Ухвала

від 19.04.2017 по справі 820/1776/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 р.Справа № 820/1776/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Погорєлової А.В.

представника відповідача Красникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2017р. по справі № 820/1776/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТОРАНСНАБ"

до Харківської митниці ДФС

про скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕСТОРАНСНАБ" (далі за текстом - ТОВ "РЕСТОРАНСНАБ", позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці ДФС (далі за текстом - Харківська митниця ДФС, відповідач), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив суд:

- скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості №807000011/2015/001962/2 від 08.10.2015 року;

- скасувати картку відмови Харківської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100001/2015/00072 від 28.09.2015 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2017 року адміністративний позов задоволено. Скасовано рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості №807000011/2015/001962/2 від 08.10.2015 року. Скасовано картку відмови Харківської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100001/2015/00072 від 28.09.2015 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції та вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Харківська митниця ДФС зазначає, що позивачем документально не доведено заявлену митну вартість товарів, а саме, подані декларантом документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, тому відповідачем вбачається неможливе визначення митної вартості товару за ціною договору.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем 28.09.2015 року до митного поста "Харків - центральний" Харківської митниці Державної фіскальної служби була подана електронна митна декларація IM 40 ДЕ №807100001/2015/003639, в якій заявлена митна вартість за основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну (ч.2 ст.57, ст.58 Митного кодексу України), вказавши в декларації ціну товару зазначену в інвойсі №2015063001 від 30.06.2015 року, а саме: ціна товару - 259391,89 грн. (12000,00 доларів США х 21,615991 грн.); митна вартість - 259391,89 грн. (графа 12 декларації "Відомості про товар").

Разом з митною декларацією позивачем для підтвердження митної вартості товару було подано повний пакет документів, необхідних згідно чинного законодавства України для прийняття рішення про митне оформлення товару.

Митна вартість зазначеного товару була визначена позивачем виходячи з ціни контракту, тобто за основним (першим) методом.

Митний орган не погодився з такою вартістю товару та прийняв рішення про коригування митної вартості №807000011/2015/001962/2 від 08.10.2015 року за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості товарів, відповідно до якого митна вартість товару склала: - "імбир маринований для суші" - 28350,00 доларів США із розрахунку 1,35 долара США за 1 кг (проти заявленої декларантом ціни товару 12000,00 доларів США: 0,57 долара США за 1 кг).

За результатами розгляду митної декларації та документів, які підтверджують митну вартість поставленого позивачу товару, Харківською митницею ДФС було прийнято рішення про відмову у прийнятті митної декларації № 807100001/2015/003639 від 28.09.2015 року, у зв'язку з чим було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100001/2015/00072 від 28.09.2015 року.

Позивач не погодився з митною вартістю товару, визначеною відповідачем, але з метою прискорення митного оформлення та запобігання матеріальним збиткам (недопущення простою транспортного засобу) здійснив корегування митної вартості та подав нову митну декларацію IM 40 ДЕ № 807100001/2015/003812 від 09.10.2015 року, за результатами митного оформлення якої відповідач випустив товар у вільний обіг під фінансові гарантії згідно до ч.7 ст.55 Митного кодексу України. Строк закінчення фінансових гарантії - 07.01.2016 року.

Таким чином, вищенаведене коригування призвело до збільшення митної вартості товару та у свою чергу до збільшення митних платежів на суму 182479,54 грн. (мита - 59201,38 грн., додаткового імпортного збору - 34824,34 грн., ПДВ - 88453,82 грн.).

Не погодившись із рішенням про коригування митної вартості товарів №807000011/2015/001962/2 від 08.10.2015 року та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100001/2015/00072 від 28.09.2015 року, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з безпідставності прийняття рішення про коригування заявленої митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів з огляду на наявність всіх необхідних документів для її визначення за ціною договору, наявності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, відсутності доказів неможливості застосування вказаного методу оцінки за ціною договору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до ч 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5, 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України).

За приписами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Разом з тим, відповідно до ч. 2, 3 ст. 57 Митного кодексу України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч. 5, 6 ст. 57 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

З матеріалів справи вбачається, що 08 травня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "РЕСТОРАНСНАБ" (Україна) та компанією Лайву Голден Рэинленд Импорт энд Экспорт (Китай) було укладено контракт №LW-02, відповідно до якого компанія зобов'язалась поставити, а позивач оплатити та прийняти товар відповідно до додатків (специфікацій), які є невід'ємною частиною цього контракту.

Ціна на товар включає в себе вартість упаковки, тари, маркування, доставки до порту експорту та експортні митні процедури, встановлюється в доларах США. За умовами контракту ліцензування та страхування товару не здійснюється.

Згідно умов поставки за контрактом поставка товару здійснюється партіями, згідно додатків до вказаного контракту. Відвантаження кожної партії здійснюється протягом 40 днів після внесення 30% передплати покупцем.

Відповідно до п.2.3. контракту умови поставок зазначаються в додатках до договору, у відповідності до ІНКОТЕРМС 2010. В додатку/специфікації №2 від 02.07.2015 року до контракту № LW-02 від 08.05.2015 року зазначені умови поставки CFR Одеса, Україна. Тобто, визначено сторонами порт призначення - порт Одеса, Україна.

Згідно з ІНКОТЕРМС 2010 термін CFR Cost and Freight, передбачено, що продавець зобов'язаний укласти договір та оплачувати всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення.

На виконання умов укладеного контракту, позивачем було здійснено зовнішньоекономічну імпортну операцію з компанією Лайву Голден Рэинленд Импорт энд Экспорт, та ввезено на митну територію України товар з подальшим митним оформленням.

Виходячи з інформації, зазначеної в комерційному інвойсі №2015063001 від 30.06.2015 року та пакувальному листі до зазначеного інвойсу, партія товару, яка підлягає поставці на умовах CFR (Одеса, Україна) складається з товару, а саме: імбир маринований для суши кількістю 1500 коробів та загальною вартістю загальною вартістю 12000 доларів США (додаткова інформація: 1 коробка = 10 пачок х 1,40 кг, загальна вага імбиру складає 15000,00 кг, вага з маринадом - 21000,00 кг).

Тобто, постачальник взяв на себе зобов'язання сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення.

Позивач оплатив товар на загальну суму 12000,00 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті № 43 від 09.09.2015 року на суму 12000,00 доларів США.

Згідно коносаменту від 28.07.2015 року №WMS15070796 експедитора AAA China limited, експедиційні послуги (у тому числі фрахт) здійснювалися на замовлення та за рахунок компанії LAIWU GOLDEN RAINLAND IMPORT AND EXPORT Со., LTD, яка згідно контракту № LW-02 від 08.05.2015 року є постачальником декларанта на умовах відображених у розділі 2 цього контракту.

Таким чином, замовником експедиційних послуг (в тому числі морського фрахту), є постачальник, якому декларантом (позивачем) було перераховано зазначену у поданих митному органі документах вартість товару за умови його доставки до морського порту України. Інших витрат, пов'язаних з експедицією імпортованих товарів, декларант не здійснював, що повністю кореспондується з відомостями у наданих при митному оформленні документах.

Митна вартість зазначеного товару була визначена позивачем виходячи з ціни контракту, тобто за основним (першим) методом.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару, митному органу позивачем було надано наступні документи: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт № LW-02 від 08.05-2015 року; додаток до контракту/специфікація № 2 від 02.07.2015 року; комерційний інвойс № TF22-20141231 від 15.01.2015 року; банківське платіжне доручення в іноземній валюті № 43 від 09.09.2015 року; пакувальний лист б/н від 30.06.2015 року; коносамент (bill of lading) № WMS від 15070796 від 28.07.2015 року; залізнична накладна внутрішнього сполучення 41470279 від 22.09.2015 року; договір про надання послуг митного брокера № 192 від 12.11.2014 року; сертифікат походження товару форми А № G153721003450003 від 27.08.2015 року; сертифікат якості №1 від 22.07.2015 року; сертифікат аналізу б/н від 22.07.2015 року; прайс-лист №б/н від 30.06.2015 року; комерційна пропозиція №б/н від 30.06.2015 року; копія митної декларації країни відправлення № 425820150581323720 від 24.07.2015 року; висновок ДП "УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА" № 2607 від 15.09.2015 року про вартісні характеристики товару; лист про відсутність взаємозалежності №0821 від 21.08.2015 року.

Також на підтвердження митної вартості товару позивач надав висновок № 2607 від 15.09.2015 року про вартісні характеристики товару, зроблений спеціалізованою експертною організацією - державним підприємством "УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА", відповідно до якого, підтверджено, що рівень ціни за контрактом № LW-02 від 08.05-2015 року відповідає поточній кон'юнктурі ринку.

Розрахована декларантом митна вартість товару згідно з наданими документами становить 12000,00 доларів США, в тому числі у вартість входить і оплата транспортних послуг на умовах CFR Одеса (вартість і фрахт) "Інкотермс 2010".

Відповідно до Інкотермс - 2010 (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), CFR (Cost and Freight) - "Вартість і фрахт" означає, що продавець зобов'язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, однак ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CFR на продавця покладаються обов'язки щодо митного очищення товару для експорту.

Отже, поставка товару на умовах CFR (вартість і фрахт) зобов'язує продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення.

У фактурну вартість товару включені витрати, які впливають на митну вартість товару, а саме: перевезення товару до порту призначення (фрахт).

Крім того, у відношенні товарів, відвантажених за інвойсом №2015063001 від 30.06.2015 року ліцензування та страхування товару не здійснювалось.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем надано всі необхідні документи відповідно до ч.2 ст. 53 Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товару.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо порушення позивачем вимог ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України через заявлення декларантом неповних відомостей про митну вартість товару, виходячи з наступного.

Згідно з п.2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.

Таким чином, підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю може бути лише наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

Між тим, Харківською митницею ДФС не було вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості щодо митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом неможливим є встановлення даних складових.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем 28.09.2015 року було направлено електронне повідомлення декларанту, в якому зазначено, що у зв'язку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Відповідно до вимог статей 52, 58 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подати митному органу достовірні відомості, що документально підтверджують відсутність:

1) обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) умов або застережень щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) умов, за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надходить прямо чи опосередковано продавцеві;

4) відносин пов'язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Також у вказаному запиті відповідач зобов'язав декларанта надати додаткові документи.

Разом з тим, у вказаному запиті відповідач не зазначив сумнівів щодо прав позивача на використання оцінюваних товарів, тобто обмежень передбачених ч.1 ст.58 Митного кодексу України, не зазначив документів, які можуть спростувати дані сумніви, також відповідач не визначив які саме відомості щодо складових митної вартості відсутні у позивача та які саме відомості повинні підтвердити додаткові документи.

Таким чином, Харківською митницею ДФС зважаючи на відсутність правових підстав витребування додаткових документів, необґрунтовано зобов'язано надати декларанта додаткові документи.

Позивачем на вказаний електронний запит з посиланням на те, що митним органом в своєму повідомленні не зазначено конкретних документів, які не були надані позивачем у відповідності до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, надав пояснення стосовно відсутності жодних обмежень на застосування позивачем основного методу визначення митної вартості товару, про що митному органу було повідомлено в листі № 0821 від 21.08.2015 року який надавався разом з повним пакетом документів під час митного оформлення. Також позивач просив врахувати подані декларантом документи, які відображають чисельні показники митної вартості товарів, а саме: комерційну пропозицію б/н від 30.06.2015 року; платіжне доручення №43 від 09.09.2015 року; прайс-лист б/н від 30.06.2015 року; висновок ДП "УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА" № 2607 від 15.09.2015 року про вартісні характеристики товару; лист про відсутність взаємозалежності №0821 від 08.21.2015 року; копія ВМД країни відправника №425820150581323720 від 24.07.2015 року.

Таким чином, вищенаведені відповідачем обставини не можуть свідчити про заявлення позивачем неповних або недостовірних відомостей про митну вартість товару.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо оплати транспортних витрат покупцем товару, оскільки у коносаменті WMS15070796 від 28.07.2015 року зазначено "freight collect", що, на думку митного органу, суперечить умовам поставки CFR м. Одеса, з огляду на наступне.

Так, в обґрунтування вказаних доводів митний орган посилається на роздруківку з мережі Інтернет інформаційно-ділового порталу з вантажоперевезень про визначення "freight collect" як фрахт сплачує вантажоодержувач .

Між тим, роздруківка з сайту мережі Інтернет не є належним доказом в розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не є офіційним перекладом та не свідчить про сплату позивачем транспортних послуг, які можуть вплинути на митну вартість придбаного позивачем товару.

При цьому, згідно перекладу коносаменту WMS15070796 від 28.07.2015 року, "freight collect" перекладається як транспортний збір зібраний (т. 1 а.с. 163).

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності здійснення передоплати або будь-якої оплати за партію товару, який було відвантажено згідно з коносаментом WMS15070796 від 28.07.2015 року, оскільки позивачем виконано умови розрахунку за товар згідно контракту №LW-02 від 08.05.2015 року у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №43 від 09.09.2015 року (т. 1 а.с. 51). При цьому, згідно п. 4.3 вказаного контракту передбачена можливість повної 100% оплати за товар.

Колегія суддів не погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі щодо відсутності на платіжному дорученні №43 від 09.09.2015 року відміток банку (печаток, штампів тощо), оскільки в матеріалах справи наявна копія платіжного доручення №43 від 09.09.2015 року зі штампом Харківського відділення №11 АТ ТАСкомбанку від 09.09.2015 року.

Отже, з огляду на наявні в матеріалах справи та досліджені письмові докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищезазначені документи надані позивачем митному органу на підтвердження задекларованої митної вартості товару в повному обсязі, містять всі необхідні відомості встановлені Митним кодексом України та не містять розбіжностей, які унеможливили підтвердження числових значень складових такої митної вартості.

Згідно зі ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що Харківською митницею ДФС не доведено правомірність прийнятих рішення про коригування митної вартості №807000011/2015/001962/2 від 08.10.2015 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100001/2015/00072 від 28.09.2015 року.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши надані сторонами докази, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2017р. по справі № 820/1776/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 24.04.2017 р.