Рішення

від 10.01.2017 по справі 903/838/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 січня 2017 р. Справа № 903/838/16

за позовом приватного підприємства "ПРОДВЕСТ"

до відповідача 1: фірми "ВОЛВЕСТ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

відповідача 2: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 91 516,50грн.

Суддя: Філатова С.Т.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2, директор, ОСОБА_3, дов. б/н від 21.09.2016р.,

від відповідача 1: н/в

від відповідача 2: н/в

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. В судовому засіданні учаснику судового процесу згідно ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору :

Приватне підприємство "ПРОДВЕСТ" звернулось з позовом до фірми "ВОЛВЕСТ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (відповідач 1) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач 2) про стягнення 91 516,50грн., в тому числі: 300,00грн солідарно з відповідачів 1, 2 відповідно до договору поруки від 01.09.2016р., 45758,25грн. з відповідача 2 за поставлений товар згідно договору №126/15/РЦ від 01.08.2015р., 45758,25грн. збитків відповідно до п. 7.2 договору.

Позовні вимоги обґрунтовані таким:

01.08.2015 року між приватним підприємством "ПРОДВЕСТ" та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір №126/15/РЦ.

За цим договором (п.1.1) позивач взяв на себе зобов'язання продати і передати у власність відповідача продукти харчування (продукцію) партіями, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити партії продукції на умовах даного договору.

На виконання договору позивачем здійснювались поставки продукції, відповідачем 2 товар згідно видаткових накладних №17414 від 29.03.2016р., №17564, №17571 від 30.03.2016р., №17405, №17983 від 31.03.2016р., №18941, №19178 від 06.04.2016р., №19175, №18942, №19195 від 07.04.2016р., №20530 від 12.04.2016р., №20937 від 13.04.2016р., №19941, №20939, №20962 від 14.04.2016р., №22690, №22747, №22774 від 20.04.2016р., №28227 від 17.05.2016р. не було оплачено.

01 вересня 2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ВОЛВЕСТ" та позивачем було укладено договір поруки. Предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання відповідачем-2 своїх обов'язків за договором №126/15/РЦ від 01.08.2015р. Відповідно до умов договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником обов'язків за договором №126/15/РЦ від 01.08.2015р. в розмірі 300,00грн.

09 вересня 2016р. позивач вручив письмову вимогу про погашення заборгованості відповідачу-1. Згідно з вимогою відповідач-1 був зобов'язаний протягом 7-ми днів погасити заборгованість. На момент подання позову до суду відповідач-1 вимогу не виконав.

На даний час заборгованість відповідачів перед позивачем становить: солідарно - 300,00грн., окремо по відповідачу 2 - 45 458,25 грн.

Відповідно до п.7.2 договору у випадку прострочення покупцем терміну оплати за отриману продукцію більше 14 календарних днів, передбаченого п.5.2 договору, покупець відшкодовує продавцю заподіяні збитки у розмірі суми простроченої заборгованості, але не менше ніж 10000,00грн.

У зв'язку з тим, що відповідач 2 порушив зобов'язання по оплаті на значний період часу з моменту поставки, до нього можуть бути застосовані санкції, передбачені в п.7.2 договору.

У додаткових поясненнях та у судовому засіданні 26.12.2016р. представник позивача повідомив, що сума позовних вимог складається із суми заборгованості по оплаті продукції, що становить 45 758,25 грн., та суми штрафної санкції (збитків) за порушення термінів оплати продукції, що визначена позивачем у сумі заборгованості в розмірі 45 758,25 грн., яка зафіксована станом на дату подання позовної заяви.

Відповідно до п.7.2 договору у випадку прострочення покупцем терміну оплати за отриману продукцію більше 14 календарних днів, передбаченого п.5.2 договору, покупець відшкодовує продавцю заподіяні збитки у розмірі суми простроченої заборгованості, але не менше ніж 10000,00грн.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Окрім того, відповідно до ч. 5 ст. 225 Господарського кодексу України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Відповідно до п. 1.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/218 від 218 від 30.03.1995р. згідно з пунктом 74 Положення про поставки продукції та пунктом 65 Положення про поставки товарів сторони мають право передбачити в договорі можливість відшкодування збитків у твердій сумі, яка підлягає стягненню у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання за договором. Зазначена умова договору означає, що у кожному випадку порушення зобов'язання кредитор не повинен доводити дійсний розмір своїх збитків, однак у разі застосування залікової неустойки ці збитки підлягають стягненню в частині, не покритій неустойкою (штрафом, пенею)."

Пояснив розбіжності між копією та оригіналом договору поставки тим, що для зручності ведення діловодства в приватному підприємстві "ПРОДВЕСТ" всі договори з контрагентами оцифровуваються шляхом сканування. При формуванні додатків до позовної заяви була надана копія договору, яка була подана до суду з нечітким зображенням сторін №2 договору. В судовому засіданні було надано оригінал для підтвердження обставин справи щодо строків оплати товару.

У судовому засіданні 26.12.2016р. представник позивача звернувся до суду із заявою про виправлення описки у прохальній частині позовної заяви, яка задоволена судом ухвалою від 26.12.2016р.

Ухвалою суду від 26.12.2016р. розгляд справи згідно ст.77 ГПК України відкладався у зв'язку з неподанням витребуваних документів, необхідністю витребування нових доказів. Зобов'язано подати суду: позивача - замовлення відповідача 2 на отримання продукції відповідно до п.п. 3.3, 4.1, 4.2 договору №126/15/РЦ від 01.08.2016р., докази в підтвердження заподіяння збитків; відповідача 1 - пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог.

У додаткових поясненнях від 10.01.2017р. представник позивача повідомив, що замовлення від відповідача 2 надходили позивачу в електронній формі шляхом надсилання електронного листа.

У судовому засіданні 10.01.2017р. представник позивача в межах повноважень, визначених довіреністю від 20.09.2016р., подав заяву про відмову від позову в частині стягнення з відповідача - ФОП ОСОБА_1 45 758,25грн. збитків.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову викладається в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Судом перевірено повноваження особи, якою підписано заяву про відмову від позовних вимог від 10.01.2017р. №01-80/3/17.

Повноваження представника позивача стверджуються довіреністю від 20.09.2016р. (а.с. 38).

Господарський суд приймає відмову від позову, оскільки ці дії не суперечать законодавству, зокрема, ст. 12 ЦК України щодо права особи відмовитися від свого майнового права та судом не встановлено порушення у зв'язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Провадження в частині стягнення 45 758,25грн. збитків підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідач 1 у судове засідання не з'явився, витребуваних документів не подав, поважних причин не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що стверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення 17.11.2016р. за №4301034450816, 21.11.2016р. за №4302304389118, 12.12.2016р. за №4301034498908, 03.01.2017р. за №4301034604244.

Відповідач 2 у судове засідання не з'явився, ухвали суду від 14.11.2016р., 28.11.2016р., 08.12.2016р., 26.12.2016р. повернуті органами поштового зв'язку із відміткою "за незапитом".

У пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження ФОП ОСОБА_1: 82500, АДРЕСА_1, куди і направлялися ухвали суду.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що відповідачі належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, розгляд справи неодноразово відкладався, спливає імперативно визначений ст.69 ГПК України строк розгляду спору, господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2015р. між приватним підприємством "ПРОДВЕСТ" (продавець) та фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір №126/15/РЦ, відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати і передати у власність покупця продукти харчування (продукцію) партіями, а покупець - прийняти та оплатити партії продукції на умовах даного договору. Асортимент, кількість та ціни на продукцію визначаються сторонами у накладних на відпуск продукції, що є невід'ємною частиною договору, виписаними продавцем і вважаються такими, що взаємно погоджені сторонами (а.с. 12-14).

На виконання умов договору позивачем за період з березня 2016р. по травень 2016р. було поставлено ФОП ОСОБА_1 по видатковим накладним №17414 від 29.03.2016р., №17564, №17571 від 30.03.2016р., №17405, №17983 від 31.03.2016р., №18941, №19178 від 06.04.2016р., №19175, №18942, №19195 від 07.04.2016р., №20530 від 12.04.2016р., №20937 від 13.04.2016р., №19941, №20939, №20962 від 14.04.2016р., №22690, №22747, №22774 від 20.04.2016р., №28227 від 17.05.2016р., а останнім прийнято продукції загальною вартістю 45 758,25 грн., що стверджується відмітками про отримання на видаткових накладних та відповідачем 2 не заперечено (а.с. 15-34).

Згідно п.5.2 договору оплата за отриману продукцію проводиться протягом 14 календарних днів з моменту отримання товарної партії.

Відстрочка в оплаті продукції в чотирнадцять днів, на якій засвідчив директор підприємства у судовому засіданні 10.01.2017р., судом приймається, оскільки трактується в користь відповідача 2, при цьому суд врахував, що в силу приписів ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

ФОП ОСОБА_1 взяті на себе згідно договору зобов'язання в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті поставленої продукції згідно видаткових накладних не виконав, вартість товару не оплатив, у зв'язку з чим заборгував ПП "ПРОДВЕСТ" 45 758,25грн.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та в результаті дій суб'єктів, з якими закон пов'язує настання правових наслідків. Внаслідок укладення договору та дій позивача по відпуску продукції між сторонами виникло зобов'язання, врегульоване ст.265 ГК України, згідно якої одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач 2 суму основного боргу не оспорив, доказів оплати не подав.

Заборгованість за отриманий товар на день розгляду спору становить 45 758,25грн. стверджується договором від 01.08.2015р. №126/15/РЦ4 (а.с. 12-14), видатковими накладними за період з березня 2016р. по травень 2016р. (а.с. 15-34) та підлягає до стягнення в силу ст. ст. 193, 265 ГК України.

Відповідачем заборгованість не оспорена, не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне перерахування коштів за отриманий товар.

Разом з тим, 01.09.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ВОЛВЕСТ" (поручитель), приватним підприємством ПРОДВЕСТ (кредитор) був укладений договір поруки, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ФОП ОСОБА_1 своїх обов'язків за договором №126/15/РЦ від 01.08.2015р. (а.с. 35).

Виходячи зі змісту п.3 договору поручитель обізнаний з умовами договору поставки.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Пунктами 2, 3 договору встановлено відповідальність поручителя в сумі 300,00 грн.

Відповідно до п.п. 4, 5 договору у випадку невиконання боржником обов'язків за договором №126/15/РЦ від 01.08.2015р. боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У випадку невиконання боржником будь-якого з обов'язків, передбачених договором №126/15/РЦ від 01.08.2015р., кредитор має право звернутися до суду із залученням поручителя в якості співвідповідача разом з боржником.

Частиною 4 ст.559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Вимога до поручителя - ТзОВ "ВОЛВЕСТ" пред'явлена в межах строку, визначеного ст.559 ЦК України (а.с. 36).

Договір поруки предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що відповідачем 2 не спростовано розміру заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи, а договором поруки передбачено суму поруки в розмірі 300,00грн., вимога про стягнення солідарно з відповідача 1 - ТзОВ ВОЛВЕСТ та відповідача 2 - ФОП ОСОБА_1 заборгованості в сумі 300,00грн. підставна та підлягає до задоволення згідно ст.554 ЦК України, договору поруки від 01.09.2016р. (а.с. 35).

В частині стягнення 45 758,25грн. збитків провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідачів, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 373,49грн. слід віднести на відповідача 2 та 4,51грн. витрат по сплаті судового збору слід віднести солідарно на відповідачів 1, 2 відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 553, 554, 559, 599, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 265 ГК України, ст. 44, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з фірми "ВОЛВЕСТ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (43000, м. Луцьк, вул. Ковельська, 40, код ЄДРПОУ 30089575) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (82500, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

на користь приватного підприємства ПРОДВЕСТ (45632, Волинська область, Луцький район, с. Зміїнець, вул.. Березова, 22, код ЄДРПОУ 33755280)

300,00грн. боргу, 4,51грн. витрат по оплаті судового збору. Всього - 304,51грн.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (82500, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

на користь приватного підприємства ПРОДВЕСТ (45632, Волинська область, Луцький район, с. Зміїнець, вул. Березова, 22, код ЄДРПОУ 33755280)

45 758,25грн. боргу, 1 373,49грн. витрат по сплаті судового збору. Всього - 46 831,74грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Провадження у справі в частині стягнення 45 758,25грн. збитків припинити.

Відповідно до ст.85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст.84 цього Кодексу.

Повне рішення складено

12.01.2017р.

Суддя С.Т.Філатова