Рішення

від 05.01.2017 по справі 910/19737/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.01.2017Справа № 910/19737/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт Плюс" (далі - ТОВ "Велварт Плюс") до товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтехнікс" (далі - ТОВ "Грінтехнікс") про стягнення 116 594,72 грн.,

за участі представників сторін:

позивача: Пархоменка О.О. за довіреністю від 22 червня 2016 року № б/н, Чайки С.В. - директора,

відповідача: Деревинського Г.М. - директора, Максименка К.М. за договором про надання правової допомоги від 16 вересня 2016 року № 4,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2016 року ТОВ "Велварт Плюс" звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що згідно умов укладеного у спрощений спосіб між ним та ТОВ "Грінтехнікс" договору поставки, позивач поставив останньому згідно з видатковою накладною від 20 березня 2015 року № 9 айрленд на загальну суму 90 131,25 грн. Оскільки відповідач оплату за поставлений товар не здійснив, ТОВ "Велварт Плюс", посилаючись на статті 525, 526, 530, 610-612, 625, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просило суд стягнути з ТОВ "Грінтехнікс" вищевказану суму боргу, 4 348,52 грн. трьох процентів річних та інфляційні втрати в розмірі 22 114,95 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31 жовтня 2016 року порушено провадження у справі № 910/19737/16. Розгляд даної справи призначено судом на 24 листопада 2016 року.

Ухвалою суду від 24 листопада 2016 року розгляд справи відкладено на 15 грудня 2016 року.

За клопотанням відповідача ухвалою суду від 15 грудня 2016 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів та оголошено в судовому засіданні перерву до 5 січня 2017 року. Також даною ухвалою частково задоволено клопотання відповідача про витребування доказів та відмолено у задоволенні клопотання останнього про виклик у судове засідання осіб для надання пояснень.

Під час судового засідання 5 січня 2017 року представники позивача просили позов задовольнити в повному обсязі, пославшись на обставини та факти, викладені в позові та письмових поясненнях.

Представники відповідача просили у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов від 8 грудня 2016 року. Також представник відповідача заявив усне клопотання про оголошення в судовому засіданні перерви для підготовки письмової заяви про відвід судді.

Відповідно до частин 1, 3 статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 2 1 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.

Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, до заявлення представником відповідача клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для підготовлення письмової заяви про відвід суд вже перейшов до розгляду справи по суті. Крім того, провадження в цій справі було порушено ще 31 жовтня 2016 року та її розгляд здійснюється понад два місяці, внаслідок продовження за відповідним клопотанням ТОВ "Грінтехнікс" строку розгляду даного спору ще на 15 днів. Таким чином, сторонам надавалось достатньо часу для підготовки клопотань та заяв по справі, у тому числі й заяв про відвід.

До того ж, судом перед початком кожного судового засідання з розгляду даної справи роз'яснювалось сторонам право заявляти відвід судді та ставилось запитання щодо наявності відповідних заяв у сторін.

Оскільки представником відповідача вищевказане клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для підготовлення письмової заяви про відвід судді було заявлено після переходу до розгляду справи по суті, а відповідної письмової заяви з наведенням підстав її подання після початку розгляду справи по суті оформлено та подано не було, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного клопотання про оголошення в судовому засіданні перерви.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих сторонами документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частиною 2 статті 642 ЦК України).

Судом встановлено, що між ТОВ Велварт Плюс та ТОВ Грінтехнікс був укладений договір поставки у спрощений спосіб.

На виконання вказаної угоди 20 березня 2015 року ТОВ Велварт Плюс поставило відповідачу товар - айрленд, вартістю 156,75 грн. за 1 кг, кількістю 575 кг, на загальну суму 90 131,25 грн. Даний факт підтверджується підписаною представниками обох сторін та скріпленою їх печатками видатковою накладною від 20 березня 2015 року № 9, копія якої міститься в матеріалах справи.

Всупереч домовленостям ТОВ Грінтехнікс оплату за поставлений товар не здійснило, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 90 131,25 грн.

З метою позасудового врегулювання спору ТОВ Велварт Плюс зверталося до відповідача з претензією від 29 квітня 2016 року № 1/29/04-76 про погашення заборгованості, проте дана вимога була залишена ТОВ Грінтехнікс без відповіді та задоволення.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В обґрунтування своїх заперечень на позов ТОВ Грінтехнікс посилалося на те, що вказаний товар на підставі накладної на повернення від 25 листопада 2015 року № 1 було повернуто ТОВ Велварт Плюс , у зв'язку з чим останнім здійснено коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної. Оскільки оригінал зазначеної накладної відповідач втратив, він звернувся до ТОВ Велварт Плюс із листом від 21 листопада 2016 року № 27, в якому просив підписати, скріпити печаткою та повернути ТОВ Грінтехнікс дублікат вищевказаної накладної.

На підтвердження викладених обставин відповідач надав відомості з Єдиного реєстру податкових накладних щодо податкової накладної від 20 березня 2015 року, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної від 25 листопада 2015 року та фінансову звітність ТОВ Велварт Плюс за 2015 рік.

Разом із цим, вищенаведені документи не можуть бути прийняті судом в якості належних та допустимих доказів, оскільки саме первинні документи є підставою для формування фінансової та податкової звітності товариства, у зв'язку з чим за відсутності таких документів дані податкових накладних не можуть бути доказом здійснення господарської операції з повернення товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 2 серпня 2016 року в справі № 914/1806/15.

Крім того, судом встановлено, що розрахунок коригування від 25 листопада 2015 року здійснено до податкової накладної від 20 березня 2015 року, яка складена за операцією по договору купівлі-продажу від 20 березня 2015 року № 1 щодо продажу ТОВ Велварт Плюс відповідачу аірлейду на загальну суму 90 131,24 грн., у тому числі 15 021,87 грн. ПДВ.

Проте, із матеріалів справи вбачається, що правовідносини з поставки товару оформлені між сторонами в спрощений спосіб на підставі видаткової накладної від 20 березня 2015 року № 9 на суму в розмірі 90 131,25 грн., у тому числі 15 021,88 грн. ПДВ, тобто за іншим первинним документом та на іншу суму, ніж зазначено у вищевказаній податковій накладній.

До того ж, під час судового засідання директор ТОВ Велварт Плюс заперечував факт підписання ним даного розрахунку коригування.

Слід також зазначити, що відповідно до пункту 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду. Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також державній податковій інспекції - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.

У той же час представник відповідача під час судового засідання повідомив, що передбачені даним Положенням дії у встановлений ним строк керівником ТОВ Грінтехнікс вчинені не були. Таким чином, посилання ТОВ Грінтехнікс на втрату ним накладної на повернення товару від 25 листопада 2015 року не підтверджено належними доказами. Інші докази, які підтверджують факт повернення спірного товару позивачу, в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи те, що сума боргу ТОВ Грінтехнікс , яка складає 90 131,25 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав належні документи, які свідчать про відсутність вказаної заборгованості перед ТОВ Велварт Плюс , суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив також стягнути з ТОВ Грінтехнікс три проценти річних у розмірі 4 348,52 грн. та 22 114,95 грн. інфляційних втрат, нарахованих на вказану суму основного боргу за період з 21 березня 2015 року по 27 жовтня 2016 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених ТОВ Велварт Плюс до стягнення компенсаційних виплат за обрахований позивачем період, суд вважає його арифметично вірним, а позовну вимогу про стягнення з відповідача вищевказаних сум такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтехнікс" (03067, місто Київ, вулиця Г. Тупикова, будинок 8, квартира 14, ідентифікаційний код 38716905) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт Плюс" (03058, місто Київ, вулиця Генерала Тупікова, будинок 11, квартира 75, ідентифікаційний код 38890095) 90 131 (дев'яносто тисяч сто тридцять одну) грн. 25 коп. основного боргу, 4 348 (чотири тисячі триста сорок вісім) грн. 52 коп. трьох процентів річних, 22 114 (двадцять дві тисячі сто чотирнадцять) грн. 95 коп. інфляційних втрат, а також 1 748 (одну тисячу сімсот сорок вісім) грн. 92 коп. судових витрат.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10 січня 2017 року

Суддя Є.В. Павленко