Ухвала

від 26.04.2017 по справі 826/23831/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/23831/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

26 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві) у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 5444-17 від 25.06.2015 та стягнути сплачений судовий збір.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2017 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 на підставі рішення Київської міської ради народних депутатів від 07.07.1998 р. № 65 передана у власність земельна ділянка площею 0,1024 га в межах згідно плану. Земельна ділянка розташована на території м. Києва у Радянському районі на АДРЕСА_1. Землю передано для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 88-2-00105 (а.с.12).

Таким чином, позивач є власником земельної ділянки площею 0,1024 га в АДРЕСА_1, а отже, станом на час винесення оскаржуваного рішення у позивача виник обов'язок щодо сплати земельного податку.

ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 25.06.2015 р. № 5444-17, яким ОСОБА_2 визначено грошове зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб у розмірі 59 399,30 грн. (далі по тексту - оскаржуване податкове повідомлення-рішення).

Разом із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, контролюючим органом надано позивачу розрахунок платежів по сплаті земельного податку на 2015 рік, згідно якого площа земельного ділянки (кв.м.) - 1499,00, економіко-планувальна зона -317, базова вартість 1 кв.м. (грн./кв.м.) - 648,14 (грош.оцінка 2007 р.) та 878,67 (грош.оцінка 2014 р.), коефіцієнт на функціональне використання землі - 2,50, локальний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони -1,50 (а.с.11).

Базова вартість 1 кв.м. землі визначена на підставі Рішень Київської міської ради № 43/1877 від 26.07.2007 та № 23/23 від 03.07.2014.

Не погоджуючись із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення та, здійснюючи його розрахунок, не врахував місце розташування та правовий режим земельної ділянки, що належить позивачу, її площі, класифікацію землі, характеристик її функціонального призначення, реєстрацію земельних ділянок у державному земельному кадастрі, що призвело до винесення податкового повідомлення-рішення з безпідставно нарахованою сумою податкового зобов'язання із земельного податку.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно із п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України, (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - ПК України), платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до ст. 270 ПК України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Статтею 271 ПК України встановлено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Пунктом 286.5 ст. 285 ПК України передбачено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 274 ПК України передбачено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.

Витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок (дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки) відповідно до Указу Президента України Про Державне агентство земельних ресурсів України від 8 квітня 2011 року N 445/2011 видає Держземагентство України, яке здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи.

Згідно із п. 7.1 ст. 7 ПК України під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Підпунктом 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII цього Кодексу.

Згідно із пп. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 ПК України дані державного земельного кадастру це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач є власником земельної ділянки площею 0,1024 га, яка розташована в АДРЕСА_1, і має обов'язок щодо сплати земельного податку відповідно до норм чинного законодавства.

Згідно із наявного в матеріалах справи Державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_1 позивачу належить на праві приватної власності земельна ділянка 0,1024 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та передана для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Як вбачається з заперечень відповідача, які містяться в матеріалах справи, останній вважає, що позивач є користувачем земельної ділянки загальною площею 1499,00 кв., зокрема, земельних ділянок розміром 0,0475 га (кадастровий НОМЕР_2) та розміром 0,1024 га (кадастровий НОМЕР_3) з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування.

Крім того, апелянт наголошує, що вказана інформація отримана ним згідно Витягу із даних Державного земельного кадастру м. Києва, наявного в податковому органі.

Окрім того, відповідачем наголошено, що відповідно до акту наданих послуг від 30.06.2014 № 140 до договору від 27.11.2016 №ЩС-35х140-4900, ОСОБА_2 надавав ТОВ Сільвер ФУДС (код ЄДРПОУ 36174440) в оренду приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

На виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2016 року, листом від 08.02.2016 № 9-26-7777.2-2368/2-16 (а.с.62) Головне управління Держгеокадастру у м. Києві надало інформацію про запитувану судом земельну ділянку, і повідомило, що до регіонального фонду документації із землеустрою Головного управління Держгеокадастру у м. Києві копії документації із землеустрою щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 не передавалися.

Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) до 01.01.2013 зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3, площею 0,1024 га, за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності за ОСОБА_2 від 29.03.1999 р. на підставі рішення Київської міської ради.

Вид використання земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 - для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель; цільове призначення - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем не доведено, що позивач є власником земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що позивачем якимось чином змінювалося функціональне призначення земельної ділянки.

Також відповідачем не надано суду копії державного акту на право приватної власності на землю № 88-2-00105 від 29.03.1999 р., на яку він посилається як на одну із підстав нарахування грошового зобов'язання із земельного податку позивачу.

Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27 січня 2006 р. N 18/15/21/11, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 квітня 2006 р. за N 388/12262, який кореспондується із рішенням Київської міської ради № 23/23 від 03.07.2014 р., визначено коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки.

Відповідно до Таблиці 1.1 Порядку (коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки) - землі індивідуального житлового будівництва і господарських будівель є коефіцієнт -1,0.

Натомість відповідачем визначено позивачу коефіцієнт на рівні - 2,50.

При цьому, слід зауважити, що відповідно до рішення Київради № 43/1877 від 26.07.2007 р. Про порядок визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок у місті Києві узагальнюючий локальний коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки і визначається як добуток значень окремих локальних коефіцієнтів, що впливають на місце розташування цієї земельної ділянки (при цьому значення узагальнюючого локального коефіцієнта не повинно бути нижче 0,50 і вище 1,50).

Отже, максимальним коефіцієнтом, який може бути застосований у м. Києві в межах економіко-планувальної зони є 1,50.

З метою прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі, ухвалою суду апеляційної інстанції від 29.03.2017 було зобов'язано ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві надати належним чином завірений витяг з Державного земельного кадастру міста Києва (на який апелянт посилається в своїх запереченнях), в якому буде зазначена інформація користувачем яких земельних ділянок є ОСОБА_2.

20.04.2017 (вх.13728) на адресу Київського апеляційного адміністративного суду надійшов лист апелянта та додаток у електронному вигляді у форматі Excel, який міститься в матеріалах справи (а.с.109-111).

Дослідивши надану контролюючим органом інформацію, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що вона не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 69-70 КАС України, а тому не заслуговує на увагу суду апеляційної інстанції.

Інших доказів, які б свідчили про те, що позивач є власником земельної ділянки розміром 0,0475 га (кадастровий НОМЕР_2) відповідачем не надано, як і не надано доказів наявності нормативно-грошової оцінки, на підставі якої було здійснено розрахунок земельного податку.

Таким чином, апелянтом не підтверджено право власності позивача на земельну ділянку із кадастровим НОМЕР_2.

Крім того, безпідставними є посилання відповідача на той факт, що позивачем здавалися приміщення в оренду ТОВ Сільвер ФУДС , оскільки оплата за оренду здійснена у 2014 році, а доказів того, що приміщення здавалися в оренду в 2015 році, відповідачем не надано.

Окрім того, відповідачем не було надано оцінки, в якому статусі позивач здавав в оренду приміщення - в якості фізичної особи чи фізичної особи-підприємця, оскільки, в даному випадку, законодавцем встановлений різний порядок оподаткування.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що згідно наявного в матеріалах справи Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 у власності ОСОБА_2 перебуває земельна ділянка розміром 0,1024 га (кадастровий № НОМЕР_3), а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення містить безпідставно нараховану суму податкового зобов'язання із земельного податку щодо земельної ділянки розміром 0,0475 га (кадастровий НОМЕР_2), відтак, воно є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Проте, в даному випадку ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій та не надано обґрунтованих доводів прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідно до норм чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст. 206 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, під час подання апеляційної скарги ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві не було сплачено судовий збір, який становив 653,40 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2017 відстрочено сплату судового збору в розмірі 653,40 грн. до розгляду справи по суті та відкрито апеляційне провадження по справі.

Таким чином, судовий збір за подання апеляційної скарги ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві підлягає стягненню під час постановлення рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2017 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві шляхом їх безспірного списання несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в розмірі 653,40 грн. (шістсот п'ятдесят три гривні 40 копійок) на рахунок Київського апеляційного адміністративного суду - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Карпушова О.В.

Епель О.В.