Постанова

від 07.06.2017 по справі 910/19737/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 року Справа № 910/19737/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач) суддів Вовка І.В. Грека Б.М. за участі представників: позивача: відповідача: не з'явився Костін М.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтехнікс" на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 05 січня 2017 року Київського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2017 року у справі№ 910/19737/16 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Велварт Плюс" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Грінтехнікс" про стягнення 116 594, 72 грн

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 90 131,25 грн основного боргу за поставлений товар, 4 348,52 грн 3 % річних, 22 114,95 грн інфляційних втрат, а всього 116 594, 72 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.01.2017 (суддя - Павленко Є.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 (головуючий - Баранець О.М., судді - Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.), позов задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтехнікс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт Плюс" 90 131, 25 грн основного боргу, 4 348, 52 грн 3 % річних, 22 114, 95 грн інфляційних втрат та судовий збір.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

20.03.2015 ТОВ "Велварт Плюс" поставило відповідачу товар - аірлейд, вартістю 156,75 грн за 1 кг., кількістю 575 кг, на загальну суму 90 131,25 грн, що підтверджується видатковою накладною № 9 від 20.03.2015, яка підписана представниками обох сторін та скріплена печатками сторін.

Однак, отриманий товар ТОВ "Грінтехнікс" не оплатило, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 90 131,25 грн.

Невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару стало підставою для надіслання на його адресу претензії № 1/29/04-76 від 29.04.2016 про сплати заборгованості, проте дана вимога була залишена ТОВ "Грінтехнікс" без відповіді та задоволення.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач просить стягнути з відповідача 116 594, 72 грн.

Підставою виникнення господарських зобов'язань є договір.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З огляду на положення ч. 1 ст. 181 ГК України, наявність письмових документів, які свідчать про волю сторін на передачу товару та в силу ст. 638 ЦК України, господарські суди прийшли до правильного висновку, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощеній формі.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Аналогічні положення викладено у статтях 525, 526 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У ч. 2 ст. 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Оскільки, відповідач отриманий за видатковою накладною № 9 від 20.03.2015 товар на суму 90 131, 25 грн не оплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, то суди правомірно стягнули з відповідача на користь позивача 90 131, 25 грн основного боргу.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи невиконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати товару та здійснивши ретельний перерахунок 3 % річних і інфляційних втрат, суди прийшли до правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 4 348, 52 грн 3 % річних, 22 114, 95 грн інфляційних втрат.

Щодо доводів відповідача про те, що вказаний товар був повернутий позивачу на підставі накладної № 1 від 25.11.2015 та, що оригінал цієї накладної був втрачений відповідачем, то ці доводи були предметом розгляду господарських судів, які прийшли до правомірного висновку про їх безпідставність, адже надані відповідачем документи на підтвердження повернення товару позивачу (відомості з Єдиного реєстру податкових накладних, розрахунок коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної, фінансова звітність ТОВ "Велварт Плюс" за 2015 рік) не є належними та допустимими доказами (при відсутності належних первинних документів, які є підставою для формування фінансової і податкової звітності товариства), що підтверджують факт повернення цього товару.

Також, жодними належними доказами відповідачем не було доведено втрату ним накладної на повернення товару від 25.11.2015.

Щодо доводів відповідача про те, що місцевим судом було порушено норми процесуального права, адже відповідачу не було надано можливості підготувати заяву про відвід судді, то вони є безпідставними виходячи з такого.

Відповідно до ст. 20 ГПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 2 1 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами.

Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК України), відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Оскільки представником відповідача відповідне клопотання було заявлено після переходу суду до розгляду справи по суті і письмового клопотання з наведенням підстав його подання після початку розгляду справи по суті оформлено та подано не було, то місцевий суд прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача. Крім того, ухвалою господарського суду розгляд справ відкладався, оголошувалась перерва в судовому засіданні, однак представник відповідача жодного разу не скористався своїм правом заявити відвід судді до початку розгляду справи.

Щодо доводів відповідача в касаційній скарзі про те, що судами було протиправно відхилено його доводи, то вони є безпідставними, адже судами були почуті сторони і прийнятті обґрунтовані і мотивовані судові рішення, за наявними і достатніми для прийняття законного рішення доказами.

Решта доводів касаційної скарги висновків господарських судів не спростовують, вони були вже предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, де їм була дана належна правова оцінка, а вимоги касаційної скарги, які зводяться до переоцінки встановлених у справі доказів та з'ясування додаткових обставин справи в силу вимог ст. 111 7 ГПК України не можуть бути предметом розгляду в суді касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, підстав для скасування судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтехнікс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05 січня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2017 року у справі за № 910/19737/16 - без змін.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя І. Вовк Суддя Б.Грек