Постанова

від 27.07.2007 по справі 28/294-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА 01030,

м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27.07.2007р.

м.Київ

№ 28/294-А

За позовом         

прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі

управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва

до                    

приватного підприємства «ВКФ ТИС»

про                    стягнення

1978,85 грн.

Суддя Копитова О.С.

Секретар с/з: Ільмухіна Т.Ф.

За

участю представників:

прокуратури:          Кобченко Т.І.,

представник за довіреністю № Н-17/6 від 05.06.07 року

позивача:                     Дудка Т.М., представник за

довіреністю № 1400/07 від 03.05.07р.

відповідача:                    не з'явився.

Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного

судочинства України відповідно до п. 6 Розділу УІІ Прикінцеві та перехідні

положення цього Кодексу.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні

27.07.2007 року  проголошено вступну та

резолютивну частини постанови.

Обставини

справи:

Прокурор Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі

управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва звернувся до

Господарського суду м. Києва з позовною заявою до приватного підприємства «ВКФ

ТИС»про стягнення 1978,85 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор посилається на Закон України

“Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до ст. 20

якого страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за

відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із

дня закінчення цього періоду.

Прокурор вказує на те, що відповідно до ч.2 ст. 106 вказаного

Закону, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені

страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі

обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених

частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю

із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням

фінансових санкцій.

Прокурор зазначає, що відповідач має недоїмку зі сплати страхових

внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі

1978,85  грн.

Підсумовуючи викладене, прокурор просить задовольнити позов та

стягнути з відповідача заборгованість по сплаті страхових внесків на

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1978,85 грн.

Позивач підтримав правову позицію прокуратури та просив суд

задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач правом на участь свого представника у судових

засіданнях не скористався, вимог ухвали суду не виконав. В зв'язку з неявкою

відповідача розгляд справи неодноразово відкладався в судових засіданнях

оголошувалась перерва, ухвали суду та повістки про виклик направлялись

відповідачу за всіма наявними в матеріалах справи адресами, в тому числі і за

адресою, зазначеною в довідці ЄДРПОУ.

За таких обставин розгляд справи 

здійснюється за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників

прокуратури та позивача господарський суд, -       

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ВКФ ТИС»(далі відповідач) зареєстроване

Оболонською районною в м. Києві державною адміністрацією як суб'єкт

підприємницької діяльності -юридична особа 27.06.2000 року код ЄДРПОУ 30979804.

Принципи, засади і механізми функціонування системи

загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення,

перерахунку і виплати  пенсій, надання

соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових

внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених Законом,

регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та

фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування

довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей

та іншим особам встановлюються та регулюються Законом України „Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону страхові внески  - кошти відрахувань на соціальне страхування

та збір на обов'язкове  державне  пенсійне 

страхування,  сплачені згідно із

законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону; страхувальники -

роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові

внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Перелік страхувальників визначений ст. 14 Закону, зокрема

визначено, що страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації,

створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності,

виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян,  профспілки, політичні партії (у тому числі

філії, представництва, відділення 

та  інші відокремлені підрозділи

зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок,

політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно  ведуть 

розрахунки із застрахованими особами).

Відповідно до ст. 15 зазначеного Закону платниками страхових

внесків до  солідарної системи є

страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи,

зазначені в частині першій статті 12 цього Закону; платниками страхових внесків

до Накопичувального фонду є застраховані особи, зазначені в пунктах 1-7, 9, 10,

12, 15 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону(ч.1, 2).

Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із

дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені

частиною  першою статті 12 цього Закону,

- з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь (ч.3).

Платникам страхових внесків у десятиденний термін після їх

реєстрації видається повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків за

формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду (ч.4).

В силу викладених норм відповідач, є страхувальником, платником

страхових внесків та зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в

Оболонському районі м. Києва.

Розмір страхових внесків, згідно ст. 18 Закону, у тому числі

розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює

Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за

результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні

забезпечувати  надання особам пенсійних

виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття

адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи

загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (ч.1).

Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який

справляється  на   всій території України в порядку,

встановленому цим Законом (ч.3).

Страхові внески не включаються до складу податків, інших

обов'язкових платежів,  що складають

систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство (ч.

4).

Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та

сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати (ч.6).

Порядок нарахування страхових внесків визначається ст. 19 Закону,

зокрема визначено, що страхові внески до солідарної системи  для роботодавця нараховуються на суми

фактичних витрат на оплату праці (грошового 

забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і

додаткової заробітної плат та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у

тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими

актами,  прийнятими  відповідно до Закону України  "Про 

оплату праці", виплату 

винагород  фізичним  особам 

за виконання  робіт (послуг) за

угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на

доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової

непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги

по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону страхові внески обчислюються виключно

в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу ), що здійснюються в

натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у

пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12 і 15 статті 11 цього Закону, здійснюється

страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до

яких  провадиться нарахування

(обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати

(доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески

(ч.2).

Сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі

шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на

банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків

до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок

Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою

недержавного пенсійного фонду (ч. 4).

Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування

безготівкових сум з їх банківських рахунків (абз. 1 ч. 5).

Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані

за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів

із дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пунктах

1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць; для страхувальників,

зазначених у пункті 5 статті  14 цього

Закону, - квартал.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану

платника страхових внесків.

Відповідно до п. 8.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати

страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України затвердженої

постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 зареєстрованої

в Міністерстві юстиції України від 16 січня 2004 р. за N 64/8663 (далі

Інструкції) суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені

страхувальниками у строки, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду,

вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (далі

недоїмка).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач має недоїмку по

сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в

розмірі 1978,85 грн. Зазначена заборгованість утворилась на підставі самостійно

поданих розрахунків сум страхових внесків, але несплачених страхувальником.

Відповідно до пп. а п. 8.2 Інструкції органи Пенсійного фонду

надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки якщо дані документальних

перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум

страхових внесків.

Вимога формується на підставі актів документальних перевірок та

облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з

додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи) або за формою

згідно з додатком 10 цієї Інструкції (для страхувальника - фізичної особи).

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату

недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі

про сплату боргу, страхувальник узгоджує її з органами Пенсійного фонду, а у

разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження

вимоги в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено на

адресу приватного підприємства «ВКФ ТИС»вимогу про сплату недоїмки від 02.04.07

року № 135. Станом на день розгляду справи недоїмка погашена не була, вимога не

оскаржена, не скасована і є чинною на час розгляду справи.

Згідно поданих прокуратурою доказів заборгованість відповідача по

заробітній платі  станом на 11.06.07 року

погашена.

Враховуючи викладені обставини господарський суд приходить до

висновку щодо правомірності заявлених вимог про стягнення недоїмки в сумі

1978,85 грн. та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна

довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім

випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач в судові засідання не з'явився, доказів, які б

спростовували доводи прокурора та позивача 

суду не надав.

Відповідно до ч. 2 ст.  94

Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на

користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони

всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із

залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Згідно з ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України

у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -

фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача

не стягуються.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень,

звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -

суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням

судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не

підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 71, 94, 97, 99,

158-163  Кодексу адміністративного

судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «ВКФ ТИС»(04073, м. Київ, вул.

Марко Вовчка, 12/14, ідентифікаційний код 30979804 з будь - якого рахунку,

виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь

управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва (04209, м.

Київ, вул. Озерна, 26 -А, ідентифікаційний код 26063887 р/р 256083012611 в ГУ

Ощадбанку по місту Києву та Київській області, МФО 322669) суму недоїмки по

пенсійним внескам в розмірі 1978 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 85

коп.

Постанова, відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного

судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання

заяви про апеляційне оскарження, або апеляційної скарги встановленого цим

Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

          Дана постанова

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження

або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу

адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в

апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного

судочинства України до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя                                                                                                   

О.С.Копитова