Постанова

від 10.01.2017 по справі 914/2392/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2017 р. Справа № 914/2392/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Марко Р.І.

суддів Желіка М.Б.

ОСОБА_1

за участю представників:

від прокуратури: ОСОБА_2;

від позивача 1: ОСОБА_3;

від позивача 2: не з'явились;

від відповідача

від третьої особи: не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Д.С. Агро» , б/н від 30.11.2016р. (вх. № 01-05/5899/16 від 15.12.16)

на рішення Господарського суду Львівської області від 21.11.2016р.

у справі № 914/2392/16, суддя М.Синчук

за позовом: Виконуючого обов'язки керівника Радехівської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Радехівської районної державної адміністрації Львівської області, м. Радехів, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Д.С. Агро» , с. Завидче Львівської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Завидчанської сілької ради, с. Завидче Львівської області

про: внесення змін до договору оренди землі.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.11.2016р. позов задоволено повністю.

Внесено зміни до укладеного між Радехівською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «В.Д.С. Агро» договору оренди землі від 21.05.2010р., зареєстрованого у Радехівському відділі ЛРФ ЦДК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.11.2010р. за № 041045900001, шляхом викладення пункту 8 договору в наступній редакції:

« 8. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, що становить - 34 747,96 грн. в рік та 2 895,66 грн. в місяць. Плата за оренду землі зараховується на спеціальний бюджетний рахунок Завидчанської сільської ради №33213812700439» .

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Д.С. Агро» на користь прокуратури Львівської області 1 378,00 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Львівської області від 21.11.2016р. у справі № 914/2392/16, відповідач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 30.11.2016р. (вх. № 01-05/5899/16 від 15.12.16), в якій просить рішення Господарського суду Львівської області у даній справі скасувати, з підстав порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та неповного з'ясування фактичних обставин, що мають значення у даній справі та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В апеляційній скарзі скаржник стверджує, що прокурором було порушено вимоги чинного законодавства, оскільки не було обґрунтовано підстав для представництва по даній справі. Скаржник також стверджує, що прокуратурою не було належним чином обґрунтовано необхідність захисту інтересів Радехівської районної адміністрації. Крім того, апелянт також зазначає, що порушення інтересів позивача не доведено, тому що ні ГУ Держгеокадастру в Львівській області, ні Радехівська районна адміністрація не здійснюють управління землями в межах населеного пункту, оскільки відповідно до норми чинного законодавства, вищенаведене управління землями здійснює сільська рада. Також, скаржник зазначає, що вимога про внесення змін до договору оренди від 21.05.2010 р., є неправомірною та суперечить приписам Податкового кодексу України.

Згідно автоматичного розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» , 15.12.2016р. справу за № 914/2392/16 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І., у складі колегії суддів Желіка М.Б. та Костів Т.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.2016р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Д.С. Агро» прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 10.01.2017р.

В судове засідання 10.01.2017 року прибули прокурор, представники позивача та відповідача, які надали пояснення по суті спору, а також пояснення з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги.

Позивач 2 та третя особа участі своїх уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Зважаючи на те, що ухвалою суду про призначення справи до розгляду явку представників сторін в судове засідання не визначено обов'язковою, сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, відтак, не були позбавлені конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а у справі міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вирішила апеляційну скаргу розглянути за відсутності представників позивача 2 та третьої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 10.01.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свою позицію, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вирішила, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21.05.2010 р. між Радехівською районною державною адміністрацією Львівської області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «В.Д.С.Агро» (Орендар) укладено договір оренди землі, зареєстрований у Радехівському відділі ЛРФ ЦДК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.11.2010р. за № 041045900001 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1 Договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, для обслуговування комплексу виробничих приміщень загальною площею 3,1803 га, яка знаходиться в с. Завидче Радехівського району Львівської області (за межами населеного пункту) вул. Центральна, 160.

Згідно з п. 3 Договору, в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя), для обслуговування комплексу виробничих приміщень, загальною площею 3, 1803 га.

17.11.20110 р. між Радехівською районною державною адміністрацією Львівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «В.Д.С.Агро» підписано Акт прийому-передачі земельних ділянок згідно Договору оренди від 21.05.2010 р.

У пункті 4 Договору передбачено, що на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, а саме комплекс виробничих приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Д.С.Агро» .

Відповідно до п. 9 Договору, такий укладено на 49 років, починаючи з дати його державної реєстрації.

Пунктом 8 Договору встановлено, що орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 6 853,84 грн в рік та 571,15 грн в місяць.

Згідно п. 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 647 199,00 грн.

Відповідно до ОСОБА_4 з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 29.09.2016 р. №2329/0/26-16-АП, враховуючи коефіцієнт індексації, нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 3,1803 га, що знаходиться в с. Завидче Радехівського району Львівської області (за межами населеного пункту) вул. Центральна, 160 становить 1 158 265,26 грн.

Поряд з тим, згідно з п. 13 Договору розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

У зв'язку з введенням в дію з 01.01.2011р. Податкового кодексу України, яким встановлено мінімальний розмір орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, прокурор просить внести відповідні зміни до укладеного між сторонами Договору та внести зміни у п. 8 договору, шляхом викладення його в новій редакції наступного змісту: орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі, що становить 34 747,96 грн в рік та 2 895,66 грн в місяць.

Відповідно до статей 651, 652 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

У пункті 33 Договору сторони погодили, що зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується в судовому порядку.

Поряд з тим, статтею 30 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

Статтею 188 ГК України визначено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Разом з тим, в п. 1 резолютивної частини Рішення від 09.07.2002р. №15-рп-2002 (справа №1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) Конституційний Суд України вказав, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Таким чином, надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного Договору оренди землі є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому у випадку недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки, не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов Договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Отже, чинним законодавством передбачено можливість зміни умов договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 632 ЦК України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 1 ЗУ «Про оренду землі» орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендна плата за землю визначена у частині 1 ст.21 ЗУ «Про оренду землі» як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Поряд з тим, відповідно до ст.21 ЗУ «Про оренду землі» розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з п.14.1.125 ст.14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Пунктами 271.1, 271.1.1 ст.271 ПК України передбачено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Відповідно до п.288.5 ст.288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

У п.2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» роз'яснено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Зважаючи на наведене, враховуючи набрання чинності з 01.01.2011 року Податковим кодексом України, яким встановлено мінімальний розмір орендної плати на рівні не меншому, ніж 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, наявні правові підстави для приведення умов договору у відповідність до вимог законодавства, у даному випадку до Податкового кодексу України, а позивач як орендодавець земельної ділянки за договором вправі вимагати внесення відповідних змін до договору в частині розміру орендної плати, з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обов'язкового для обох його сторін.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями статті 288 ПК.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України в від 03.03.2016р. у справі № 3-476гс15-1.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, договір оренди землі був укладений між сторонами в 2010р., тобто ще до введення в дію Податкового кодексу України, відповідно розмір орендної плати становив менше 3% від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки.

Відповідно до п. 2.19. Постанови Пленуму ВГС України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що набрання 01.01.2011р. чинності ПК України є правовою підставою для приведення умов договору у відповідність до вимог законодавства, у даному випадку до ПК України, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, котра діяла на момент укладення договору та станом на день розгляду справи є чинною.

Щодо звернення з позовом до господарського суду Виконуючого обов'язки керівника Радехівської місцевої прокуратури Львівської області, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ч. 1, 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів держави.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом.

В силу положень ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Встановивши наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Як зазначив прокурор у позовній заяві, підставою для представництва інтересів держави в даному випадку послужило внесення відповідачем орендної плати нижче законодавчого та невжиття позивачем 1 - Радехівською РДА як орендодавцем дієвих заходів щодо внесення змін до договору оренди землі від 21.05.2010 р. та здійснення нею захисту інтересів держави.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги прокурора направлені на внесення змін до договору оренди землі в частині зміни граничного розміру орендної плати. Необхідність захисту інтересів держави обумовлено встановленням прокурором порушень вимог земельного та податкового законодавства, внаслідок чого державний та місцевий бюджети недоотримають кошти від платежів за землю (орендна плата), що також порушує економічні інтереси держави.

Відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до п.п. 12 п. 74 Положення про ГУ Держгеокадастру у Львівській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 01.02.2016 р. №48 ГУ Держгеокадастру у Львівській області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Львівської області.

Отже, ГУ Держгеокадастру у Львівській області є уповноваженим органом на захист вказаних правовідносин.

Окрім того, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що порушення інтересів позивача не доведено, тому що ні ГУ Держгеокадастру в Львівській області, ні Радехівська районна адміністрація не здійснюють управління землями в межах населеного пункту, оскільки відповідно до норми чинного законодавства, вищенаведене управління землями здійснює сільська рада. Вказані доводи скаржника є безпідставними, оскільки стороною договору, внести зміни до якого просить позивач, є саме Радехівська районна державна адміністрація (орендодавець), будь-яких змін щодо особи орендодавця в договір внесено не було. Більше того, зміни до договору, що є предметом даного спору, стосуються виключно розміру орендної плати, який повинен відповідати вимогам чинного законодавства, та не стосуються додаткового надання орендарю земельних ділянок, право на розпорядження якими на даний час належить Завидчанській сільській раді.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне рішення з дотримання норм матеріального та процесуального законодавства.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Інші твердження апелянта/відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 21.11.2016р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст.49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 21.11.2016р. в справі за номером 914/2392/16 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Д.С. Агро» , б/н від 30.11.2016р. залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Повний текст постанови виготовлений 12.01.2017 року

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Костів Т.С.