Рішення

від 16.05.2007 по справі 10/55

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/55

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" травня 2007 р.                     Справа № 10/55.

За позовом відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Чернівецької обласної дирекції відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”, м. Чернівці

до  товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Контракт” с. Ленківці Кельменецького району Чернівецької області

третя особа на стороні відповідача –товариство з обмеженою відповідальністю “Агро-Рос”, с. Росошани Кельменецького району

про стягнення заборгованості в сумі 723240,94 грн.

Суддя       Т.І. Ковальчук

Представники:

Від позивача –Мельник В.Г., головний юрисконсульт, дов. № 08-1/106 від 15.12.2006 р.

Від відповідача –не з'явився  

Від третьої особи –не з'явився  

За згодою представників учасників судового провадження справу розглянуто поза межами двомісячного строку (а.с. 151, 152, 158)

СУТЬ СПОРУ:          

Акціонерний поштово-пенсійний банк “Аваль” звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 686706,00 грн., в тому числі 600000 грн. коштів кредиту, 38393,44 грн. відсотків за користування кредитом, 45816 грн. пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та 2496,56 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що підставі договору від 05.04.2004 р.  про переведення боргових зобов'язань, укладеного між відповідачем і третьою особою за згодою позивача, відповідач прийняв на себе виконання боргових зобов'язань третьої особи за кредитним договором від 05.03.2003 р., укладеного між позивачем і третьою особою, а саме зобов'язався забезпечити вчасне повернення кредиту та щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом і нести всю відповідальність за невиконання цих зобов'язань, однак на день звернення з позовом до суду заборгованість відповідача складає заявлену суму.

Провадження у справі порушено ухвалою від 16.03.2005 р., ухвалою від 01.04.2005 р. до участі в справі на стороні відповідача в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено товариство з обмеженою відповідальністю “Агро-Рос”.

Ухвалою від 21.04.2005 р. провадження у справі № 10/55 зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи № 12/107, порушеної господарським судом Чернівецької області за позовом ТОВ “Агро-Контракт” до ТОВ “Агро-Рос” про визнання недійсним договору переведення боргу.

Ухвалою від 19.02.2007 р. провадження у справі поновлено, позивача АППБ “Аваль” в особі Чернівецької обласної дирекції замінено його правонаступником ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Чернівецької обласної дирекції.

Ухвалою заступника голови господарського суду Чернівецької області Скрипничука І.В. від 05.03.2007 р. строк вирішення спору продовжено на один місяць. За згодою учасників судового засідання справу розглянуто поза межами двомісячного терміну (ухвала від 05.04.2007 р.).

У ході судового розгляду позивач неодноразово змінював розмір позовних вимог.

У останній заяві від 11.05.2007 р. про збільшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 723240,94 грн., у тому числі 600000 грн. переведеного кредитного боргу, 53118 грн. пені за несвоєчасне повернення переведеного боргу, 69741,41 грн. нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом і 380,88 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.

Копія вказаної заяви направлена позивачем відповідачу та третій особі належним чином, тому згідно зі ст. 22 ГПК України заява про збільшення позовних вимог від 11.05.2007 р. прийнята судом і справу розглянуто в її межах.   

Письмового відзиву на позов відповідач та третя особа не подали.

Відповідача і третю особу в судовому засіданні 03.05.2007 р. представляв представник за довіреностями Громик І.М.

Від імені відповідача представник Громик І.М. проти вимог щодо стягнення суми кредиту не заперечував, решту вимог відхилив з тих підстав, що угодою про переведення боргу не було визначено строку повернення боргу за кредитом, відтак в силу ст. 530 ЦК України до звернення позивача до нього з вимогою про сплату боргу строк такої сплати не настав, відповідно відсутні підстави для нарахування пені за несвоєчасне повернення кредиту, заборгованість по відсотках на день укладення договору про переведення боргу була відсутня і відповідач не приймав на себе зобов'язань щодо сплати відсотків, тому також не повинен сплачувати пеню за несвоєчасну сплату відсотків.

Від імені третьої особи представник Громик І.М. позов не визнав, посилаючись на те, що створення ТОВ “Агро-Рос” відбулося з порушенням законодавства, його статутні документи визнані недійсними рішенням суду, відтак всі укладені цим товариством договори, у тому числі й договір про переведення боргу, є нелегітимними.

У судове засідання 16.05.2007 р. представник відповідача та третьої особи не з'явився, однак це не перешкоджає розгляду справи, оскільки його належним чином повідомлено про час і місце судового засідання, що підтверджується підписом І.М. Громика в протоколі судового засідання від 03.05.2007 р. (а.с. 164).

Представник позивача в судовому засіданні 17.05.2007 р. просив позов задовольнити згідно з заявою про збільшення позовних вимог від 11.05.2007 р., посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Заслухавши пояснення представника позивача, пояснення представника відповідача і третьої особи, надані в судовому засіданні 03.05.2007 р., розглянувши матеріали справи та встановивши фактичні обставини справи, оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим.

Судом встановлено, що 05.03.2003 р. між позивачем і третьою особою (ТОВ “Агро-Рос”) було укладено кредитний договір № 011/06-60 (далі –Кредитний договір), згідно з яким ТОВ “Агро-Рос” отримав кредитні кошти в сумі 500000 грн., які зобов'язався повернути згідно з графіком зі сплатою відсотків за користування у розмірі 21% до 04.03.2004 р. (пункт 1.1 Кредитного договору, а.с. 10).

У подальшому між позивачем і третьою особою до Кредитного договору укладалися додаткові угоди –

№ 1 від 10.04.2003 р., згідно з якою відсотки за користування встановлювалися в розмірі 19%;

№ 2 від 08.05.2003 р., згідно з якою розмір кредиту збільшено до 600000 грн.;

№ 3 від 31.07.2003 р., якою строк повернення кредиту встановлено 01 жовтня 2004 р. (а.с. 12-14).

Судом встановлено, що розбіжність між номером Кредитного договору та номерами Кредитного договору, вказаними в згаданих додаткових угодах є технічною помилкою, вказані угоди складалися саме як додаткові до Кредитного договору, іншого кредитного договору між позивачем і третьою особою під номером 010/06-60 не існує (а.с. 30, 33-35).

05.04.2004 р. між відповідачем ТОВ “Агро-Контракт” та ТОВ “Агро-Рос” за згодою позивача було укладено договір про переведення боргу під № 011/06-56/132, у відповідності до умов якого “Первісний боржник” (ТОВ “Агро-Рос”) переводить на “Нового боржника” (ТОВ “Агро-Контракт”) свої боргові зобов'язання, що випливають з кредитного договору № 010/06-60 від 05.03.2003 р. (а.с. 9, п. 1 Предмет договору). Як зазначено вище, кредитний договір № 010/06-60 від 05.03.2003 р. і кредитний договір № 011/06-60 від 03.05.2003 р. –це один і той самий Кредитний договір.

Загальна сума кредиторської заборгованості по зазначених договорах станом на день укладення договору про переведення боргу складає 600000 грн. кредиту, по відсотках заборгованість відсутня.

Згідно з п. 2.1 договору про переведення боргу “Новий боржник” (відповідач) зобов'язався прийняти на себе виконання зобов'язань по виконанню предмета даного договору, зазначеного в п. 1.1 та нести всю відповідальність перед АППБ “Аваль” за невиконання чи неналежне виконання прийнятих зобов'язань по предмету даного договору.

В оплату прийняття боргу за Кредитним договором відповідач отримав від третьої особи майно на загальну вартість 672983,17 грн. (а.с. 15-19).

Як встановлено судом і не спростовано відповідачем і третьою особою, станом на 10.05.2007 р. позивачу не повернуто кредитні кошти в сумі 600000 грн. та відсотки за користування кредитом  у сумі 69741,41 грн. (а.с. 170-171).

Поняття зобов'язання визначається ст. 509 ЦК України, а саме зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.  Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Аналізуючи зміст договору про переведення боргу від 05.04.2004 р. суд дійшов висновку, що на відповідача  було переведено не суму заборгованості третьої особи перед банком в розмірі 600000 грн. коштів кредиту, а боргові зобов'язання третьої особи перед банком, що випливають з Кредитного договору, тобто вся сукупність зобов'язань ТОВ “Агро-Рос” по поверненню коштів кредиту і сплаті відсотків за його користування, а також відповідні наслідки невиконання цих зобов'язань - сплата пені за несвоєчасне повернення кредиту і відсотків ( п.п. 1.1, 3.1, 6.1, 10.2 Кредитного договору, п.п. 1.1, 2.1.1 2.1.2, 3.3 договору про переведення боргу).

Вказаний висновок суду не спростовується листом відповідача від 08.04.2004 р. до банку про надання згоди на переведення на нього боргу в сумі 600000 грн. за Кредитним договором, оскільки таке звернення було засноване на умовах уже укладеного договору переведення боргу. Не впливають на висновок суду в цій частині також протоколи зборів засновників ТОВ “Агро-Контракт” від 04.04.2004 р. та ТОВ “Агро-Рос” від 29.03.2004 р., на яких вирішувалося питання про переведення боргу третьої особи перед банком по одержаному кредиту (а.с. 61-65).

Не приймаються судом до уваги також пояснення представника третьої особи, що договір переведення боргу є недійсним, оскільки при створенні ТОВ “Агро-Рос” були допущені суттєві порушення чинного законодавства, внаслідок чого його установчі документи визнані недійсними та  скасовано державну реєстрацію.

З наданої позивачем довідки Кельменецької райдержадміністрації від 05.04.2007 р. № 524 видно, що ТОВ “Агро-Рос” з державного реєстру не виключене (а.с. 159). Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 09.07.2007 р. по справі № 12/107 залишено без розгляду позов ТОВ “Агро-Контракт” до ТОВ “Агро-Рос” про визнання недійсним договору переведення боргу від 05.04.2004 р. Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України суд виходить з презумпції дійсності правочину, оскільки він не визнаний недійсним судом.

Належних доказів на підтвердження недійсності договору про переведення боргу ні відповідач ні третя особа не надали.

Безпідставним є твердження відповідача що строк повернення коштів кредиту не настав, оскільки такий строк не визначений договором переведення боргу, а позивач не звертався з вимогою про сплату боргу в порядку ст. 530 ЦК України.

Як зазначено вище, на відповідача переведено всі боргові зобов'язання третьої особи за Кредитним договором. Строки виконання цих зобов'язань і їх забезпечення (пеня) передбачені Кредитним договором (з урахуванням укладених до нього додаткових угод) і не змінювалися в установленому порядку, відтак відповідач повинен був виконувати переведені на нього зобов'язання у відповідності до умов та в строки, встановлені  Кредитним договором. Погашення ТОВ “Агро-Рос” певної суми відсотків за користування кредитом після укладення договору переведення боргу здійснювалося за рахунок коштів держбюджету, які мали виключно цільове спрямування і не могли бути використані на інші цілі, тому таке погашення не засвідчує, що зобов'язання по сплаті відсотків залишилося за третьою особою (а.с. 172 178-181).

Відтак суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 600000 грн. коштів кредиту, 69741,41 грн. відсотків за користування кредитом станом на 10.05.2007 р., 53118 грн. пені за несвоєчасне повернення переведеного боргу за період з 21.04.2004 р. по 21.04.2005 р. і 380,88 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за період з 09.11.2006 р. по 10.05.2007 р. є обгрунтованими і підлягають до задоволення. Пеня обчислена з дотриманням вимог ст. 232 ГК України в межах річного строку позовної давності, встановленого ст. 258 ЦК України.

З огляду на викладене та встановлені в судовому засіданні фактичні обставини справи, які доводяться дослідженими доказами, позов підлягає задоволенню.

У зв'язку зі збільшенням суми позовних вимог з позивача на користь бюджету належить стягнути додатково 365,35 грн. державного мита, з відповідача на користь  позивача – судові витрати по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Контракт” (с. Ленківці Кельменецького району Чернівецької області, вул. Українська 33, р/р 260034080 у ЧОД АППБ “Аваль”, код ЄДРПОУ 32172007) на користь відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Чернівецької обласної дирекції відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” (м. Чернівці, вул. Головна, 143, р/р 639952 в ЧОД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, код ЄДРПОУ 21418784) 600000 грн. боргу по кредиту, 69741,41 грн. відсотків за користування кредитом, 53499,53 грн. пені, 2292,21 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з  відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Чернівецької обласної дирекції відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” (м. Чернівці, вул. Головна, 143, р/р 639952 в ЧОД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, код ЄДРПОУ 21418784) 365,35 грн. державного мита до Державного бюджету України.

4. З набранням судовим рішенням законної сили видати накази.

За згодою представника позивача в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України судове рішення підписане 16 травня 2007 року.

                               Суддя                                                              .