Постанова

від 12.01.2017 по справі 820/1776/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 січня 2017 р. № 820/1776/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участі

секретаря судового засідання -Костіної А.В.,

представника позивача - Погорєлова А.В.,

представника відповідача -Красникова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТОРАНСНАБ" до Харківської митниці ДФС про скасування рішення та картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю РЕСТОРАНСНАБ , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці ДФС, в якому уточнивши позовні вимоги просить суд скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості №807000011/2015/001962/2 від 08.10.2015 року; скасувати картку відмови Харківської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100001/2015/00072 від 28.09.2015 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що не згоден з прийнятими відповідачем карткою відмови та рішенням про коригування митної вартості товарів, вважає їх незаконними та необґрунтованими у зв'язку з чим і просить скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 08 травня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю РЕСТОРАНСНАБ (Україна) та компанією Лайву Голден Рэинленд Импорт энд Экспорт (Китай), було укладено контракт №LW-02, відповідно до якого компанія зобов'язалась поставити, а позивач оплатити та прийняти товар відповідно до додатків (специфікацій), які є невід'ємною частиною цього контракту. Ціна на товар включає в себе вартість упаковки, тари, маркування, доставки до порту експорту та експортні митні процедури, встановлюється в доларах США. За умовами контракту ліцензування та страхування товару не здійснювалось.

На виконання умов укладеного контракту, позивачем було здійснено зовнішньоекономічну імпортну операцію з компанією Лайву Голден Рэинленд Импорт энд Экспорт, та ввезено на митну територію України товар з подальшим митним оформленням.

Так, згідно комерційного інвойсу №2015063001 від 30.06.2015 року до контракту № LW-02 від 08.05-2015 року на умовах CFR (Одеса, Україна) на адресу позивача було поставлено товар: - імбир маринований для суши 1500 коробів за ціною 8,0 доларів США за 1 короб, загальною вартістю 12000 доларів США (додаткова інформація: 1 коробка = 10 пачок х 1,40 кг, загальна вага імбиру складає 15000,00 кг, вага з маринадом - 21000,00 кг).

Позивач оплатив товар на загальну суму 12000,00 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті № 43 від 09.09.2015 року на суму 12000,00 доларів США.

Позивачем 28.09.2015 року, до митного поста Харків - центральний Харківської митниці Державної фіскальної служби була подана електронна митна декларація IM 40 ДЕ №807100001/2015/003639, в якій заявлена митна вартість за основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну (ч.2 ст.57, ст.58 Митного кодексу України), вказавши в декларації ціну товару зазначену в інвойсі №2015063001 від 30.06.2015 року, а саме:

- ціна товару - 259391,89 грн. (12000,00 доларів США х 21,615991 грн.);

- митна вартість - 259391,89 грн. (графа 12 декларації Відомості про товар ).

Разом з митною декларацією позивачем для підтвердження митної вартості товару було подано повний пакет документів, необхідних згідно чинного законодавства України для прийняття рішення про митне оформлення товару.

Зокрема, відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, для підтвердження митної вартості товару позивачем були надані наступні документи: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт № LW-02 від 08.05-2015 року; додаток до контракту/специфікація № 2 від 02.07.2015 року; комерційний інвойс № TF22-20141231 від 15.01.2015 року; банківське платіжне доручення в іноземній валюті № 43 від 09.09.2015 року; пакувальний лист б/н від 30.06.2015 року; коносамент (bill of lading) № WMS від 15070796 від 28.07.2015 року; залізнична накладна внутрішнього сполучення 41470279 від 22.09.2015 року; договір про надання послуг митного брокера № 192 від 12.11.2014 року; сертифікат походження товару форми А № G153721003450003 від 27.08.2015 року; сертифікат якості №1 від 22.07.2015 року; сертифікат аналізу б/н від 22.07.2015 року; прайс-лист №б/н від 30.06.2015 року; комерційна пропозиція №б/н від 30.06.2015 року; копія митної декларації країни відправлення № 425820150581323720 від 24.07.2015 року; висновок ДП УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА № 2607 від 15.09.2015 року про вартісні характеристики товару; лист про відсутність взаємозалежності №0821 від 21.08.2015 року.

Відповідачем, 28.09.2015 року, було направлено електронне повідомлення декларанту, в якому зазначено, що …в зв'язку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів У відповідності до вимог п.5 ст.55 та п.4 ст.57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Відповідно до вимог статей 52, 58 МКУ декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подати митному органу достовірні відомості, що документально підтверджують відсутність:

1) обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) умов або застережень щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) умов, за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надходить прямо чи опосередковано продавцеві;

4) відносин пов'язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів;

На виконання вимог статті 54 МКУ та відповідно до вимог статті 53 МКУ в зв'язку з тим, що документи, зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення з проведенням верифікації експортної митної декларації враховуючи інформацію надану листом ДМСУ від 08.10.2010 № 11/2-10.16/11627-еп;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. .

Тобто, виходячи з правового аналізу електронного повідомлення, відповідач зазначив підстави сумніву щодо заявленої позивачем митної вартості товару та витребування додаткових документів, зокрема:

1) недостатність документів для визначення складових митної вартості товарів;

2) надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів;

Проте, відповідач у повідомленні не зазначив сумнівів щодо прав позивача на використання оцінюваних товарів, тобто обмежень передбачених ч.1 ст.58 Митного кодексу України, не зазначив документів, котрі можуть спростувати данні сумніви, також відповідач не визначив які саме відомості щодо складових митної вартості відсутні у позивача та які саме відомості повинні підтвердити додаткові документи.

Відповідач витребував додаткові документи, незважаючи на відсутність правових підстав витребування додаткових документів, на відсутність обґрунтування причин їх витребування, незважаючи навіть на те, що витребувані документи вже були надані позивачем разом з основними документами.

Позивач своєчасно та належним чином відреагував на вказане електронне повідомлення, та звернув увагу митного органу на те, що той в своєму повідомленні не зазначив конкретних документів які не були надані позивачем у відповідності до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України та на безпідставне ствердження у повідомленні про відсутність числових показників у документах, передбачених ст. 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість імпортованого товару. Крім того, позивач надав митному органу пояснення стосовно відсутності жодних обмежень на застосування позивачем основного методу визначення митної вартості товару, про що митному органу було повідомлено в листі № 0821 від 21.08.2015 року який надавався разом з повним пакетом документів під час митного оформлення, та просив врахувати подані декларантом документи, які відображають чисельні показники митної вартості товарів, а саме:

- комерційну пропозицію б/н від 30.06.2015 року;

- платіжне доручення №43 від 09.09.2015 року;

- прайс-лист б/н від 30.06.2015 року;

- висновок ДП УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА № 2607 від 15.09.2015 року про вартісні характеристики товару;

- лист про відсутність взаємозалежності №0821 від 08.21.2015 року;

- копія ВМД країни відправника №425820150581323720 від 24.07.2015 року;

Відповідачем було відмовлено у прийнятті митної декларації № 807100001/2015/003639 від 28.09.2015 року та застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів, у зв'язку з чим було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100001/2015/00072 від 28.09.2015 року (надалі - картка відмови) та було прийнято рішення про коригування митної вартості №807000011/2015/001962/2 від 08.10.2015 року (надалі - оскаржуване рішення), відповідно до якого митна вартість товару склала:

- імбир маринований для суші - 28350,00 доларів США із розрахунку 1,35 долара США за 1 кг (проти заявленої декларантом ціни товару 12000,00 доларів США: 0,57 долара США за 1 кг).

В графі 33 оскаржуваного рішення Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості відповідач зазначив …У відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленим декларанту.

Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст.: 54, 55, 57, 58 Митного кодексу України:

1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (в частині транспортних витрат - від міста завантаження до міста перетину митного кордону України (у коносаменті WMS15070796 від 28.07.15 зазначено "freight collect", що суперечить умовам поставки CFR м. Одеса), а також в зв'язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст.53 МКУ, та закінченням терміну, передбаченому частиною третьою статті 53 МКУ;

2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари;

3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари;

4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація:

- щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані;

- відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України;

- відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування;

5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару:

- на матеріал та витрат, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів;

- витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України;

- прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

Джерелом інформації для даного Рішення є наявна в митному органі цінова інформація що наявна в ПІК Інспектор 2006 та ЄАІС про митні оформлення товарів митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін: №110100000/2015/214814 від 03.07.2015, 100250006/2015/129635 від 10.07.2015, рішення на попередню партію товару від 21.08.2015 №807000011/2015/001569/2. від 10.09.2015 №807000011/2015/001714/2. При прийнятті даного Рішення застосовані методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС України від 11.09.15 № 689.

Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК України.

Розрахунок митної вартості складає: товар 1) 1,35 $/кг. (1,35 $/kg X 21000 kg = 28350 $).

Відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807000011/2015/001962/2 від 08.10.2015 року та роз'яснено можливість випуску товарів у вільний обіг згідно пп. 4 п.4 ст.54 Митного кодексу України.

Позивач не погодився з митною вартістю товару, визначеною відповідачем, але з метою прискорення митного оформлення та запобігання матеріальним збиткам (недопущення простою транспортного засобу) здійснив корегування митної вартості та подав нову митну декларацію IM 40 ДЕ № 807100001/2015/003812 від 09.10.2015 року, за результатами митного оформлення якої відповідач випустив товар у вільний обіг під фінансові гарантії згідно до ч.7 ст.55 Митного кодексу України.

Строк закінчення фінансових гарантії - 07.01.2016 року.

Таким чином, вищенаведене коригування призвело до збільшення митної вартості товару та у свою чергу до збільшення митних платежів на суму 182479,54 грн. (мита - 59201,38 грн., додаткового імпортного збору - 34824,34 грн., ПДВ - 88453,82 грн.).

Щодо відсутності обмежень на застосування позивачем основного методу визначення митної вартості товару суд зазначає наступне.

Частиною 1 та 2 статті 58 глави 9 Митного кодексу України, передбачені обмеження на застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Так, згідно ч.1 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Проте, позивач при митному оформленні товару визначав митну вартість імпортованого товару за основним методом за ціною договору (вартістю операції) та надавав разом з митною декларацією повний пакет документів із достовірними відомостями та розрахунками, які підлягали обчисленню та підтверджували всі складові частини митної вартості товарів.

Тому суд вважає, що позивач правомірно обрав основний метод визначення митної вартості у відповідності до вимог ст.58 Митного кодексу України за умови відсутності обмежень передбачених цією статтею та за умови надання позивачем документальних відомостей, які підтверджували всі складові частини митної вартості товарів та які підлягали обчисленню.

При цьому відповідач при митному оформленні та під час формальних консультацій з позивачем, а також у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначав та не вказував, які саме існували обмеження щодо прав позивача на використання оцінюваних товарів, не зазначав наявність пов'язаності між позивачем і компанією, не зазначив ознаки, які вказували на явну незвичайність умов або суттєву відмінність від звичайних умов господарської операції з поставки товарів, зокрема відносно такої складової митної вартості як ціна придбання, тому твердження відповідача про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару є безпідставними.

Щодо повноти надання позивачем документів для митного оформлення (визначення митної вартості) суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 4, 9 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (ч.10 ст.58 Митного кодексу України).

Згідно ч.2 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Керуючись вимогами Митного кодексу України позивач при митному оформленні на підтвердження митної вартості товару за основним методом надав основні документи, а саме: контракт, доповнення до контракту, інвойс, платіжні доручення в іноземній валюті, документи про кількість та якість товару, а також експортну декларацію країни відправлення, в який зазначена ціна товару задекларована відправником.

Крім того, позивач надав наявні у нього додаткові документи: прайс-лист виробника, комерційну пропозицію виробника, висновок підготовлений спеціалізованою експертною організацією - ДП УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА про вартісні характеристики товару.

Надані позивачам документальні відомості у повній мірі підтверджували митну вартість товару, підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар.

Товар, що імпортувався позивачем ліцензуванню не підлягав, страхування не здійснювалось, сплата роялті або інших додаткових платежів умовами контракту не передбачалась. Позивач з постачальником не були пов'язаними особами.

Таким чином, позивач для підтвердження митної вартості товару та її визначення за ціною договору надав до митної декларації № 807100001/2015/003639 від 28.09.2015 року всі документи, які передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України.

Суд вважає занеобхідне зауважити, що на підтвердження митної вартості товару позивач надав висновок, зроблений спеціалізованою експертною організацією - державним підприємством УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА , відповідно до якого, підтверджено, що рівень ціни за контрактом № LW-02 від 08.05-2015 року відповідає поточній кон'юнктурі ринку. Однак така інформація також не була врахована відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.

Щодо відсутності підстав для витребування додаткових документів суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ч.4 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частиною 5 статті 53 Митного кодексу України передбачена заборона вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-яких інших документів, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин 1, 2 ст.53 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, правовий аналіз ст.ст. 53, 54 Митного кодексу України дає змогу стверджувати, що контроль правильності визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, при цьому право відповідача на витребування додаткових документів виникає виключно у разі встановлення ним доказів, які прямо підтверджують неповноту та/або недостовірність відомостей про числові значення митної вартості товарів, однією з підстав виникнення яких є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Проте, суд зазначає, що відповідач в електронних повідомленнях декларанту та в оскаржуваних рішеннях визначив підстави для сумніву у заявленій митній вартості та витребування додаткових документів, а саме:

1. недостатність наданих позивачем документів для визначення складових митної вартості;

2. надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, відповідач передрукував зміст ч.3 ст.53 Митного кодексу України та витребував всі документи передбачені цією частиною, не вказав які саме обов'язкові документи відсутні, не вказав в яких саме документах відсутні відомості щодо складових митної вартості, взагалі не визначив які саме відомості або складові митної вартості є непідтвердженими, не вказав чому з наданих позивачем документів неможливо встановити складові митної вартості, та що саме повинні підтвердити додаткові документи.

Отже, під час проведення процедури консультації з декларантом, відповідач, незважаючи на законодавче встановлені приписи щодо підстав витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості та ігноруючи надані позивачем відомості, вказав позивачу на необхідність подання додаткових документів без зазначення фактичних підстав для їх витребування, конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, без зазначення причин неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів та причин незгоди з обраним позивачем методом. Тобто відповідач не обґрунтував сумніви у правильності визначення митної вартості та необхідність перевірки спірних відомостей та не зазначив документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Таким чином суд приходить до висновку, що такий підхід митного органу до консультацій з декларантом унеможливлює усунення останнім можливих неповних відомостей або розбіжностей, та сама консультація носила лише формальний характер, що у свою чергу свідчить, про те, що відповідач, під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам ст.53, 54 Митного кодексу України.

Щодо не надання митному органу додаткових документів у відповідності до частини 3 статті 53 Митного кодексу України на запит митного органу.

Декларантом було отримано повідомлення державного інспектора Лукашева Д.І. від 28.09.2015 року в якому зазначалося, що відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України в зв'язку з тим, що документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення з проведенням верифікації експортної митної декларації враховуючи інформацію надану листом ДМСУ від 08.10.2010 № 11/2-10.16/11627-еп;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому митний орган, не зазначив, які саме відомості щодо складових частин митної вартості або інших обставин повинні підтвердити витребувані документи, та не врахував також і те, що, враховуючи умови укладеного контракту, таких документів може зовсім не бути у позивача.

Так, за умовами контракту не передбачено сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), не укладалось жодного ліцензійного чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів.

Що стосується виписки з бухгалтерської документації, то взагалі не зрозуміло який це має бути документ, та які відомості стосовно складових частин митної вартості імпортованого він має підтвердити.

Не зважаючи на це, декларант належним чином відреагував на таке повідомлення (копія листа № б\н від 30.09.2015 року міститься в матеріалах справи) та надав відомості:

1) щодо відсутності будь-яких застережень;

2) про відсутність на контролі ДФС та установ фінансового моніторингу інших платежів на користь постачальника;

3) подано до митного органа бухгалтерську виписку та копію митної декларації країни відправлення, як передбачено ст. 53 Митного кодексу України;

Що стосується, перекладу митної декларації країни відправлення та проведенням верифікації експортної митної декларації враховуючи інформацію надану листом ДМСУ від 08.10.2010 № 11/2-10.16/11627-еп, вважаємо за необхідне звернути увагу, Шановного суду, на наступне.

Правові засади митного контролю в Україні визначаються Митним кодексом та іншими законами України. Так, статтею 53 Митного кодексу України, передбачені обов'язкові та додаткові документи, що підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення подається у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митним органом не було встановлено ані відсутності чи розбіжності, в наданих до митного оформлення документів, всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, ані ознак підробки.

Незважаючи на це, декларантом поряд з усіма іншими додатковими документами, було надано митному органу для митного оформлення також і копію митної декларації країни відправлення, хоча це було і не обов'язково.

Проведення верифікації експортної митної декларації передбачене лише листом ДМСУ від 08.10.2010 року №11/2-10.16/11627-еп. Однак зазначений лист, не зареєстрований в Міністерстві юстиції, носить суто інформаційний характер та передбачений лише для митних органів, та не містить жодного правового обов'язку ані для громадян України, а ні для суб'єктів господарювання.

Крім того, відповідно до абзацу другого частини першої зазначеного листа, Український національний комітет Міжнародної торгової палати здійснює заходи підтвердження експортних митних декларацій та інших документів, які оформлюються експортерами з КНР як за запитами українських імпортерів, так й Держмитслужби.

Таким чином, Держмитслужба мала можливість звернутися до Українського національного комітету Міжнародної торгової палати для отримання верифікованої експортної митної декларації.

Окремо суд звертає увагу на те, що декларантом було отримано експертний висновок ДП УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА від 15.09.2015 року № 2607, яким підтверджується вартість задекларованого товару, та який разом з іншими додатковими документами, які надавались до експертної установи, у тому числі випискою з бухгалтерської документації, банківським платіжним дорученням, копією митної декларації країни відправлення, були надані до митного органу під час митного оформлення.

Щодо, зазначення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товару що, документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (в частині транспортних витрат - від міста завантаження до міста перетину митного кордону України (у коносаменті WMS15070796 від 28.07.2015 року зазначено freight collect , що суперечить умовам поставки CFR м. Одеса.)).

Як встановлено судом, під час митного оформлення у митного органу не виникало жодних питань стосовно коносаменту наданого декларантом разом з усіма основними та додатковими документами для підтвердження митної вартості. Так, митний орган під час митного оформлення та в направленому запиту на надання додаткових документів, не вказав що, в коносаменті який було надано позивачем містяться розбіжності, або наявні ознаки підробки, тим більш не було зазначено, що коносамент не містить всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Таким чином, митним органом було прийнято зазначений документ, як такий, що повністю відповідає вимогам митного органу, та такий, що містить достатньо відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Але при винесенні рішення про коригування митної вартості відповідач зазначив, як підставу через яку заявлену митну вартість не може бути визнано, що документи подані декларантом не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (в частині транспортних витрат - від міста завантаження до міста перетину митного кордону України (у коносаменті WMS15070796 від 28.07.2015 року зазначено freight collect (перекл. укр. вантажний збір ), що суперечить умовам поставки CFR м. Одеса.)

В зв'язку з тим, що відповідач не зазначив фактичну причину сумніву підтвердження числових значень складових митної вартості товарів в частині транспортних витрат можливо дійти висновку, що митний орган вважає що до митної вартості не було включено транспортні витрати за поставку товару.

Відповідно до ІНКОТЕРМС 2010 термін CFR Cost and Freight, передбачено, що продавець зобов'язаний укласти договір та оплачувати всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення.

Так, відповідно до п.2.3. контракту умови поставок зазначаються в додатках до договору, у відповідності до ІНКОТЕРМС 2010. В додатку/специфікації №2 від 02.07.2015 року до контракту № LW-02 від 08.05.2015 року, яку було надано при митному оформленні разом з митною декларацією, зазначені умови поставки CFR Одеса, Україна. Тобто, визначено сторонами порт призначення - порт Одеса, Україна

Згідно коносаменту від 28.07.2015 року №WMS15070796 експедитора AAA China limited, експедиційні послуги (у тому числі фрахт) здійснювалися на замовлення та за рахунок компанії LAIWU GOLDEN RAINLAND IMPORT AND EXPORT Со., LTD, яка згідно контракту № LW-02 від 08.05.2015 року є постачальником декларанта на умовах відображених у розділі 2 цього контракту.

Таким чином, замовником експедиційних послуг (в тому числі морського фрахту), є постачальник, якому декларантом (позивачем) було перераховано зазначену у поданих митному органі документах вартість товару за умови його доставки до морського порту України, тому, інших витрат, пов'язаних з експедицією імпортованих товарів, декларант не здійснював, що повністю кореспондується з відомостями у наданих при митному оформленні документах.

Під час митного оформлення декларантом було подано на підтвердження числових значень митної вартості платіжні документи, що підтверджують розмір фактично сплаченої вартості за імпортовані товари на підставі угоди, яка пройшла експертне дослідження органами моніторингу Національного банку України, яка відповідає розмірам вартості, визначеної контрактом з урахуванням сплати формальностей та забезпечення доставки до митної території України морським шляхом за рахунок постачальника.

Відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні коносаменти не відносяться до переліку первинної документації суб'єктів господарської діяльності, бо не підтверджують факт вчинення господарської операції, а лише підтверджують вчинення дії, необхідної для завершення господарської операції.

А тому, зазначення у коносаменті реквізитів, передбачених ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , у тому числі розрахунок вартості експедиційних послуг (у тому числі фрахта), необов'язкове. Обов'язковими для коносаментів є лише чисельні показники, які фіксують обсяг на дату складання коносаменту, який може містити додаткове застереження тільки щодо терміну його дії. Інших вимог до зазначених документів діючим законодавством України не передбачено.

Таким, чином декларант керуючись вимогами ст.53 Митного кодексу України надав коносамент повністю відповідний вимогам діючого законодавства України та такий, що містить достатньо відомостей, що визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості товару, з урахуванням визначених сторонами умов поставки.

Щодо коригування митної вартості товару на підставі цінової інформації наявної в ПІК Інспектор2006 та ЄАІС з розрахунку 1,35$/кг (1,35$/kg*21000 kg =28350$kg).

По-перше, як вбачається з зазначеної відповідачем інформації з цінової бази, задекларованій позивачем ціні було протиставлено товар без зазначення його фізичних характеристик, яка є однією із обов'язкових умов, які визначенні до ідентичного товару, відповідно до поняття зазначеного у ч.2 ст.59 Митного кодексу України, що не було враховано відповідачем.

Так, відповідно до наданих декларантом при митному оформленні документах (прайс-листи) чітко визначена градація вартості товару імбир до суші в залежності від класу та коливається від 8,0 до 10,2 доларів США за 1 короб (тобто 0,57- 0,72 доларів за 1 кг), що обумовлено фізичними властивостями імбиру (якість, розмір корінця, щільність волокон, розмір перероблених фракції, колір в залежності від маринаду, рік врожаю тощо).

Найдорожчий імбир такий, який зібрали на сотий день зі дня посадки (100 днів), у нього ніжний смак і м'яка структура. Далі чим старше імбир, тим гостріше і пікантніше стає його смак і більш волокниста у нього структура, тому він дешевше. На ціну імбиру також суттєво впливає рік його врожаю, що не було враховано відповідачем при порівнянні.

По-друге, ціна декларувалась позивачем із визначення за 1 короб , а не за 1 кілограм . Вага у порівняльних коробах товарів може відрізнятися кількістю кілограм, що є особливою умовою, тому що, яку протиставить відповідач у ціновій базі, тобто визначена умова також впливала на ціну: із декларації наведеної у ціновій бази та із декларації позивача не вбачається, за яку кількість коробів позивач оплачував товар, навіть при порівнянні однакової кількості коробів існує істотна різна загальна вага порівняльних товарів кілограмах. Тому вважаємо, що порівнювати товари виходячи із розрахунку за 1 кг - взагалі некоректно та недопустимо.

Крім того, відповідачем не враховано, що імпортований декларантом імбир не мав торгівельної марки, тобто не враховано можлива наявність додаткових (ліцензійних) платежів у собівартості товару.

Разом з тим, відповідачем при порівнянні не враховані умови постачання та оплати, не враховано хто саме є постачальником товару (виробник, посередник або інша особа - власник), що також впливає на ціну товару.

Згідно до ч.5 ст.59 Митного кодексу України серед іншого зазначено, що інформація при здійсненні коригування за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, повинна бути документально підтверджена, але відповідач порівняння документів поданих при оформленні товарів, визначених ним як ідентичні, - не проводив.

Частиною другою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, серед іншого, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно із пунктом 1 глави 1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Правила), затверджених наказом Мінфіну від 24.05.2012 року № 598, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за № 883/21195, рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Рішення) - це закріплення результатів здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів як до, так і після їх випуску відповідно до вимог статей 54 і 55 Митного кодексу України.

Відповідно до п.2.1 Правил у графі 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості серед іншого зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Тобто приписи вказаних статей зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, згідно Правил, відповідач повинен був зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувались ним при коригуванні митної вартості за резервним методом.

Пороте, в графі 33 оскаржуваного рішення відповідач не вказав доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та витребувавши додаткові документи відповідач не зазначив обставин, які ці документи повинні підтвердити.

Крім того, відповідач пославшись в оскаржуваному рішенні на цінову інформацію ПІК Інспектор 2006 та ЄАІС, як підставу коригування, не вказав докладної інформації, яка використовувалась при цьому митним органом, тобто не зазначив, що саме за ціна була протипоставлена задекларованої позивачем, вартість якого саме товару бралася за основу, метод визначення митної вартості, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, комерційні умови поставки, тощо.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначення у рішенні про коригування митної вартості лише цінової інформації ПІК Інспектор 2006 та ЄАІС не може бути належним підтвердженням обґрунтованості коригування, яка ставиться діючим законодавством до рішення відповідача, та у свою чергу зазначене свідчить про протиправність застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.

Необхідно зауважити, що виключно Митним кодексом України визначено засади організації та здійснення митної справи в Україні. При цьому Митним кодексом України не визначено правовий статус інформації про митне оформлення товарів ПІК Інспектор 2006 та ЄАІС.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Суд вважає, що відповідачем при проведенні контролю правильності визначення митної вартості товарів, витребування додаткових документів та подальшого коригування митної вартості, порушено вимоги ст.ст. 53, 54, 57, 58 Митного кодексу України, та у свою чергу рішення про визначення митної вартості товарів є таким, що не відповідають вимогам ст.55 Митного кодексу України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За наведених обставин та правових норм, суд вважає дії Харківської митниці Міндоходів не правомірними та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, не вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Таким чином, дії відповідача є не правомірними, а вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТОРАНСНАБ" до Харківської митниці ДФС про скасування рішення та картки відмови - задовольнити.

Скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості №807000011/2015/001962/2 від 08.10.2015 року.

Скасувати картку відмови Харківської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100001/2015/00072 від 28.09.2015 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці ДФС (юридична адреса: 61003, М.Харків, вул. Короленка, 16-6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТОРАНСНАБ" (юридична адреса: 61002, м. Харків, вул. Міроносицька, 6.64, оф. 1-02-03, код 39372104) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2756,00 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість грн. 00 коп.).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 17 січня 2017 року.

Суддя Тітов О.М.