Рішення

від 22.12.2016 по справі 922/3699/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2016 р.Справа № 922/3699/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків до Приватного науково- виробничого підприємства "Аволон", м. Харків про внесення змін до договору за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов.№60 від 20.04.16);

відповідача - ОСОБА_2 (дов.б/н від 16.11.16).

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Приватного науково-виробничого підприємства «АВОЛОН» про внесення змін до договору оренди від 31.08.2007р. № 4012-Н, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Приватним науково-виробничим підприємством «АВОЛОН» (Код ЄДРПОУ 21236646) шляхом викладення п. 3.1. даного договору у наступній редакції:

«Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786, зі змінами, (далі - Методика розрахунку) становить без ПДВ за перший місяць перерахунку - липень 2012р. - 2727,53 г (розраховано згідно з додатком № 1 до цієї додаткової угоди).

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Різниця по сплаті орендної плати, що виникне внаслідок зміни орендної ставки, період з 30.07.2012 р. до моменту набрання чинності цією додатковою угодою, повинна бути сплачена Орендарем протягом 6-ти місяців після її підписання» .

Позовні вимоги вмотивовано тим, що Постановою Кабінету Міністрів України № 961 від 14.09.2011 р. Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 р. N 629 і від 4 жовтня 1995 р. N 786 було змінено Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, що відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, є підставою для внесення змін до договору оренди від 31.08.2007 р. №4012-Н щодо розміру орендної плати. Втім, як зазначає позивач, відповідач відмовляється від внесення відповідних змін до договору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.11.2016 р. позивачу було відстрочено сплату судового збору до винесення рішення у даній справі, вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 17.11.2016 р.

В судовому засіданні 17.11.2016 р. оголошено перерву до 24.11.2016 р.

17.11.2016 року від Приватного науково - виробничого підприємства "Аволон", м. Харків ( вх.№39203 ) надійшов відзив, в якому відповідач, вказував на те, що ПНВП АВАЛОН належним чином виконало свої обов'язки по Договору оренди № 4012-Н від 31.08.2007 року та станом на 15.11.2016 року повністю сплатило суми зазначені в актах здавання-приймання виконаних робіт, що підтверджує актом звірення взаємних розрахунків по орендній платі та відшкодування комунально-експлуатаційних витрат , тому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимогу та застосувати до спірних правовідносин позовну давність.

В судовому засіданні 24.11.2016 року оголошено перерву до 13.12.2016 року.

24.11.2016 року від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області(вх.№10141) надійшли письмові пояснення, в яких останній вказує на те, що договір оренди фактично був продовжений без такої суттєвої умови договору як його ціна з підстав які не залежали від позивача, а тому, на думку позивача , заявлені позовні вимоги про внесення до договору оренди в частині зміни та перерахунку орендної плати є законними та обгрунтованими.

24.11.2016 року від Приватного науково - виробничого підприємства "Аволон", м. Харків ( вх.№40196 ) надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких останній просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, також наполягав на застосуванні до спірних правовідносин строк позовної давності .

В судовому засіданні 13.12.2016 року оголошено перерву до 22.12.2016 року.

Присутні у судовому засіданні 22.12.2016 року представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити позов із підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував із підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву і в поясненнях до справи, та просив суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні 22.12.2016 року сторони наголосили на тому, що ними надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

За висновками суду, в матеріалах справи № 922/3699/16 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача , суд встановив наступне.

31 серпня 2007 р. між Регіональним відділення ФДМУ по Харківській області та Приватним науково-виробничим підприємством «АВОЛОН» , було укладено Договір оренди № 4012-Н .

Згідно з п.1.1. договору орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення (кім. №1012), розташовані на 10- му поверсі адміністративного корпусу інституту «УКРМІСЬКБУДПРОЕКТ» 12-ти поверхової будівлі, загальною площею 52,2 кв.м., за адресою: м. Харків, вул.. Космічна, 21 «а» , що знаходиться на балансі інституту «УКРМІСЬКБУДПРОЕКТ» .

Вартість майна визначена згідно з незалежної оцінки станом на 01.05.1998 р., яка становить 23480,00 грн.

Майно було передано в оренду з метою розміщення офісу.

Згідно з п. 3.1 договору оренди, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 р. N 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), з урахуванням результату конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - липень 2007 року (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) у сумі - 855,55 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - серпень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за серпень 2007 року.

В пункті 3.4 договору оренди сторони домовились, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі ,якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди а також в інших випадках ,встановлених законодавчими актами України .

Договір оренди було укладено строком на 2 роки 11 місяців, тобто з 31.08.2007 р. до 30.07.2010 р. Додатковими угодами № 1 від 01.07.2010 р. та № 2 від 16.06.2014 р. термін дії договору було продовжено до 30.06.2015 р.

Факт передачі державного майна в оренду підтверджується ОСОБА_1 приймання - передачі цілісного майнового комплексу від 31.08.2007 р.

Посилаючись на прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 14.09.2011 №961 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 №629 і від 04.10.1995 №786" встановлено нову формулу розрахунку орендної плати та збільшено розмір орендних ставок, позивач вважає наявними підстави для внесення змін до договору оренди наступного змісту:

«Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плат за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786, зі змінами, (далі - Методика розрахунку) становить без ПДВ за перший місяць перерахунку - липень 2012р. - 2727,53 г (розраховано згідно з додатком № 1 до цієї додаткової угоди).

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначено, чинним законодавством.

Різниця по сплаті орендної плати, що виникне внаслідок зміни орендної ставки, період з 30.07.2012 р. до моменту набрання чинності цією додатковою угодою, повинна бути сплачена Орендарем протягом 6-ти місяців після її підписання» .

Листами від 20.07.2014 р. № 06-2994, від 03.06.2016 р. № 43-2882/1 та 22.07.2016р. № 43-4042 Позивач звертався до Відповідача з пропозицією підпис Додаткова угода до Договору оренди № 4012-Н від 31.08.2007р. в частині перерахування орендної плати у зв'язку із зміною розміру орендної ставки за використання нерухоме державного майна та з метою продовження терміну дії договору.

У відповідь, листами від 12.06.2014 р. № 1206/1 та від 23.06.2016 р. № 6 Відповідачем було відмовлено Позивачу у підписанні відповідної додаткової угоди.

Посилаючись на відмову відповідача від внесення змін до договору оренди від 31.08.2003р. №4012-Н щодо методики розрахунку орендної плати, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Отже, предметом позовних вимог є вимоги орендодавця до орендаря про внесення змін до договору оренди від 31.08.2007р. №4012-Н щодо збільшення розміру орендних ставок та, відповідно, розміру орендної плати з 30 липня 2012 року до моменту набрання чинності додаткової угоди , у зв'язку з законодавчою зміною розміру орендних ставок.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

У сфері оренди державного та комунального майна застосовуються положення Закону України „Про оренду державного та комунального майна", гл.58 Цивільного кодексу України, ст.ст. 283-287 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.3 ст.762 ЦК України, Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

В силу положень статті 21 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна", розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

При цьому, статтею 162 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Оскільки згідно з ч. 1 ст. 12 Закону "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості за всіма істотними умовами і підписання сторонами тексту договору, то суд доходить висновку про те, що згода орендаря має бути зафіксована шляхом підписання угоди (або іншим шляхом) про внесення змін до договору оренди нерухомого майна.

За ст. 654 Цивільного кодексу України зміна умов договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором, законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача листи від 20.07.2014 р. № 06-2994, від 03.06.2016 р. № 43-2882/1 та 22.07.2016р. № 43-4042 Позивач звертався до Відповідача з пропозицією підписання Додаткової угоди до Договору оренди № 4012-Н від 31.08.2007р. в частині перерахування орендної плати у зв'язку із зміною розміру орендної ставки за використання нерухоме державного майна та з метою продовження терміну дії договору.

У відповідь, листами від 12.06.2014 р. № 1206/1 та від 23.06.2016 р. № 6 Відповідачем було відмовлено Позивачу у підписанні відповідної додаткової угоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Господарський суд констатує, що оскільки має місце зміна законодавства щодо методики розрахунку орендної плати за користування державним та комунальним майном, а також враховуючи положення пункту 3.4 договору щодо перегляду розміру орендної плати на вимогу однієї із сторін у разі, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди а також в інших випадках ,встановлених законодавчими актами України .

Доводи відповідача про невідповідність такої умови договору щодо внесення змін, умовам договору - відхиляються судом, з огляду на те, що при укладенні спірного договору сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов та такий договір не суперечив чинному на момент його укладення законодавству.

Окрім того, відповідно до ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Однією із форм реалізації принципу свободи договору є можливість самостійного визначення змісту договору його сторонами. При цьому контрагенти повинні враховувати вимоги імперативних норм щодо змісту договору, а також погоджувати всі істотні умови майбутнього договору. Відповідно до ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських відносин, що не суперечать законодавству України.

Таким чином, сторони можуть визначати зміст договору на підставі примірного або типового договору, але це є їх правом, а не обов'язком.

Згідно ч.3 ст.653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Також слід зазначити, що у відповідності до ч.5 ст. 188 ГК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням.

Приписи ст. 631 ЦК України стосуються прав та обов'язків сторін у відповідності до умов договору, тобто за домовленістю сторін.

Дійсно, встановлення в договорі оренди визначення розміру орендної плати за Методикою розрахунку орендної плати, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786, до якої було внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України 14.09.2011р. №961 та збільшено розмір орендної ставки на орендоване майно є підставою для зміни розміру орендної плати та внесення таких змін до договору оренди.

Однак господарський суд зазначає, що відповідач свої зобов'язання з внесення орендних платежів за період, в межах якого позивач просить внести відповідні зміни в договір, виконав належним чином, що за змістом ч.3 ст. 632 Цивільного кодексу України унеможливлює зміну зобов'язань стосовно періоду, за який зобов'язання є виконаними, отже положення розглядуваного проекту договору в частині, що передбачає зміну орендної плати відносно вже сплаченого періоду, не відповідають приписам закону.

Відповідно до ч.2 ст. 187 ГК України передбачено, що день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Крім того, у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", зазначено що ж до договорів оренди державного та комунального майна, то стаття 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає умови, які є істотними для даних договорів, причому відповідно до статті 12 цього Закону договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору. Водночас не виключається можливість передачі розбіжностей, що виникають при укладанні договору оренди, на вирішення господарського суду. У такому випадку договір оренди вважається укладеним з моменту набрання законної сили відповідним рішенням господарського суду і на умовах, зазначених у цьому рішенні.

Відповідно до п. 9.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення" резолютивна частина рішення викладається із зазначенням умов договору, на яких він укладається.

Господарський суд констатує ,що в даному випадку зміни до договору оренди №4012-Н від 31.08.2007 р. запроваджуються в судовому порядку, тому набирають чинності саме з моменту набрання законної сили рішення суду, тобто винесенням рішенням суду у відповідності до ст. 188 ГК України та ст. 653 ЦК України.

Заява відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частиною 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Відповідне клопотання заявлено відповідачем у відзиві (вх.№39203 від 17.11.2016р.).

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до абз.1,2 п.2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Отже, здійснивши аналіз умов укладеного сторонами Договору , запропонованої додаткової угоди та зміст зазначених правових норм, суд дійшов висновку про те, що в спірному випадку, судом встановлено відсутність правових підстав для задоволення позову щодо внесення змін до договору оренди в редакції позивача та визначено судом що договір №4012-Н від 31.08.2007 p. вважається зміненим з дня набрання чинності даним рішенням, відсутні і підстави для застосування судом позовної давності у даній справі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи приписи пункту 3 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України та Закону України Про судовий збір, позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1 378,00 грн. за звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 03.11.2016 року було задоволено клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору та відстрочено позивачу сплату судового збору до прийняття рішення по справі.

Однак, на момент прийняття рішення у даній справи позивачем не було подано суду доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі на виконання вимог ухвали суду від 03.11.2016 року.

Згідно пункту 3.4 Постанови Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу України, у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача в доход державного бюджету України.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що рішення суду частково прийняте на користь позивача, сума судового збору підлягає стягненню пропорційно з відповідача в доход Державного бюджету України у розмірі 689, 00 грн., та з позивача на користь Державного бюджету України у розмірі 689, 00 грн .

На підставі викладеного та керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Внести зміни до договору оренди від 31.08.2007р. № 4012-Н, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України п Харківській області та Приватним науково-виробничим підприємством «АВОЛОН» (Код ЄДРПОУ 21236646) шляхом викладення п. 3.1. даного договору у наступній редакції:

«Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плат за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786, зі змінами, (далі - Методика розрахунку) становить без ПДВ за перший місяць перерахунку - липень 2012р. - 2727,53 г (розраховано згідно з додатком № 1 до цієї додаткової угоди).

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначено, чинним законодавством.

Договір №4012-Н від 31.08.2007 p. вважається зміненим з дня набрання чинності даним рішенням."

В решти позову відмовити .

Стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства «АВОЛОН» (61139,м.Харків, вул. Алмазна, 1, код ЄДРПОУ 21236646) на користь Державного бюджету (Отримувач коштів УДКСУ у Шевченківському районі м. Харкова, код за ЄДРПОУ 37999654, Банк отримувача ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, Рахунок отримувача 31215206783003 , Код класифікації доходів бюджету 22030101)-судовий збір в сумі 689,00 грн.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (м. Харків, майдан Театральний, 1, код ЄДРПОУ 23148337) на користь Державного бюджету (Отримувач коштів УДКСУ у Шевченківському районі м. Харкова, код за ЄДРПОУ 37999654, Банк отримувача ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, Рахунок отримувача 31215206783003, Код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір в сумі 689,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 26.12.2016 р.

Суддя ОСОБА_3