Ухвала

від 22.12.2016 по справі 585/1621/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Журавель В.І., Закропивного О.В., Хопти С.Ф.

розглянувши у попередньому судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Романської міської ради Сумської області, треті особи: управління Держземагентства у Роменському районі Сумської області, ОСОБА_8, про поділ земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 01 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом, у якому просила виділити їй 1/10 частини земельної ділянки, площею 0,0997 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої по АДРЕСА_1

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що іншими власниками вказаної земельної ділянки є ОСОБА_5 (22/100 частки), ОСОБА_6 (27/100 частки), ОСОБА_7 (21/100 частки), Роменська міська рада Сумської області (2/10 частки). Крім того, відповідно до договору купівлі-продажу від 03 липня 2009 року ОСОБА_8 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що вона (позивачка) має намір виділити свою частку вказаної земельної ділянки, проте не може дійти згоди з цього приводу з відповідачами, просила позов задовольнити.

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01 березня 2016 року до участі у справі якості третьої особи було залучено ОСОБА_8, у користуванні якої, відповідно до ст. ст. 120, 377 ЦК України (у редакції, чинній на час набуття ОСОБА_8 права власності на квартиру) перебуває частина спірної земельної ділянки.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28 березня 2016 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Сумської області від 01 червня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, із дотриманням вимог ст. ст. 212-214, 303, 315 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно встановив фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та, виходячи із вимог ст. ст. 58, 59, 60 ЦПК України, з урахуванням роз'яснень, викладених у пунктах 18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , дійшов обґрунтованого висновку про відмову ОСОБА_4 у позові у зв'язку із його недоведеністю.

Суд зазначив, що згоди про поділ земельної ділянки між співвласниками не досягнуто, хоча між сторонами була укладена мирова угода, яка у подальшому скасована ухвалою апеляційного суду Сумської області від 27 січня 2016 року. Для вирішення питання про можливість реального виділу земельної ділянки, що належить позивачці на праві спільної часткової власності, експертиза не призначалась. Судом було роз'яснено сторонам їх процесуальні права відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, проте відповідні клопотання не заявлялись. Інші докази з цього приводу у матеріалах справи також відсутні.

Суди надали належну оцінку доказам (ст. 212 ЦПК України), які були наявні у матеріалах справи на момент ухвалення судових рішень і які були надані суду.

Зазначені в касаційній скарзі доводи про допущені судами процесуальні порушення не вплинули на правильне вирішення справи і не є безумовною підставою для скасування правильних судових рішень.

Інші доводи скарги також висновків не спростовують і зводяться до оцінки доказів, що не є компетенцією суду касаційної інстанції в розумінні ст. 335 ЦПК України.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 01 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді В.І. Журавель

О.В. Закропивний

С.Ф. Хопта