Рішення

від 11.01.2017 по справі 920/1111/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.01.2017з Справа № 920/1111/16

Господарський суд Сумської області, у складі судді Джепи Ю.А., при секретарі судового засідання Галашан І.В., розглянувши матеріали справи № 920/1111/16:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Преформ» , м. Дніпро, Дніпропетровська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Еко-Продукт» , с. Іволжанське, Сумський район, Сумська область,

про стягнення 191557 грн. 28 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 12.12.2016 № б/н),

від відповідача: не з'явився,

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 191557 грн. 28 коп., з яких: 153871 грн. 99 коп. заборгованість за договором постачання від 13.05.2016 № 130516/02, укладеним між сторонами даного спору, 2769 грн. 70 коп. інфляційних втрат, 2991 грн. 08 коп. 3% річних, 31924 грн. 51 коп. пені, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи ( в т.ч.: судовий збір та 439 грн. 21 коп. витрат на придбання залізничних квитків для прибуття у судове засідання).

21.11.2016 позивач звернувся до суду із заявою від 17.11.2016 № б/н, в якій просив суд, з метою забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Преформ» , накласти арешт на грошові кошти відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Еко-Продукт» (42335, Сумська область, Сумський район, селище Іволжанське, вул. Заводська, буд. 4, і.к. 32367564), в межах суми позовних вимог, а саме - 191557,28 грн., що знаходяться на рахунку № 26005400898300 в АТ «Укрсиббанк» , код банку 351005, або будь-яких інших рахунках у будь-якій фінансовій установі, які будуть виявлені держаним виконавцем та/або приватним виконавцем в процесі виконання відповідної ухвали суду про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду від 13.12.2016 № 920/1111/16 позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю Завод Преформ - відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

13.12.2016 позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, в якому просить суд долучити до матеріалів справи копії наступних документів: бланку замовлення від 05.12.2016 № У6Я-Е1-5179590-0512, бланку замовлення від 05.12.2016 № 8П8-Е1-5173843-0512, проїзного документу ЗМ № 379957 та проїзного документу ЗМ № 379958, як доказів понесених позивачем витрат у сумі 439 грн. 21 коп. на придбання залізничних квитків з міста Дніпра до міста Суми та у зворотному напрямку, та просити суд стягнути з відповідача 439 грн. 21 коп. відповідних витрат як виду судових витрат.

19.12.2016 ухвалою суду у справі № 920/1111/16 задоволено клопотання від 14.12.2016 № б/н Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Преформ» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та доручено господарському суду Дніпропетровської області забезпечити проведення в режимі відеоконференції в приміщенні зазначеного суду судове засідання, призначене на 11.01.2017, 12 год. 30 хв. у справі № 920/1111/16 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Преформ» , м. Дніпро, Дніпропетровська область, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Еко-Продукт» , с. Іволжанське, Сумський район, Сумська область, про стягнення 191557 грн. 28 коп.

Відповідно до ст. 74 1 Господарського процесуального кодексу України судове засідання від 11.01.2017 у справі № 920/1111/16 проходило в режимі відеоконференції.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, відзиву на позов не подав, 21.12.2016 відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи час, наданий сторонам для підготовки до судового засідання в даній справі та для подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку та встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та оцінивши надані докази, суд встановив:

13.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Завод Преформ (постачальник - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Завод Еко-Продукт (покупець - відповідач) укладено договір постачання № 130516/02 (далі Договір).

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. Договору предметом такого договору є преформа, кришка для пляшок та ручка для пляшок (далі Товар), які позивач зобов'язується поставляти й передавати у власність відповідачеві для використання в господарській діяльності, а відповідач зобов'язується приймати Товар й оплачувати його.

Згідно розділу 2 Договору Товар поставляється відповідачу партіями. На кожну партію Товару складається Специфікація, у якій вказується асортимент Товару, кількість за одиницю, загальна вартість партії Товару, а також строки поставки. Специфікації погоджуються й підписуються позивачем та відповідачем спільно і є невід'ємними частинами даного Договору. Загальна кількість та асортимент Товару, що поставляється за цим Договором, складає сукупність кількості поставленого товару відповідачу згідно із видатковими накладними.

Відповідно до п. 3.1. Договору Товар поставляється на умовах DAP - склад відповідача: Сумська обл., Сумський р-н, с. Іволжанське, вул. Заводська, 4, відповідно до МПТКТ ИНКОТЕРМС у редакції 2010 року.

Пунктами 3.3. - 3.5 Договору встановлено, що відповідач не в праві відмовитись від прийняття товару, поставленого позивачем згідно погодженої та підписаної сторонами Специфікації. Поставка товару здійснюється в термін, визначений у відповідній Специфікації. Товар вважається переданий позивачем та прийнятий відповідачем по кількості та якості з моменту його фактичної передачі в пункті поставки та підписання видаткової накладної.

Як зазначає позивач у своєму позові, що підтверджується і матеріалами справи, у період з 17.05.2016 по 02.06.2016 позивач поставив відповідачу на його адресу три партії Товару на загальну суму 764672 грн. 01 коп.

Факт отримання Товару та його вартість підтверджується видатковими накладними: від 17.05.2016 № 170504 на суму 519321 грн. 58 коп., від 24.05.2016 № 240501 на суму 100483 грн. 84 коп., від 02.06.2016 № 20601 на суму 144866 грн. 59 коп. Товар отриманий уповноваженою на те особою відповідача, про що свідчать довіреності від 17.05.2016 № 88, від 24.05.20216 № 98 та від 02.06.2016 № 106, будь-яких претензій щодо кількості та якості поставленого Товару з дотриманням вимог п. 3.7. Договору відповідачем не пред'явлено.

Пунктом 4.5. Договору встановлено наступні умови оплати - відтермінування платежу протягом 21 календарних днів з моменту отримання Товару відповідачем, таким чином, строк оплати, враховуючи останню поставку Товару (02.06.2016), сплив 23.06.2016.

Позивач у позовній заяві зазначає про часткову сплату відповідачем заборгованості по Договору за період з 17.05.2016 по 03.11.2016 на загальну суму 610800 грн.

Таким чином, відповідачем порушено умови Договору щодо строків оплати за поставлений товар та станом на 03.11.2016 заборгованість відповідача перед позивачем становить 153871 грн. 99 коп.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а згідно вимог статті 610 цього ж Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до вимог статей 4 3 , 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, що виник станом на 03.11.2016, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 153871 грн. 99 коп. заборгованості за поставлений Товар суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 31924 грн. 51 коп. пені, відповідно до доданого до позову розрахунку (а.с. 11).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до п. 7.1. Договору у випадку прострочення в оплаті поставленого товару/в зарахуванні коштів на рахунок позивача, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від загальної вартості неоплаченого товару/суми не зарахованих коштів, за кожен день порушення строків оплати/зарахування коштів. Сплата пені не звільняє відповідача від виконання зобов'язань по оплаті.

Беручи до уваги, що розрахунок пені, здійснений позивачем відповідно до умов договору та з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , вимоги позивача про стягнення 31924 грн. 51 коп. пені є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленого товару, позовні вимоги в частині стягнення 2769 грн. 70 коп. інфляційних втрат, 2991 грн. 08 коп. 3% річних підлягають задоволенню як такі, що нараховані відповідно до норм укладеного між сторонами договору та вимог діючого законодавства, а також підтверджуються перевіреними судом розрахунками позивача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 439 грн. 21 коп. вартості витрат, понесених позивачем витрат на придбання залізничних квитків з міста Дніпро до міста Суми для прибуття у судове засідання у справі № 920/1111/16 призначене на 13.12.2016, 12 год. 15 хв. та у зворотному напрямку.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно пункту 1 постанови Пленуму від 21 лютого 2013 року N 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою. Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Враховуючи вище викладене, а також той факт, що відповідно до ухвали від 14.11.2016 № 920/1111/16 явку позивача у судове засідання обов'язковою не було визнано, а лише зобов'язано, у разі необхідності огляду судом оригіналів документів, копії яких додані ним до позову, - в судовому засіданні мати при собі оригінали таких документів, а також те, що представник позивача не є адвокатом чи членом адвокатського бюро, колегії, фірми, контори чи іншого адвокатського об'єднання, суд дійшов висновку, що витрати в розмірі 439 грн. 21 коп., понесені представником позивача на придбання залізничних квитків для прибуття у судове засідання, не підлягають задоволенню.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, а саме, не своєчасної оплати поставленого товару, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 2873 грн. 36 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 44, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Еко-Продукт (42335, Сумська область, Сумський район, селище Іволжанське, вул. Заводська, буд. 4, код ЄДРПОУ 32367564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Преформ (49008, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Автотранспортна, буд. 6, код ЄДРПОУ 39632675) 153871 грн. 99 коп. основного боргу за договором постачання від 13.05.2016 № 130516/02, 2769 грн. 70 коп. інфляційних втрат, 2991 грн. 08 коп. 3 % річних, 31924 грн. 51 коп. пені, а також 2873 грн. 36 коп. судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.01.2017.

суддя Ю.А. ДЖЕПА