Ухвала

від 12.01.2017 по справі 820/10338/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 р.Справа № 820/10338/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Яковенка М.М. , Бегунца А.О.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ФЛАГМАР" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2016р. по справі № 820/10338/14 за позовом Приватного підприємства "ФЛАГМАР" до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство Флагмар , 27.05.2014 року звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (Східна об'єднана державна податкова інспекція м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області є правонаступником), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.02.2014 року №0000022220; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати на судовий збір у розмірі 482,87 грн.(а.с.4-10 т.1)

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту перевірки. Проте викладені в акті висновки інспекції є помилковими, безпідставними та необґрунтованими, не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених платником податків господарських операцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2014 адміністративний позов залишено без задоволення. (а.с.134-144 т.2)

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 апеляційну скаргу позивача задоволено, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2014 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено. (а.с.134-139 т.3)

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.03.2016 касаційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задоволено частково, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2014 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. (а.с.28-31 т.4)

За наслідками нового розгляду постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2016 року по справі № 820/10338/14 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ПП Флагмар . (а.с.82-87 т.4)

Не погодившись із судовим рішенням, ПП Флагмар подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2016 року по справі № 820/10338/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. (а.с.93-100 т.4)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що вищевказана постанова суду першої інстанції незаконна та необґрунтована, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції невірно надана оцінка доказам, наявним в матеріалах справи відносно змісту господарських правовідносин із контрагентами.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ПП Флагмар зареєстроване в якості юридичної особи, перебуває на податковому обліку та є платником податку на додану вартість (а.с.11-13, 116-126 т.1, а.с.38-39 т.4). Також, у ПП Флагмар була дійсна ліцензія на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури зі строком дії з 22.03.2011 року по 22.03.2014 року. (а.с.14-16 т.1)

За наслідками документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ Будконструкція-2012 , код ЄДРПОУ 38239950, за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року та з ТОВ Бруно-Плюс , код ЄДРПОУ 38489905, за період з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року, їх реальності та повноти відображення в обліку та подальшому ланцюгу постачання актом перевірки встановлено порушення п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - ІV (із змінами і доповненнями), внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість за травень 2013 року в розмірі 193145 грн., а також встановлено взаємовідносини з ТОВ Будконструкція-2012 , код ЄДРПОУ 38239950, в період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року на загальну суму 726114 грн., у т.ч. ПДВ 121019 грн. не мають реального характеру.

На підставі висновків проведеної перевірки, Індустріальною ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 21.02.2014 року № НОМЕР_1, яким ПП Флагмар збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 241431,00 грн., у т.ч. 193145 грн. за основним платежем та 48286 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). (а.с.30 т.1)

ПП Флагмар , не погодившись із даним податковим повідомленням-рішенням, звернулося до суду із даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про неможливість формувати позивачем податковий кредит по ПДВ за період, що перевірявся, у зв'язку з відсутністю доказів фактичного виконання (реалізації) наданих послуг, на підставі яких винесене оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є правомірними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для визначення позивачу спірних сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість слугував висновок відповідача про відсутність ознак реальності операцій позивача з ТОВ Бруно-Плюс та, як наслідок, порушення позивачем п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Так, між ПП Флагмар (Генпідрядник) та ТОВ Бруно-Плюс (Субпідрядник) укладено договір на виконання субпідрядних робіт № 201-С від 08.04.2013 року (а.с.67-70 т.1), відповідно до умов якого субпідрядник зобов`язується виконати капітальний ремонт алей по пр.Перемоги в установлений цим договором строк та відповідно (в обсягах) до договірної ціни та локального кошторису. Генпідрядник зобов`язується надати Субпідрядникові фронт робіт, а також оплатити вартість робіт на об`єкті. Додатками до цього договору є договірна ціна, локальний кошторис. Такі документи підписуються сторонами і є невід'ємною частиною даного договору.

На підтвердження виконання даного договору позивачем разом із позовною заявою надано до матеріалів справи:

- копії платіжних доручень (а.с.31-32 т.1);

- копії узгоджень договірної ціни - підписані та з печатками. При цьому, зміст договірної ціни позбавлений конкретизації, які саме роботи повинні проводитись, їх перелік, об'єми та кількісні характеристики (а.с.71-72, 81-82 т.1);

- копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт*/та витрати**/ (форма №КБ-3) - підписані 30.05.2013 року, однак на них відсутні печатки ПП Бруно-Плюс (а.с.73-74, 90-91 т.1);

- копії актів б/н приймання виконаних будівельних робіт* за травень 2013 року (форма №КБ-2В) - підписані 30.05.2013 року, однак без печаток ТОВ Бруно-Плюс (а.с.75-77, 92-95 т.1);

- копії підсумкових відомостей ресурсів (витрати - по факту) б/н б/д - ніким не підписані та відсутня інформація про осіб, які їх складали (а.с.78-79, 87-89, 96-98 т.1);

- копії податкових накладних від 30.05.2013 року №40 та №41, видані ТОВ Бруно-Плюс (а.с.80, 99 т.1);

- копію локального кошторису №2-1-1 на капітальний ремонт алей по пр.Перемоги - ніким не підписаний та відсутня інформація про особу, яка склала (а.с.83-86 т.1);

- копію акта здачі-приймання матеріалів від 08.04.2013 року про передачу ПП Флагмар (генпідрядник) ТОВ Бруно-Плюс (субпідрядник) для виконання завдання за договором на виконання субпідрядних робіт № 201-С від 08.04.2013 року (а.с.100 т.1).

В подальшому, під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем надано до матеріалів справи копії первинних документів, які, на відміну від початково поданих, не містять певних недоліків:

- копії узгоджень договірної ціни - підписані та з печатками. При цьому, зміст договірної ціни позбавлений конкретизації, які саме роботи повинні проводитись, їх перелік, об'єми та кількісні характеристики (а.с.134-135, 160-161 т.1);

- копії підсумкових відомостей ресурсів (витрати - по факту) б/н б/д - на відміну від вищевказаних, вже підписані, однак відсутня інформація про осіб, які їх складали та підписували (а.с.136-138, 143-145, 151-152, 157-159 т.1, а.с.5-7 т.2);

- копії актів б/н приймання виконаних будівельних робіт* за травень 2013 року (форма №КБ-2В) - підписані 30.05.2013 року і на відміну від вищевказаних вже з печатками ТОВ Бруно-Плюс (а.с.139-142, 148-150 т.1);

- копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт*/та витрати**/ (форма №КБ-3) - підписані 30.05.2013 року і на відміну від вищевказаних вже з печатками ПП Бруно-Плюс (а.с.146-147 т.1, а.с.8-9 т.2);

- копію локального кошторису №2-1-1 на капітальний ремонт алей по пр.Перемоги - на відміну від вищевказаних вже підписані, однак відсутня інформація про осіб, які його підписали (а.с.153-156 т.1, а.с.1-4 т.2).

Як вбачається із матеріалів справи, необхідність укладення вищезазначеного договору на виконання субпідрядних робіт № 201-С від 08.04.2013 року ПП Флагмар обґрунтовує потребою виконання умов договору № 201 від 26.11.2012 року, укладеного між ПП Флагмар (Підрядник) та Департаментом комунального господарства Харківської міської ради (Замовник), який виступає по відношенню до Договору № 201-С від 08.04.2013року, як генеральний договір.

Так, між Департаментом комунального господарства Харківської міської ради, як замовником, в межах конкурсних торгів на проведення (закупівлі) робіт з капітального ремонту алей по пр.Перемоги (а.с.3, 4-21, 22-28, 29-30 т.3) було укладено із ПП Флагмар (підрядник) договір №201 від 26.11.2012року та відповідні додатки до нього. (а.с.33-42 т.1, а.с.31-40 т.3)

Відповідно до умов даного договору №201 від 26.11.2012 року підрядник зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту алей по пр.Перемоги. Кількісні характеристики виконуваних робіт зазначені в договірній ціні. Обсяги закупівлі робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Згідно умов п.6.4.4. договору №201 від 26.11.2012 року підрядник має право залучати, при необхідності, для виконання окремих видів робіт спеціалізовані організаціії, погодивши це питання з Замовником. Субпідрядники, що залучаються до виконання робіт, повинні відповідати таким вимогам: мати ліцензію (дозвіл) на виконання робіт, якщо така вимога передбачена нормативними документами; мати ресурси (матеріальні, технічні, фінансові), достатні для виконання робіт; мати досвід виконання аналогічних робіт.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано до матеріалів справи:

- копію ліцензії ТОВ Бруно-Плюс на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (а.с.17-18 т.1);

- копії узгоджень договірної ціни від 02.11.2012 року та від 23.11.2012 року - підписані та з печатками. При цьому, зміст договірної ціни позбавлений конкретизації, які саме роботи повинні проводитись, їх перелік, об'єми та кількісні характеристики (а.с.43-44, 45-46 т.1, а.с.41-42 т.3);

- копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт*/та витрати**/ (форма №КБ-3) за квітень 2013 року - підписані 16.04.2013 року (представник замовника) та 30.05.2013 року або б/н (представник підрядника) з відповідними печатками (а.с.47, 56 т.1);

- копії актів №№1 та 6 приймання виконаних будівельних робіт* за квітень 2013 року (форма №КБ-2В) - підписані 16.04.2013 року (представник замовника) та б/н (представник підрядника) з відповідними печатками (а.с.48-50, 57-60 т.1);

- копії розрахунків загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1 (а.с.51-53, 61-63 т.1, а.с.52-55 т.3);

- копії підсумкових відомостей ресурсів (витрати - по факту) за березень 2013 року та за невідомий період (а.с.54-55, 64-66 т.1, а.с.56-62 т.3);

- копії розрахунків 1-4 (а.с.43-44 т.3);

- копію локального кошторису №2-1-1 (а.с.45-51 т.3);

- фотографії об'єкт (а.с.63-64 т.3);

- копію робочого проекту Капітальний ремонт алей по пр.Перемоги (а.с.87-130 т.3).

Проте матеріали справи не містять доказів подальшого схвалення Департаментом комунального господарства Харківської міської ради, як замовником, субпідрядного договору № 201-С від 08.04.2013 року, укладеного між ПП Флагмар (генпідрядник) та ТОВ Бруно-Плюс (субпідрядник).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про порушення позивачем вимог оформлення первинних документів, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року №554 (чинний на час виникнення спірних правовідносин), яким затверджено примірні форми первинних облікових документів у будівництві №КБ-2в ОСОБА_2 приймання виконаних будівельних робіт та №КБ-3 Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати , в яких, зокрема в примірній формі N КБ-2в, визначено графу замовник .

Як вбачається із наданих позивачем копій актів б/н приймання виконаних будівельних робіт* за травень 2013 року (форма №КБ-2В) (а.с.75-77, 92-95, 139-142, 148-150 т.1), укладених між ПП "Флагмар" та ТОВ "Бруно-Плюс", графа "замовник" взагалі відсутня.

Колегія суддів вважає заслуговуючи ми уваги доводи податкового органу проте , що роботи по договору №201 від 26.11.2012 року між позивачем та Департаментом комунального господарства Харківської міської ради були здані 16.04.2014 року згідно актів приймання виконаних будівельних робіт №1 та № 6, проте ідентичні роботи, що виконував субпідрядник на виконання договору були здані 30.05.2014 року згідно зазначених актів приймання робіт, тобто через місяць після приймання виконаних будівельних робіт Департаментом комунального господарства Харківської міської ради, проти чого представник позивача не заперечував під час апеляційного розгляду справи.

Крім того, ПП Флагмар не наведено та не надано достатньо обґрунтованих доказів економічної доцільності залучення до виконання вищевказаних робіт на території м.Харкова субпідрядника ТОВ Бруно-Плюс , який знаходиться у м.Києві, та яким ТОВ Бруно-Плюс виконував договірні зобов'язання у м. Харкові.

Відповідно до положень договору № 201-С від 08.04.2013 року, укладеного між ПП Флагмар (генпідрядник) та ТОВ Бруно-Плюс (субпідрядник), у випадку постачання матеріалів та устаткування Субпідрядником, Субпідрядник зобов`язаний погоджувати з Генпідрядником вартість таких матеріалів та устаткування, також Субпідрядник відповідає за якість наданих матеріалів та устаткування.

Як вбачається із матеріалів справи, ПП "Флагмар" були придбані у контрагентів і в подальшому поставлені матеріали, необхідні для здійснення ремонтних робіт.

Так, ПП Флагмар надано до матеріалів справи, зокрема :

- копію договору № 15/03 від 15.03.2013 року, укладеного із ТОВ "Размус" (Продавець), відповідно до умов якого Продацець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується на умовах даного договору купити товар. Склад, кількість, конфігурація, колір і ціна Товару зазначені в рахунку-фактурі, яка є невід`ємною частиною даного договору. Відповідно до п.3.1 Договору № 15/03 від 15.03.2013 року, покупець зобов`язується вивезти товар власними силами, тобто шляхом самовивозу. (а.с.9-12, 17-24 т.2) На підтвердження виконання умов даного договору, позивачем надано до матеріалів справи копії видаткових накладних (а.с.13, 15, 27, 28 т.2), доручення на отримання товарів (а.с.57 т.2) та товарно-транспортних накладних, виписаних ФОП ОСОБА_3 (а.с.14, 16, 25, 26 т.2).

Проте, в ТТН (а.с.14, 16 т.2) вказано адресу пункту навантаження м.Київ, вул.Панаса Мирного, 9-Б, оф.15 , а адресу пункту розвантаження зазначено лише пр.Перемоги без вказівки міста Харкова та № будинку. В в даних ТТН мова йде про перевезення плит бетонних тротуарних у кількості 399,079 кв.м та 394,262 кв.м та лав декоративних у кількості 22 шт., що в свою чергу унеможливлює їх навантаження за місцем знаходження офісу №15 по вул.Панаса Мирного, 9-Б у м.Києві. При цьому, не зрозуміло яким саме чином та якими силами здійснювалося завантаження відповідних товарів. Також, в ТТН вказано, що замовником (платником) є ТОВ Размус та в місці де має міститися підпис водія-експедитора про прийняття товару до перевезення міститься підпис невідомої особи та печатка ТОВ Размус , а в місці про здачу товару взагалі відсутні будь-які підписи та ПІБ будь-яких осіб. При цьому, за умовами договору ТОВ Размус не має відношення до перевезення, оскільки воно здійснюється покупцем власними силами. Крім того, з зазначних ТТН неможливо встановити, які саме особи здавали-приймали товари до перевезення, оскільки в порушення затвердженої наказом Мінтрансу та Мінстату України форми №1-ТН відсутнє будь-яке розшифрування підписів відповідних осіб;

Згідно договору поставки № 15/10 від 15.10.2012 року, укладеного із ТОВ "ТКС ПОЛ" (постачальник), відповідно до умов якого Продацець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується на умовах даного договору прийняти товар (а.с.103-106, 110-117 т.2). Відвантаження та поставка товару здійснюється власними силами покупця. На підтвердження виконання умов договору, позивачем надано копії видаткових накладних (а.с.107-109 т.2), доручення на отримання товарів (а.с.58 т.2), рахунків-фактур (а.с.76, 78, 80 т.3) та товарно-транспортних накладних, виписаних ФОП ОСОБА_3 (а.с.77, 79, 81 т.3).

В ТТН (а.с.77, 79, 81 т.3) вказано адресу пункту навантаження м.Полтава, пров.Спортивний, 3 , а адресу пункту розвантаження зазначено лише пр.Перемоги без вказівки міста Харкова та № будинку. Згідно зазначених ТТН мова йде про перевезення лав декоративних у кількості 11, 10, та 8 шт. , проте документи , що свідчили б про те, яким саме чином здійснювалося завантаження відповідних товарів позивачем не надано. Крім того, в ТТН вказано, що замовником (платником) є ТОВ ТКС ПОЛ . При цьому, за умовами договору ТОВ ТКС ПОЛ не має відношення до перевезення, оскільки воно здійснюється покупцем власними силами. Слід також відмітити, що за ТТН неможливо встановити, які саме особи здавали-приймали товари до перевезення, оскільки в порушення затвердженої наказом Мінтрансу та Мінстату України форми №1-ТН відсутнє будь-яке розшифрування підписів відповідних осіб;

Згідно до договору постачання №10-КП від 09.01.2013 року, укладеного із ФОП ОСОБА_4 (продавець), відповідно до умов якого Продацець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується на умовах даного договору купити товар. Покупець зобов`язується вивезти товар власними силами, тобто шляхом самовивозу (а.с.79-81, 86-87, ). На підтвердження виконання умов даного договору, позивачем надано до матеріалів справи копії видаткових накладних (а.с.82, 84, 88 т.2) та товарно-транспортних накладних, виписаних ФОП ОСОБА_3 (а.с.83, 85, 127 т.2).

Проте, в ТТН (а.с.83, 85 т.2) про перевезення землі рослинної у кількості 1100,00 м3 та 1100,00 м3 вказано адресу пункту навантаження Україна, Харків, пр.Перемоги , а адресу пункту розвантаження зазначено Україна, Харківська, Харків, Краснопільська, будинок №6 , що взагалі ставить під сумнів необхідність купівлі відповідних товарів та здійснення відповідних пов'язаних робіт. В свою чергу у ТТН на а.с.127 т.2 про перевезення урн металевих для сміття у кількості 71 шт. вказано адресу пункту навантаження м.Харків, вул.Краснопільська, буд.6 , а адресу пункту розвантаження зазначено м.Харків, пр.Перемоги . При цьому, не зрозуміло яким саме чином та якими силами здійснювалося завантаження відповідних товарів. Також, за даними ТТН неможливо встановити, які саме особи здавали-приймали товари до перевезення, оскільки в порушення затвердженої наказом Мінтрансу та Мінстату України форми №1-ТН відсутнє будь-яке розшифрування підписів відповідних осіб;

Як вбачається з договору оренди автотранспортних засобів №АТ-4 від 04.01.2013року, укладеного із ФОП ОСОБА_3 (Орендодавець), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування автомобілі та будівельну техніку відповідно до поданих заявок та на підставі актів-передачі (а.с.118-120, 122-123, 126 т.2). На підтвердження виконання умов даного договору до матерівалів справи долучено калькуляцію вартості транспортних засобів і спецтехніки (а.с.121 т.2, а.с.65 т.3), заявку на отримання транспортних засобів (а.с.66 т.3), акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с.124-125 т.2, а.с.67 т.3 ), податкові накладні (а.с.68-70 т.3) і вищевказані товарно-транспортні накладні (а.с.14, 16, 25, 26, 83, 85, 127 т.2, а.с.77, 79, 81 т.3).

У вищевказаних ТТН (а.с.14, 16, 25, 26 т.2, а.с.77, 79, 81 т.3) у графі автомобіль НОМЕР_2, наявність якого підтверджується актом здачі-приймання (а.с.67 т.3), а також калькуляцією вартості транспортних засобів і спецтехніки (а.с.65 т.3).

Однак, в інших ТТН (а.с.83, 85, 127 т.2) у графі автомобіль НОМЕР_3. Докази отримання позивачем даного транспортного засобу в оренду чи інше право користування від ФОП ОСОБА_3 в матеріалах справи відсутні, оскільки в актах здачі-приймання та калькуляціях вартості транспортних засобів та спецтехніки даний транспортний засіб не вказаний (а.с.121, 124-125 т.2, а.с.65, 67 т.3);

Згідно договору № 14/01 від 14.01.2013 року, укладеного із ФОП ОСОБА_5 (постачальник), постачальник зобов`язується передати у власність покупцю будівельні матеріали згідно специфікації, наданої покупцем (Додаток №1), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору. Пунктом постачання товару є склад постачальника. Поставка товару здійснюється на умовах самовивозу (а.с.89-91, 93-95 т.2). На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано копії видаткових накладних (а.с.92, 97, 99 т.2, а.с.71 т.3), рахунків на оплату (а.с.73-75 т.3), товарно-транспортних накладних (а.с.96, 98, 100 т.2, а.с.72 т.3) та свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу (а.с.101-102 т.2).

Згідно видаткових накладних та рахунків на оплату, позивачем придбано у ФОП ОСОБА_5 суміші бетонні готові у кількості 90 м3, гарцовка у кількості 81 м3 та лави декоративні у кількості 22 шт. При цьому, за умовами договору поставка здійснюється на складі постачальника та шляхом само вивозу покупцем товарів. Інших договорів, які містили б положення про здійснення поставки силами постачальника в матеріалах справи не міститься. Однак, у всіх ТТН (а.с.96, 98, 100 т.2, а.с.72 т.3) вказано автопідприємство ФОП ОСОБА_5 та містяться відповідні печатки та підписи у графі водій-експедитор . Слід відмітити, що в даних ТТН мова йде про перевезення достатньо великої кількості важких товарів, але відсутні будь-які документи, які вказували б яким саме чином здійснювалося завантаження відповідних товарів. З даних ТТН також неможливо встановити, які саме особи здавали-приймали товари до перевезення, оскільки в порушення затвердженої наказом Мінтрансу та Мінстату України форми №1-ТН відсутнє будь-яке розшифрування підписів відповідних осіб.

Відповідно до п.п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктами 198.1 та 198.2 вищеназваної статті Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.4 ст.198 Кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином первинними документами, складеними правоздатним суб'єктом господарювання, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

В той же час, наявність у суб'єкта господарювання податкових накладних не може бути визнано судом достатньою підставою для формування податкового кредиту, якщо факт реальності господарських операцій не знаходить свого підтвердження належними і допустимими доказами.

Таким чином, визначальною підставою для віднесення сум по господарській операції до податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновками . податкового органу, викладених в акті перевірки про порушення позивачем п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - ІV р.в частині завищення суми податкового кредиту по операціям з ТОВ Бруно-Плюс .

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не приймає до уваги докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, суд акцентує увагу на положеннях частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

А відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення , ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ФЛАГМАР" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2016р. по справі № 820/10338/14 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 16 січня 2017 року.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_6 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_7 ОСОБА_8