведуть від імені підприємства незаконну діяльність, або доказів того, що зазначений товар не перетинав митного кордону іноземної держави та не надано доказів в підтвердження інформації Департаменту контррозвідувального захисту економіки держави.

Місцевим судом правильно не взято до уваги посилання відповідача на той факт, що експортований товар був придбаний позивачем за завищеними цінами, оскільки ціна придбання товару не впливає на підставність застосування платником податку нульової ставки з ПДВ.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що твердження відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2003 року є недоведеними. Оскільки судом визнано відсутність факту порушення позивачем податкового законодавства, то застосування до позивача штрафних санкцій за порушення податкового законодавства також є безпідставним.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду м. Києва від 23.01.2007р. у справі № 28/294-А–підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 86, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212 та 254, п.6 Прикінцевих та перехідних положень  Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд, –

УХВАЛИВ:

 1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва б/н від 20.02.2007р. на постанову Господарського суду м. Києва від 23.01.2007р. у справі №28/294-А залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 23.01.2007р. у справі № 28/294-А за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „АвтоСнаб-Сервіс” до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва - без змін.

2. Матеріали справи № 28/294-А направити до Господарського суду м. Києва.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, передбачені ст.ст. 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

 Головуючий суддя          

 Судді