Постанова
від 10.01.2017 по справі 826/9202/15
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 10 січня 2017 року              м. Київ                         № 826/9202/15           Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Люкс»        додержавної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві    провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ-Люкс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.12.2014 №180826552209. Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, на яких ґрунтуються оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентом є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача. Розгляд справи здійснено у письмовому провадженні, відповідно до приписів частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ: Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено невиїзну позапланову документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Люкс» (ЄДРПОУ 21593850) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Брокбудкепітал» (ЄДРПОУ 37450960) за період з 01.08.2014 по 31.08.2014. Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Київ-Люкс» підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3,198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 12.12.2014 №1219/26-55-22-09/21593850 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.12.2014 №180826552209, яким позивачеві визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 155550 грн., з яких 124440 грн. нараховано за основним платежем та 31110 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду. Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Вказана правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №К/800/18945/14, від 01.03.2016 у справі №К/800/66709/14, від 24.02.2016 у справі №К/800/5891/15 та від 03.03.2016 у справі №К/800/21974/14. Як вбачається зі змісту акту перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 12.12.2014 №1219/26-55-22-09/21593850, висновки щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Київ-Люкс» приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Брокбудкепітал». Так, у відповідності до наявних у матеріалах справи доказів, фінансово-господарські операції позивача (замовник) та товариства з обмеженою відповідальністю «Брокбудкепітал» (підрядник) ґрунтувались на договорі підряду (виконання робіт) від 03.03.2014 №30314/2, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати за завданням замовника комплекс проектних, монтажних, сантехнічних, електротехнічних, ремонтних, в тому числі по приладам обліку теплової енергії, обладнанню центральних теплових пунктів та індивідуальних теплових пунктів, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно з пунктом 1.2 Договору, підрядник має право залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідачем перед замовником за результат їхньої роботи. Позивачем на спростування висновків акту перевірки та обгрунтування свого позову надано суду копію ліцензії товариства з обмеженою відповідальністю «Брокбудкепітал», яка видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури,с трок дії ліцензії по 01.04.2019. На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: технічних завдань до договору підряду від 03.03.2014 №30314/2, довідок про вартість виконаних робіт, локальних кошторисів на  будівельні роботи, актів приймання виконаних будівельних робіт. При цьому, зі змісту акту перевірки від 12.12.2014 №1219/26-55-22-09/21593850 (стор. 4) вбачається, що в рахунок оплати за надані роботи товариством з обмеженою відповідальністю «Київ-Люкс» перераховано кошти на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Брокбудкепітал» в розмірі 746640 грн. згідно платіжних доручень. На обґрунтування ділової доцільності відповідних взаємовідносин позивачем вказано на угоди, укладені між позивачем та  його контрагентами. У свою чергу, висновки контролюючого органу ґрунтуються  (за змістом акту перевірки позивача) на результаті аналізу звітності товариства з обмеженою відповідальністю «Брокбудкепітал», що перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Святошинському районі головного управління Міндоходів у місті Києві. Так, контролюючий орган в акті від 12.12.2014 №№1219/26-55-22-09/21593850 посилається на звіт про нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, поданого товариством з обмеженою відповідальністю «Брокбудкепітал» за серпень 2014 року, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників підприємства становить 6 осіб та відповідно до фінансового звіту підприємства, залишкова вартість основних засобів станом на 31.12.2013 становить 95800 грн. Також, державна податкова інспекція у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві зазначає про відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю «Брокбудкепітал» складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та виконання робіт. Поряд з вищевказаним, контролюючий орган вказує, що згідно аналізу показників задекларованого податкового кредиту товариства з обмеженою відповідальністю «Брокбудкепітал» встановлено, що 79 % загальної суми податкового кредиту за серпень 2014 року сформовано за рахунок податкових накладних виписаних товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпромгрупа «Діоніка» (ЄДРПОУ 38517072) та відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2014 року у співставленні з даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що 1777 податкових накладних виписувались однією датою, сума податку на додану вартість в яких не перевищує 10000 грн. Контролюючий орган у своїх твердженнях посилається на акт державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління державної фіскальної служби у місті Києві від 08.12.2014 №1758/26-59-22-08/38517072 про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпромгрупа «Діоніка» з питання дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.07.2014 по 31.09.2014. Ознайомившись із доводами контролюючого органу, на підставі яких здійснено висновки акту перевірки, слід зазначити, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття “добросовісний платник”, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13. У той же час, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підстав якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11. Суд акцентує увагу на те, під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.           Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм  Цивільного кодексу України     свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами. Більше того, в акті перевірки від 12.12.2014 №1219/26-55-22-09/21593850 не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), Всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються на припущеннях по ланцюгу контрагентів контрагента позивача. При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності. Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 №К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 №К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13. Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес” АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкового повідомлення-рішення  від 24.12.2014 №180826552209 протиправним, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 24.12.2014 №180826552209. Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                Літвінова А.В.

Дата ухвалення рішення10.01.2017
Оприлюднено13.01.2017

Судовий реєстр по справі —826/9202/15

Постанова від 04.04.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Пасічник С.С.

Ухвала від 29.03.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Пасічник С.С.

Ухвала від 09.11.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Маринчак Н.Є.

Ухвала від 06.09.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Маринчак Н.Є.

Ухвала від 09.06.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Маринчак Н.Є.

Ухвала від 31.05.2017

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Епель О.В.

Ухвала від 15.05.2017

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Епель О.В.

Ухвала від 15.05.2017

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Епель О.В.

Ухвала від 13.04.2017

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Епель О.В.

Ухвала від 21.03.2017

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Епель О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні