Постанова

від 10.01.2017 по справі 804/7806/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 р. Справа № 804/7806/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Захарчук - Борисенко Н.В.

при секретарі - Музиці Я.І.

за участю:

представника позивача - Макушева С.В. представника відповідача - Атрошенко В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайд - Компані" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайд - Компані" (далі - ТОВ "Прайд - Компані", позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007051407 від 05.10.2016 року, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 882715, 80 грн.;

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007061407 від 05.10.2016 року, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1471192, 50 грн., в тому числі за основним платежем 980795 грн. та штрафними санкціями у сумі 490397, 50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, висновки податкової перевірки є хибними, такими, що не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового та цивільного законодавства, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав до суду заперечення на адміністративний позов, в яких зазначено, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення - рішення винесені в межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства України, а тому не підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, працівниками Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з 10.08.2016 по 31.08.2016 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Прайд - Компані . За результатами перевірки складено Акт №491/04-36-14-03/36151455 від 07.09.2016 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Прайд-Компані з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 30.06.2016р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016 . Вказаним актом перевірки встановлено наступні порушення законодавства ТОВ Прайд - Компані :

- п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.п.138.1.1 п.138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 2 444 439 грн., в тому числі по взаємовідносинам з ТОВ Укрінжинірінг Він на суму 882 715,8 грн. за період квітень-жовтень 2015 року;

-п.44.1 ст. 44, ст.185, п.188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.3 , п.198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201 ПК України, ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, п. 1 та п. 2 ст.9 Закон України від 16.07.1999 р.№ 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , П. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704, в результаті чого підприємством занижено суми податку на додану вартість на загальну суму 2 080 326 грн., в тому числі по взаємовідносинам з ТОВ Укрінжинірінг Він на суму 980 795 грн.;

- п.167.1 ст.167, п. 171.2 ст.171, п.177.8 ст.177 ПКУ в частині заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 1807,50 грн., в т.ч.: за травень 2014р. - 862,5 грн., червень 2014р. - 945,0 грн.

- п.51.1 ст.51. п.176.2 ст.176 ПКУ в частині невключення суми поворотної фінансової допомоги, наданої платнику податку роботодавцем та виплачених доходів фізичній особі за транспортні послуги, до податкових розрахунків за ф. №1 ДФ І-ІV кв. 2013, І-ІV кв. 2014, І-ІV кв. 2015, I, II кв. 2016.

- п. 2.2, п.2.6 гл. 2 Положення Про ведення касових операцій в національній валюті в України із змінами та доповненнями, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (із змінами та доповненнями) в частині неоприбуткування готівки в касі підприємства (в день її отримання) у загальній сумі 5 428, 00 грн.

На підставі вказаних висновків податковим органом прийнято спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0007051407 від 05.10.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на прибуток у розмірі 2 815 670,50 грн., в тому числі щодо ТОВ Укрінжинірінг Він на суму 882715,8 грн.;

- № 0007061407 від 05.10.2016р., яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 3321885 грн., в тому числі щодо ТОВ Укрінжинірінг Він на суму 1471192,5 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, господарські операції для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або лише за умови сплати грошових коштів.

Разом з тим, суд зазначає, що для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій. При цьому немає значення, яким цивільно-правовим договором опосередковано господарську операцію, а також те, чи визнаний відповідний договір недійсним у судовому порядку. Складені первинні документи не свідчать безпосередньо про реальність укладеної угоди.

Податкові обов'язки визначаються виходячи з реального економічного змісту господарської операції та спрямування її на досягнення певного економічного ефекту. Для з'ясування дійсного економічного змісту господарської операції варто аналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників. З цією метою варто використовувати документальні та інші дані, що свідчать про фактичне отримання тих чи інших активів учасниками операції. Такі дані мають перевагу перед задекларованим документально змістом спірної господарської операції.

Доказами наявності таких обставин можуть бути документи або показання свідків, що свідчать про наявність прямих стосунків між набувачем і виробником або імпортером активу; інформація (у тому числі з відкритих джерел) щодо звичайних умов ділової поведінки на певному ринку; дані, отримані від виробника або перевізника, які засвідчують прямий шлях руху активів від виробника до набувача, без фактичної участі посередників у цьому процесі тощо. Докази, що можуть використовуватися при аналізі реальності операції - дані про існування активу (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податків-набувача (як транспортувався, де зберігався, ким приймався, у тому числі встановлення посадових осіб постачальника і покупця, задіяних у такому процесі), як використовувався далі (чи реалізовувався, чи споживався тощо).

Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді актив отриманий від указаного в первинних документах контрагента. Для цього треба встановлювати, за яких обставин і в який спосіб були налагоджені господарські зв'язки між платником податків та його задекларованим контрагентом, хто персонально брав у цьому участь. Доцільно встановити фактичний альтернативний рух активу у порівнянні із задекларованим.

Також у такому разі варто встановлювати технічну можливість виконання господарської операції із урахуванням фактичних господарських ресурсів постачальника (наявність виробничих потужностей, персоналу тощо) та фактичного змісту операції (чи необхідні спеціальні навички персоналу для її вчинення, чи потрібні для цього власні або залучені засоби, час та спеціальна обстановка тощо).

В Акті перевірки описуються обставини господарських правовідносин між ТОВ Прайд - Компані та ТОВ Укрінжиніринг Він , ТОВ Профі Хаус , ТОВ Роден Інвест , ТОВ Прогрес Солюшн , ТОВ Адепт - Аудит , ТОВ Варуна Торг , ТОВ А.В.А.Н.Г.А.Р.Д , ТОВ Центрокрос .

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою не підтверджено реальність господарських операцій ТОВ Прайд-Компані з придбання товарів та зроблено висновки про формування податкового кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з наступними контрагентами: ТОВ "Укрінжинірінг ВІН" (код 39474831) - на загальну суму 5 884 772,33 гри., в т.ч. ПДВ 980 795,33 грн.; віднесено до складу податкового кредиту у квітні 2015 року ПДВ в сумі 80 675,0 грн., у липні 2015 року - 399 134,0 грн., у вересні 2015 року - 258 693,0 грн., у жовтні 2015 року 242 293,00 грн.; ТОВ Профі Хаус (код 39428586) - на загальну суму 6 287 226,22 три в т.ч. ПДВ - 1047871, 04 грн.; віднесено до складу податкового кредиту у квітні 2015 року ПДВ в сумі 898613,00 грн., у травні 2015 року - 149258,00 грн.; ТОВ Роден Інвест (код 39241158) - на загальну суму 483 650,76 грн., в т.ч. ПДВ 80 608,46 грн.; віднесено до складу податкового кредиту у жовтні 2014 року 60 759,00 грн., у лютому 2015 року 19850,00 грн.; ТОВ Прогрес Солюшн (код 39082405) - на загальну суму 4 000,0 грн., в т.ч. ПДВ- 666,67 грн.; віднесено до складу податкового кредиту у жовтні 2014 року ПДВ в сумі 667,0 грн.; ТОВ Адепт-Аудит (код 23409298) - на загальну суму 627 888,00 грн., в т.ч. ПДВ - 104 648,00грн.; віднесено до складу податкового кредиту у лютому 2015 року ПДВ в сумі 104 648,0 грн.; ТОВ Варуна Торг (код 40044546) - на загальну суму 3 496 373,0 грн. в т.ч. ПДВ - 582 728,8 грн., віднесено до складу податкового кредиту у березні 2016 року.

По взаємовідносинам із зазначеними контрагентами ТОВ Прайд-Компані сформовано податковий кредит з ПДВ у загальній сумі 2 797 318,0 грн. та до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, 13 986 592,0 грн.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпунктами 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки податковий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо отримання та оплати товару/послуг.

Зазначені обставини залишились не спростованими в ході судового розгляду справи.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань державної податкової інспекції є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Висновки, які зроблені податковим органом на підставі програмного забезпечення судом до уваги не беруться, оскільки програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Такі дані не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Слід враховувати, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Таким чином, позивачем отримані вказані податкові накладні у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Так, у відповідності до роз'яснень Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок Акту перевірки спростовується тим, що укладені договори між ТОВ Прайд - Компані та ТОВ Укрінжиніринг Він , ТОВ Профі Хаус , ТОВ Роден Інвест , ТОВ Прогрес Солюшн , ТОВ Адепт - Аудит , ТОВ Варуна Торг , ТОВ А.В.А.Н.Г.А.Р.Д , ТОВ Центрокрос реально виконані ТОВ Прайд - Компані , сторони в повній мірі відобразили в своїх бухгалтерських та податкових обліках у відповідному податковому періоді здійснені господарські операції.

Суд звертає увагу на той факт, що до перевірки були надані всі первинні документи, по взаємовідносинам ТОВ Прайд - Компані та ТОВ Укрінжиніринг Він , ТОВ Профі Хаус , ТОВ Роден Інвест , ТОВ Прогрес Солюшн , ТОВ Адепт - Аудит , ТОВ Варуна Торг , ТОВ А.В.А.Н.Г.А.Р.Д , ТОВ Центрокрос , які підтверджують здійснення господарської операції за зазначеними договорами, а саме: рахунки-фактури, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, прибуткові ордери, акти, паспорти якості, платіжні документи.

На думку суду, у разі, коли податковий орган за відсутності відповідного судового рішення приймає податкове повідомлення-рішення з підстав нікчемності оспорюваного правочину, законність такого податкового повідомлення-рішення має бути перевірена з урахуванням інших підстав для нарахування податкових зобов'язань або зменшення податкового кредиту - зокрема, встановлення відсутності реального здійснення оподатковуваних операцій, не оформлення або неповного оформлення первинних документів, внесення до них недостовірних відомостей, тобто вирішити питання щодо наявності інших самостійних та достатніх підстав для прийняття такого податкового повідомлення-рішення.

Крім того, суд зазначає, що господарська мета повинна бути встановлена відносно самого позивача, тобто його добросовісне виконання умов договорів з його контрагентами, оскільки Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р. ( Булвес АД проти Болгарії ) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону Про ПДВ стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі Інтерсплав проти України ).

Суд також зазначає, що невиконання контрагентом позивача свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього платника. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Факт порушення вищезазначеними контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Вказаних обставин не було доведено відповідачем в Акті перевірки, позивач не знав та не міг взнати, що також не доведено відповідними доказами, про те що його контрагент здійснює будь-які порушення податкового законодавства.

У даному випадку відповідачем не доказано ні факту здійснення вищезазначеними контрагентами позивача та/чи їхніми постачальниками діяльності, пов'язаної з незаконним втриманням бюджетного відшкодування ПДВ, ні факту залучення позивача до такої діяльності.

Таким чином, будь-які дії третіх юридичних осіб, які не є безпосередніми постачальниками товарів (робіт, послуг) позивача (тобто не є контрагентами позивача), не впливають на правомірність формування позивача податкового кредиту. Можлива несплата контрагентами контрагентів до бюджету ПДВ по проведеним оподатковуваним господарським операціям не може впливати на результати фінансово-господарської діяльності Позивача і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності, оскільки статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентом є нікчемним.

Крім того,суд звертає увагу на той факт, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2016 стягнено з ТОВ Прайд - Компані на користь ТОВ Укрінжиніринг Він 3491, 11 грн. 3% річних.

У зв'язку з викладеним, суд вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайд Компані" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

З огляду на викладену вище норму, суд вважає за необхідне присудити із Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайд Компані" (код ЄДРПОУ 36151455) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 35308, 63 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайд Компані" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007051407 від 05.10.2016 року, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 882715, 80 грн.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007061407 від 05.10.2016 року, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1471192, 50 грн., в тому числі за основним платежем 980795 грн. та штрафними санкціями у сумі 490397, 50 грн.

Присудити із Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайд Компані" (код ЄДРПОУ 36151455) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 35308, 63 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складено 13 січня 2017 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 13.01.2017 р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді Н.В. Захарчук-Борисенко Н.В. Захарчук-Борисенко В.В.Кухар