Постанова

від 27.02.2017 по справі 910/19737/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2017 р. Справа№ 910/19737/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників:

від позивача: Чайка С.В., Пархоменко О.О.

від відповідача: Максименко К.М.

розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Грінтехнікс"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 05.01.2017 року

у справі № 910/19737/16 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт

Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Грінтехнікс"

про стягнення 116594,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.01.2017 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтехнікс" (03067, місто Київ, вулиця Г. Тупикова, будинок 8, квартира 14, ідентифікаційний код 38716905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт Плюс" (03058, місто Київ, вулиця Генерала Тупікова, будинок 11, квартира 75, ідентифікаційний код 38890095) 90 131 (дев'яносто тисяч сто тридцять одну) грн. 25 коп. основного боргу, 4348 (чотири тисячі триста сорок вісім) грн. 52 коп. трьох процентів річних, 22114 (двадцять дві тисячі сто чотирнадцять) грн. 95 коп. інфляційних втрат, а також 1748 (одну тисячу сімсот сорок вісім) грн. 92 коп. судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінтехнікс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.01.2017 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволі позовних вимог повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтехнікс" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.01.2017 року у справі № 910/19737/16 прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Баранець О.М.; судді: Сітайло Л.Г., Калатай Н.Ф.

Розпорядженням начальника відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду № 09-53/697/17 від 27.02.2017 р. справу № 910/19737/16, у зв'язку із перебуванням судді Калатай Н.Ф., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Згідно із протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.02.2017 року, справу № 910/19737/16 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Баранець О.М., судді: Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.

Представником відповідача подано клопотання про витребування додаткових доказів. Дане клопотання відхилено колегією суддів. Справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Як вбачається з матеріалав даної справи, між ТОВ "Велварт Плюс" та ТОВ "Грінтехнікс" був укладений договір поставки у спрощений спосіб.

На виконання вказаної угоди 20 березня 2015 року ТОВ "Велварт Плюс" поставило відповідачу товар - аирлейд, вартістю 156,75 грн. за 1 кг., кількістю 575 кг., на загальну суму 90131,25 грн. Даний факт підтверджується підписаною представниками обох сторін та скріпленою їх печатками видатковою накладною від 20 березня 2015 року № 9, копія якої міститься в матеріалах справи.

Всупереч домовленостям ТОВ "Грінтехнікс" оплату за поставлений товар не здійснило, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 90131,25 грн.

З метою позасудового врегулювання спору ТОВ "Велварт Плюс" зверталося до відповідача з претензією від 29 квітня 2016 року № 1/29/04-76 про погашення заборгованості, проте дана вимога була залишена ТОВ "Грінтехнікс" без відповіді та задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частиною 2 статті 642 ЦК України).

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

В обґрунтування своїх заперечень ТОВ "Грінтехнікс" посилалося на те, що вказаний товар на підставі накладної на повернення від 25 листопада 2015 року №1 було повернуто ТОВ "Велварт Плюс", у зв'язку з чим останнім здійснено коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної. Оскільки оригінал зазначеної накладної відповідач втратив, він звернувся до ТОВ "Велварт Плюс" із листом від 21 листопада 2016 року № 27, в якому просив підписати, скріпити печаткою та повернути ТОВ "Грінтехнікс" дублікат вищевказаної накладної.

На підтвердження викладених обставин відповідач надав відомості з Єдиного реєстру податкових накладних щодо податкової накладної від 20 березня 2015 року, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної від 25 листопада 2015 року та фінансову звітність ТОВ "Велварт Плюс" за 2015 рік.

Разом із цим, вищенаведені документи не є належними та допустимими доказами, оскільки саме первинні документи є підставою для формування фінансової та податкової звітності товариства, у зв'язку з чим за відсутності таких документів дані податкових накладних не можуть бути доказом здійснення господарської операції з повернення товару.

Розрахунок коригування від 25 листопада 2015 року здійснено до податкової накладної від 20 березня 2015 року, яка складена за операцією по договору купівлі-продажу від 20 березня 2015 року № 1 щодо продажу ТОВ "Велварт Плюс" відповідачу аірлейду на загальну суму 90 131,24 грн., у тому числі 15 021,87 грн. ПДВ.

Проте, із матеріалів справи вбачається, що правовідносини з поставки товару оформлені між сторонами в спрощений спосіб на підставі видаткової накладної від 20 березня 2015 року № 9 на суму в розмірі 90131,25 грн., у тому числі 15021,88 грн. ПДВ, тобто за іншим первинним документом та на іншу суму, ніж зазначено у вищевказаній податковій накладній.

До того ж, директор ТОВ "Велварт Плюс" заперечував факт підписання ним даного розрахунку коригування.

Слід також зазначити, що відповідно до пункту 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду. Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також державній податковій інспекції - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.

У той же час представник відповідача повідомляв, що передбачені даним Положенням дії у встановлений ним строк керівником ТОВ "Грінтехнікс" вчинені не були. Таким чином, посилання ТОВ "Грінтехнікс" на втрату ним накладної на повернення товару від 25 листопада 2015 року не підтверджено належними доказами. Інші докази, які підтверджують факт повернення спірного товару позивачу, в матеріалах справи відсутні.

Документи на які відповідач посилається в апеляційній скарзі не є належними та допустимими доказами, які підтверджують повернення позивачу товару.

Враховуючи те, що сума боргу ТОВ "Грінтехнікс", яка складає 90131,25 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав належні документи, які свідчать про відсутність вказаної заборгованості перед ТОВ "Велварт Плюс", суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив також стягнути з ТОВ "Грінтехнікс" три проценти річних у розмірі 4 348,52 грн. та 22 114,95 грн. інфляційних втрат, нарахованих на вказану суму основного боргу за період з 21 березня 2015 року по 27 жовтня 2016 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлених ТОВ "Велварт Плюс" до стягнення розрахунок компенсаційних виплат за обрахований позивачем період, є арифметично вірним, а позовна вимога про стягнення з відповідача вищевказаних сум такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.01.2017 року у справі №910/19737/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/19737/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло