Постанова

від 13.01.2017 по справі 826/23831/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 січня 2017 року № 826/23831/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О. вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві проскасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві від 25.06.2015 р. № 5444-17.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю оскаржуваного рішення, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб у сумі 59 399,30 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх, оскільки відповідач, який наділений правом нарахування земельного податку, скористався цим правом навмання, штучно завищивши суму земельного податку, що призвело до винесення податкового повідомлення-рішення з безпідставно розрахованою сумою податкового зобов'язання.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала та просила суд відмовити в їх задоволенні, оскільки позивач є користувачем земельних ділянок загальною площею 1499,00 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме: земельних ділянок розміром 0,0475 га (кадастровий НОМЕР_3) та розміром 0,1024 га (кадастровий НОМЕР_2) з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування, що стало підставою для нарахування грошового зобов'язання із земельного податку та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні суд за згодою сторін ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 25.06.2015 р. № 5444-17, яким ОСОБА_1 визначено грошове зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб у розмірі 59 399,30 грн.

До винесеного податкового повідомлення-рішення відповідачем було надано також розрахунок платежів по сплаті земельного податку на 2015 рік.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до ст. 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до п. 286.5 ст. 285 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 274 Податкового кодексу України передбачено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.

Витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок (дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки) відповідно до Указу Президента України Про Державне агентство земельних ресурсів України від 8 квітня 2011 року N 445/2011 видає Держземагентство України, яке здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи.

Згідно із п. 7.1 ст. 7 Податкового кодексу України під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Підпунктом 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дані державного земельного кадастру це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 на підставі рішення Київської міської ради народних депутатів від 07.07.1998 р. № 65 передана у власність земельна ділянка площею 0,1024 га в межах згідно плану. Земельна ділянка розташована на території АДРЕСА_1. Землю передано для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 88-2-00105.

Таким чином, позивач є власником земельної ділянки площею 0,1024 га в АДРЕСА_1, а отже, станом на час винесення оскаржуваного рішення у позивача виник обов'язок щодо сплати земельного податку.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, разом із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, було надано позивачу розрахунок платежів по сплаті земельного податку на 2015 рік, згідно якого площа земельного ділянки (кв.м.) - 1499,00, економіко-планувальна зона -317, базова вартість 1 кв.м. (грн./кв.м.) - 648,14 (грош.оцінка 2007 р.) та 878,67 (грош.оцінка 2014 р.), коефіцієнт на функціональне використання землі - 2,50, локальний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони -1,50.

Базова вартість 1 кв.м. землі визначена на підставі Рішень Київської міської ради № 43/1877 від 26.07.2007 р. та № 23/23 від 03.07.2014 р.

Між тим, згідно наявного в матеріалах справи Державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_1 позивачу належить на праві приватної власності земельна ділянка 0,1024 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та передана для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Обґрунтовуючи свої заперечення та розмір земельної ділянки, відповідач зазначає, що позивач є користувачем земельної ділянки загальною площею 1499,00 кв., зокрема, земельних ділянок розміром 0,0475 га (кадастровий НОМЕР_3) та розміром 0,1024 га (кадастровий НОМЕР_2) з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування. Вказана інформація отримана відповідачем згідно Витягу із даних Державного земельного кадастру м.Києва, наявного в податковому органі.

Також, як зазначає представник відповідача, в ході визначення бази оподаткування відповідачем використано копію свідоцтва про право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 під літерами А , Е , копію реєстраційного напису Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності № 13997 від 18.10.2001 р. щодо реєстрації вказаного домоволодіння; копії актів надання послуг щодо оренди приміщень; копію державного акту на право приватної власності на землю № 88-2-00105 від 29.03.1999 р.

Щодо застосування коефіцієнтів, локального 1,5 та функціонального 2,5 під час визначення суми земельного податку позивач посилається на п. 1.8 Порядку визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок у м.Києві (додаток № 5 до рішення Київської міської ради від 26.07.2007 р. № 43/1877 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Києва та Порядку її визначення ), відповідно до якого при зміні частин в будівлі (споруді) або їх функціонального використання юридичні та фізичні особи (у тому числі нерезиденти України) зобов'язані у десятиденний термін в письмовій формі (за заявою згідно із зразком) повідомити Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про необхідність здійснення нормативної грошової оцінки земельної ділянки або її частини з урахуванням зазначених змін.

Окрім того, представник відповідача посилається на те, що відповідно до акту наданих послуг від 30.06.2014 р. № 140 до договору від 27.11.2016 р. №ЩС-35х140-4900, ОСОБА_1 надавав ТОВ Сільвер ФУДС (код ЄДРПОУ 36174440) в оренду приміщення за адресою: м.Київ, вул.Щербакова, 4.

З метою з'ясування інформації щодо реєстрації земельної ділянки кадастровий НОМЕР_3, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, зокрема, інформації щодо її власника, щодо проведення нормативно-грошової оцінки вказаної земельної ділянки судом було винесено ухвалу, якою від Головного управління Держгеокадастру у м.Києві було витребувано надання вказаної інформації.

За результатами розгляду ухвали Окружного адміністративного суду м.Києва від 20.01.2016 р. № 826/23831/15 щодо надання інформації про земельну ділянку, Головне управління Держгеокадастру у м.Києві листом від 08.02.2016 р. № 9-26-7777.2-2368/2-16 повідомило про те, що до регіонального фонду документації із землеустрою Головного управління Держгеокадастру у м.Києві копії документації із землеустрою щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 не передавалися.

Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) до 01.01.2013 р. зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,1024 га, за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності за ОСОБА_1 від 29.03.1999 р. на підставі рішення Київської міської ради.

Вид використання земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 - для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель; цільове призначення - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва.

Виходячи із наведеного, відповідачем не доведено, що позивач є власником земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_3, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що позивачем якимось чином змінювалося функціональне призначення земельної ділянки. Також відповідачем не надано суду копії державного акту на право приватної власності на землю № 88-2-00105 від 29.03.1999 р., на яку він посилається як на одну із підстав нарахування грошового зобов'язання із земельного податку позивачу.

Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27 січня 2006 р. N 18/15/21/11, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 квітня 2006 р. за N 388/12262, який кореспондується із рішенням Київської міської ради № 23/23 від 03.07.2014 р., визначено коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки.

Відповідно до Таблиці 1.1 Порядку (коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки) - землі індивідуального житлового будівництва і господарських будівель є коефіцієнт -1,0.

Натомість відповідачем визначено позивачу коефіцієнт на рівні - 2,50.

При цьому, слід зауважити, що відповідно до рішення Київради № 43/1877 від 26.07.2007 р. Про порядок визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок у місті Києві узагальнюючий локальний коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки і визначається як добуток значень окремих локальних коефіцієнтів, що впливають на місце розташування цієї земельної ділянки (при цьому значення узагальнюючого локального коефіцієнта не повинно бути нижче 0,50 і вище 1,50).

Отже, максимальним коефіцієнтом, який може бути застосований у м.Києві в межах економіко-планувальної зони є 1,50. Між тим, земельна ділянка знаходиться на межі Шевченківського району м.Києва та Святошинського районів м.Києва, що є значно віддаленою територією від центральної частини м.Києва.

Окрім того, ознайомившись із наданим відповідачем Витягом із земельного кадастру, суд приходить до висновку, що єдиним документом, який підтверджує право власності позивача є Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, згідно якого у власності позивача знаходяться земельні ділянки із кадастровими номерами розміром 0,0475 га (кадастровий НОМЕР_3) та розміром 0,1024 га (кадастровий НОМЕР_2).

Однак, згідно наявного в матеріалах справи Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 у власності позивача перебуває земельна ділянка розміром 0,1024 га (кадастровий НОМЕР_2).

Інших доказів, які б свідчили про те, що позивач є власником земельної ділянки розміром 0,0475 га (кадастровий НОМЕР_3) відповідачем не надано, як і не надано доказів наявності нормативно-грошової оцінки, на підставі якої було здійснено розрахунок земельного податку.

Таким чином, відповідачем документально не підтверджено право власності позивача на земельну ділянку із кадастровим НОМЕР_3.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на той факт, що позивачем здавалися приміщення в оренду ТОВ Сільвер ФУДС , оскільки оплата за оренду здійснена у 2014 р., а доказів того, що приміщення здавалися в оренду в 2015 році, відповідачем не надано. Окрім того, відповідачем не було надано оцінки, в якому статусі позивач здавав в оренду приміщення - в якості фізичної особи чи фізичної особи-підприємця, оскільки, в даному випадку, законодавцем встановлений різний порядок оподаткування.

Виходячи із наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення та, здійснюючи його розрахунок, не врахував місце розташування та правовий режим земельної ділянки, що належить позивачу, її площі, класифікацію землі, характеристик її функціонального призначення, реєстрацію земельних ділянок у державному земельному кадастрі, що призвело до винесення податкового повідомлення-рішення з безпідставно нарахованою сумою податкового зобов'язання із земельного податку у зв'язку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення суд визначає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що докази, наведені відповідачем не доводять правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 989242-1305 від 15.04.2016 р. підлягає скасуванню.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що докази, наведені відповідачем у запереченнях на позов, не спростовують доводи позивача, суд дійшов висновку, що адміністративний підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню повністю.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві від 25.06.2015 р. № 5444-17.

3. Судові витрати в сумі 594,00 гривень присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук